Рішення № 82018418, 21.05.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/8598/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 .,

експерта Крутих Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , 20.02.2017 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , про поділ майна, що є спільною сумісною власністю та набуте під час шлюбу, з урахуванням інтересів малолітньої дитини, відповідно до якого просить суд: виділити ОСОБА_1 . 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_3 ; виділити ОСОБА_1 з урахуванням інтересів малолітньої дитини – ОСОБА_5 , майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_4 в АДРЕСА_5 , на загальну суму 420 608,00 грн., а саме: електричну м`ясорубку за 155 дол. США, холодильник LG вартістю 670 дол. США, соковижималку вартістю 150 дол. США, кондиціонер «Купер енд Хантер» вартістю 480 дол. США, електричну духовку вартістю 320 дол. США, набір тарілок, чашок, каструль, казанів, сковорідок, виделок, ложок, ножів, чайник, стакани, фужери на загальну суму 1500 дол. США, килим за 75 дол. США, телевізор за 150 дол. США, CD –приймач за 100 дол. США, мікрохвильову піч вартістю 250 дол. США, хлібопіч за 620 дол. США, два набори столових приладів з срібла на 54 прилади вартістю 148 дол. США, матрац ортопедичний вартістю 370 дол. США, подушки вартістю 50 дол. США, два комоди під ліжко вартістю 54 дол. США, шведську стінку вартістю 325 дол. США, килим вартістю 45 дол. США, книжки, ігри, конструктор «ЛЕГО», конструктор звичайний, машинки, кольорові олівці, ручки, фломастери, диван з подушками вартістю 340 дол. США, дитячу постільну білизну вартістю 100 дол. США, бігову доріжку 3000 дол. США, килим за 360 дол. США, штори 4 шт. за 720 дол. США, праску вартістю 100 дол. США, прасувальну дошку вартістю 80 дол. США, другий комплект штор вартістю 460 дол. США, пилосос вартістю 250 дол. США, професійний фотоапарат вартістю 1000 дол. США, відеокамеру за 2500 дол. США, книжки підручники, методичні посібники, журнали, ноутбук вартістю 1500 дол. США, фотографії, малюнки сина; інше майно та матеріали використані при ремонті квартири, яке залишається в відремонтованій квартирі АДРЕСА_4 – залишити відповідачу; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля «Тойота Хайс» у розмірі 10000 дол. США; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Предмет позову – поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що все вищевказане майно набуте подружжям за час шлюбу, згоди щодо його поділу сторони не дійшли, при цьому 04.08.2016 р. ОСОБА_4 , без згоди іншого співвласника - ОСОБА_1 , за 20000,00 гривень продав автомобіль «Тойота Хайс» ОСОБА_6 , яка 24.05.2017 року відчужила його ОСОБА_7 за 37000,00 гривень, проте кошти отримані за договором купівлі-продажу транспортного засобу було використано відповідачем на свій розсуд проти волі позивача, не в інтересах сім`ї. Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Провадження по справі відкрито 05.07.2017 року (ухвала по справі №522/8598/17, головуючий суддя – Нікітіна С.Й., а.с. 25).

Ухвалою від 26.10.2017 року справу прийнято до провадження суддею Ільченко Н.А. (а.с. 45).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року представником відповідача надано до суду відзив на позов (а.с. 64-67), в якому зазначено, що відповідач не погоджується з тим, що є підстави для відступу від рівності часток подружжя, оскільки ОСОБА_4 регулярно сплачує кошти на утримання спільної з позивачем дитини, а сума, яку просить стягнути позивач, за продаж автомобіля, не відповідає дійсній вартості майна. Так, на час придбання транспортного засобу відповідачем у 2011 році він вже п`ять років був у користуванні, його ціна за довідкою-рахунком від 20.06.2011 року складала 66700,00 грн., на час подання позову автомобіль використовується вже 12 років, а відповідно його вартість з урахуванням фізичного зносу ще більше зменшилась.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 23.04.2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя прийнято до провадження та призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні 27.08.2018 року судом прийнято заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої предметом судового розгляду залишились вимоги про виділення в порядку поділу спільного майна подружжя та з урахуванням інтересів дитини, ОСОБА_1 . 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 ; стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації 1/2 частини середньої ринкової вартості автомобіля «Тойота Хайс» у розмірі 125695,00 гривень, а також вартості проведеного експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі 2000,00 грн.; стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судових витрат.

Також 27.08.2018 року закінчено підготовчий розгляд та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та його представник у судовому засіданні просили суд задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що квартира має бути поділена між сторонами з урахуванням припису чинного законодавства про рівність часток подружжя у спільному майні, а відшкодування вартості автомобіля не може визначатись за його середньоринковою ціною, оскільки реальна вартість цього транспортного засобу визначена у договорі купівлі-продажу від 04.08.2016 р.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 16 червня 2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу НОМЕР_1 , виданого Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси від 16.06.2006 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 грудня 2007 р. від спільного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Суворовським районним у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 13).

Рішенням Приморського суду м. Одеси від 25.01.2017 р. шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано.

В період шлюбу (22.04.2008 року) подружжям придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 21,4 кв.м., що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 9-10), а також транспортний засіб марки «TOYOTA HIACE», д/н НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою – рахунком від 20 червня 2011 року (а.с. 72).

Під час розгляду справи було встановлено (а.с. 21-22), що 04.08.2016 р. ОСОБА_4 , без згоди іншого співвласника - ОСОБА_1 , за 20000,00 гривень продав зазначений автомобіль ОСОБА_6 (а.с. 221-222), яка 24.05.2017 року відчужила його ОСОБА_7 за 37000,00 гривень (а.с. 203-205).

Позивач надав до суду висновок № 57-18 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу «TOYOTA HIACE», д/н НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , складеного 01.08.2018 р. судовим експертом ОСОБА_8 (свідоцтво № 1036 ЦЕКК Міністерства юстиції України від 28.09.2012 р.), відповідно до якого середньо ринкова вартість зазначеного автомобіля станом на 04.08.2016 р., визначається рівною 251390 (двісті п`ятдесят одна тисяча триста дев`яносто) грн. 00 коп.

У судовому засіданні судом було допитано експерта Крутих Є.О., який пояснив, що він здійснив дослідження за замовленням ОСОБА_1 , про кримінальну відповідальність за надання неправдивих відомостей не попереджався, здійснив оцінку саме середньоринкової вартості автомобіля без його огляду, зазначив, що вартість конкретного автомобіля може відрізнятись від середньоринкової вартості, як в більшу, так і в меншу сторону, оскільки це залежить від технічного стану транспортного засобу.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до частини першої та третьої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Аналіз частини третьої статті 70 СК України дозволяє зробити висновок, що частка в праві на майно того з подружжя, з яким залишається дитина, може бути збільшена лише у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які дитина одержує для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.

Виходячи з заперечень відповідача щодо поділу квартири на 1/3 і 2/3 її частки, між сторонами відсутня домовленість про відступ від зазначеної правової норми при розподілі спільного майна подружжя. Також відсутній і шлюбний договір, укладений між сторонами.

При цьому, судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2017 року по справі № 522/7860/17 задоволено позов ОСОБА_1 , відповідно до якого постановлено стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 08.10.1997 р., що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_7 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 01.09.1997 р., що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. щомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 27 квітня 2017 року і до досягнення цієї дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Сторони у судовому засіданні підтвердили, що відповідач регулярно сплачує аліменти, визначені рішенням суду.

Судом встановлено, що з вимогами про збільшення розміру аліментів позивач до суду не зверталась, як і не зверталась з вимогами про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину.

Враховуючи викладене, не можуть бути підставою для відступу від рівності часток подружжя під час поділу майна доводи позивача та її представника, що суми аліментів у розмірі 1600,00 грн., які сплачує ОСОБА_4 на утримання сина, не вистачає для забезпечення його фізичного, духовного розвитку та лікування, та враховуючи те, що всі меблі та побутові прилади залишились у квартирі батьків ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вимушена заново створювати належні умови для зростання дитини.

Суд враховує, що зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року по справі № 127/4451/17.

Також суд критично відноситься до доводів позивача та його представника, що оскільки ОСОБА_4 здійснив відчуження транспортного засобу на свій розсуд проти волі іншого подружжя і не в інтересах сім`ї, то ОСОБА_1 має право на 1/2 частину середньої ринкової вартості автомобіля на момент його продажу, що встановлена судовим експертом, а саме 125695 (сто двадцять п`ять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн. 00 коп., а також 2000 (дві тисячі) грн. за проведення дослідження, виходячи з наступного.

Так, пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2017 року № 11 роз`яснено, що у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Звертаючись з вищевказаним позовом до суду позивач зазначала, що кошти отримані за договором купівлі-продажу було використано відповідачем на свій розсуд проти її волі, не в інтересах сім`ї та не на її потреби. Ці доводи не спростовані відповідачем.

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 22 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Враховуючи те, що сторони не дійшли згоди щодо вартості спірного автомобіля, відомості щодо дійсної його вартості на час розгляду справи відсутні, суд вважає, що саме договір купівлі-продажу від 04.08.2016 року підтверджує реалізацію транспортного засобу, є оформленням договірних відносин його купівлі-продажу та засвідчує його дійсну вартість (20000,00 грн.), а тому позивач має право на грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля від тієї суми, за яку він був проданий 04.08.2016 року.

При цьому суд не може взяти до уваги висновок № 57-18 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, складеного 01.08.2018 р. судовим експертом ОСОБА_8 (свідоцтво № 1036 ЦЕКК Міністерства юстиції України від 28.09.2012 р.), відповідно до якого середньо ринкова вартість автомобіля «TOYOTA HIACE», д/н НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 станом на 04.08.2016 р., визначається рівною 251390 (двісті п`ятдесят одна тисяча триста дев`яносто) грн. 00 коп., оскільки судом встановлено, що визначення вартості автомобіля було здійснено після його відчуження без його огляду, на підставі статистичних даних та оголошень з веб-сайту з продажу автомобілів, які мають схожі технічні характеристики, а відтак зазначений висновок не можна вважати повним та об`єктивним.

Також суд вважає, що не можливо взяти до уваги і суму, за яку ОСОБА_6 продала спірний автомобіль (37000,00 грн.), оскільки після придбання його у ОСОБА_4 , вона могла здійснити ремонт, заміну деталей тощо, що могло підвищити його вартість.

При цьому доводи позивача, що сума у 20000,00 грн. не відповідає сумі, за яку реально продали автомобіль, жодним належним та допустимим доказом не підтверджені.

Суд також враховує, що зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 487/4377/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 4-7, 10-13, 19, 81, 89, 141, 258, 264, 265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 ідеальну частку квартири, загальною площею 21,4 кв.м., житловою площею 13,8 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_6 .

Визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_9 ) право власності на 1/2 ідеальну частку квартири, загальною площею 21,4 кв.м., житловою площею 13,8 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_6 .

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) 1/2 частину вартості транспортного засобу - автомобіля «TOYOTA HIACE», д/н НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , у розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) судовий збір у розмірі 640,00 гривень (шістсот сорок гривень гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 28.05.2019 року.

Суддя Л.С. Єршова

21.05.19