Рішення № 82014498, 20.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 р. № 520/2798/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

представника УПСЗН Шевченківського району Харківської міської ради –Каденко Н.М.

представника Харківської міської ради - Строєвої О.Є.

третьої особи - Махліна В.І.

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство закордонних справ України, Міністерство соціального захисту населення України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство закордонних справ України, Міністерство соціального захисту населення України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради та Харківської міської ради, що виявилися у відмові в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видачі посвідчення встановленого зразка;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (61166, м. Харків, проспект Науки, 17а; код ЄДРПОУ: 03196593) розглянути по суті заяви ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 31.01.1996р.; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) від 13.06.2018 року та 27.06.2018 року щодо встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видачі посвідчення “Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни” після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що зверталась до Управління праці та соціального захисту населення із заявами про встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видати посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни, оскільки є дружиною померлого ОСОБА_3 , який за життя був інвалідом ІІ групи, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.03.2011 року). Вважає відмови відповідача протиправними та такими, що порушують її законні права щодо встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана та видачу посвідчення. Також, позивач неодноразово зверталась до Харківської міської ради із заявами, з проханням розглянути питання щодо незаконної відмови Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради у видачі посвідчення “Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни”, надану відповідь від 06.03.2019 року №1746/9-19 – вважає незаконною. Позивач посилається на п.2 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Угоду про взаємне визначення пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, яка підписана Урядами дванадцяти держав – учасниць цієї Угоди 15.04.1994 року, ратифікована Україною 26.04.1996 році і набрала чинності для України 27.06.1996 році, Конституцію України, ст.24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, тощо, та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач – Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради надав до суду відзив в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на п.1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зазначив, що у позивача не має законних підстав для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність вказаної статті, оскільки позивачем не надано доказів, підтверджуючих наявності причинно-наслідкового зв`язку захворювання, в результаті якого настала смерть. Також, відповідач зазначив, що померлий ОСОБА_3 не є учасником бойових дій, учасником Другої світової війни, тому до позивача не можливо застосувати п.2 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідач – Харківська міська рада, надав, через канцелярію, суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зазначивши, що ОСОБА_3 не було встановлено статусу учасника війни і бойових дій, але якщо загиблий (померлий) відноситься до військовослужбовців, статус його сім`ї визначається пунктом 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Для надання статусу вдові інваліда війни 2 групи, інвалідність та смерть якого пов`язані з виконання обов`язків військової служби, згідно п.1 ст.10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, позивачу слід надати постанову військово-лікарської експертизи. Оскільки ОСОБА_1 не надані докази причинно-наслідкового зв`язку смерті або захворювання, в результаті якого настала смерть її чоловіка, відсутні правові підстави для встановлення їй статусу “Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни” та видачі посвідчення встановленого зразка.

Позивач надав до суду заяву в якій просить суд розглянути справи за його відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів - УПСЗН Шевченківського району Харківської міської ради, Харківської міської ради, в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від представника Міністерства закордонних справ України надійшло клопотання з проханням розглянути справу за його відсутністю.

Третя особа - ОСОБА_2 , підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав травму, яка призвела до патології поясних між хребцевих дисків, стан після операції геміламінектомії п`ятого поперекового хребця, що випав та видалення диска з помірним порушенням функції хребта, згідно з яким він, згідно свідоцтва про хворобу №529 від 24.08.1966 року на підставі ст.42-б гр. І наказу МО СРСР 1961 року №275, визнаний непридатним до військової служби у мирний час, придатним до нестройової служби у військовий час – да, травма отримана при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується копією постанови центральної військово-лікарняної комісії Міністерства оборони СРСР від 26.11.1980 року №141-И (а.с. 18).

У зв`язку з отриманою травмою ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності та який має право на пільги та переваги, встановлені законодавством СРСР та союзних республік для інвалідів Вітчизняної війни, що підтверджується копією посвідчення інваліда про право на пільги серія НОМЕР_4 , дата видачі – 12.12.1980 року (а.с.17). В подальшому ОСОБА_3 видано посвідчення від 24.03.2011 року серії НОМЕР_5 (а.с.19), згідно якого він є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер у віці 71 рік, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 червня 2018 року серія НОМЕР_6 .

Позивач - ОСОБА_1 являється дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_7 та не оскаржується відповідачами (а.с.16).

13.06.2018 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо отримання нею статусу “Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни” після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3 . (а.с.13).

На звернення ОСОБА_1 від 13.06.2018 року Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради надало відповідь від 20.06.2018 року №1210/05 в якою повідомлено, що позивачу відмовлено у встановленні зазначеного статусу на підставі вимог п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" та запропоновано надати експертний висновок про причинний зв`язок захворювання (поранень) ОСОБА_3 з його смертю. (а.с.20)

Не погодившись із відмовою у встановленні, як дружині померлого статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни позивач вдруге – 27.06.2018 року, звернулась до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (а.с.21).

Листом від 12.07.2018 року №М-1-529/0/209-18-02-39 ОСОБА_1 повторно була надана відповідь щодо неможливості встановлення статусу “Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни”, оскільки позивачем не надано експертний висновок про причинний зв`язок захворювання (поранень) ОСОБА_3 з його смертю.

В подальшому, ОСОБА_1 , також, неодноразово зверталась до Харківської міської ради, а саме: скарга від 25.06.2018 року (а.с.155), заява від 23.07.2018 року (а.с.150), скарга від 17.08.2018 року (а.с.145), заяви від 27.09.2018 року (а.с.138), від 22.10.2018 року (а.с.128), від 14.02.2019 року (а.с.29), на які їй було надано відповіді від Адміністрації Шевченківсього району Харківської міської ради (а.с.24), від Виконавчого комітету Харківської міської ради (а.с.25, 27-28), від Департаменту охорони здоров`я (а.с.26), Юридичного департаменту Виконавчого комітету Харківської області Харківської міської ради (а.с.31) у яких зазначено, що для задоволення її вимог, позивач повинен надати докази про причинний зв`язок захворювання (поранень) її чоловіка ОСОБА_3 з його смертю.

Позивач не погодилась із вищезазначеними діями відповідачів щодо відмови у задоволенні заяв ОСОБА_1 про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видачі посвідчення встановленого зразка, та звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті заявлених позивачем вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В преамбулі до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до ст.4 Закону № 3551-XII у редакції 1993 року - ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно ч.1 ст.7 Закону №3551-XII у редакції 1993 року - до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та ОСОБА_4 воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

З огляду на зазначену правову норму обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є, зокрема, наявність отримання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Як встановлено в ході розгляду справи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав травму при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується копією постанови центральної військово-лікарняної комісії Міністерства оборони СРСР від 26.11.1980 року №141-И (а.с. 18).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 надано ІІ групу інвалідності, який має право на пільги та переваги, встановлені законодавством СРСР та союзних республік для інвалідів Вітчизняної війни, що підтверджується копією посвідчення інваліда про право на пільги серія НОМЕР_4 , дата видачі – 12.12.1980 року (а.с.17). В подальшому ОСОБА_3 видано посвідчення від 24.03.2011 року серії НОМЕР_5 (а.с.19), згідно якого він є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

Твердження відповідача, що посвідчення інваліда про право на пільги серія НОМЕР_4 , дата видачі – 12.12.1980 року, втратило чинність, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки відповідачем не надано доказів скасування вказаного посвідчення та скасування статусу інваліда ІІ групи, який має право на пільги та переваги, встановлені законодавством СРСР та союзних республік для інвалідів Вітчизняної.

Згідно ч.3 ст.22 Конституції України – при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 4 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII в редакції з 22.10.1993 року до 20.01.2018 року до ветеранів війни належали: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. У зазначену статтю були внесені зміни, а саме статтею 4 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII в редакції з 20.01.2018 року по теперішній час зазначено, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни, тобто статус інвалід війни був прирівняний до статусу - особи з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно ст.7 Закону № 3551-XII - до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 не був безпосередньо учасником бойових дій, або учасником війни, а тому не має право на отримання посвідчення інваліда війни від 24.03.2011 року серії Є №124486 – є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_3 отримав травму при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується копією постанови центральної військово-лікарняної комісії Міністерства оборони СРСР від 26.11.1980 року №141-И (а.с. 18). Вказана постанова не скасована, є дійсною. Також, померлий мав право на пільги та переваги, встановлені законодавством СРСР та союзних республік для інвалідів Вітчизняної війни, а в подальшому, у 2011 році, йому було видано посвідчення інваліда війни, згідно якого він є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

Таким чином, суд приходить до висновку, що інваліди Великої Вітчизняної війни, ветерани війни – інвалідів війни, так і особи прирівняні до вказаних категорій пільгових категорій громадян, користуються однаковими соціальними правами, тому ОСОБА_3 користується всіма пільгами встановленими чинним законодавством України для інвалідів Великої Вітчизняної війни, ветеранів війни – інвалідів війни.

Поширення чинності Закону №3551-XII на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни – інвалідів війни.

Пункт 2 статті 10 Закону України №3551-XII визначає, що його чинність поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Таким чином, судом встановлено, що на дружину померлого, інваліда ІІ групи, ОСОБА_3 , який за життя користувався пільгами встановленими для інвалідів Великої Вітчизняної війни, ветерана війни – інвалідів війни - ОСОБА_5 А.П. поширюється п.2 ст.10 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, особам, на яких поширюється чинність Закону України № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що, зокрема, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_3 , який відповідно до посвідчення являвся інвалідом ІІ групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до вимог пункту 2 статті 10 Закону № 3551-XII має право на встановлення статусу “Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни” та отримання посвідчення, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяв про видачу такого посвідчення.

Посилання відповідача на обов`язок наявності у позивача доказів причинно-наслідкового зв`язку між смертю померлого та його захворюванням, в результаті якого настала смерть, суд визнає безпідставним, оскільки п.2 ст.10 Закону України № 3551-XII, який поширюється на позивача – не містить вимоги доказування вищезазначеного зв`язку

Таким чином, вимоги позивача щодо Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до Харківської міської ради, суд зазначає наступне.

Згідно статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” - сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Статтею 11 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Повноваження міської ради визначені статтями 25, 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до яких не віднесено розгляд звернень громадян про встановлення статусу громадян та видачу їм посвідчень.

Повноваження виконавчих органів міської ради визначені статтями 27-40 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Таким чином, на законодавчому рівні розділені міські ради та їх виконавчі органи, а також повноваження органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” - ОСОБА_6 , селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Статтею 46 вказаного Закону передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно із ч.1 ст.47 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” - постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

З огляду на викладене вище, на сесіях Харківської міської ради та на засіданнях постійних комісій Харківської міської ради, не приймаються рішення щодо розгляду звернень громадян, встановлення громадянам статусу та видачі їм посвідчень.

Статтею 54 вказаного Закону встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Згідно ст.144 Конституції України, ст.73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” - акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Розгляд питань щодо встановлення громадянам статусу “член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни” та видачі відповідного посвідчення віднесеного до повноважень районних управлінь праці та соціального захисту населення адміністрації Харківської міської ради, а не до Харківської міської ради.

Згідно із п.4.1.32 Положення про Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 року №7/15 (зі змінами) – Управляння встановлює статус члена сім`ї загиблого військовослужбовця або померлого ветерана війни та видає відповідні посвідчення.

Також, відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону України № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Абзацом 2 пункту 7 цього Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, - "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Крім того, суд зазначає, що Харківська міська рада, надаючи відповіді ОСОБА_1 на її звернення, діяла на підставі вимог Закону України “Про звернення громадян”.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій Харківської міської ради, що виявилися у відмові в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видачі посвідчення встановленого зразка – підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно ч. 2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вищевказаних висновків суд вважає, що відповідачем - Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, не було доведено правомірності своєї позиції, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, що виявилися у відмові в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видачі посвідчення встановленого зразка та зобов`язання Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (61166, м. Харків, проспект Науки, 17а; код ЄДРПОУ: 03196593) розглянути по суті заяви ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 31.01.1996р.; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) від 13.06.2018 року та 27.06.2018 року щодо встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видачі посвідчення “Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни” після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду у цій справі.

З урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправної відмови відповідача у наданні позивачу статусу члена сім`ї померлого ветерана війни; зобов`язання відповідача на підставі поданих документів надати позивачу статус члена сім`ї померлого ветерана війни та видати відповідне посвідчення встановленого законом зразка.

Згідно ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), що підтверджується квитанцією №50 від 20.03.2019 року (а.с.4) та надані квитанції про судові витрати щодо оплати послуг Укрпошти (а.с.94-98) в розмірі 106,80 грн. (сто шість гривень 80 копійок), які вона просить стягнути на її користь.

Згідно ст. 139 КАС України - при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст.2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство закордонних справ України, Міністерство соціального захисту населення України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, що виявилися у відмові в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видачі посвідчення встановленого зразка.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (61166, м. Харків, проспект Науки, 17а; код ЄДРПОУ: 03196593) розглянути по суті заяви ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 31.01.1996р.; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) від 13.06.2018 року та 27.06.2018 року щодо встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видачі посвідчення “Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни” після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (61166, м. Харків, проспект Науки, 17а; код ЄДРПОУ: 03196593) на користь ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 31.01.1996р.; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) та судові витрати на оплату поштових відправлень у розмірі 106,80 гривень (сто шість гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 28 травня 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.