Ухвала суду № 82013356, 22.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/457/19

У Х В А Л А

22 травня 2019 року м.Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря – Макаренко А.І.

За участю сторін:

Від прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України –

Риженко М.Ю.

Від позивача Міністерства оборони України – Дубчак Д.В.

Від позивача Білгород-Дністровської КЕЧ району –Турченко О.В.

Від відповідача – Самокиш І.В.

Від третьої особи – не з`явився,

Розглянувши у підготовчому засіданні клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про залишення без розгляду позовної заяви у справі №420/457/19 за позовом Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа Тузлівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява Заступника військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа Тузлівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області, в якій позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.09.2018 року №15-6170/13-18-СГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність”; визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Білгород- ОСОБА_1 квартирно-експлуатаційній частині району для випробування озброєння та військової техніки за адресою: Тузлівська сільська рада, Татарбунарський район, Одеська область (за межами населених), за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 26,744 га: зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Білгород- ОСОБА_1 квартирно-експлуатаційній частині району для випробування озброєння та військової техніки за адресою: Тузлівська сільська рада, Татарбунарський район, Одеська область (за межами населених пунктів), за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 26,744 га.

Ухвалою суду 07.02.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 26.02.2019р.

Підготовче засідання, яке призначене на 26.02.2019р., відкладено до 20.03.2019р. за клопотанням представника позивача.

У підготовчому засіданні 20.03.2019р. оголошено перерву до 08.04.2019р.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Аракелян М.М. на лікарняному слухання справи, яке було призначено на 08.04.2019р. та на 16.04.2019р. не відбулося, розгляд справи призначено на 15.05.2019р.

У підготовчому засіданні 15.05.2019р. оголошено перерву до 22.05.2019р.

08.04.2019р. за вх.№12522/19 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви по справі №420/457/19, яке обґрунтоване тим, що до суду Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України звернувся 25.01.2019р., тобто менше, ніж через 3 місяці після отримання листа №19-15-0.3-463/60-18 від 25.10.2018р., що спростовує доводи суб`єктів владних повноважень, в інтересах яких подано позов, про неможливість здійснювати захист своїх прав самостійно. Таким чином, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Представник відповідача вказане клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.

Представник прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України проти задоволення клопотання про залишення без розгляду позовної заяви по справі №420/457/19 заперечував та вважав його необґрунтованим з підстав, викладених у письмових запереченнях проти даного клопотання, зазначивши, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави у суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в передачі земельної ділянки в постійне користування Білгород-Дністровській КЕЧ району для випробування озброєння та військової техніки на території Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області є прямим порушенням прав та інтересів держави, оскільки відсутність права користування вказаною земельною ділянкою позбавляє підрозділи Міністерства оборони України можливості проведення відповідних випробувань та навчань, підтримання бойової готовності, боєздатності та, відповідно, належної підготовки до виконання завдань за призначеннями, спрямованими на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України. Відтак, заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в межах тримісячного строку звернувся до суду 25.01.2019р. з урахуванням нездійснення Міністерством оборони України та Білгород-Дністровською КЕЧ району заходів щодо захисту інтересів держави.

У судовому засіданні представник Міністерства оборони України проти задоволення вказаного клопотання заперечував з підстав, наведених представником прокуратури.

Представник Білгород-Дністровської КЕЧ району просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

Розглянувши клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про залишення без розгляду позовної заяви у справі №420/457/19, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключним випадком, за яким прокурор може здійснювати представництво інтересів держави у суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (Р.\У V. Ргапсе) від 31.03.2005р., заява № 61517/00, п. 27).

Водночас Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009р., заява №42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999р. №З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і, водночас, чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17, від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17).

Таким чином, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Як зазначав представник прокуратури, відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в передачі земельної ділянки в постійне користування Білгород-Дністровській КЕЧ району для випробування озброєння та військової техніки на території Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області є прямим порушенням прав та інтересів держави, оскільки відсутність права користування вказаною земельною ділянкою позбавляє підрозділи Міністерства оборони України можливості проведення відповідних випробувань та навчань, підтримання бойової готовності, боєздатності та, відповідно, належної підготовки до виконання завдань за призначенням, спрямованих па захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України.

Приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

При цьому, неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Як вбачається з позовної заяви, заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України звернувся до суду з даним позовом 25.01.2019р.

Так, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовляло починаючи з липня 2018 року, а саме: лист № 5-15-0,3-239/60-18 від 05.07.2018р.; лист №5-15-0,3-306/60-18 від 03.08.2018р. - в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в постійне користування Білгород-Дністровській КЕЧ району для випробування озброєння та військової техніки на території Тузлівської сільської ради.

Більш того, звернувшись втретє до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з приводу затвердження проекту землеустрою та отримавши відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (лист №19-15-0.3-463/60-18 від 25.10.2018р.), з якого Білгород-Дністровській КЕЧ району та Міністерству оборони України стало відомо про видачу ГУ Держгеокадастру в Одеській області оскаржуваного Наказу від 27.09.2018р. № 15-6170/13-18-СГ, яким вказану земельну ділянку передано у комунальну власність, Міністерство оборони України та Білгород-Дністровська КЕЧ району за наявності підстав для звернення до суду для захисту порушених прав та інтересів держави, з відповідним позовом впродовж майже 3-х місяців не звертались.

Згідно з п. 4 «Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008р. № 1040 (далі - Загальне положення), основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов`язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади, підприємства в судах.

Відповідно до п. 1 розділу III «Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України №744 від 30.12.2016р. (далі - Інструкція), для організації вирішення в судовому порядку спірних правовідносин, забезпечення належного представництва інтересів Міноборони та Збройних Сил під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, недопущення заподіяння збитків та майнових втрат державі відповідними юридичними службами за участю фінансової служби та відповідальних підрозділів проводиться позовна робота.

Водночас, на порушення вимог п. 4, Загального положення, п.1 Інструкції Міністерством оборони України, Білгород-Дністровською КЕЧ району заходи представницького характеру з питань захисту інтересів держави не вживалися.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відтак заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону звернувся до суду 25.01.2019р. виходячи із обставини нездійснення Міністерством оборони України та Білгород-Дністровською КЕЧ району заходів щодо захисту інтересів держави, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.53 КАС України.

Керуючись ст. ст. 53, 54, 169, 179, 180-183, 240, 241-243, 248, 250, 256, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про залишення без розгляду позовної заяви заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону у справі №420/457/19 повністю.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/gromadyanam/cases/.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 28.05.2019р.

Суддя М.М. Аракелян