Ухвала суду № 82018341, 17.01.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/2729/18

Провадження № 1-кп/523/457/19

УХВАЛА

про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт

(повний текст)

17 січня 2019 року

Колегія суддів Суворовського районного суду міста Одеси у складі:

головуючого - судді Шурупова В.В.,

суддів Позняка В.С., Шкорупеєва Д.А.

за участю: секретаря судового засідання - Нужної І.А.

прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 - Каліушка М.Б.

захисників - Торгованова О.В., Сокол Т.В., Голенєвої О.І.

в присутності підсудних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12018160490000025 від 03.01.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Фрунзівка, Одеської області, українця за національністю, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів - тимчасово проживаючого в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Малігонове, Ширяївського району, Одеської області, українця за національністю, громадянина України, з середньо-технічною освітою, неодруженого, зі слів - працюючого монтажником у фірмі «Будова», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Малігонове, Ширяївського району, Одеської області, українця за національністю, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляді Колегії суддів Суворовського районного суду м.Одеси знаходяться означені матеріали кримінального провадження та під час судового провадження останньою за часом ухвалою від 20.11.2018 року підсудним ОСОБА_1 , ОСОБА_2 й ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОУВП №21 УДПтСУ в Одеській області, строк якого спливає 18 січня 2019 року.

В судовому засіданні прокурор Каліушко М.Б. подав письмові клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підсудних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , мотивуючи це тим, що судовий розгляд триває, строк тримання під вартою підсудних спливає, а ризики, передбачені ст.177 КПК України (зокрема, переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого в цьому кримінальному провадженні, знищення, сховання чи спотворення будь-якої із речей чи документів), не відпали.

З`ясувавши з означеного питання позицію захисників Ростомова А.Р., Сокол Т.В., Голенєвої О.І. та підсудних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які заперечували проти задоволення клопотань прокурора й просили змінити підсудним запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали провадження та надані до суду останнім із вказаних захисників письмові заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до них відповідні документи, Колегія суддів доходить наступного.

За ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого та незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а за наслідками розгляду питання суд за своєю вмотивованою ухвалою скасовую, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не можу перевищувати двох місяців.

За обвинувальним актом, підсудним ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 висунуте обвинувачення у скоєнні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за кваліфікуючими ознаками нападу, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи (розбій), вчиненому за попередньою змовою групи осіб та поєднаному з проникненням у інше приміщення, за яке визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

Відповідно до положень ст.ст.177, 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може бути застосований лише до підозрюваного чи обвинуваченого у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний чи обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, строки застосування такого запобіжного заходу передбачено у ст.197 КПК України, з огляду на що й дотримуючись положень ст.28 цього ж Кодексу, під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, суд повинен дотримуватись вимог розумності такого строку.

За ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року встановлюють, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерел права.

Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»), після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому суд у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Разом із тим, за п.196 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», Суд наголосив на тому, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні п.1 ст.5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо та застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин, а за п.39 рішення у справі «Хайредінов проти України», існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект п.3 ст.5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк і тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання від вартою перестає бути обґрунтованим.

Опріч викладене, згідно з п.п.61, 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», Суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, а у практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Як слідує з п.37 рішення ЄСПЛ у справі «Волосюк проти України», подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою. У таких випадках Суд має встановити, чи продовжують виправдовувати позбавлення свободи інші підстави, наведені судовими органами. Якщо такі підстави є «відповідними» і «достатніми», Суд має також з`ясувати, чи виявили відповідні національні органи «особливу старанність» при здійсненні даного провадження.

Наряду з наведеним, за п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», Суд встановлює, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.

Слід також зауважити на тому, що згідно рішення Конституційного суду України у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Проте, виходячи з наведених вимог КПК України, Конвенції та практики ЄСПЛ, Колегією суддів при вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою підсудних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 й ОСОБА_3 приймається до уваги тривалість строку перебування підсудних під вартою протягом майже року в умовах ОУВП, притягнення до кримінальної відповідальності підсудних вперше, наявність у останніх місць реєстрації та постійного проживання в Одеській області, сімейний стан та стан здоров`я деяких з них, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого ОСОБА_4 , зважаючи на наявні в матеріалах провадження позитивні характеристики зазначених осіб та недоведеність прокурором Каліушко М.Б. під час розгляду наведеного клопотання недостатність застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Втім, Колегією суддів під час розгляду аналогічних клопотань неодноразово зауважувалось на недоведенння стороною обвинувачення ризику щодо знищення, сховання чи спотворення будь-якої з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин в цьому кримінальному провадженні, що у взаємозв`язку з недоведеністю прокурором Каліушко М.Б. ані матеріалами означеного клопотання, ані в судовому засіданні актуальності існування інших ризиків, передбачених ст.177 КПК України (зокрема, переховування від органів досудового розслідування та-або суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого в цьому кримінальному провадженні), що у сукупності з вищевикладеним, унеможливлює задоволення клопотання у запропонованому вигляді.

За ч.3 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, але не доведе існування ризиків та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

На підставі наведеного, оцінивши в сукупності викладені законодавчі вимоги та практику ЄСПЛ, приймаючи до уваги встановлені під час судового розгляду фактичні обставини інкримінованого підсудним ОСОБА_1 , ОСОБА_2 й ОСОБА_3 злочину, їх особи та перебування під вартою, враховуючи відсутність до них матеріальних претензій з боку потерпілого ОСОБА_4 і мінімізацію на даному етапі провадження існуючих під час попереднього вирішення аналогічних питань з розглядуваного приводу ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також зважаючи на неодноразову неявку в судове засідання потерпілого і представника потерпілого - ТОВ «ЄГАЗ-РІТЕЙЛ», що свідчить про втрату ними незацікавленості до судового процесу та остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні, а також враховуючи незабезпечення протягом судового розгляду стороною обвинувачення явки жодного свідка цієї сторони, у взаємозв`язку із тим, що прокурором Каліушко М.Б. в судовому засіданні недостатність застосування відносно підсудних більш м`якого запобіжного заходу не доведено та судовий розгляд ще триває, Колегія суддів незважаючи на тяжкість кримінального правопорушення у конкретному випадку і у контексті ч.4 ст.194 цього ж Кодексу, доходить висновку про те, що для забезпечення належного виконання вказаними підсудними покладених на них процесуальних обов`язків, достатнім й обґрунтованим уявляється застосування до них більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, із залишенням розглядуваного клопотання прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст.177-178, 183-184, 194, 331, 369-372, ч.2 ст.376, Главою 18 КПК України, Колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання прокурора Каліушка М.Б. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підсудним ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинуваченим у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, - залишити без задоволення.

Змінити підсудним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожному, обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем їх реєстрації та фактичного проживання за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_3 район, с.Малігонове, вул.Фрунзе 34, відповідно, строком до 17.03.2019 року, звільнивши їх з-під варти в залі суду та поклавши на вказаних осіб наступні обов`язки:

1) невідкладно прибути до місць реєстрації та фактичного проживання за вищенаведеними адресами;

2) заборонити цілодобово залишати житло, які розташовані за означеними адресами;

3) без дозволу суду не відлучатися за межі відповідних населених пунктів за місцем їх проживання;

4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

5) заборонити підсудним спілкуватися із потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали закінчується 17.03.2019 року.

Роз`яснити підсудним ОСОБА_1 , ОСОБА_2 й ОСОБА_3 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за їх поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань.

Виконання ухвали в частині застосування до підсудних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту доручити працівникам Захарівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області та Ширяївського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області, відповідно. Ухвала підлягає негайному виконанню відповідними органами внутрішніх справ.

Копії ухвали направити для виконання начальникам Захарівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області та Ширяївського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області, відповідно, для відома - керівнику Одеської місцевої прокуратури №4 та начальнику ОУВП №21 УДПтСУ в Одеській області, а також надати іншим заінтересованим особам.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення й апеляційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя: В.В.Шурупов

судді: В.С.Позняк

Д.А.Шкорупеєв