Постанова № 8201477, 03.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.03.10Справа №2а-15088/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Слабун О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кримської республіканської установи «Центр медико-соціальної експертизи» Міністерства охорони здоровя АР Крим

про визнання протиправною бездіяльності , спонукання до виконання певних дій, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 - пред-к, дов б/н від 28.12.2009 р.

від відповідача не зявився .

Суть спору: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Кримської республіканської установи «Центр медико-соціальної експертизи» Міністерства охорони здоровя АР Крим (далі відповідач) по не розгляду його заяви від 25.11.2009 р., зобовязати відповідача надати належним чином оформлену копію акту № 1350 МСЄК та дати відповідь по результатам розгляду його заяви від 25.11.2009 р., стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 13583 грн., та моральну шкоду у розмірі 3000 грн. Вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення діючого законодавства не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо своєчасного розгляду заяви позивача від 25.11.2009 р., не надіслав на його адресу акт МСЄК №1350 в якому, на його думку відображені невірні висновки про стан його здоровя, що позбавило його можливості отримувати пенсію у повному обсязі.

Відповідач надіслав до суду 02.02.2010р. клопотання (вих. № 43 від 29.01.2010р.), в якому просив закрити провадження у справі по п.1 ст.157 КАС України в наслідок того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на позовних вимогах, зазначивши, що предметом розгляду є не висновки акту МСЕК № 1350, а протиправність дій відповідача по не надісланню його копії, що позбавляє його можливості захищати свої права в порядку, встановленому чинним законодавством.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.03.2010 р., представник позивача наполягав на задоволені позову, представники відповідача наполягали на оголошені перерви на нетривалий період часу для надання позивачу витребуваного документу.

У судове засідання, яке відбулось 03.03.2010 р., представники відповідача не зявились, про день та час його проведення були сповіщені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надали, представник позивача наполягав на розгляді справи на підставі залучених до неї документів.

Суд, вислухавши думки представника позивача, приймаючи до уваги участь представників відповідача у минулому судовому засіданні, відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив розглянути справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

П.7 ч.1 ст.3 КАС України дано поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З аналізу зазначених вище положень КАС України стає зрозумілим, що особливістю субєктного складу публічно-правових спорів, розгляд яких врегульований цим Кодексом, є те, що субєктами владних повноважень можуть бути визнані особи (установи , формування, обєднання) , які хоча і не наділені ознаками державних органів, але у звязку зі своїм положенням або в силу делегуванням ним певних повноважень, визначення процедури їх дії, набули такого статусу в наслідок виконання ними владних управлінських функцій.

Відповідачем по справі є Кримська республіканська установа «Центр медико-соціальної експертизи» Міністерства охорони здоровя АР Крим, яка згідно зі статутом, затвердженим Міністром охорони здоровя АР Крим, копія якого залучена до матеріалів справи, є установою медико-соціального захисту, яка входить до складу майна , що належить АРК та знаходиться у сфері управління Міністерства охорони здоровя АР Крим. Установа створена для проведення медико - соціальної експертизи та визначення ступеня обмеження життєдіяльності людини, причини, часу настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя (п. 2.1 .Статуту).

За таких обставин суд вважає необхідними визначити, що між сторонами справи після проведення медико - соціальної експертизи стану здоровя позивача виникли два типу правовідносин: такі, що повязані з правильністю висновків щодо встановлення групи інвалідності фізичної особи, та такі, які виникають між цією установою як органом управління та громадянином по наданню останньому документів та необхідної інформації.

В силу викладеного суд приходить до висновку , що дії установи по наданню інформації по вчиненим нею дії відносно конкретного громадянина (надання довідок, актів МСЄК та інше) не відносяться до її внутрішньої організаційної діяльності , не стосуються правильності висновків та обґрунтованості прийняття рішення, в цьому випадку вона діє як субєкт владних повноважень, якій реалізує делеговані йому законом владні функції.

Приймаючи до уваги те, що позивач оскаржує дії (бездіяльність) відповідача по наданню інформації ,яка стосується його особисто, після аналізу субєктного складу та характеру правовідносин між сторонами, суд приходить до висновку, що зазначений спір є справою адміністративної юрисдикції, особливістю якої є її публічно-правовий характер, яка за своєю суттю є переданим на вирішення адміністративного суду спором, який виник між двома визначеними Законом субєктами суспільства стосовно їхніх прав та обовязків у конкретних правових відносинах. В наслідок чого відсутні підстав для закриття провадження по справі по п.1 ст.157 КАС України.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, згідно з якими необхідно встановити чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані в Законі України «Про звернення громадян». Вказаний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

У ст. 1 цього Закону визначено , що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку підлягають обовязковому прийняттю та розгляду.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду (ст.14 Закону України «Про звернення громадян»).

Закон України «Про інформацію» закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності.

У ст. 5 цього Закону визначені основні принципи інформаційних відносин, до яких , зокрема , гарантованість права на інформацію.

Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій (ст. 9 Закону України «Про інформацію» )

У ст.10 Закону України «Про інформацію» зазначено , що право на інформацію забезпечується в тому числі і обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення.

У ст. 39 Закону України « Основи законодавства України про охорону здоров'я» зазначено , що пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я.

Матеріали справи свідчать про те, що у лютому 1994 р. комісією ВТЕК позивачу була встановлена 3 група інвалідності по професійному захворюванню .

Відповідачем 27.10.2008 р. під час розгляду документів позивача в його відсутність відповідачем був складений Акт № 1350 огляду МСЕК .

Позивач 25.11.2009 р. звернувся до відповідача з заявою щодо надання йому належним чином оформленого акту огляду МСЕК № 1350 . Факт отримання зазначеної заяви підтверджений печаткою відповідача.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів розгляду заяви позивача від 25.112.009 р, надіслання на його адресу відповіді та копії акту огляду МСЕК № 1350 .

В силу викладеного суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню вимоги по визнанню бездіяльності відповідача протиправною та спонуканню по надісланню на адресу позивача копії акту огляду МСЕК № 1350.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини( ст.1167 ЦК України).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р. шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи ( п.2).

Отже необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обовязку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, причинного звязку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б однієї з обовязкових складових відповідальності за заподіяння шкоди взагалі виключає її настання.

Як зазначено вище, судом встановлено протиправність дій відповідача щодо ненадання відповіді на його заяву від 25.11.2009 р. та копії акту огляду МСЕК № 1350. Матеріали справи свідчать про те, що позивач є інвалідом, який отримує пенсію в результаті втрати працездатності в наслідок професійного захворювання. За таких обставин ненадання відповідачем акту огляду МСЕК № 1350 позбавляє його можливості в судовому порядку перевірити правильність проведення огляду, визначення ступені втрати працездатності, вірного визначення розміру пенсії.

За таких обставин, керуючись встановленим у ст. 7 КАС України принципом верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

На думку суду в умовах не встановлення невірності висновків , викладених акту огляду МСЕК № 1350 , суд вважає передчасними вимоги позивача по стягненню з позивача матеріальної шкоди у розмір нібито неотриманої ним пенсії в силу чого не підлягають задоволенню вимоги по стягненню матеріальної шкоди

Під час судового засідання, яке відбулось 03.03.2010 р. , були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 09.03.2010 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кримської республіканської установи «Центр медико-соціальної експертизи» Міністерства охорони здоровя АР Крим (м.Сімферополь, вул. Кечкіметська 97, код ЄДРПОУ 22236759) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) від 25.11.2009р.

3. Зобовязати Кримську республіканську установу «Центр медико-соціальної експертизи» Міністерства охорони здоровя АР Крим (м.Сімферополь, вул. Кечкіметська 97, код ЄДРПОУ 22236759) надіслати на адресу ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) належним чином оформлену копію акту МСЕК № 1350.

4. Стягнути з Кримської республіканської установи «Центр медико-соціальної експертизи» Міністерства охорони здоровя АР Крим (м.Сімферополь, вул. Кечкіметська 97, код ЄДРПОУ 22236759, банківські реквізити невідомі) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі) моральну шкоду у сумі 1000 грн.

5. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.