Рішення № 82015814, 28.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2019 року № 826/14876/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрпошта»ДоГоловного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» (далі-позивач/ПАТ «Укрпошта») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач/ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.05.2018 р. № 0012305501, від 04.05.2018 р. № 0012315501, від 04.05.2018 р. № 0012295501, від 07.05.2018 р. № 00129855501, від 07.05.2018 р. № 00130155501, від 07.05.2018 р. № 00129955501, від 07.05.2018 р. № 00130055501, від 07.05.2018 р. № 00129655501, від 21.05.2018 р. № 0024915301, від 21.05.2018 р. № 0024905301, від 21.05.2018 р. № 0024895301, від 21.05.2018 р. № 0024885301, від 21.05.2018 р. № 0024875301.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних рішень, оскільки відповідно до абз. «б» пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України кінцевою датою сплати податку на нерухоме майно за ІІІ квартал 2017 року було 30.10.2017 р.; вказаний факт підтверджується, зокрема, листом Інституту української мови (вих. № 307/672 від 29.12.2017), в якому вказано, що при зазначенні дати «до 31.12.2017» кінцева дата - 31.12.2017 - входить до визначеного часового терміну, навіть якщо після вказаної дати відсутній прислівник «включно».

Відповідач в письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

Відповідачем проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ПАТ «Укрпошта» (код 21560045) за ІІІ квартал 2017 року.

Перевірками встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання за ІІІ квартал 2017 року, а саме п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

За результатами перевірок складено акти від 11.04.2018 р. № 217/55-01/21560045, від 16.04.2018 р. № 266/55-01/21560045, від 18.05.2018 р. № 001606/10-36-53-01/21560045, від 18.05.2018 р. № 001607/10-36-53-01/21560045, від 18.05.2018 р. № 001611/10-36-53-01/21560045, від 18.05.2018 р. № 001610/10-36-53-01/21560045, від 18.05.2018 р. № 001608/10-36-53-01/21560045 та винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

від 04.05.2018 р. № 0012305501, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 396,00 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 39,60 грн.;

від 04.05.2018 р. № 0012315501, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 3 085,80 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 38,58 грн.;

від 04.05.2018 р. № 0012295501, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 198,00 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 19,80 грн.;

від 07.05.2018 р. № 00129855501, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 2 040,10 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 204,01 грн.;

від 07.05.2018 р. № 00130155501, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 231,20 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 23,12 грн.;

від 07.05.2018 р. № 00129955501, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 115,20 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 11,52 грн.;

від 07.05.2018 р. № 00130055501, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 286,40 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 28,64 грн.;

від 07.05.2018 р. № 00129655501, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 191,60 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 19,16 грн.;

від 21.05.2018 р. № 0024915301, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 74,60 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 7,46 грн.;

від 21.05.2018 р. № 0024905301, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 89,40 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 8,94 грн.;

від 21.05.2018 р. № 0024895301, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 131,40 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 13,14 грн.;

від 21.05.2018 р. № 0024885301, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 1 172,40 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 117,24 грн.;

від 21.05.2018 р. № 0024875301, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 88,60 грн. ПАТ «Укрпошта» зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 8,86 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Поняттю «податковий період» присвячена ст. 33 Податкового кодексу України, якою встановлено, що податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Згідно із п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для обчислення і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дорівнює календарному року.

При цьому, п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Строки сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлені законодавцем у п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, який визначає, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, 30.10.2017 р. позивач здійснив сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ІІІ квартал 2017 року.

Відповідач, вважаючи що граничним терміном сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ІІІ квартал 2017 року є дата 29.10.2017 р., застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 10% від суми податкового зобов'язання.

Як зазначалось вище, строки сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для юридичних осіб встановлені підпунктом «б» п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, де зазначено, що податок підлягає сплаті щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Іншими словами, дата закінчення строку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для юридичних осіб поєднана законодавцем із прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати виконання обов'язку по сплаті податку саме 30 числа відповідного місяця, а не 29, як стверджує відповідач.

До того ж, згідно ст. 1 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 р., ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах.

За змістом ст. 2 Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до ст. 3 Конвенції строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. Проте положення попереднього пункту не заважають тому, щоб та чи інша дія, яка має бути здійснена до спливу встановленого строку, виконувалася у день dies ad quem лише до закінчення нормального робочого часу.

Враховуючи положення Конвенції та логіко-граматичне трактування підпункту «б» п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, суд вважає, що останнім днем сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є саме 30 число відповідного місяця. Тобто податок, сплачений юридичною особою, 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, є таким, що сплачений вчасно.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. по справі № 815/4720/16 та від 23.04.2019 р. по справі №808/2690/17.

За правилами п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, позивачем було виконано обов'язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вчасно, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, встановлених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» ( 01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 04.05.2018 р. № 0012305501, від 04.05.2018 р. № 0012315501, від 04.05.2018 р. № 0012295501, від 07.05.2018 р. № 00129855501, від 07.05.2018 р. № 00130155501, від 07.05.2018 р. № 00129955501, від 07.05.2018 р. № 00130055501, від 07.05.2018 р. № 00129655501, від 21.05.2018 р. № 0024915301, від 21.05.2018 р. № 0024905301, від 21.05.2018 р. № 0024895301, від 21.05.2018 р. № 0024885301, від 21.05.2018 р. № 0024875301.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» ( 01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) судові витрати в сумі 1 762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко