Ухвала суду № 82014326, 28.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

28 травня 2019 р. Справа № 520/5072/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бабаєв А.І., розглянувши позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, в якому просить суд визнати незаконними бездіяльність суб`єкту владних повноважень Головне управління національної поліції в Харківській області в Харківський області, що полягає у відмові повернення незаконно вилученого автомобіля ГАЗ 33021 держ. номер НОМЕР_1 , 1998 року випуску, та зобов`язати вчинити певні дії по поверненню автомобіля ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем, на думку позивача, незаконно не повертається автомобіль, який був вилучений співробітниками поліції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, необхідною ознакою для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, коли хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти, відповідно, зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. При цьому ці функції повинні здійснюватись суб`єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Суддя зауважує, що пунктом другим ч.2 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, 25 жовтня 2018 року він був затриманий співробітниками поліції під час керування автомобілем ГАЗ 33021 і доставлений у відділ поліції Харківського району у місті Мерефа, де був вилучений та затриманий автомобіль НОМЕР_2 НОМЕР_3 та фрагменти легкового кузову автомобіля “Мазда”. Також, вказано, що 2 листопада слідчий суддя Харківського районного суду Харківської області, розглянувши клопотання старшого слідчого Харківського ВП ГУНП в Харківській області Білоусової В.В. про арешт майна, дійшов висновку, що автомобіль ГАЗ 33021, держ.номер НОМЕР_1 вилучений незаконно, і виніс ухвалу, якою зобов`язав старшого слідчого Білоусову В.В. негайно повернути автомобіль ГАЗ 33021, держ.номер НОМЕР_4 року випуску. Крім того, вказано, що після вступу в силу ухвали суду позивач звернувся до старшого слідчого Білоусової В.В. з проханням повернути вилучений у автомобіль, але вона відмовила, посилаючись на те, що поверне автомобіль колишньому власнику ОСОБА_2

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 167 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.168 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов`язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.

Згідно з ч.1 ст.170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02.11.2018 року в задоволенні клопотання старшого слідчого Харківського ВП ГУНП в Харківській області Білоусової В.В. про арешт майна по кримінальному провадженню №12018220430001757 від 26.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України відмовлено. Зазначено – негайно повернути транспортний засіб марки ГАЗ 33021, державний номер НОМЕР_1 , 1998 року випуску, білого кольору, його власнику ОСОБА_2 , який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №372821. Виконання ухвали доручено старшому слідчому Харківського ВП ГУНП в Харківській області.

Частиною 3 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Пунктом 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Суд звертає увагу на те, що під час визначення предметної юрисдикції справи за основу береться суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, суть заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі.

З аналізу наведених вище норм діючого кримінального процесуального законодавства України, суд приходить до висновку, що бездіяльність щодо неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу оскаржується у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Отже, позивач прийшов до помилкового висновку про розгляд даного спору в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку даний спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі “Занд проти Австрії” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Пунктом 2 частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

За таких підстав, компетенція адміністративних судів визначена ст. 19 КАС України на цей спір не поширюється.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як вказано у ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 170, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії.

Копію даної ухвали направити позивачу та повернути позивачу позовну заяву з доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Бабаєв А.І.