Рішення № 82015759, 28.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2019 року № 826/17400/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі- відповідач/ГУ ПФУ у м. Києві), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві №47297/03 від 27.07.2018 року по відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 12.04.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 згідно пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Звернувшись до відповідача з необхідними документам для призначенням пенсії, їй було протиправно відмовлено у призначені пенсії, оскільки до спеціального стажу не враховано період роботи, що підтверджено довідкою від 23.05.2016 №138, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь». Зокрема, було зазначено, що відповідним підрозділом пенсійного фонду було ініційовано проведення перевірки обґрунтованості видачі вказаної пільгової довідки, оскільки дата такої перевірки підприємством не узгоджена, тому вказана довідка не може бути зарахована як пільгова. Позивач вважає протиправною таку відмову та звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають законодавству з тих підстав, що у позивача не має достатнього спеціального стажу роботи передбаченого списком №2, а тому підстави для призначення пільгової пенсії відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 12.04.2018 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно п. до п. « 2» ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 27.07.2018 №47297/03 ГУ ПФУ у м. Києві позивачу було відмовлено в призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 у зв`язку із відсутністю пільгового стажу роботи. Підставою відмови у призначенні пенсії зазначено «згідно пільгової довідки від 23.05.2016 №138, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь», ви з 10.10.2000 по 31.05.2007 працювали на посаді сестри клініки психіатричної. Спеціалістами відділу обслуговування громадян направлено повідомлення до відділу контрольно-перевірочної роботи щодо необхідності проведення перевірки обґрунтованості видачі зазначеної довідки. Станом на 12.07.2018 дата перевірки не узгоджена. Тому, довідка від 23.05.2016 не може бути врахована як пільгова.»

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року.

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 «Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що жінки, які народилися у період з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року, мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 після досягнення 51 року 6 місяців та за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, передбачених Списком №2, та за умови повного робочого дня на відповідних роботах але не менше 80% робочого часу, при цьому, за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працювала:

- у період з 20.02.1995 року по 07.07.200 рік у ММУ «Клінічна психіатрична лікарня №17» на посаді медичної сестри повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що підтверджується копією трудової книжки, копією довідки №30 від 08.05.2013 року ;

- у період з 10.10.2000 року по 31.05.2007 рік у Медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» на посаді медичної сестри (у психіатричному відділенні, з палатами для наркологічних хворих) повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, безпосередньо обслуговуючи психічно хворих, що підтверджується копією трудової книжки позивача, копією довідки №138 від 23.05.2016 р.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач не зарахував період роботи з 10.10.2000 по 31.05.2007, що підтверджено довідкою №138 від 23.05.2016 року.

Згідно Списків №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991р., постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994р., постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003р., що діяла на момент роботи позивача, робота в психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими дає право на пільгову пенсію.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 та 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383(далі-Порядок) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442 (далі - Порядок № 442) атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно з п. 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до п.9 Порядку № 442 перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.

Згідно п.10 Порядку № 442 результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

На підтвердження проведення атестації позивачем було надано накази про проведення атестації та про результати проведення атестації робочих місць від 27.03.2001 №52. Крім того, суд звертає увагу, що про проведення вказаної атестації робочого місця позивача було також зазначено як у трудовій книжці позивача, так і в уточнюючій довідці №138 від 23.05.2016 року.

Доказів того, що атестації робочих місць в Головному військовому клінічному госпіталі було проведено без дотримання відповідних методичних рекомендацій по їх проведенню, відповідачем до суду не надано.

В довідках про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії також зазначено, що робоче місце позивача за результатами атестації робочих місць рентгенологічного відділення, атестоване як робоче місце зі шкідливими умовами праці для працівників, які відносяться до списку 1 розділу ХІХ Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36. В довідках зазначено дати проведення атестації робочого місця та відповідні накази про результати такої атестації, а також підстави для видачі такої довідки.

