Рішення № 82013416, 28.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/252/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Куща М.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу № 1069-К від 18.12.2018 року, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 05.04.2019 р. (вх. № 12444/19), просить:

визнати протиправним та скасувати наказ № 1069-К від 18.12.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора департаменту – начальника управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації;

зобов`язати Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації внести зміни в структуру та штатний розпис, поновивши посаду заступник директора департаменту – начальник управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступник директора департаменту – начальник управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації з дня незаконного звільнення;

стягнути з Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 оплату за вимушений прогул з 18.12.2018р. по дату поновлення на посаді;

рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступник директора департаменту – начальник управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визначити до негайного виконання.

Ухвалою від 21.01.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

13.02.2019 року (вх. № 5288/19) представником Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.

13.03.2019 року (вх. № 9063/19) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

13.03.2019 року (вх. № 9064/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення судового засідання.

13.03.2019 року (вх. № 9065/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 14.03.2019 року, занесеною до журналу судового засідання, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2

Ухвалою від 14.03.2019 року Одеським окружним адміністративним судом продовжено строк підготовчого провадження.

26.03.2019 року (вх. № 10880/19) представником Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації до канцелярії суду подано заперечення на адміністративний позов.

27.03.2019 року (вх. № 11161/19) третьою особою Хакімовою А.Ф. до канцелярії суду подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

29.03.2019 року (вх. № ЕП/2406/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення судового засідання.

01.04.2019 (вх. № 11487/19) третьою особою ОСОБА_3 .Ф. до канцелярії суду подані письмові пояснення.

05.04.2019 року (вх. № 12444/19) позивачем до канцелярії суду подано заяву про зміу позовних вимог.

08.04.2019 року (вх. № 12525/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання за відсутністю представника в порядку письмового провадження.

08.04.2019 року (вх. № 12526/19) третьою особою Хакімовою А. ОСОБА_4 до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання за її відсутністю в порядку письмового провадження.

08.04.2019 року (вх. № 12527/19) представником Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання за відсутністю представника в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 08.04.2019 року Одеським окружним адміністративним судом розгляд справи розпочато спочатку та розгляд справи відкладено.

18.04.2019 року (вх. № 14089/19) представником Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації до канцелярії суду подані заперечення на адміністративний позов.

17.04.2019 року (вх. № ЕП/2906/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 18.04.2019 року, занесеною до журналу судового засідання, залучено до участі у справі у якості співвідповідача Одеську обласну державну адміністрацію.

Ухвалою від 18.04.2019 року, занесеною до журналу судового засідання, розгляд справи розпочато з початку.

18.04.2019 року (вх. № 14179/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

23.04.2019 року (вх. № 14798/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів направлення адміністративного позову.

13.05.2019 року (вх. № 17069/19) представником Одеської обласної державної адміністрації до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.

Ухвалою від 17.05.2019 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

17.05.2019 року (вх. № 17682/19) представником Одеської обласної державної адміністрації до канцелярії суду подано клопотання про проведення розгляду справи за відсутністю представника.

17.05.2019 року (вх. № 17684/19) представником Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.

17.05.2019 року (вх. № 17685/19) третьою особою Хакімовою А.Ф. до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання за її відсутністю.

17.05.2019 року (вх. № 17693/19) позивачем до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача.

22.05.2019 року (вх. № 18297/19) представником позивача до канцелярії суду подані додаткові пояснення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом № 1069-К від 18.12.2018 р. позивача протиправно звільнено з посади заступника директора департаменту – начальника управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації з посиланням на п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку зі скороченням штату на підставі розпоряджень голови Одеської обласної державної адміністрації від 13.09.2017р. № 804/А-2017 та від 23.11.2017р. № 1089/А-2017, якими упорядковується структура Одеської обласної державної адміністрації та вносяться зміни до структури Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної державної адміністрації. Звільнення відбулось з порушенням вимог ст.ст. 5-1, 42 ч.1 ст. 43, ч.ч. 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України. Позивач вважає, що у даному випадку у розпорядженні Одеської обласної державної адміністрації від 13.09.2017р. № 804/А-2017 йдеться про збільшення граничної чисельності структурних підрозділів Одеської обласної державної адміністрації - Департаменту охорони здоров`я на 2 од., проте про скорочення у ньому взагалі не йдеться. Відповідачем безпідставно не враховано, що позивач має переважне право на залишення на роботі, не запропоновано вакантних посад.

