Рішення № 82015255, 28.05.2019, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/113/19

номер провадження 2-о/546/30/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року місто Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Лизенко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка А.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Кобилинського С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у судовій залі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа – Управління державної міграційної служби України в Полтавській області,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2019 заявник звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, у якій просить встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що він народився та все своє життя живе в Україні, однак Решетилівським РС УДМС України в Полтавській області йому було відмовлено у оформленні паспорта громадянина України замість втраченого паспорта громадянина колишнього СРСР, оскільки його належність до громадянства України не підтверджено.

19.02.2019 суддею Лизенко І.В. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд на 26.03.2019, однак у судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку з витребуванням доказів на 28.05.2019.

У судовому засіданні заявник свої вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у заяві. Суду повідомив, що він народився у с. Литвинівка Решетилівського району Полтавської області та проживав там з батьками до 1978 року. Декілька разів був засуджений Решетилівським районним судом Полтавської області. Однак у 1991 році, в тому числі станом на 24.08.1991, постійно проживав у с АДРЕСА_1 Пасічники Решетилівського району Полтавської області. ОСОБА_2 засуджений до позбавлення волі вже у 1993 році. Дійсно не має паспорта громадянина України, а тому не може отримати пенсію. Паспорт громадянина СРСР він втратив, іншого документа, що посвідчує особу, не має.

Представник заінтересованої особи, Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_4 дійсно звертався щодо втрати ним паспорта, однак оскільки за результатами перевірки його громадянство України не встановлено, йому було відмовлено у виготовленні паспорта громадянина України. Паспорт громадянина СРСР йому було видано Решетилівським РВ УМВС. Проти задоволення заяви не заперечував у випадку підтвердження у ході судового розгляду факту постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Тобто, особи, які визначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, а зазначені у п. 2 - з 13 листопада 1991 року.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Згідно пп. а, б п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001р. № 215/2001, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту, які проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 р. або 13.11.1991 р.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом № 17, згідно свідоцтва про народження, виданого Демидівською сільською радою Решетилівського району Полтавської області 23.07.1956 (а.с.4).

З листа Решетилівського РВ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області вбачається, що графа про місце народження ОСОБА_1 у актовому записі № 17 від 23.07.1956 по Демидівській сільській раді Решетилівського району Полтавської області відсутня, його батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є українцями (а.с.5).

24.05.1973 заявник отримав дозвіл на роботу на тракторі загального призначення, що підтверджується рішенням комісії Управління сільського господарства Решетилівського району (а.с.6).

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 від 14.09.1976, у період з 10.09.1976 по 1983 він працював у різних підприємствах Решетилівського району Полтавської області (а.с.7-9). У 1978 році заявник вступив у члени колгоспу «Прогрес» Зіньківського району Полтавської області, що підтверджується книжкою колгоспника від 26.02.1979 (а.с.10).

17.08.1981 заявник отримав атестат Кременчуцького професійно-технічного училища № 3 Полтавської області за професією електрозварник (а.с.11).

З 25.05.1984 заявник був прописаний у с. Пасічники Решетилівського району Полтавської області та був виписаний "до місць позбавлення волі", що підтверджується витягом з домової книги (а.с.13).

З 04.03.1993 ОСОБА_1 відбував покарання за вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 22.07.1993, залишеним без змін ухвалою судової колегії з кримінальних справ Полтавського обласного суду від 18.08.1993 (а.с.14-15).

Зі змісту ухвали Полтавського обласного суду від 18.08.1993 вбачається, що ОСОБА_1 відбував покарання за вироком від 16.06.1986 року у виді 4 років позбавлення волі та звільнений за відбуттям строку покарання 30.03.1990 року. Також з цієї ухвали вбачається, що заявника 22.07.1993 року засуджено Решетилівським районним судом Полтавської області за ст. 206 ч.1, 17 ч.2, 145 ч.2 КК УРСР до 3 років 6 місяців позбавлення волі, строк відбування покарання відраховується з 04.03.1993, тобто з 04.03.1993 заявник утримувався під вартою. Місцем постійного проживання засудженого зазначено село Пасічники Решетилівського району Полтавської області.

На цей час ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Решетилівської міської ради (а.с.16).

Заявник звертався до Решетилівського РС УДМС України в Полтавській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України замість втраченого паспорта громадянина колишнього СРСР, однак йому було відмовлено у задоволенні заяви, у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих його належність до громадянства України (а.с.17).

08.11.2018 Решетилівським ОУПФУ Полтавської області заявнику повідомлено про неможливість призначення йому пенсії у зв`язку з відсутністю певних документів, зокрема паспорта (а.с.18).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка проживає у с. Пасічники Решетилівського району Полтавської області, суду пояснила, що заявника знає, як односельця з 1980 року, коли приїхала у село. Повідомила, що знала його батьків, оскільки працювала начальником відділення зв`язку по Пасічниківській сільській раді. У 1991 році вона була прийнята у колгосп «Прогрес» бухгалтером та інспектором відділу кадрів, ОСОБА_8 також працював заявник. ОСОБА_1 проживав у гуртожитку колгоспу. Підтвердила, що заявник проживав у с. Пасічники, в тому числі протягом 1991 року, за межі України не виїжджав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який є сусідом заявника, суду повідомив, що з 1968 року проживав у с. Пасічники Решетилівського району Полтавської області. Після служби в лавах Радянської армії переїхав до м. Полтави, та повернувся до села у 1991 році і почав працювати у колгоспі «Прогрес». Станом на 1991 рік ОСОБА_1 вже проживав у с. Пасічники, знає його, як сусіда. Відомостями про виїзд заявника за межі України не володіє.

Підстав сумніватись у показах свідків у суду немає, оскільки вони не є суперечливими між собою і підтверджуються дослідженими судом письмовими матеріалами справи в їх сукупності.

Довідка трудового архіву Решетилівської районної ради від 01.04.2019 про те, що відомості про заявника у книгах обліку праці КСП "Прогрес" відсутні, не спростовує покази свідків, оскільки із записів у трудовій книжці заявника вбачається, що офіційно працевлаштованим у цей період він не був.

Встановлення факту постійного проживання на території України станом на час оголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року заявнику необхідно для підтвердження до належності громадянства України.

Таким чином, суд вважає, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт постійного безперервного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року, а тому суд вважає, що заява обґрунтована та є всі підстави для її задоволення.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 10, 81, 258, 265, 273, 293, 315 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 9 Закону України «Про громадянство України», суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – відсутній; місце проживання: АДРЕСА_2 ) про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа – Управління державної міграційної служби України в Полтавській області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37829297; місцезнаходження: вул. Пушкіна, 63, м. Полтава Полтавської області) задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – відсутній; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя І.В. Лизенко