Рішення № 82015389, 26.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2019 року № 826/3436/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. при секретарі судового засідання Артеменко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до(АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) Київського квартирно-експлуатаційного управління (01015, м. Київ, проспект Івана Мазепи, буд. 38, код ЄДРПОУ 22991617) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору проГоловного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 13-а, код ЄДРПОУ 22991333) Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпра (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, код ЄДРПОУ 08004511) визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити діїЗа участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

від відповідача 1 та 2 - Буцко О.В.

віт третьої особи - не з`явився

На підставі ч.1 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 лютого 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч.3 ст.243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі до тексту - відповідач 1), Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (далі по тексту - відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпра (далі по тексту - третя особа), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 24.08.2018 року просить:

- визнати протиправною бездіяльність Київського квартирно-експлуатаційного управління (ідентифікаційний код юридичної особи: 22991617) щодо не підготовки і не направлення документів та матеріалів на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у Збройних Силах України згідно заяви ОСОБА_1 від 28 серпня 2017 року;

- зобов`язати Київське квартирно-експлуатаційного управління (ідентифікаційний код юридичної особи: 22991617) підготувати та надіслати на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України матеріали для вирішення питання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 , та надання її для постійного проживання ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (ідентифікаційний код юридичної особи: 22991333) щодо не здійснення дій по організації підготовки документів на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України згідно заяви ОСОБА_1 від 28 вересня 2017 року;

- зобов`язати Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (ідентифікаційний код юридичної особи: 22991333) організувати підготовку та направлення на розгляд комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України матеріалів для вирішення питання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 , та надання її для постійного проживання ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 відповідає критеріям, визначеними діючим законодавством, як особа, що має право на забезпечення житлом для постійного проживання в тому числі шляхом виключення з числа службових.

Також позивача зазначає, що враховуючи конституційно закріплений зміст діяльності суб`єкта владних повноважень, який має бути спрямований на забезпечення прав і свобод людини, виходячи із встановлених Конституцією та законами України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідачами допущено протиправну бездіяльність, чим порушено право позивача на ініціювання та реалізацію в майбутньому права на забезпечення його житлом для постійного проживання, шляхом виключення займаної квартири з числа службових.

Представником позивача 18.04.2018 року подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 року постановлено здійснити розгляд справи №826/3436/18 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Представник відповідача 1, в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що документом, який визначає організацію забезпечення військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби і членів їх сімей жилими приміщеннями і визначає повноваження посадових осіб Міністерства оборони України, прав і обов`язків військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей під час вирішення житлових питань є Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року №737, відповідно до якої питання про забезпечення позивача постійним житлом, шляхом виключення його зі складу службового житлового фонду повинно вирішуватися там, де особа перебуває на квартирному обліку за останнім місцем проходження служби, в даному випадку в м. Дніпро, куди позивача було переведено в 2007 році. За таких обставин просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача 2, заперечує проти заявлених позовних вимог вважає їх необґрунтованими та такими що суперечать чинному законодавству та звертає увагу, що список розподілу постійного жилого приміщення разом з примірником облікової справи відносно позивача у встановлений порядок, як того вимагає Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерством оборони України №744 від 30.12.2016 року до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України не надходив.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, будь-яких пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надав

Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є полковником запасу Збройних Сил України та має вислугу в кількості 26 календарних років та 4 місяці.

Позивач звільнений з військової служби у запас відповідно пункту "г" частини 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - у зв`язку із проведенням організаційних заходів, наказом Міністра оборони України від 23.12.2014 року №835.

Судом також встановлено, що на підставі ордеру №08 серія №03 від 08.08.2005 року під час проходження служби у військовій частині А4036, Дніпропетровський гарнізон, позивача забезпечено службовою 2-х кімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира на даний час перебуває на обліку у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпро.

Позивач з 03.03.1995 року перебуває на квартирному обліку в Збройних Силах України, як військовослужбовець, який потребує поліпшення житлових умов.

Так, 28.08.2017 року позивач звернувся до Київського квартирно-експлуатаційного управління з заявою про підготовку і подання на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України матеріалів для вирішення питання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 та надання її позивачу для постійного проживання.

У відповідь на заяву позивача від 28.08.2017 року Київське квартирно-експлуатаційне управління листом від 11.09.2017 року №303/25-4747, повідомлено позивача, що виключення з числа службових квартир, що надані військовослужбовцям за попереднім місцем служби в інших гарнізонах, діючим наказом не передбачено.

Позивач вважає бездіяльність відповідача 1, яка полягає у фактичній не підготовці і не направленні документів та матеріалів на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України за заявою ОСОБА_1 протиправною та такою, що порушує його права.

Так, 28.09.2017 року позивач звернувся до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України з заявою про підготовку і подання на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України матеріалів для вирішення питання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 та надання позивачу для постійного проживання.

У відповідь на заяву позивача від 28.09.2017 року Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України листом від 31.10.2017 року №303/4/2171, повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в гарнізоні м . Києва, тому правові підстави для виключення з числа службового житла Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_2 та надання для постійного проживання відсутні.

