Рішення № 82015356, 15.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 травня 2019 року №640/20232/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участі секретаря судового засідання Огнивого Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»до треті особи:Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Державна регуляторна служба України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,про визнання протиправною та скасування постанови від 23.11.2018 №1508 за участі:

представника позивача - Богдана С.В.,

представника третьої особи (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) - Бриля П.О.,

На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 травня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 та частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просить суд визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 №1508 "Щодо заборони ПАТ "Миколаївгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" цілком правомірно та обґрунтовано при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводило об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами. Також, позивач наголошує на порушенні суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, оскільки останній є регуляторним актом, для якого існує особлива процедура оприлюднення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2018 прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №640/20232/18 та призначено підготовче засідання.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 відмовлено в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Державну регуляторну службу України.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, сформованого зі складових виробничо-технологічних втрат, що обчислюються на підставі Методик, затверджених наказами Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264 та від 21.10.2003 №595. Так, покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат (фактично подвійних) із побутових споживачів є неправомірними, оскільки такі витрати вже включені у тариф Ліцензіата та сплачуються побутовими споживачами. Поряд з цим, відповідач заперечує обставини порушення ним процедури прийняття оскаржуваної постанови, оскільки остання не містить норм регуляторного характеру, а тому її прийняття не потребувало реалізації процедур, передбачених при прийнятті регуляторних актів.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що заборона операторам газорозподільних систем при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовим споживачам прямо суперечить нормативно-правовим актам, прийнятим та затвердженим самим же Регулятором на ринку природного газу та призводить до дискримінації оператора газорозподільних систем серед інших суб`єктів ринку природного газу та порушує баланс інтересів споживачів. Також, за твердженням позивача, оскаржувана Постанова є регуляторним актом та потребує реалізації процедур, передбачених Законом України про «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у частині прийняття регуляторних актів.

Відповідачем було надано суду заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано раніше викладені доводи на спростування позиції позивача.

Державна регуляторна служба України надала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що проект постанови "Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов" є регуляторним актом, а отже, потребує реалізації процедур, передбачених Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в частині прийняття регуляторних актів.

Відповідач надав суду письмові пояснення, в яких знову наголосив, що оскаржувана Постанова не є нормативно-правовим чи регуляторним актом, а є актом ненормативного характеру, а тому прийняття такої Постанови не потребувало реалізації процедур, передбачених при прийнятті регуляторних актів, а саме процедур, передбачених статтею 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». При цьому, Державною регуляторною службою України не враховано, що жодне з положень спірної Постанови не містить загальнообов`язковості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міст Києва від 11.02.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи №640/20232/18 по суті.

Позивач також надав суду додаткові пояснення, в яких наголосив, що затверджена Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для публічного акціонерного товариства «Миколаївгаз» величина тарифу на розподіл, не була достатньою для покриття витрат на приведення газу до стандартних умов навіть на момент затвердження такого тарифу у грудні 2016 року, не кажучи вже про наступні періоди. Позивач зазначив, що на законодавчому рівні в повній мірі було забезпечено принцип рівності споживачів на ринку природного газу та передбачено проведення розрахунків всіх категорій споживачів за природний газ, як товар, за умови приведення спожитих обсягів до стандартних умов, що відповідає принципу єдності вимірювань, передбаченого частиною третьою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", у зв`язку із зверненнями споживачів природного газу та з метою захисту їх прав, 23.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову №1508, якою:

- заборонено ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ "МИКОЛАЇВГАЗ" при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами;

- у разі приведення у жовтні 2018 року ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ "МИКОЛАЇВГАЗ" об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ "МИКОЛАЇВГАЗ" необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", вважаючи протиправною Постанову від 23.11.2018 №1508, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

Поняття регуляторного акту наведено в статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", де вказано, що регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Проаналізувавши оскаржувану постанову на предмет її відповідності зазначеним ознакам регуляторного акту, суд дійшов висновку, що постанова не спрямована на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

В той же час, постанова №1508 хоч і направлена на неодноразове застосування, втім не скасовує, не встановлює та не змінює норми права, направлена стосовно конкретно визначеної особи - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", а отже, за сукупністю ознак, що наведені в статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", на переконання суду, не підпадає під визначення поняття регуляторного акта.

Посилання позивача та Державної регуляторної служби України на те, що проект постанови "Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами" має ознаки регуляторного акта, судом відхиляються, оскільки процедурні питання, пов`язані з проектом постанови "Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами" не є предметом розгляду даного спору, з урахуванням того, що позивачем оскаржується безпосередньо сама постанова №1508 від 23.11.2018 "Щодо заборони ПАТ "Миколаївгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами".

Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо того, що норма Кодексу газорозподільчих систем щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одинці, в той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер, суд зазначає наступне.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824), затверджено Кодекс газорозподільчих систем (надалі - Кодекс).

Розділом ІХ Кодексу врегульовано правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі.

Пунктами 1, 2 глави 1 Розділу ІХ Кодексу визначено, що комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», як Оператор ГРМ відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу і Кодексу виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу тощо.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» як Оператор ГРМ здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.

Дані обставини відповідачем не заперечуються, а отже, вимоги Кодексу є обов`язковими до виконання для позивача.

Пунктом 3 глави 1 Розділу ІХ Кодексу передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

Як вже зазначалось, на переконання відповідача, вказана норма щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об`єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, проте, суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

На переконання суду, норма пункту 3 глави 1 Розділу ІХ Кодексу є чіткою та дає змогу дійти однозначного висновку про те, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об`єму газу, приведеного до стандартних умов в одиниці енергії.

До того ж, відповідачем при посиланні на необхідність приведення газу до звичайних умов виключно у випадку перерахунку одиниць об`єму і одиниці енергії, залишено поза увагою вимоги абзацу 6 пункту 3 глави 1 Розділу ІХ Кодексу, відповідно до яких оператор ГРМ зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж (абз.3 пункту 3 глави 1 Розділу ІХ Кодексу).

З урахуваннями наведеного, можна дійти висновку, що на позивача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) розрахунок спожитий обсяг енергії природного газу, про що має бути повідомлено споживача в платіжному документі.

За таких обставин посилання відповідача в цій частині, судом відхиляються, як такі що суперечать вимогам Кодексу.

Стосовно доводів відповідача про те, що посилання позивача на пункт 5.3 Типового договору розподілу природного газу є помилковими, адже норми Кодексу газорозподільчих систем не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб. м) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів.

Як вже зазначалось, порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу (абзац 1 пункту 2 глави 1 Розділу ІХ Кодексу).

За змістом пункту 6 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.

На виконання зазначених вимог Кодексу та Закону, Регулятором 30.09.2015 прийнято Постанову №2498 "Про затвердження типового договору розподілу природного газу".

Пункт 1.2 Типового договору розподілу природного газу чітко та однозначно визначає, що умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу ГРМ.

Розділ V Договору містить в собі порядок обліку природного газу, що передається Споживачу.

Пункт 5.1. Договору визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.

Слід зазначити, що Регулятором самостійно в пункті 5.3 Договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.

Питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV цього Кодексу, про що зазначено в абзаці другому пункту 3 глави 1 Розділу IX Кодексу.

Так, пунктом 6 глави 1 Розділу XV Кодексу, в свою чергу, визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року №116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за №346/8945 (надалі - Методика №116).

Так, суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що відповідно до пункту 2 Методики №116, дія цієї Методики поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.

Проте, посилання відповідача на те, що Кодекс (в контексті Методики №116) не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, є помилковими, адже пункт 6 глави 1 Розділу XV Кодексу визначає, що при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов вказує на необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту, який зазначений в додатках до Методики 116, а не самої Методики.

Таким чином, посилання відповідача на не можливість застосування в рамках спірних правовідносин пункту 5.3 Типового договору є помилковими.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що дія Методики №116 поширюється на суб`єктів господарювання, а оскільки побутові споживачі не є суб`єктами господарювання, застосування позивачем даної методики є неправомірним, адже відповідно до буквального тлумачення пунктом 6 глави 1 Розділу XV Кодексу, дана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком та процедурою, що визначені Методикою №116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до методики.

При цьому, Кодексом визначено, що споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема, в якості сировини, а не для перепродажу.

Відтак, нормами Кодексу та Типового договору, які затверджені Регулятором, а не позивачем, встановлено обов`язок Оператора проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що і зроблено позивачем в жовтні 2018 року.

Посилання відповідача на те, що Методика №116 взагалі не містить величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні розрахунків із побутовими споживачами, є недоречними з урахуванням вищенаведеного, а також того, що відповідні коефіцієнти містяться в Додатках до Методики №116.

Посилання відповідача на те, що Методика №595 може застосовуватись виключно для розрахунку питомих витрат газу і включення їх до собівартості розподілу (тариф на розподіл природного газу), судом відхиляються, адже саме по собі питання застосування Методики №595 не є предметом доказування в рамках даної справи, оскільки приведення об`єму природного газу до стандартних умов при здійсненні обліку та розрахунків за природний газ, використаний споживачами прямо передбачено Кодексом газорозподільчих систем та Типовим договором.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, оскільки відповідачем не наведено достатніх правових підстав для заборони позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ, суд приходить до висновку про неправомірність оскаржуваної постанови.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 №1508 "Щодо заборони ПАТ "Миколаївгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159, код ЄДРПОУ 05410263) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 27.05.2019.