Від Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації надійшли заперечення на адміністративний позов від 18.04.2019 р. (вх. № 14089/19), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно ст. 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» склад місцевих державних адміністрацій формують голови державних адміністрацій. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012р. № 887 затверджено Типове положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, яким визначено, зокрема, що граничну чисельність визначає голова місцевої державної адміністрації у межах відповідних бюджетних призначень. Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 23.11.2017р. № 1089/А-2017 внесено зміни до структури Департаменту охорони здоров`я. На підставі зазначеного розпорядження наказом директора Департаменту охорони здоров`я № 61-К від 13.02.2018 р. введено в дію структуру і штатний розпис департаменту, в зв`язку з чим посаду заступника директора департаменту – начальника управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації було скорочено. Позивачу було направлено попередження про можливе наступне вивільнення та запропоновано посаду начальника управління медичної діяльності департаменту, від якої остання відмовилась, не скориставшись правом, передбаченим ст. 49 -2 КЗпП України. Згодом позивач перебувала у відпустці та на лікарняному, а після закриття листка непрацездатності звільнена з посади з дотриманням вимог чинного законодавства.

Від Одеської обласної державної адміністрації надійшов відзив на адміністративний позов від 13.05.2019 р. (вх. № 17069/19), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 23.11.2017 року № 1089/А-2017, за пропозицією директора Департаменту від 14.11.2017 року, внесені зміни до структури Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації. На підставі зазначеного розпорядження, наказом директора Департаменту від 13.02.2018 року № 61-К введено в дію структуру та штатний розпис Департаменту. На підставі зазначених актів, посаду заступника директора Департаменту – начальника управління медичної діяльності Департаменту було скорочено. Так, 13.04.2018 року позивач ознайомився з повідомленням про попередження про можливе вивільнення з пропозицією щодо працевлаштування, при цьому, згоди на переведення не надала. Крім того, відповідач вважає безпідставними твердження позивача про звільнення з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України щодо непогодження звільнення за попередньою згодою виборчого органу (профспілкового представника), так як профспілковий орган у Департаменті в установленому порядку не створювався.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 письмових пояснень з приводу позовних вимог до суду не надходило.

У судове засідання 23.05.2019 року сторони по справі не з`явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, від відповідача та третьої особи жодних клопотань про розгляд справи без участі або перенесення судового засідання на іншу дату до суду не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що наказом № 1036-К від 18.12.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації – начальника управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку зі скороченням штату. Підставою для звільнення стало попередження про наступне можливе вивільнення, заява ОСОБА_1 від 05.06.2018 року, розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 23.11.2017 року № 1089/А – 2017 «Про внесення змін до структури Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації», штатний розпис Департаменту Одеської обласної державної адміністрації на 2017 та 2018 роки (т.1 а.с. 9-10).

Так, 13.04.2018 року позивачем було отримано для ознайомлення «Попередження про можливе наступне вивільнення від 27.02.2018 року», в якому зазначено про зміни в організації праці Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, скорочення посади заступника директора Департаменту – начальника управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (т.1 а.с. 11).

Підставою для винесення зазначеного попередження стало Розпорядження голови Одеської ОДА від 13.09.2017 року № 804/А-2017р. та від 23.11.2017 року № 1089/А-2017 «Про внесення змін до структури Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації» (т.1 а.с. 15, 17-20).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державна служба припиняється в тому числі і за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема і скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 40 Кодексу законів про працю України, яка регламентує процедуру розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Нормою ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав визначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Отже, з урахуванням положень ст. 40 Кодексу Законів про працю України та ст. 87 Закону України «Про державну службу» звільнення працівника допускається лише після пропозиції працівникові всіх вакансій на тому ж підприємстві, в установі, організації та у разі відмови працівника від такої.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент вирішення питання про звільнення позивача з посади в директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації була наявна посада заступника директора Департаменту – начальник управління координації реформ, яку не було запропоновано ОСОБА_1 Дізнавшись, що посада заступника директора Департаменту – начальника управління координації реформ вже зайнята, 06.07.2018 року ОСОБА_1 звернулась до голови Одеської обласної державної адміністрації із заявою, в якій просила вважати відкликаною заяву про перегляд пропозиції, щодо переведення на посаду начальника управління медичної допомоги Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації.

Так, суд вважає слушними доводи позивача стосовно того, що після подання ОСОБА_1 заяви від 06.07.2018 року про відкликання заяви та розгляд питання узгодження на переведення на посаду Начальника управління медичної допомоги Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації повинен був вирішити питання на підставі ч.5 ст. 22 Закону України «Про державну службу» про переведення позивача на посаду Начальника управління медичної допомоги Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації без проведення конкурсу.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача - Департамента охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації на внесення змін до законодавства, а саме до статті 17 Закону України «Про державну службу» щодо керівників структурних підрозділів зі статусом юридичної особи публічного права, що голова обласної державної адміністрації не є суб`єктом призначення у структурному підрозділі обласної державної адміністрації, оскільки Начальник управління з питань персоналу апарату облдержадміністрації листом від 11.06.2018 року направив до Директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації відповідну заяву заступника директора Департаменту – начальника управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації Кондратюк Т.Г. про незгоду з наданою пропозицією щодо працевлаштування її на посаду начальника управління медичної допомоги Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації разом з попередження про можливе наступне вивільнення для прийняття рішення згідно з чинним законодавством (т.1 а.с. 54).

Разом з тим, роботодавець не надав суду жодних доказів розгляду вказаної заяви.

При цьому, не мали місце ні зміни в організації виробництва і праці, зокрема, не відбулося ні ліквідації, ні реорганізації, ні перепрофілювання установи. Скорочення чисельності працівників також відсутнє.

За наведеного звільнення ОСОБА_1 у звязку із скороченням штату державних службовців обласної державної адміністрації є безпідставним та протиправним заходом.

Суд зауважує, що власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40 Кодексу Законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Отже, при прийнятті рішення Департаментом охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, як роботодавцем, не виконано вимоги законодавства в частині процедури звільнення працівника, оскільки не запропоновано позивачу рівнозначну посаду у тій же установі, більше того, така можливість була. Однак відбулось порушення трудових гарантій позивача як працівника, що є підставою для визнання протиправними та скасування наказу Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 18.12.2018 № 1069-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Таким чином, для належного виконання рішення суду, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про зобов`язання Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації внести зміни в структуру та штатний розпис поновивши посаду Заступник директора департаменту – начальник управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації.

У постановах від 1 квітня, 1 липня, 9 грудня 2015 року, 25 травня 2016 року,1 березня 2017 року та у двох постановах від 23 березня 2016 року (справи № 6-40цс15,6-491цс15, 6-2123цс15, 6-3048цс15, 6-2485цс16, 6-2748цс15, 6-2487цс15) Верховний Суд України зазначив, що під час звільнення працівника у зв`язку із скороченням штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49-2 КЗпП України. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, то за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Таку ж правову позицію підтримав Верховний Суд України в постанові від 10.03.2015 №21-52а15 та у постанові від 04.08.2010 в справі №6-8884св10.

Відповідно до цього, Департаментом охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації не виконано, покладений на нього статтею 49-2 КЗпП України обв`язок по працевлаштуванню працівника, посада якого потрапила під скорочення, навіть, якщо припустити що таке скорочення дійсно мало місце.

Згідно з частиною першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту – начальника управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації з дня незаконного звільнення підлягають задоволенню. Позивача слід поновити на роботі з дати, наступної після дати його звільнення, тобто з 19.12.2018р.

Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно довідки № вих. 01-17/658 від 19.12.2018, за жовтень та листопад 2018 року (тобто за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню) позивачу було виплачено заробітну плату в сумі 19120 грн., середньоденний заробіток позивача перед звільненням склав 434,55 грн. (а.с. 47).

Календарна кількість днів вимушеного прогулу з 19.12.2018р. по 28.05.2019р. становить 109.

Таким чином, з урахуванням кількості днів вимушеного прогулу, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті позивачу складає: 434,55 грн./день х 109 днів = 47365, 95 грн.

Одночасно суд наголошує, що відповідно до п.3 Порядку №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобовязаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума заробітної плати, оплата відпусток та матеріальної допомоги на оздоровлення визначена без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

За правилами частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць,- виконуються негайно.

Таким чином належить стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, звернувши до негайного виконання стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-244, абз. 2 ч. 4 ст. 245, 246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 65107, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 41145448), Одеської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 65032, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4; код ЄДРПОУ 00022585), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу № 1069-К від 18.12.2018 року, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації № 1069-К від 18.12.2018 року.

Зобов`язати Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації внести зміни в структуру та штатний розпис, поновивши посаду заступника директора департаменту – начальника управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту – начальника управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації з 19.12.2018р.

Стягнути з Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19.12.2018р. по 23.05.2019р. у розмірі 47365, 95 грн. (сорок сім тисяч триста шістдесят п`ять грн. 95 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту – начальника управління медичної діяльності Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили у строк і порядок визначені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.05.2019р.

Суддя О.М. Тарасишина

.