Позивач вважає бездіяльність відповідача 2 протиправною, яка полягає у відсутності належної організації роботи по вирішенню питання стосовно передачі займаної квартири на облік до Київського квартирно-експлуатаційного управління, що, в свою чергу, дало б змогу позивачу вирішити питання із наданням житла для постійного проживання/

Незгода позивача з такими діями та рішенням відповідача 1 та 2, обумовили його на звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача 1 та 2, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до пункту 8 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги: право на безоплатне отримання у власність займаного ними та членами їх сімей житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду.

Відповідно до п.п.8-9 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали інвалідами І чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та кориcтуються правом позачергового одержання житла.

Згідно з п.1.3. Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затвердженої наказом Міністерства оборони України 30.11.2011 року № 737 забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом:

-надання службових жилих приміщень військовослужбовцям;

-надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби;

-надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення;

-участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням);

-надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України;

-надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі;

-оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу.

Згідно з п.1.11 Інструкції усі питання, пов`язані з перебуванням військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, на квартирному обліку, із забезпеченням їх жилою площею та розміром жилого приміщення, вирішуються за місцем проходження ними служби, перебування на обліку або в судовому порядку.

Відповідно до п.10.1 Інструкції житлові комісії у ЗС України створюються з метою взяття (зняття) військовослужбовців на облік (з обліку) осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі звільнених у запас або у відставку, що залишаються перебувати у військових частинах на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, а також з метою контролю за розподілом жилих приміщень та надходженням жилих приміщень i погодженням розподілу відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з п.10.11 Інструкції до повноважень житлової комісії військової частини належить погодження розподілу жилої площі, яка надається для постійного проживання.

Відповідно до п.2.16 Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.

Якщо військовослужбовець, який звільняється в запас або у відставку за віком, перебуває на обліку та обирає для проживання після звільнення з військової служби з урахуванням існуючого порядку реєстрації інший населений пункт (якщо обирає для проживання після звільнення з військової служби гарнізон міста Києва, рішення про можливість постановки його на квартирний облік у гарнізоні міста Києва приймає Міністр оборони України), відповідний командир військової частини за його рапортом за 6 місяців до звільнення в запас або відставку за віком подає до військового комісаріату і КЕВ (КЕЧ) району, що знаходяться за обраним місцем проживання, необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання жилого приміщення. На підставі повідомлення квартирно-експлуатаційного органу про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання жилого приміщення у військовому комісаріаті він знімається з обліку за останнім місцем служби.

Якщо військовослужбовці, звільнені з військової служби з інших підстав, виявляють бажання отримати жилі приміщення не за місцем перебування на обліку, такі військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями за обраним місцем постійного проживання виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районних державних адміністрацій на загальних підставах відповідно до вимог чинного законодавства/

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України з метою вирішення питання щодо забезпечення його житлом для постійного проживання шляхом включення квартири в якій він мешкаю та надання її останньому для постійного проживання.

Представник відповідача 1 у своєму відзиві зазначає, що здійснює свою діяльність, в тому числі обліку житла для військовослужбовців та підготовки документів, в межах зони своєї діяльності, яка обмежується у гарнізонах: м. Києва, Переяслав-Хмельницькому, Бориспільському, Броварському, Васильківському, Гостомельському та Семиполківському гарнізонах .

Так, спірна квартира знаходиться у м . Дніпрі та на сьогоднішній день перебуває на обліку у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпра, а тому з урахуванням факту того, що дана квартира не знаходиться у межах відповідальності Київського квартирно-експлуатаційного управління, саме тому відповідач 1 позбавлений можливості вчиняти будь-які дії по відношенню до спірної квартири, оскільки такі дії будуть суперечити нормам чинного законодавства, зокрема Інструкції №737.

В судовому засіданні позивач надав пояснення, що відповідно до супровідного листа від 18.02.2016 році №588 на виконання розпоряджень начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України від 11.12.2015 року №3303/4/16/2532, від 14.12.2015 року №303/4/16/2559, який міститься в матеріалах справи, на адресу відповідача 1 надіслано акт прийому передачі-передачі квартир АДРЕСА_2 , в якому зазначено передача на квартири облік з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро до Київського квартирно-експлуатаційного управління.

Даний акт прийому передачі-передачі квартир АДРЕСА_2 не виконано, і тому, як наслідок, квартира залишилась на обліку у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпро.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано до суду належних доказів, з яких саме причин не відбулось підписання акту прийому передачі-передачі квартир АДРЕСА_2 з цим, з наведених вище обставин вбачається, шо перебування особи, яка має право на забезпечення житлом для постійного проживання, на обліку та житла у різних гарнізонах не є перешкодою для вирішення питання щодо забезпечення такої особи житлом шляхом виключення квартири з числа службових, незважаючи на те, що діючими нормативно-правовими актами прямо такий механізм не передбачено.