Так, Верховний Суд України, переглядаючи судові рішення, постановою у справі № 21-519а14 від 25.11.2014 року роз`яснив, що за комплексним аналізом норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації робочих місць, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, також у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13).

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 року у справі № 21-5432а15 суд наголосив, що при розгляді аналогічних справ судам необхідно встановлювати обставини щодо умов (режиму) фактично виконуваної працівником (позивачем) роботи, із яким закон пов`язує право на призначення пенсії на пільгових умовах. І якщо особа стверджує про наявність в неї трудового стажу, що дає їй право на призначення пільгової пенсії на час виконання роботи, що міститься у списку № 2 і потребує документального підтвердження її зайнятості на цій роботі за відповідною професією та за результатами атестації умов праці, необхідно з`ясовувати, чи проводилася атестація цього робочого місця і що про це свідчить.

При цьому, судом встановлено, що атестація робочих місць у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» відбувалась на підставі наказів №52 від 27.03.2001 та №50 від 13.03.2006.

Таким чином, відповідно до вищезазначених наказів були сформовані переліки робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, де посада, на якій працювала позивач у відповідний період, була віднесена до зазначеного переліку.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази, суд приходить до висновку, що за умови наявності у пенсійного органу документів, що підтверджують зайнятість позивача повний робочий день на посаді, передбаченій Списком №2, відповідачем, при проведенні попереднього визначення права позивача на отримання пільгової пенсії, безпідставно не зараховано позивачеві до пільгового стажу роботи період її роботи на посаді медичної сестри клініки психіатричної (з палатами для наркологічних хворих) з 10.10.2000 року по 31.05.2007 рік.

Тому суд оцінюючи надані докази вважає, що період стажу роботи з 10.10.2000 року по 31.05.2007 рік, що підтверджено довідкою від 23.05.2016 року №138, підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи та дають позивачу право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2.

Щодо такої підстави для неврахування спірної довідки, як не узгодженість дати проведення перевірки щодо обґрунтованості видачі спірної довідки, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законодавством повноваження для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які б доводили, що дані, викладені у наведеній довідці про підтвердження пільгового стажу роботи позивача містять неправдиві або недостовірні дані, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття заходів щодо здійснення перевірки обґрунтованості видачі спірної довідки.

Крім того, суд зауважує, що частиною другою Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначено відсутність необхідного стажу в умовах праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення згідно діючого законодавства, та те, що загальний стаж роботи позивача склав 27 років 1 місяців 6 днів, також зазначено про неузгодженість дати перевірки обґрунтованості видачі довідки від 23.05.2016. При цьому рішення не містить зазначення періодів роботи позивача, які включено та не включено до пільгового стажу за Списком № 2, конкретних підстав для невключення певних періодів, що свідчить про недотримання відповідачем принципам обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень. Також суд, звертає увагу, що відповідачем не надано доказів та пояснень того, які саме заходи ним були вжиті для проведення зазначеної перевірки.

Отже, при проведенні попереднього визначення права позивача на отримання пенсії на пільгових умовах за Списком №2, відповідачем не вчинено дій у межах наданих йому законом повноважень, та не обґрунтовано і не наведено обґрунтованих мотивів та підстав неврахування довідки від 23.05.2016 як пільгової.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком №2 не врахував всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та як наслідок прийняв необґрунтоване рішення про відмову у призначення пенсії на пільгових умовах, таким чином, останній діяв не у спосіб передбачений нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також, щодо необхідності обґрунтування пенсійним органом мотивів, з яких ним не зараховано той чи інший період роботи особи зазначено і у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Відтак, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про обґрунтування позивачем належними доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України протиправності рішень відповідача при відмові позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України"" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) нагадав, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління ПФУ у м. Києві призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.04.2018, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанцій від 22.10.2018 року №0.0.1166122704.1 та №0.0.1166120944.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві №47297/03 від 27.07.2018 року по відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 12.04.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1409 (однієї тисячі чотириста дев`ять) гривень 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко