Рішення № 82015209, 21.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року справа № 580/1434/19

12 годин 27 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1434/19

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач ОСОБА_1 – особисто]

до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109) [представник відповідача Тесля В.І. – за довіреністю]

про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, прийняв рішення.

24.04.2019 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-1761-50 у сумі 6551,73 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 № Ф-1761-50 у сумі 6751,58 грн.;

- судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначено 06.05.2019. Ухвалою від 06.05.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 08.05.2019. Ухвалою від 08.05.2019 оголошено перерву до 21.05.2019.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-1761-50 у сумі 6551,73 грн, позивачу направлено не було. Позивач дізнався про зазначену вимогу після звернення до Соснівського відділу Державної виконавчої служби м.Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 04.02.2019. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ф-1761-50 у сумі 6751,58 грн позивач отримав 04.02.2019. Не погоджуючись із зазначеними вимогами ОСОБА_1 оскаржив у адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням від 20.03.2019 №13049/6/99-99-11-05- 02-25 ДФС України вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ф-1761-50 залишено без змін, а скаргу - без розгляду, в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 № Ф-1761-50 – вимогу залишено без змін, скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що з 12.05.2010 зареєстрований як фізична особа-підприємець. На момент прийняття оскаржуваних вимог зареєстрованими видами діяльності є: код КВЕД 69.10 діяльність у сфері права (основний); код КВЕД 70.22 – консультування з питань комерційної діяльності у керування; код КВЕД 69.20 – діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування. 02.12.2010 ОСОБА_1 одержано ліцензію Серія AB №5479009 Державного департаменту з питань банкрутства на здійснення ще одного виду господарської діяльності «Діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)». Після зміни статусу арбітражного керуючого з фізичної особи - підприємця на суб`єкта незалежної професійної діяльності ОСОБА_2 вніс зміни до облікових записів як платника податків самозайнятої особи, на підтвердження чого отримав Довідку про взяття на облік платника податків (форма №34-ОПП) від 12.03.2018 №1823011400002. Протягом 2018 року позивачем щоквартально подавалися податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця та щорічно подавався Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форми №Д5 (річна). Позивач зазначає, що оскільки він зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», до нього не можуть застосовуватись положення частини 3 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464). Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов, додатково зазначивши, що сплата коштів, визначених вимогами від 08.11.2018 № Ф-1761-50 у сумі 6551,73 грн та від 03.01.2019 № Ф-1761-50 у сумі 6751,58 грн не є визнанням правомірності вимог, а спрямована на те, щоб державною виконавчою службою не здійснювались заходи примусового виконання виконавчих документів, якими є оскаржувані вимоги.

Відповідач позов не визнав, 06.05.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що ОСОБА_1 є арбітражним керуючим, що здійснює діяльність на підставі свідоцтва від 09.08.2013 №1585, відомості про зупинення дії свідоцтва до реєстру не внесено. Позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), як фізична особа підприємець, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері права, та види діяльності – діяльність у сфері бухгалтерського обліку і аудиту, консультування з питань оподаткування, консультування з питань комерційної діяльності. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідач зазначав, що листом ДФС України від 18.01.2018 №1503/7/99-99-08-01-01-17 зобов`язано контролюючий орган за результатами інвентаризації публічних реєстрів, проведеної територіальними органами на виконання листів ДФС від 29.06.2017 № 16754/7/99- 99-08-01-01-17, від 27.09.2017 № 25885/7/99-99-08-01-04-17 та від 24.11.2017 №32261/7/99-99-08- 01-04-17 внести до ITC «Податковий блок» дані за формами «Відомості відповідних реєстрів про реєстрацію» для обліку з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік» стосовно фізичних осіб, які за даними публічних реєстрів мають право здійснювати незалежну професійну діяльність індивідуально і не надали відповідної заяви. У лютому 2018 року здійснено інвентаризацію та взято на облік позивача – арбітражного керуючого, як самозайняту особу. Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідачем зазначено, що особливості подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ (далі - Звіт) передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435). Відповідач зазначає, що неподання відомостей про здійснення незалежної професійної діяльності не звільняє від постановки на облік та тим більше від обов`язку сплати ЄСВ. Оскільки сплата ЄСВ позивачем, як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність не здійснювалась, відповідачем відповідно до статті 25 Закону № 2464 та наказу Міністерства Фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки), оскільки позивач мав недоїмку зі сплати ЄСВ згідно даних облікової картки. Представник відповідача у судовому засіданні 20.05.2019 зазначив, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області під час прийняття оскаржуваного рішення реалізовано повноваження на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Представником відповідача у судовому засіданні зазначено, що позивачем погашено недоїмку, визначену у оскаржуваних вимогах про сплату боргу з причин існування виконавчого провадження.

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є оскарження індивідуальних актів та правомірність дій відповідача щодо нарахування ЄСВ позивачу, як особі, яка має право здійснювати незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого, а також одночасно є підприємцем, який використовує спрощену систему оподаткування.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства належить загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку ЄСВ (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464). Надходження від ЄСВ розподіляються між фондами соціального страхування. З жовтня 2013 року обов`язок обліку платників ЄСВ, забезпечення збору та ведення обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування покладено на Державну фіскальну службу України.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований 12.05.2010 як фізична особа-підприємець (а.с.48), види діяльності за КВЕД 69.10 – діяльність у сфері права (основний), КВЕД 69.20 діяльність у сфері бухгалтерського обліку і аудиту, консультування з питань оподаткування, КВЕД 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування (а.с.48). Позивач був платником єдиного податку. 25.02.2019 внесено запис до ЄДР про припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем (а.с.49). Згідно свідоцтва від 09.08.2013 № 1585 позивач має право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (а.с.17). Відповідно до повідомлення за формою 2-ЄСВ від 12.03.2018 № 1823018000010 ОСОБА_1 взято на облік як платника ЄСВ (а.с.19). Згідно довідки від 12.03.2018 № 1823011400002 форми №34-ОПП позивача взято на облік як платника податків, відомості про якого не належать включенню до Єдиного державного реєстру (а.с.18).

Згідно відомостей з баз даних ГУ ДФС Пропадущому А.В. з 27.02.2018 встановлено ознаку – провадження незалежної професійної діяльності арбітражного керуючого (а.с.72).

08.11.2018 відповідачем прийнято вимогу № Ф-1761-50-У про сплату недоїмки у сумі 6551,73 грн (а.с.11). 03.01.2019 відповідачем прийнято вимогу № Ф-1761-50 про сплату недоїмки у сумі 6751,58, у тому числі недоїмки – 6551,73 грн, штрафу – 191,24 грн, пені – 8,61 грн (а.с.11).

25.01.2019 на підставі вимоги від 08.11.2018 № Ф-1761-50-У відкрито виконавче провадження № 58176976 (а.с.193). 11.03.2019 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним виконанням (а.с.196). Згідно платіжного доручення від 21.02.2019 №Р241579321J750259954 (а.с.192) позивачем сплачено 7348,18 грн з призначенням платежу «борг НОМЕР_2 -7 АСВП 58176976.

Оцінюючи правомірність дій відповідача із визначення суми боргу і наявності у позивача обов`язку перебувати на обліку та сплачувати ЄСВ як фізичною особою – підприємцем та як особою, яка проводить незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно статті 19-1 Кодексу № 2755 встановлено функції контролюючих органів, зокрема: контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пункт 19-1.1.1); контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками ЄСВ передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (пункт 19-1.1.2); забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників ЄСВ, суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням (пункт 19-1.1.8); формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи (пункт 19-1.1.9); забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів (пункт 19-1.1.10); здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум ЄСВ та інших платежів (пункт 19-1.1.22); організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (пункт 19-1.1.40); використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом (пункт 19-1.1.46). Згідно пункту 3-1 частини 1 статті 1 Закону № 2464 органи доходів і зборів – центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (у частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Підпунктом 14.1.180 Кодексу № 2755 встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – Кодекс № 2755) самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Статтею 11 Кодексу № 2755 встановлено, що спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом (пункт 11.1). Спеціальний податковий режим – система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб`єктів (пункт 11.2). Згідно пункту 11.3 статті 11 Кодексу № 2755 спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначає, що ЄСВ – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно підпункту 14.1.1 -1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Відповідно до пунктів 63.1, 63.2 статті 63 Кодексу № 2755 облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах належать всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору (пункт 63.2). Згідно пункту 63.5 статті 63 Кодексу № 2755 всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, належать взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Пунктом 49.2 статті 49 Кодексу № 2755 платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. Тобто, законодавець враховує, що є спрощена і загальна система оподаткування для платників ПДФО (розділ ХІV і розділ ІV Кодексу № 2755).

Відповідно до пункту 165.1 статті 165 Кодексу №2755 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: 165.1.36. дохід фізичної особи – підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 178.3 та пункту 178.4 Кодексу № 2755 визначено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до розділу ІV у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Пунктом 295.1 статті 295 Кодексу № 2755 передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника. Одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VІ, що набули чинності з 01.01.2017, зокрема щодо нарахування та сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема: у першому реченні частини четвертої статті 4 слова «які обрали спрощену систему оподаткування» виключити; абзац четвертий частини четвертої статті 5 виключити; у частині першій статті 7: у пункті 2: в абзаці першому слова «за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)» замінити словами «на місяць»; у першому реченні абзацу другого слова «має право самостійно» замінити словом «зобов`язаний»; частину першу статті 13-1 доповнити пунктом 5-1 такого змісту: «у разі виявлення за результатами аналізу даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру недостовірних відомостей про застрахованих осіб вимагати від платників єдиного внеску інформацію про ці відомості та усунення порушень».

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 ЄСВ нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої цим Законом. Сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 ЄСВ нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що належить обкладенню податком на доходи фізичних осіб – сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої цим Законом – сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464).

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що платники ЄСВ, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Статтею 6 Закону №2464 визначено, що платник ЄСВ зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, до платників ЄСВ законодавцем віднесено осіб, які мають право здійснювати незалежну професійну діяльність, у тому числі діяльність арбітражного керуючого.

Статтею 16 Кодексу № 2755 визначено обов`язки платника податків, зокрема: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України (підпункт 16.1.1); вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Відповідно до пункту 65.2 статті 65 Кодексу № 2755 облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Враховуючи обов`язок платника податку стати на облік у контролюючих органах та обов`язок відповідача забезпечити повноту обліку платників ЄСВ та контролю своєчасності подання розрахунків та документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою платежів, суд дійшов висновку, що Кодексом № 2755 передбачено здійснення обліку у контролюючому органі як у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, так і у разі, коли особа має право (свідоцтво, реєстрація) здійснювати незалежну професійну діяльність згідно відповідного документа із визначенням бази та забезпеченням сплати ЄСВ незалежно від отримання доходу згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464.

Оцінюючи процедурні дії Головного управління ДФС у Черкаській області щодо взяття на облік позивача, як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого на відповідність критеріям частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає про таке.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону №2464 здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

У пункті 6.7 Наказу № 1588 визначено, що взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим порядком для фізичних осіб - підприємців: для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання: заяву за формою № 5-ОПП (додаток 8); копію свідоцтва про право на провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), якщо заявником є арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор). Контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі: наявності обмежень на провадження незалежної професійної діяльності, встановлених законодавством; коли документи подані за неналежним місцем обліку; коли документи не відповідають встановленим вимогам, подані не в повному обсязі або коли зазначені в різних документах відомості є взаємно невідповідними; коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа; неподання для реєстрації особою, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності. Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту. Позивач зазначає, що зазначенні положення законодавства свідчать, що для здійснення незалежної професійної діяльності особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка має намір її здійснювати, самостійно (особисто або через представника) повинна вчинити певні дії щодо взяття її на облік.

