Рішення № 82015288, 28.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1198/19

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Падій В.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.05.2019: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 09.11.2018 №Ф-13687-17; стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 768,40 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної вимоги з підстав, що нею фактично припинено підприємницьку діяльність ще 15.04.2005 та знято органами ДФС з обліку як платника податку 29.07.2005. При цьому у період з 2002 по 2005 роки позивач була платником страхових внесків і 15.04.2005 знята з обліку як така, що не має боргу. Разом з тим платником єдиного соціального внеску не реєструвалась, доходів від підприємницької діяльності не отримувала з 2005 року.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

15.05.2019 відповідачем подано відзив на позов, в якому останній зазначає, що 29.07.2005 ФОП ОСОБА_1 було знято з обліку і з 29.07.2005 ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку зі станом 22 - «знято з обліку за основним місцем обліку», але у державного реєстратора підприємницької діяльності не припинила. Єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Базою нарахування єдиного соціального внеску для платників (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, є сума доходу ( прибутку) отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники податків зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Враховуючи те, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, отже є платником єдиного внеску з 2017 року, який самостійно не сплачував його, а тому вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити. Крім того повідомив, що відмітка про визнання недійсним реєстраційного посвідчення, зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не свідчить про припинення позивачем підприємницької діяльності.

20.05.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що фактичною підставою для формування відповідачем оспорюваної вимоги було «завантаження» даних з ПФУ та Міндоходів в 2013 році, що не може само по собі слугувати законною підставою для застосування положень статтей 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Вважає, що не заслуговують на увагу і твердження відповідача щодо відсутності припинення підприємницької діяльності у державного реєстратора, як підставу нарахування боргу (недоїмки).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.03.2002 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та з 29.03.2002 взята на облік у Державній податковій інспекції у м. Чернігові в якості платника податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та роздруківкою ідентифікаційних даних позивача (а.с.36, 37).

29.07.2005 ОСОБА_1 знята з обліку платника податків, що підтверджується ідентифікаційними даними відповідача щодо позивача (а.с.37).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.05.2019 у Єдиному державному реєстрі за номером запису 20641750000033838 від 23.05.2013 зазначено «Включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію, вважається недійсним» щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (виконавчий комітет Чернігівської міської ради) (а.с.36).

09.11.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13687-17, якою визначено, що станом на 31.10.2018 заборгованість недоїмки зі сплати єдиного внеску позивача становить 15819,54 грн. (а.с.10).

Скориставшись правом на адміністративне оскарження вказаної вимоги, позивачем подано відповідну скаргу, за результатом розгляду якої Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 19.04.2019 №18666/6/99-99-11-05-02-25 про залишення скарги без задоволення, а вимоги - без змін (а.с.15-16).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-13687-17 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон №755-IV), який набрав чинності 01.07.2004.

Із введенням в дію Закону про реєстрацію було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 1 Закону №755-IV (в редакції Закону від 15.05.2003) встановлено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.

Згідно із частиною другою Прикінцевих положень Закону №755-IV (в редакції Закону від 15.05.2003) державний реєстратор протягом 2004 - 2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується. Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до ЄДР.

Верховною Радою України 01.07.2010 за №2390 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» (далі - Закон №2390).

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто 03.03.2011.

Пунктами 2 та 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 встановлено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 встановлено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

23.05.2013 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради у Єдиному державному реєстрі включено відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним (а.с.36); зазначений запис внесено до Єдиного державного реєстру на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464), які набули чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом першим частини другої статті 6 Закону №2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464 є фізичні особи-підприємці, у тому числі, ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464 є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 в редакції Закону №1774).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону №755-ІV (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Отже необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, з 2017 року в не залежності від отримання доходу від такої діяльності.

Однак, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.05.2019, 23.05.2013 за № 20641750000033838 включено відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним.

Отже з 23.05.2013 позивач фактично не здійснював підприємницьку діяльність, оскільки свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи визнано недійсним, про що зроблено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи нового зразка.

Крім того суд зауважує, що 29.07.2005 ОСОБА_1 знята з обліку платника податків, що підтверджується роздруківкою ідентифікаційних даних відповідача щодо позивача (а.с.37).

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн., та, як наслідок, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню здійснені нею документально підтверджені судові витрати у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 09.11.2018 № Ф-13687-17 про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39392183.

Суддя В.В. Падій