Рішення № 82017190, 27.05.2019, Болградський районний суд Одеської області

27.05.2019

Справа № 497/320/19

Провадження № 2/497/368/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.

секретаря – Божевої І.Д.

розглянувши у першому судовому засіданні, у порядку спрощеного провадження, в місті Болграді цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,–

ВСТАНОВИВ:

04.03.2019 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Кіріченко В.М., який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 19 234,01 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн., мотивуючи тим, що з відповідачем ОСОБА_1 17.01.2014 року був укладений кредитний договір № б/н на суму 4 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який не виконаний належним чином та станом на 12.02.2019 року утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 19 234,01 грн., яку відповідач в добровільному порядку не сплачує.

Представник позивача Кіріченко В.М. надав заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнала частково, а саме визнала, що укладала з позивачем кредитний договір, який по мірі можливостей сплачувала, вважає суму боргу завищеною.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 статті 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Згідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

ОСОБА_1 17 січня 2014 року підписала заяву, що разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між нею та банком договір № б/н від 17 січня 2014 року, відповідно до якого відповідач отримала кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписання відповідачем ОСОБА_1 заяви засвідчує її ознайомлення та згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, наданими йому при ознайомленні у письмовому вигляді, а також підтверджує її згоду на те, що вказані документи в цілому складають договір про надання банківських послуг (а.с. 5).

На підставі договору № б/н від 17 січня 2014 року про надання банківських послуг у ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» виникли боргові зобов`язання по поверненню кредитних коштів. ПАТ КБ «Приват Банк» для надання послуг видав ОСОБА_1 платіжну картку з обумовленим кредитним лімітом.

Відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг», на підставі яких Позичальник при укладанні Договору про надання банківських послуг дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України – за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала факту укладання договору, користування кредитним лімітом, встановленим банком, шляхом зняття коштів з кредитної картки.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України зі змінами та доповненнями за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Оскільки позивач АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач ОСОБА_1 за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконала, тому станом на 12.02.2019 року виникла прострочена заборгованість відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» по поверненню кредиту у загальному розмірі 19 234,01 грн., яка складається з наступного:

- 3 662,25 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

- 13 679,66 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 500,00 грн. –заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн.- штраф (фіксована частина);

- 892,10 грн. – штраф (процентна складова).

Як вбачається з представленого розрахунку (а.с.6-7), відповідач ОСОБА_1 користувалася коштами АТ КБ «Приватбанк», однак не у повній мірі виконувала взяті на себе зобов`язання. Так, останній платіж по поверненню коштів нею був здійснений 17.04.2018 року в розмірі 245.00 гривень.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідач взяв на себе зобов`язання:

- на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором;

- слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов`язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6. на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов`язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п.2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі Мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, виходячи з викладених вимог закону та умов договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість: по тілу кредиту – 3662,25 грн., нараховані проценти за кредитом в сумі 13 679,66 грн. та нарахованої пені та комісії– 500,00 грн.

Разом з цим, суд не погоджується з вимогою позивача, що стосується стягнення суми штрафів.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов`язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).

Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, головним критерієм в оцінці правомірності застосування штрафу та пені в межах одного договору є перевірка обставин щодо їх одночасного застосування саме щодо одного і того самого виду порушення.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено нарахування пені у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 гривен. Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Тобто, умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за прострочення (порушення строків виконання, несвоєчасне виконання) грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення але не менше встановленого договором (наказів банку) розміру пені за місяць з можливістю збільшення такого мінімального розміру у разі виникнення прострочення за другий місяць поспіль.

У той самий час, згідно з п.2.1.1.7.6. Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500.00 гривен + 5 % від суми позову.

Тобто застосування і штрафу і пені пов`язано з порушенням позичальником строків виконання грошових зобов`язань за договором.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання банком положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а відтак про безпідставність вимог банку в цій частині

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

Підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України в даному випадку суд не вбачає.

Суд зважаючи на наведене і приймаючи до уваги заперечення відповідача, доходить висновку, що вимоги про стягнення штрафу в сумі 1 392,10 гривень (500.00 грн. фіксована частина + 892,10 грн. процентна складова) не можуть бути задоволені, а тому відмовляє у вимогах про стягнення штрафів, як різновиду неустойки у зв`язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю вимогам ст.61 Конституції України (подвійна відповідальність за одне й те саме порушення).

При таких обставинах, враховуючи, що обов`язок доказування покладається на сторони: позивач надав розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачем, та приймає його у якості доказу.

Таким чином стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 3 662,25 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 13 679,66 грн. та заборгованість за пенею та комісією – 500,00 грн., а всього – 17 841,91 грн.

В решті заявлених вимог слід відмовити з підстав та мотивів, наведених в цьому рішенні.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як роз`яснено в абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК в редакції 01.01.2004 року) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом «Про судовий збір»).

Загальна сума заявлених вимог складає 19 234,01 грн., судовий збір сплачений в сумі 1921.00 грн. (а.с.1). Згідно з цим рішенням суду задоволено вимоги на загальну суму 17 841,91 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору з розрахунку пропорційно задоволених позовних вимог, що становить 1781,97 грн. (17 841,91 грн. х 1921,00 грн. : 19 234,01 грн. = 1781,97 грн.)

Керуючись ст.ст.11, 16, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 551, 607, 610, 625, 629, 1049,1054 ЦК України, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-81, 83, 95, 133, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 284-289, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк” (р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) кредитну заборгованість за договором №б/н від 17.01.2014 року станом на 12.02.2019 року в розмірі 17 841 (сімнадцяті тисяч вісімсот сорока однієї) гривні 91 копійки, та судові витрати в розмірі 1781,97 гривень, а всього 19 623 (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять три) гривні 88 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца