Рішення № 82013478, 27.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5592/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату розміру призначеної пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 4894,49 грн., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у сумі 950 грн., індексації заробітної плати у сумі 682,88 грн., одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 22499,50 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у сумі 949,26 грн., винагороди за тривалість безперервної військової служби у сумі 280,00 грн., одноразової грошової винагороди у сумі 1120 грн., одноразової премії за рік у сумі 2665,74 грн., премії у сумі 2411,49 грн., отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби на підставі наданої довідки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити раніше призначену пенсію з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 4894,49 грн., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у сумі 950 грн., індексації заробітної плати у сумі 682,88 грн., одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 22499,50 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у сумі 949,26 грн., винагороди за тривалість безперервної військової служби у сумі 280,00 грн., одноразової грошової винагороди у сумі 1120 грн., одноразової премії за рік у сумі 2665,74 грн., премії у сумі 2411,49 грн., отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби на підставі наданої довідки та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 04.08.2008р.

Ухвалою від 26.11.2018 р. Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

13.12.2018 р. (вх. №38833/18) на виконання ухвали суду від 26.11.2018 р. від представника відповідача надійшла засвідчена копія пенсійної справи позивача

13.12.2018 року (вх. №38829/18) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 21.03.2019 р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 03.05.2019 р. у задоволенні клопотань представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зупинення провадження у справі та про залишення частини позовних вимог по справі № 420/5592/18 без розгляду в зв`язку із пропуском строків позовної давності відмовлено; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; закрито підготовче провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29 липня 2008 року № 327-ос за статтею 26 частини 6 пункту а (у зв`язку з закінченням строку контракту) звільнений у запас та наказом Начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону (по особовому складу) від 04.08.2008 року № 88-ос з 04 серпня 2008 року виключений з списків особового складу загону. У зв`язку з чим, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перебуває на пенсійному забезпеченні за вислугу років. 10.09.2018 р. позивач звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про надання відомостей щодо врахування при нарахуванні пенсії за вислугу років відповідних видів грошового забезпечення, однак отримав відповідь про те, що законодавством не передбачено врахування до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсій таких видів грошового забезпечення для врахування їх при обчисленні пенсії підстави відсутні. Позивачч вважає, що такі твердження відповідача суперечать вимогам чинного законодавству України та порушують його право на соціальний захист, в зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 17.12.2018 р. (вх. № 39453/18), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що розрахунок вислуги років та визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових до компетенції органів Пенсійного фонду України не належить, призначення та перерахунок пенсії органами Пенсійного фонду України здійснюється на підставі відомостей відповідних міністерств та відомств, які оформлені належним чином. Таким чином, перерахунок пенсії проводиться головними управліннями Пенсійного фонду України лише на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, що надаються уповноваженими органами (у даному випадку Адміністрацією Державної прикордонної служби ), у порядку, передбченому Кабінетом Міністрів України. Позивач не звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про види грошового забезпечення від 06 серпня № 358 та не надавав таку довідку для перерахунку пенсії. Крім того, нормами законодавства передбачено, що вичерпний перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, до якого не віднесені одноразові додаткові види грошової допомоги. Відтак, відповідач зазначив про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

До судового засідання 07.05.2019 р. всі учасники справи не з`явились, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином та завчасно.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 07.05.2019р. всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, та надання ними клопотань про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29 липня 2008 року № 327-ос за статтею 26 частини 6 пункту а (у зв`язку з закінченням строку контракту) звільнений у запас та наказом Начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону (по особовому складу) від 04.08.2008 року № 88-ос з 04 серпня 2008 року виключений з списків особового складу загону.

Позивачу з 05.08.2008 р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується копією протоколу за пенсійною справою № 1510003517 від 05.08.2008 р.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, призначену за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ) (а.с. 25).

10.09.2018 р. позивч звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про надання відомостей щодо врахування при нарахуванні пенсії за вислугу років таких видів грошового забезпечення як: сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, винагорода за тривалість безперервної військової служби, одноразова грошова винагорода, одноразова премія за рік, премія (а.с. 15).

24.09.2018 р. (вх. № 2226/Г-11) за результатами розгляду зазначеної заяви позивачу повідомлено, що йому призначено пенсію за вислугу років згідно ст.ст. 13 та 43 Закону України від 09.04.1992р. № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі подання Адміністрації державної прикордонної служби від 24.10.2008 р. №11/ПВ-1068 та долучених до нього грошового атестата від 18.09.2008 р. № 215 і довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії для нарахування пенсії з 05.08.2008р. з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за особливі умови служби та премії. При цьому зазначено, що інші види грошового забезпечення у вищевказаній довідці не зазначені, а за приписами ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії (а.с. 16).

Позивач, не погоджуючись із неврахуванням при перерахунку пенсії вищевказаних складових, звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами (ст. 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" №393 від 17.07.1992 р., пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007р. "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Суд зазначає, що Постановою № 1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина 1 статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу зазначеної допомоги визначені постановою Кабінету Міністрів України №1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністра оборони України від 31.12.2007 року №499 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №205/14896; далі - Інструкція). Так, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби (п.1.3 Інструкції).

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (п. 1.6 Інструкції).

Згідно з пунктом 2.16.1 Інструкції, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік – допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" – максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що єдиною умовою для включення відповідних виплат до складу грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, є сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а до 01 січня 2011 року – страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зі змісту довідки військової частини 2197 (додатку до грошового атестату) про види грошового забезпечення № 358 (а.с. 17) вбачається, що позивачем у 2006-2008рр. було отримано, зокрема, такі щомісячні додаткові види грошового забезпечення:

матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 4894,49 грн.,

матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у сумі 950 грн.,

індексацію заробітної плати у сумі 682,88 грн.,

одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 22499,50 грн.,

надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у сумі 949,26 грн.,

винагороду за тривалість безперервної військової служби у сумі 280,00 грн.,

одноразову грошову винагороду у сумі 1120 грн.,

одноразову премію за рік у сумі 2665,74 грн.,

премії у сумі 2411,49 грн.

Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 березня 2019 року у справі № 522/11262/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 758/12628/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 727/5754/16-а та у справі № 727/5754/16-а.

Що стосується вимог про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Статтею 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум, для розрахунку пенсії військовослужбовцям.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі від 03 квітня 2019 року № 638/9697/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 522/9659/16-а, від 26 квітня 2019 року у справі №734/1066/16-а.

Аналіз зазначених норм свідчить, що матеріальна допомога на оздоровлення у сумі 4894,49 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань у сумі 950 грн., індексація заробітної плати у сумі 682,88 грн., надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у сумі 949,26 грн., винагорода за тривалість безперервної військової служби у сумі 280,00 грн., отримані протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби на підставі наданої довідки, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія.

Разом з тим судом не встановлено правових підстав для задоволення вимог в частині віднесення до складу грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, одноразової грошової винагороди у сумі 1120 грн., одноразової премії за рік у сумі 2665,74 грн., премії у сумі 2411,49 грн.

Щодо включення до грошового забезпечення для обчислення пенсії одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

За приписами ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

За змістом п.11 ст.11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи рядового і начальницького складу підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) визначає порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, особи рядового і начальницького складу.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що особи рядового і начальницького складу підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.

Згідно ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2, пенсія обчислюється відповідно до частини третьої цієї статті з розміру грошового забезпечення, яке вони мали на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

За змістом ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія військовослужбовців обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Ця норма не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які пов`язані зі звільненням осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України.

Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.

Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яке повинно враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України.

Вищезазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 12.09.2017 року у справі №21-1115а16.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3, 8).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами ст.ст. 22, 64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи встановлені судом обставини та виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, оскільки позивач з моменту призначення пенсії мав право на обчислення її розміру зазначених вище складових грошового забезпечення, вказаних у довідці військової частини 2197 (додатку до грошового атестату) про види грошового забезпечення № 358, а призначення пенсії в меншому розмірі відбулось не з вини позивача, суд, із врахуванням наведених вище положень ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом:

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 4894,49 грн., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у сумі 950 грн., індексації заробітної плати у сумі 682,88 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у сумі 949,26 грн., винагороди за тривалість безперервної військової служби у сумі 280,00 грн., отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби на підставі наданої довідки;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити раніше призначену пенсію з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 4894,49 грн., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у сумі 950 грн., індексації заробітної плати у сумі 682,88 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у сумі 949,26 грн., винагороди за тривалість безперервної військової служби у сумі 280,00 грн., отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби на підставі наданої довідки та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 04.08.2008р.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття “власності”, яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права” і, таким чином, як власність.

Відповідно до пункту “d” Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: “Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин”.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату розміру призначеної пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 4894,49 грн., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у сумі 950 грн., індексації заробітної плати у сумі 682,88 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у сумі 949,26 грн., винагороди за тривалість безперервної військової служби у сумі 280,00 грн., отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби на підставі наданої довідки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити раніше призначену пенсію з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 4894,49 грн., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у сумі 950 грн., індексації заробітної плати у сумі 682,88 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у сумі 949,26 грн., винагороди за тривалість безперервної військової служби у сумі 280,00 грн., отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби на підставі наданої довідки та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 04.08.2008р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.М. Корой

.