Рішення № 82018043, 21.05.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/21948/18

Пр. №2/521/1736/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі

головуючого судді – Сегеди О.М.,

при секретарі – Романюк О.М.,

за участю представника позивача – адвоката Танцюра О.А.,

представника Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта» - Зотової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовомФермерського господарства «Джондір-Б» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

встановив:

У грудні 2018 року Фермерське господарство «Джондір-Б» (далі – ФГ «Джондір-Б») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 06 липня 2018 року о 14 годині 25 хвилин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Мercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 , в м. Одесі, по вул. Дальницькій, біля будинку 43/15, не врахував дорожню обстановку, не зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині, та допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Hilux», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 10.4 ПДР. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Автомобіль марки «Toyota Hilux», р/н НОМЕР_2 належить на праві власності ФГ «Джондір-Б».

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2018 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні ДТП, та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Позивач зазначав, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта».

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля «Toyota Hilux», р/н НОМЕР_2 №130 НОМЕР_3 18 від 08 жовтня 2018 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки автомобіля «Toyota Hilux», р/н НОМЕР_2 , становить 512596,72 грн.

Вказував, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ НАСК «Оранта») платіжним дорученням №54320 від 02 листопада 2018 року здійснило виплату ФГ «Джондір-Б» страхового відшкодування в розмірі 98000,00 грн., однак залишається несплаченою різниця між розміром завданої матеріальної шкоди та страховим відшкодуванням, що становить 414596,72 грн.

Посилаючись на те, що діями відповідача, йому була завдана матеріальна шкода, яку відповідач відмовляється добровільно відшкодувати, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заподіяну матеріальну шкодув розмірі 414596,72 грн. та судовий збір в розмірі 6218,95 грн.

Ухвалою суду від 23 січня 2019 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче провадження (а.с. 60-61).

Ухвалою суду від 21 лютого 2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог було залучено по справі ПАТ «НАСК «Оранта» (а.с. 74-76).

Ухвалою суду від 20 березня 2019 року по справі було закрите підготовче провадження та призначений судовий розгляд (а.с. 151-152).

Представник позивача, діюча за ордером від 24 грудня 2018 року в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, та просила суд їх задовольнити в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с. 4, 163).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до ст. 128 ЦПК України (а.с. 161, 162).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ НАСК «Оранта», діюча за довіреністю від 15 лютого 2019 року в судовому засіданні підтримала позовні вимоги (а.с. 84).

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п`ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Згідно зі статтями 1166, 1167 ЦК України діє презумпція вини завдавача шкоди, тому не позивач має доводити вину, а відповідач має довести відсутність своєї вини.

Судом встановлено, що 06 липня 2018 року о 14 годині 25 хвилин відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Мercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 , в м. Одесі, по вул. Дальницькій, біля будинку 43/15, не врахував дорожню обстановку, не зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині, та допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Hilux», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п.10.4 ПДР.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Причиною зіткнення транспортних засобів стало порушення водієм ОСОБА_1 . п. 10.4 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Вина ОСОБА_1 підтверджується постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2018 року, відповідно до якої останній був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 6).

Крім того, зі змісту постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2018 року, вбачається, що відповідач в судовому засіданні повністю визнав себе винним у скоєні зазначеного правопорушення.

Встановлено, що автомобіль марки «Toyota Hilux», р/н НОМЕР_2 належить на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27 квітня 2018 року Фермерському господарству «Джондір-Б» (а.с. 7).

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля «Toyota Hilux», р/н НОМЕР_2 №130 НОМЕР_3 18 від 08 жовтня 2018 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки автомобіля «Toyota Hilux», р/н НОМЕР_2 , становить 512596,72 грн. (а.с. 16-56).

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки «Мercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 належить на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 28 січня 2016 року відповідачу ОСОБА_1 (а.с. 8).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПАТ НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 1660923. Ліміт відповідальності становить 100000,00 грн. (а.с. 9).

Відповідно до довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 18 січня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованим/ знятим з реєстрації по м. Одесі та Одеській області не значиться (а.с. 59).

З матеріалів справи вбачається, що за заявою Фермерського господарства «Джондір-Б», ПАТ НАСК «Оранта» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 98000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №54320 від 02 листопада 2018 року (а.с. 11, 85-148).

Встановлено, що Фермерське господарство «Джондір-Б» є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 12-15).

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто, зазначеною нормою закону встановлено відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця. На володільця не може бути покладено обов`язок з відшкодування такої шкоди, лише якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, саме відповідач повинен довести, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

За статтею 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

В преамбулі вказаного закону зазначається про те, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні(страхувальникові) або іншій особі визначеній у договорі грошову суму(страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 із змінами (далі — Методика) - вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пунктом 2.4. Методики зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Згідно з роз`ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну. Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

З матеріалів справи вбачається і позивачем не заперечується, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПАТ НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 1660923, то за заявою позивача ФГ «Джондір-Б», ПАТ НАСК «Оранта» виплатило останньому в рахунок відшкодування матеріальної шкоди страхове відшкодування в розмірі 98000,00 грн.

Оскільки сума матеріальної шкоди, яка була спричинена позивачу складає 512596,72 грн., то відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між розміром завданої матеріальної шкоди та страховим відшкодуванням, що становить 414596,72 грн. (512596,72 грн. - 98000,00 грн.).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, на користь позивача слід стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 414596,72 грн.

Отже, позивач правомірно звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, оскільки з вини останнього сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивачу було спричинена матеріальна шкода.

Судом не встановлено підстав для звільнення відповідача від відповідальності за завдану ним шкоду.

Відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Своїм правом бути присутнім у судових засіданнях відповідач також розпорядився на свій розсуд.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у справі складає 6218,18 грн., які сплачені позивачем у повному обсязі при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 23, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Фермерського господарства «Джондір-Б» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Фермерського господарства «Джондір-Б» ( АДРЕСА_1 , Одеська область, Арцизький район, с. Вознесенка перша, вул. Молодіжна, 19, код ЄДРПОУ: 33509659), суму матеріальної шкоди в розмірі 414596 (чотириста чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) гривень 72 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Фермерського господарства «Джондір-Б» (68411, Одеська область, Арцизький район, с. Вознесенка перша, вул. Молодіжна, 19, код ЄДРПОУ: 33509659) судовий збір в розмірі 6218 (шість тисяч двісті вісімнадцять) гривень 95 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 28 травня 2019 року.

Суддя: О.М. Сегеда