Як встановлено матеріалами справи, зокрема, з метою захисту своїх прав та вирішення питання щодо підготовки матеріалів на розгляд комісії за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України, що, в свою чергу, стало підставою звернення позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 року у адміністративній справі №804/8341/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити пені дії.

В той же час, квартира позивача знаходиться на обліку у м. Дніпро, однак Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро, в контексті спірних правовідносин, згідно приписів Інструкції повноваженнями щодо вирішення питання про забезпечення позивача житлом для постійного проживання не наділений.

Вказана обставина підтверджується рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року по справі № 804/8341/17, за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, в якому, зокрема зазначено, що судом також встановлено, що в черзі безквартирних військовослужбовців Дніпропетровського гарнізону позивач не перебуває.

З огляду на викладене, суд зазначає, що питання щодо забезпечення постійним житлом, його виключення зі складу службового житлового фонду повинно вирішуватись там, де особа перебуває на квартирному обліку за останнім місцем проходження служби, а отже, жодна житлова комісія військової частини Дніпропетровського гарнізону не може прийняти рішення на погодження надання останньому постійного житла, оскільки його облікова справа знаходиться в житловій комісії гарнізону м. Києва.

Отже, повноваження по прийняттю рішення по забезпеченню позивача постійним житлом приймається житловою комісією, де він перебуває на квартирному обліку і Квартирно-експлуатаційним відділом за останнім місцем проходження служби, а саме місто Київ.

Зі змісту вказаного судового рішення встановлено відсутність повноважень у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, щодо забезпечення постійним житлом, шляхом його виключення зі складу службового житлового фонду повинно вирішуватись там, де особа перебуває на квартирному обліку за останнім місцем проходження служби, а отже жодна житлова комісія військової частини Дніпропетровського гарнізону не може прийняти рішення на погодження надання останньому постійного житла, оскільки його облікова справа знаходиться в житловій комісії гарнізону м. Київ.

За таких обставин, враховуючи конституційно закріплений зміст діяльності суб`єкта них повноважень, який має бути спрямований за забезпечення прав і свобод людини, виходячи із встановлених Конституцією України та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідачем 1 та відповідачем 2 допущено протиправну бездіяльність, чим порушено право позивача на ініціювання та реалізацію в майбутньому права на забезпечення його житлом для постійного проживання, шляхом виключення займаної квартири з числа службових.

У той же час, щодо вимоги позивача про зобов`язання Київське квартирно-експлуатаційного управління підготувати та надіслати на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України матеріали для вирішення питання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 , та надання її для постійного проживання ОСОБА_1 та зобов`язання Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України організувати підготовку та направлення на розгляд комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України матеріалів для вирішення питання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 , та надання її для постійного проживання ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Також суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави

Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що право позивача порушено бездіяльністю відповідача 1 та 2 щодо не вирішення питання про виключення з числа службової квартири АДРЕСА_2 та надання її для постійного проживання ОСОБА_1 , однак відповідачами за результатом їх розгляду рішення не прийнято.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушеного права позивача, а саме визнати протиправною бездіяльність Київського квартирно-експлуатаційного управління щодо не підготовки і не направлення документів та матеріалів на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у Збройних Силах України згідно заяви ОСОБА_1 від 28.08.2017 року та про Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (ідентифікаційний код юридичної особи: 22991333) щодо не здійснення дій по організації підготовки документів на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України згідно заяви ОСОБА_1 від 28 вересня 2017 року.

З системного аналізу вказаних норм ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що позивачем виконано всі умови для прийняття відповідачами рішення про взяття його на квартирний облік, як такого, що користується правом першочергового одержання жилих приміщень, втім відповідачем, як встановлено матеріалами справи неодноразово було відмовлено у задоволенні вказаного питання.

А тому, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Київське квартирно-експлуатаційне управління підготувати та надіслати на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України матеріали для вирішення питання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 , та надання її для постійного проживання ОСОБА_2 та Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України організувати підготовку та направити на розгляд комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України матеріали для вирішення питання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 , та надання її для постійного проживання ОСОБА_1

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірність вчинення ним оскаржуваних дій, допущення бездіяльності та прийняття відповідних рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Київського квартирно-експлуатаційного управління (ідентифікаційний код юридичної особи: 22991617) щодо не підготовки і не направлення документів та матеріалів на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у Збройних Силах України згідно заяви ОСОБА_1 від 28 серпня 2017 року.

Зобов`язати Київське квартирно-експлуатаційного управління (ідентифікаційний код юридичної особи: 22991617) підготувати та надіслати на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України матеріали для вирішення питання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 , та надання її для постійного проживання ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (ідентифікаційний код юридичної особи: 22991333) щодо не здійснення дій по організації підготовки документів на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України згідно заяви ОСОБА_1 від 28 вересня 2017 року.

Зобов`язати Головне квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (ідентифікаційний код юридичної особи: 22991333) організувати підготовку та направити на розгляд комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України матеріали для вирішення питання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 , та надання її для постійного проживання ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук