Рішення № 82015515, 28.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2019 року № 826/10891/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправними дій, зобов?язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності 2 групи ОСОБА_1 відповідно до ст. 37-1 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» у зв`язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, на підставі довідки про заробітну плату від 08.02.2018 року №20-Б;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності 2 групи відповідно до ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ (в редакції, яка діяла на день призначення пенсії) в розмірі 70% заробітної плати за грудень місяць 2015 року на підставі довідки Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.02.2018 року №20-Б без обмеження граничним розміром пенсії та виплатити різницю з урахуванням уже виплаченої пенсії за минулий період з 01 грудня 2015 року.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачці (колишньому державному службовцю) у проведенні перерахунку призначеної пенсії у зв`язку з підвищенням розмірів посадових окладів державним службовцям з 01.12.2015. Такі дії органу Пенсійного фонду України позивач вважає протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 відкрито провадження у справі №826/10891/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія цієї ухвали суду від 25.07.2018 разом з матеріалами позовної заяви були отримані уповноваженою особою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 30.07.2018, про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення. Проте у встановлений судом строк відповідач своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався та жодні відзив на позовну заяву і додаткові документи до суду не подав.

З урахуванням викладеного та виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії пенсійного посвідчення від 23.03.2016 №2278916327, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності.

У той же час, гр. ОСОБА_1 Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації видано довідку від 08.02.2018 №20-Б про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яким їм призначено (перераховано) пенсію, згідно з якою заробітна плата за посадою начальник відділу, з якої ОСОБА_1 призначено пенсію, для її перерахунку за грудень 2015 року становить: посадовий оклад - 1 722,50 грн., надбавка за ранг (12 ранг) - 60,00 грн., надбавка за вислугу років (20%) - 356,50 грн., надбавка за високі досягнення праці або за виконання особливо важливої роботи (50%) - 1 069,50 грн., премія (286,75%) - 8 469,75 грн., а всього складає 11 655,60 грн.

Як стверджує позивач у тексті позову, 07.03.2018 вона звернулась із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням розмірів посадових окладів державним службовцям згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Разом з вказаною заявою ОСОБА_1 подала до органу Пенсійного фонду України описану вище довідку від 08.02.2018 №20-Б.

Листом від 10.04.2018 №6174/06 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступником якого з 27.04.2018 є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) у відповідь на звернення ОСОБА_1 повідомило наступне. З 01.06.2015 відповідно розд. ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Також у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.215 №889-VIII скасовано, зокрема статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» скасовано пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №3723-ХІІ. За наведених обставин назване управління Пенсійного фонду України дійшло висновку, що оскільки Закон №889-VIII не передбачає проведення перерахунку пенсії, в т.ч. таких, що були призначені відповідно до Закону №3723-ХІІ, постановою Уряду №1013 скасовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №865, то підстави для видачі довідки про заробітну плату для перерахунку пенсій, що передбачався ст. 37- 1 Закону №3723-ХІІ відсутній. Як наслідок пенсії, призначені відповідно до Закону №3723-ХІІ, перераховуються лише у випадку, якщо складові пенсійної виплати (надбавки, підвищення, доплати, тощо) визначаються залежно від розміру прожиткового мінімуму. Таким чином, Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям особам.

Вважаючи такі дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У період до 01.05.2016 умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ).

Приписами ч. 1 ст. 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачалось, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Проте, 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (надалі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ст. 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою, умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015 делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 01.01.2015 по 01.12.2015 знайшло своє відображення у п.п. 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова №865), за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами п. 4 Постанови №865, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом №3723-ХІІ, визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФ України за погодженням з Мінсоцполітики (п. 5 Постанови №865).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її п. 6 застосовується з 01.12.2015, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №865 виключено, а п. 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова №1013 не містить.

Отже, з 01.12.2015 по 01.05.2016 чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за ст. 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому, чинна у зазначений період редакція ст. 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

З 01.05.2016 набув чинності Закон №889-VIII «Про державну службу», а положення Закону №3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п. 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).

Натомість, у ст. 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, ст. 42 якого, визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання позивача на порушення ст. 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон №76-VIII, яким, зокрема ст. 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані ст. 90 Закону №889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» Європейський суд з прав людини (далі - Суд) констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

У рішенні від 03.06.2014 у справі за заявою Валентини Ніканорівни Великоди проти України №43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що з 01.12.2015, початку застосування Постанови Кабінету Міністрів України №1013, якою п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №865 виключено, а її п. 5 викладено в іншій редакції, та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону №3723-XII, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

При цьому, суд також враховує те, що у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В даному випадку, оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, можливість її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців вже н передбачалась, то у органу Пенсійного Фонду України відповідно не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №743/236/17, від 16.05.2018 у справі №636/1877/16-а, від 29.08.2018 у справі №691/698/16-а, від 05.07.2018 у справі №147/1538/16-а, від 10.04.2019 у справі №569/10614/16-а, від 29.03.2019 у справі №744/832/16-а.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними дій, зобов?язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок