Рішення № 82014033, 22.05.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/181/19

22 травня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Кавчак О.І.

представника позивача Маланюк Г.П.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Кущик А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Тернопільській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача АТ "Універсал Банк" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача АТ "Універсал Банк" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Тернопільській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00166281306 від 18.09.2018, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 15 520,32 грн.;

- №0166291306 від 18.09.2018, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 170,00 грн.;

- № 00166321306 від 18.09.2018, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: військовий збір в сумі 1293,36 грн.

Позивач вважає, що рішення прийняті ГУ ДФС у Тернопільській області є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 05.02.2019 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку із поданим клопотанням представника відповідача щодо призначення розгляду справи з повідомленням сторін, суд 21.02.2019 виніс ухвалу, якою призначив судове засідання на 11.03.2019 о 10:45 год. за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

22 лютого 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

11 березня 2019 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 29.03.2019 о 11:45 год., у зв`язку із неявкою позивача.

25 березня 2019 року на позивачем долучено до матеріалів справи відповідь на відзив.

Ухвалою від 29.03.2019 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ПАТ "Універсал Банк" та відкладено розгляд справи на 18.04.2019 о 10:15 год.

02 квітня 2019 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на позов в порядку ст. 164 КАС України.

Ухвалою суду від 18.04.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінено неналежну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ПАТ "Універсал Банк" на належну - АТ "Універсал Банк" та відкласти розгляд справи на 07.05.2019 о 11:45 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.

06 травня 2019 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача АТ "Універсал Банк" на адресу суду надіслано пояснення щодо адміністративного позову, де зазначено, що АТ "Універсал Банк" включив та відобразив прошену заборгованість виключно тільки по тілу кредиту у форму -1 ДФ за 4 кв.2017 року в сумі 344 896.04 гривень, що еквівалентно 12 342,15 дол. США * 27,944567 курс НБУ на 27.12.2017 року до податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2017 року.

Крім того, згідно з актом перевірки, на підставі відомостей ДРФО ДФС про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (форма - 1 ДФ), ГУ ДФС у Тернопільській області, встановлено, що ФО ОСОБА_3 у 2017 році отримано дохід у сумі 344 896,04 грн.

Враховуючи наведене вище, сума прощеного позивачу боргу склала 110 033,95 доларів США, але банком включено та відображено прошену заборгованість виключно тільки по тілу кредиту у форму -1 ДФ за 4 кв.2017 року в сумі 344 896,04 гривень, що еквівалентно 12 342,15 дол. США * 27,944567 курс НБУ на 27.12.2017 року до податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2017 року.

Слід акцентувати увагу суду, що сума 344 896,04 гривень, що еквівалентно 12 342,15 дол. США * 27,944567 курс НБУ на 27.12.2017 року не містить заборгованість за тілом кредиту та не включає в себе відсотки та пеню та будь-які інші штрафні санкції передбачені умовами договору.

Ухвалою суду від 07.05.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 16.05.2019 о 10:15 год. для ознайомлення з матеріалами справи.

16 травня 2019 року секретарем судового засідання складено довідку про те, що судове засідання по даній справі не відбулося, у зв`язку із відсутністю електроенергії та розгляд справи призначено на 22 травня 2019 року о 10:00 год.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні, зазначивши наступне.

Віднесення суми прощеного боргу до певної ознаки, а відповідно й до категорії, що підлягає чи звільняється від сплати податків належить до обов`язку кредитора (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Таким чином, доводи, наведені в позовній заяві, не спростовують висновки акта перевірки в частині нарахування ГУ ДФС у Тернопільській області податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Зазначене підтверджується роз`ясненням, що розміщено в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР) на сайті ДФС України в категорії 132.02 та листом ДФС України від 1 5.07.2016 № 7436/Р/99-99-13-02-03-14. Відтак, відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце розгляду справи. Причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши в судовому засіданні думку представників позивача та представника відповідача, з`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що у відповідності до договірних зобов`язань між позивачем та ПАТ «Універсал Банк», з котрим було укладено Кредитний договір №СL 33088 від 11.04.2008 року, зокрема умови договору передбачали надання кредиту за плату: 24% річних, підвищена процентна ставка у разі прострочення платежу - 72% річних; внаслідок чого, лише станом на 15.06.2009 року прострочена заборгованість за кредитом становила З 791,29 дол. США, з яких 3 229,29 - сума прострочених відсотків; 116,14 дол. США- сума підвищеної відсоткової ставки, що свідчить про те, що суми визначені відповідачем, доходом вважатися не може, та ще раз свідчить про неправомірність дій відповідача.

А також, у відповідності до пропозиції по врегулюванню заборгованості підписаної сторонами визначено, що у випадку сплати позивачем 84 988,36 грн. у встановлений строк решта заборгованості буде вважатись врегульованою. Що і було здійснено позивачем внаслідок чого і припинились зобов`язання між зазначеними сторонами.

Таким чином, не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно АТ «Універсал Банк» звернулося до суду щодо стягнення з Позивача суми заборгованості, проте при зверненні до суду у розрахунках банку було включено усі суми в доларах та гривнях по курсу на момент звернення до суду, включаючи і суму підвищеної відсоткової ставки, котра була нарахована безпідставно та всупереч умовам укладеного кредитного договору, зокрема п. 2.3. де вказується, що Кредитор може змінити процентну ставку лише за умови попередження Позичальника завчасно.

Судом встановлено, що із Позивачем жодних переговорів не велось та жодних листів чи повідомлень щодо підвищення відсоткової ставки не отримувалось. Також не встановлено, на яку саме суму нараховувалась незаконно встановлена відсоткова ставка, адже Позивачем систематично частково погашалась заборгованість по кредитному договору.

При заключенні договору по врегулюванню заборгованості (по правилу 60/40 за 36 місяців) по Кредиту без застави вказується, що у разі оплати 84088, 36 грн. (60% від суми заборгованості) в термін до 31.03.2018 року,решта заборгованості за кредитом буде вважатись врегульованою, тобто відсутньою. Дана угода з сторони Позивача була виконана в повному обсязі достроково, тобто до 17.11.2016 року.

Однак із необґрунтованих та незрозумілих причин Акт про припинення зобов`язань та прощення боргу в розмірі 40% Банк підписувати відмовився, чим черговий раз порушив зобов`язання за договором. Такі твердження Банку свідчать про те, що сума кредиту була переведена у гривневий еквівалент.

Так, позивач звернувся до Банку з зазначенням, про готовність сплатити в термін до 01.07.2017 року 68000грн., що є кінцевою сумою для погашення (закриття) кредиту в цілому, проте така пропозиція була проігнорована представниками Банку.

Згодом, у кінці 2017 року від АТ «Універсал Банк» знову поступила пропозиція щодо внесення Позивачем суми у розмірі 64 000 грн. заборгованості по кредиту, що тягне за собою погашення та закриття кредиту у повному обсязі, без будь-якого прощення, оскільки Позивачем буде погашено борг у повному обсязі. Така сума знову ж була внесена Позивачем до встановленого терміну. Проте, через деякий час на електронну адресу Позивача надійшов проект Акту про припинення зобов`язань, де замість загальної суми кредиту 22 331, 95 доларів США проставлено суму 110 033,95 доларів США. Що свідчить про те, що Банк знову неправомірно зробив перерахунок суми боргу з гривневого еквіваленту. У випадку відмови Позивача від підписання такого Акту, Банком і надалі нараховувались би відсотки за «користування кредитними коштами», а відповідно сума заборгованості знову зростала.

Попри це, суд зауважив, що Позивачем було отримано суму коштів за вказаним Кредитним договором у розмірі 20 000 доларів США, а поверненню підлягало 110 033,95 доларів США. У 2008 року Позивачем отримано 95 500 грн., а поверненню підлягало 344896,04 грн. Тому інформація про прощене благо та прощення основної суми боргу у розмірі вказаному у податковому повідомленні-рішенні є недостовірною, адже Позивач повністю сплатив як основну суму заборгованості отриману від Банку, так і відсотки за таким кредитом.

Користуючись несприятливою ситуацією, котра склалась в країні (підняття курсу валюти, девальвація гривні), АТ «Універсал Банк» самовільно з прямим умислом та на власний розсуд повернувся до доларового еквіваленту Кредиту і на власний розсуд визначив заборгованість у розмірі 12 342,15 дол. США по курсу 27,99 (курс НБУ станом на 27.12.2017 року), в той час, коли потрібно було застосувати курс долара станом на 01.01.2014 року (7,99 грн. за і дол. США).

При цьому, у відповідності до п.8.пр.1, р. XX Перехідних положень ПК України, законодавець вказує на необхідність прощення переведення боргу у національну валюту та необхідність прощення Банком саме різниці, що утворилась в результаті девальвації гривні. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01 січня 2015 року.

Таким чином, після настільки глибокої девальвації, яка мала місце в Україні в 2014-2015 рр., зобов`язання валютних позичальників суттєво зросли, що робить цілком логічними доречним рішення держави надати для них податкові преференції.

Отже, з цієї норми слідує, що до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню (тобто, при визначенні розміру оподатковуваного доходу у національній валюті України в еквіваленті сумі спрощеного боргу в іноземній валюті на дату такого прощення), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на і січня 2014 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Саме тому, для того щоб здійснити прощення боргу по курсу на момент такого прощення, Банк зобов`язаний був звернутись до суду, задля вчинення таких дій, а не самовільно, в односторонньому порядку, без жодного попередження Позивача, здійснювати перерахунок.

Тому, очевидно, що Банк здійснив переведення боргу у національну валюту, а відповідно і платежі Позивачем здійснювались у національній валюті, відтак, подальше повторне переведення боргу у доларовий еквівалент та зазначення у Акті про припинення зобов`язань суми у доларах є незаконним, так як і сам Акт. Адже, Позивачем було сплачено суму заборгованості по кредитному договору в повному обсязі, включаючи основну суму заборгованості та суму нарахованих відсотків, пені та ін.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки був порушений порядок проведення перевірки, Позивачу не був вручений наказ про проведення перевірки та письмове повідомлення, що позбавило його право приймати участь та надавати відповідні документи на перевірку, ознайомлюватись з актом перевірки та надавати відповідні зауваження.

Таким чином, розмір отриманого доходу у вигляді додаткового блага, який містить курсову різницю, не може розцінюватись як дохід, який підлягає оподаткуванню.

Отже, суд приходить до висновку, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі. Враховуючи викладене, очевидно, що позивачем не було отримано оподатковуваного доходу в тому розмірі, як зазначено в акті перевірки.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Водночас ст. 611 вищезазначеного Кодексу передбачено правові наслідки у разі порушення зобов`язання, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

А також, згідно із статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу загальний річний і оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, та доході, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Статтею 165 ПКУ визначено перелік доходів, що не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу. Так, відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1 цієї статті визначено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу, окрім, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, відноситься сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Крім того, Законом України від 09 квітня 2015 року № 321-VIII «Про внесейня змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань», який набрав чинності 07.05.2015, було внесено зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Так, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу доповнено п. 8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прошена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті здійснювалися, починаючи з 01 січня 2015 року.

До аналогічного висновку дійшов і податковий орган в індивідуальній податковій консультації від 09.06.2017 року №563/ІПК/02-32-13-08. На думку ГУ ДФС у Вінницькій області прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), є додатковим фізичної особи та включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника з урахуванням норм п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. Натомість сума відсотків, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, не включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника, тобто іне оподатковується.

Згідно пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.2. ст. 56 ПК України у разі коли платник податків контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв, будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

У відповідності до положень п. 56.12 ст. 56 ПК України якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

Згідно п. 56.4 ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Відповідно до п. 56.5 ст. 56 ПК України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого рішення.

Відповідно до п. 56.16 ст. 56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Згідно п. 56.6. ст. 56 ПК України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судового порядку. А також, ст. 55.11 зазначає, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення не відповідності таких рішень актам законодавства.

Внаслідок чого, позивач звернувся зі скаргою на дії відповідача до вищестоячого органу - Державної фіскальної служби України, проте у своїй відповіді від 04.12.2018 ДФС України скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

У відповідності до ст. 56.19 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Позивачем було отримано рішення про результати розгляду скарги позивача 10.12.2018, тому, позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Стаття 56.15. ПК України вказує, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного Управління ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535)

-№00166281306 від 18 вересня 2018 року;

-№ 00166321306 від 18 вересня 2018 року;

-№ 0166291306 від 18 вересня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 травня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.