Відповідно до статті 5 Закону 2464 розроблено Порядок обліку платників ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджено наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 № 1162 (далі - Порядок № 1162), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за № 1553/26330.

Наказом МФУ від 24.11.2014 № 1162 затверджено Порядок обліку платників ЄСВ (далі – Порядок № 1162) та Положення про реєстр страхувальників. Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників ЄСВ, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755) контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника ЄСВ за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1. Платники ЄСВ, зазначені у пункті 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Відповідно до підпункту 19-1.1.41 пункту 19-1.1 статті 19-1 Кодексу № 2755 контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: організовує інформаційно-аналітичне забезпечення та організовує автоматизацію процесів адміністрування контролюючими органами.

Пунктом 71.1 статті 71 Кодексу № 2755 встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів – це комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 Кодексу № 2755 для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація: про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати (підпункт 72.1.2.1); про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити, зокрема (підпункт 72.1.2.5): найменування платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти; податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи; вид дозвільного документа; вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ; дату видачі дозвільного документа; строк дії дозвільного документа, інформацію про припинення (зупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (зупинення); сплату належних платежів за видачу дозвільного документа; перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ.

Згідно частини 2 статті 10 Закону № 755 якщо відомості, що належать внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Відповідно до підпункту 72.1.6 пункту 72.1 статті 72 Кодексу №2755 для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що належить оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що станом на 24.04.2019 державну реєстрацію арбітражного керуючого не припинено (а.с.72).

Позивачем надано докази, що ним сплачувались внески з єдиного соціального страхування як фізичною особою-підприємцем: дублікат квитанції від 18.04.2018 про сплату ЄСВ для ФОП, у т.ч. спрощена система оподаткування у сумі 2457,18 грн; дублікат квитанції від 18.07.2018 про сплату ЄСВ для ФОП, у т.ч. спрощена система оподаткування у сумі 2457,18 грн; копія квитанції від 17.10.2018 про сплату ЄСВ для ФОП у сумі 4914,36 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був зобов`язаний, у тому числі з огляду на зміни законодавства з 01.01.2017, стати на облік у контролюючому органі як особа, яка могла здійснювати незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого після державної реєстрації (18.07.2013), тобто як самозайнята особа, незалежно від наявності доходу від такої діяльності з огляду на вимогу обчислити ЄСВ, виходячи з розміру мінімального страхового внеску (абзац 2 пункт 2 частина 1 статті 7 Закону № 2464). Судом враховано, що позивач став на облік у контролюючому органі як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого (а.с.19).

Наказом Міністерства фінансів України від 25.09.2017 № 803 «Про затвердження змін до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.10.2017 за № 1278/31146 та наказом Міністерства фінансів України від 06.10.2017 № 839 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.10.2017 за № 1328/31196 визначено порядок дій та обліку платників податків у разі неподання у строки та у випадках, передбачених Кодексом № 2755 заяв або документів для взяття на облік в контролюючих органах як платників податків та як платників ЄСВ: якщо контролюючими органами під час здійснення функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що фізична особа зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, таким органом вживаються заходи для подання такою фізичною особою заяв та документів для взяття на облік як платника податків та як платника ЄСВ, і така фізична особа обліковується в контролюючому органі як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».

Згідно пункту 61.1 статті 61 Кодексу № 2755 податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до пункту 61.2 статті 61 Кодексу № 2755 податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. Пунктом 62.1 статті 62 Кодексу № 2755 встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків (підпункт 62.1.1); інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2).

Оцінюючи твердження позивача про регулювання реєстрації платником ЄСВ Порядком № 1588, суд зазначає у правовідносинах з реєстрації та обліку платників ЄСВ застосовуються норми Порядку № 1162, як норми спеціального нормативно-правового акта щодо єдиного внеску.

Враховуючи зазначене, відповідачем правомірно взято на облік позивача, як фізичну самозайняту особу, тому неподання позивачем відомостей про здійснення незалежної професійної діяльності не звільняє від обов`язку сплати ЄСВ як самозайнятої особи незалежно від результатів діяльності з огляду на визначення мінімального розміру від бази нарахування ЄСВ.

Судом враховано, що позивачем подано звіт за про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а.с.20-23), проте позивачем у звіті не відображено окремо тип платника - особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (відображено відомості про ФО – на спрощеній системі оподаткування) та не здійснено нарахування ЄСВ як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Судом встановлено, що на час вирішення справи відомості про зупинення/припинення діяльності арбітражного керуючого відсутні.

Суд зазначає, що необхідними умовами для сплати особою ЄСВ є умови нарахування та сплати ЄСВ та наявність статусу особи, яка має право на здійснення незалежної професійної діяльності і умови нарахування та сплати ЄСВ. Законом № 2464 встановлено, що навіть у випадку, якщо особою яка провадять незалежну професійну діяльність не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування та сплатити ЄСВ, сума якого не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464). Оскільки згідно з частиною 5 статті 8 Закону № 2464 ЄСВ для зазначених категорій платників встановлено ЄСВ у розмірі 22 % до бази нарахування (у випадку не отримання доходу (прибутку) – від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 у сумі 3723 грн), що становить 819,06 грн за місяць, та 2457,18 за квартал.

З облікової картки встановлено, що за терміном сплати 31.12.2018 за позивачем обліковано заборгованість у сумі 6751,58 грн, у тому числі недоїмка у сумі 6742,97 грн., штраф у сумі 191,24 грн та пеня у сумі 8,61 грн.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 здійснював подачу звітності у 2018 році згідно вимог Кодексу № 2755 як ФОП (проте не надавав розрахунків як самозайнята особа) з використанням ЕЦП, маючи доступ до електронного кабінету (а.с.183), порядок користування яким визначено наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637 «Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету» (далі – Порядок № 637).

З січня 2017 року набув чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зобов`язання сплачувати ЄСВ незалежно від наявності доходу від діяльності та за станом на час розгляду справи неконституційними такі норми не визнано.

ЄСВ сплачують законодавчо визначені різні категорії платників. Щодо бази нарахування та ставок ЄСВ 22% (пункт 5 статті 8) згідно правового регулювання за статтею 7 Закону № 2464, зокрема розрізняють платників ЄСВ: фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 статті 4) – суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої цим Законом, де сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7); фізичні особи-підприємці (крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування) (пункт 4 частини 1 статті 4) – сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що оподатковується податком на доходи фізичних осіб (пункт 2 частини 1 статті 7); особи, що беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соцстрахування (пункт 15 частини 1 статті 4) – суми, що визначаються платниками самостійно (пункт 6 статті 10); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в т.ч. адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини 1 статті 4) – сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що оподатковується податком на доходи фізичних осіб (пункт 2 частини 1 статті 7). Мінімальна сума ЄСВ визначається як 22% від МЗП, а максимальна – 22% від 15 розмірів МЗП: у 2018 році мінімальна база для нарахування ЄСВ становить 3 723 грн, а максимальна – 55 845 грн, тобто особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та фізичні особи-підприємці з доходу (прибутку) не можуть сплатити менш ніж 819,06 грн та більше ніж 12 285,9 грн ЄСВ на місяць. Фізична особа-підприємець, яка одночасно провадить незалежну професійну діяльність, має вести окремий облік доходів/витрат від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності та подавати розрахунок згідно наказу МФУ № 511, а сплату здійснювати з урахуванням межі не більше ніж 12 285,9 грн ЄСВ на місяць – з максимальної величини бази нарахування ЄСВ (55845 грн).

Аргументи позивача щодо подвійного обліку у 2018 році ОСОБА_1 як самозайнятої особи і одночасно як підприємця спростовуються прямими вимогами спеціального закону – Кодексу №2755 з реалізації повноважень контролюючого органу та окремою формою звітності: ФОП на різних системах оподаткування, звіт про суми доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, де окремо визначено: фізична особа – на загальній системі оподаткування; фізична особа – на спрощеній системі оподаткування; особа, яка провадить незалежну професійну діяльність; члени фермерського господарства.

Суд дійшов висновку, що позивач, зареєстрований як арбітражний керуючий, діяльність якого не було зупинено або припинено, який став на облік як самозайнята особа, був зобов`язаний нараховувати і сплачувати ЄСВ згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої цим Законом, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 2464 збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Заповнення реквізиту 6 «тип платника» та період перебування (місяць) на титульному аркушу додатку 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 15.05.2018 № 511 «Про внесення змін до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за № 692/32144 передбачає внесення відомостей окремо до поля «ФОП» та до поля «особа, яка провадить незалежну професійну діяльність» у випадку, якщо особа одночасно є фізичною особою – підприємцем та самозайнятою особою.

Статтею 25 Закону № 2464 визначено заходи впливу та стягнення. Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками ЄСВ, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ. У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником ЄСВ (частина 1 статті 25). Відповідно до частини 2 статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники ЄСВ зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25). Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам ЄСВ, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник ЄСВ зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (частина 4 статті 25). Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (частина 5 статті 25).

Частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва – підприємцями.

Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського кодексу України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб`єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Згідно частини 3 статті 10 Господарського кодексу України у соціально-економічній сфері держава здійснює соціальну політику захисту прав споживачів, політику заробітної плати і доходів населення, політику зайнятості, політику соціального захисту та соціального забезпечення.

Оскільки позивачем не сплачено ЄСВ у сумі 6551,73 грн станом на 31.10.2018 та у сумі 6751,58 грн станом на 31.12.2019, відповідачем згідно статті 25 Закону № 2464 та Інструкції № 449 правомірно сформовано та направлено позивачу виконавчий документ у формі вимоги про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-1761-50 у сумі 6551,73 грн направлено на адресу позивача, проте повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с.173). Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 № Ф-1761-50 у сумі 6751,58 вручено позивачеві 04.02.2019 (а.с.172).

Судом встановлено, що відповідно до облікової картки платника ЄСВ (а.с.70) станом на час подачі позову до суду позивачем сплачено заборгованість (недоїмку) із сплати ЄСВ у повністю. Згідно пункту 6 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до облікової картки платника ЄСВ (а.с.70) станом на 31.12.2018 за позивачем обліковано заборгованість (недоїмку) із сплати ЄСВ у сумі 6751,58 грн.

Оскільки позивачем не сплачено ЄСВ у визначеному розмірі, відповідачем згідно статті 25 Закону № 2464 та Інструкції № 449 сформовано та направлено (а.с.172-173) позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Судом встановлено, що відповідно до облікової картки платника ЄСВ (а.с.70) станом на час подачі позову до суду позивачем сплачено заборгованість (недоїмку) із сплати ЄСВ у повному обсязі. Згідно пункту 6 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.03.2019 ВП № 58176976 (а.с.198) виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу від 08.11.2018 № Ф-1761-50-У закінчено у зв`язку із фактичним повним виконанням.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідач, приймаючи стосовно позивача, який зареєстрований як арбітражний керуючий та має недоїмку із сплати ЄСВ, вимоги від 08.11.2018 № Ф-1761-50 у сумі 6551,73 грн та від 03.01.2019 № Ф-1761-50 у сумі 6751,58 грн діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ]

відповідач: Головне управління ДФС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109].

Повне судове рішення складено 27.05.2019.

Суддя Л.В. Трофімова