Рішення № 82015439, 28.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2019 року № 826/6086/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у м. Києвіпро скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправними дійВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС в м. Києві), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з липня 2014 року по вересень 2016 року;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1473-17 на суму 11 765,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю вимоги ГУ ДФС в м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1473-17 від 06.03.2018, якою зафіксовано наявність у позивача недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний соціальний внесок) у сумі 11 765,32 грн. Позивач стверджує, що упродовж періоду з 14.10.1999 по 01.10.2016 вона як фізична особа підприємець перебувала на обліку в податковому органі на території проведення АТО, а після того переїхала до міста Київ, де стала на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві. При цьому, за вказаний період ФОП ОСОБА_1 підприємницьку діяльність не здійснювала та прибутку не отримувала. Крім того, позивач отримала від Торгово-промислової палати України сертифікати про засвідчення форс-мажорних обставин, які разом із заявою про списання безнадійного податкового боргу подала до ГУ ДФС у м. Києві. За наведених мотивів позивач вважає, що нарахована недоїмка по сплаті єдиного внеску мала бути списана контролюючим органом у зв`язку з обставинами непереборної сили, а тому відсутні підстави для формування та виставлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1473-17 від 06.03.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2018 відкрито провадження у справі №826/6068/18 за вказаним позовом ФОП ОСОБА_1 та дану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог цієї ухвали суду від 07.05.2018 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що за результатами розгляду поданої позивачем заяви про списання безнадійного податкового боргу контролюючий орган дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. А саме надані платником сертифікати Торгово-промислової палати України №7597 та №7598 від 14.06.2017 містили посилання на п. 100.4 - 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України, якими регламентується питання надання розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу в результаті настання форс-мажорних обставин та не містить посилання на ст. 101 згаданого Кодексу.

Відповідно до наданого представником відповідача фіскального чеку відділення поштового зв`язку, копія відзиву на позовну заяву надіслана на адресу ОСОБА_1 . Проте позивач своїм процесуальним правом на надання відповіді на відзив не скористалась.

Також, в ході розгляду справи заперечень проти розгляду такої в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) від представників сторін до суду не надійшло, з огляду на що, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №747377, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано як фізичну особу-підприємця, про що до Єдиного державного реєстру внесений запис за №23820170000002819 від 14.10.1999.

Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 також було зареєстровано як платника єдиного податку 1 групи (ставка єдиного податку 10%) починаючи з 1 січня 2012 року, що засвідчується наявною у справі копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2, виданого 31.05.2012 Ленінською міжрайонною ДПІ у м. Луганську.

Як стверджує позивач у тексті свого позову, вона у статусі фізичної особи-підприємця упродовж періоду з 14.10.1999 по 01.10.2016 перебувала на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Луганська як платник податків. У період до 2014 року позивач сплачувала відповідні податки за місцем своєї реєстрації, тобто у м. Луганськ.

Внаслідок подій на Сході України м. Луганськ опинилося в зоні АТО та стало непідконтрольною Україні територією. У зв`язку з цим ОСОБА_1 переїхала до м. Київ, де 07.10.2016 зареєструвала в Єдиному державному реєстрі зміни до відомостей про місце проживання та стала на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

06.03.2018 Головного управління ДФС у м. Києві сформувало та надіслало позивачці вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1473-17 від 06.03.2018 (далі - Вимога), відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 28.02.2018 обліковується борг (недоїмка) по сплаті єдиного внеску у сумі 11 765,32 грн.

На переконання позивачки вказана сума боргу була сформована контролюючим органом виключно за період з липня 2014 року по вересень 2016 року, тобто у період проведення антитерористичної операції на непідконтрольній державі території м. Луганська (місця провадження позивачем господарської діяльності). А тому, з метою вирішення питання про списання суми недоїмки як безнадійної, ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою (вх. №А/13376/ФОП від 17.11.2017) до ГУ ДФС у м. Києві, до якої долучила сертифікати Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини за №7598 (вих. №368/05-4 від 14.06.2017) і №7597 (вих. №369/05-4 від 14.06.2017).

Своїм листом від 07.12.2017 №21966/А/26-15-17-03-17 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав щодо визнання податкового боргу ФОП ОСОБА_1 безнадійним та прийняття рішення про його списання.

Вважаючи такі дії та вимогу відповідача протиправними, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернулася до суду для їх захисту із цим позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір і ведення обліку, а також стягнення визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

В розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону платниками єдиного внеску, зокрема є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Частиною другою ст. 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 цього Закону, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частинами другою, третьою і четвертою ст. 25 Закону №2464-VI встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Крім того, порядок стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначений у розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953.

Зокрема, положеннями п. 3 і 4 цього розділу Інструкції визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем позивачу була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1473-17 від 06.03.2018 на суму 11 765,32 грн. за формою додатку 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449. В тексті такої Вимоги відомості про період за який була сформована вказана сума недоїмки, а також про підстави для її утворення, - відсутні.

З метою з`ясування обставин утворення та формування суми боргу зі сплати єдиного внеску, що визначена Вимогою від 06.03.2018, суд у п. 7 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі від 07.05.2018 зобов`язав ГУ ДФС у м. Києві надати суду засвідчені копії документів і матеріалів, на підставі яких ФОП ОСОБА_1 була виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1473-17 від 06.03.2018 та засвідчений витяг з особової картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 за період починаючи з дати формування боргу у сумі 11 765,32 грн.

Під час розгляду даної справи відповідач не виконав вимог ухвали суду від 07.05.2018 та не надав суду ані жодні із запитуваних документів (в оригіналах чи засвідчених копіях), ані письмові пояснення про причини неможливості подання таких документів до суду.

Також в тексті свого відзиву на позовну заяву відповідач не навів жодні пояснення про обставини утворення та формування суми боргу по сплаті єдиного внеску, що вказана у Вимозі від 06.03.2018.

У контексті наведеного суд зважає на те, що нормами ч. 1 і 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, у силу норм ч. 1 і 2 ст. 73 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, всупереч процитованих процесуальних норм відповідач (як суб`єкт владних повноважень) не підтвердив документально обставини виникнення у позивача суми недоїмки по сплаті єдиного внеску у сумі 11 765,32 грн.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про не доведення відповідачем наявності правових підстав для виставлення і надіслання позивачу оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), та відповідності цього рішення відповідача критеріям, визначеним у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. А тому як наслідок суд вважає правомірними заявлені ФОП ОСОБА_1 позовні вимоги в частині вимоги скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1473-17 від 06.03.2018.

Що стосується правомірності заявлених позивачем вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування заборгованості по єдиному внеску за конкретний період часу у контексті наведеного у позові нормативного обґрунтування, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на відсутність у матеріалах справи документальних доказів, відповідно до яких суд міг би встановити проміжок часу та обставини, за яких формувалась сума недоїмки, та що вона утворена в результаті дій саме ГУ ДФС у м. Києві.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За змістом ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із питань, які вирішує суд при ухваленні рішення, є те, як розподілити між сторонами судові витрати (п. 5 ч. 1 ст. 244 зазначеного Кодексу).

Згідно з ч. 1 і 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Наявними у матеріалах справи квитанціями та листом Державного підприємства «Інформаційні судові системи» від 17.04.2019 №2042/о/2-19 підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 під час звернення до суду з вказаними позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 466,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправними дій задовольнити частково.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1473-17 від 06.03.2018.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотирьох гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок