Рішення № 82012382, 14.05.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1005/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункт 45 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.01.2019 №2 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов вищевказаний позов, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 45 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №2 від 18.01.2019 (надалі Протокол);

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, відповідно до Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі Закон № 2011-XII).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 13.06.2017 під час огляду органами МСЕК позивача вперше визнано інвалідом III групи (довічно), внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 23 грудня 2013 року, позивач звернувся до Міністерства оборони України через Луганський обласний військовий комісаріат (уповноважений орган) із заявою та необхідним переліком документів про виплату одноразової грошової допомоги.

У лютому 2019 року позивачем від Луганського обласного військового комісаріату було отримано копію витягу з оскарженого Протоколу, яким йому відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги з тієї підстави, що відповідно до довідки, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради від 10.09.2018 № 9797 він отримав грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі Закон № 796-XII).

Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №1-11/2018, яким визнано неконституційним та скасовано положення статті 60 Закону № 796-XII в останній редакції. Отже, застосуванню до спірних правовідносин підлягають вимоги статті 60 цього Закону в попередній редакції, а саме: особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України.

Таким чином, на його думку, отримання ним грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, що передбачена Законом № 796-XII в розмірі 189,6 грн, не виключає права позивача на отримання ним одноразової грошової у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, відповідно до Закону № 2011-XII.

Зазначені обставини стосовно позивача встановлено і в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 №360/3475/18, який зазначив, що вказані види допомог, а саме: отримана позивачем допомога за Законом № 796-XII та допомога, передбачена Законом № 2011-XII, мають різну юридичну природу, різні умови, порядок їх призначення і суми виплат, регулюються різними підзаконними нормативними актами і не є взаємовиключними відносно один одного.

Тому позивач просить суд задовільнити його позовні вимоги, вважаючи оскаржене рішення відповідача дискримінаційним, у зв`язку з чим посилається на практику Європейського суду з прав людини у справі «Тлімменос проти Греції» (рішення від 06.04.2000 заява № 34369/97).

Ухвалою суду від 15.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду в відкритому судовому засіданні на 15.04.2019 (арк. спр. 1-2).

Ухвалою суду від 15.04.2019 відкладено судове засідання до 14.05.2019 у зв`язку з витребуванням доказів (арк.спр.37).

Від відповідача через відділ діловодства, обліку та звернень громадян (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 29-32), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з таких підстав.

Відповідач зазначив, що згідно з довідкою, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради від 10.09.2018 № 9797, ОСОБА_1 отримав грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену Законом № 796-XII.

Відповідно до п.7 ст.16 Закону № 2011-XII (в редакції на дату встановлення позивачу інвалідності), якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Отже, після встановлення позивачу інвалідності внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за вибором позивача ним була отримана одноразова компенсація, виплачена йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена ст.48 Закону № 796-XII. Таким чином, йому правомірно було відмовлено комісією в отриманні допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII.

Оскільки оскаржене рішення прийняте на підставі вимог п.7 ст.16 Закону № 2011-XII, яке є чинним, посилання позивача на скасування Конституційним судом положень статті 60 Закону № 796-XII є не обгрунтованим, а норма ст. 60 Закону № 796-XII взагалі не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки на її підставі відповідач рішення не приймав, а сама ця норма (ст.60) не регулює питання виплати одноразової допомоги або компенсаційних сум (тобто тотожніх виплат) за однією правовою підставою (в даному випадку встановлення позивачу інвалідності), а передбачає право особи на різні (не аналогічні) виплати, пільги, передбачені іншими Законами.

На підтвердження правомірності своєї позиції відповідач посилається на практику Верховного Суду, викладену в постанові від 27.03.2018 в справі №760/8809/17, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в письмовому провадженні відповідно до вимог частини дев`ятої статті 205 КАС України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач звернувся до Луганського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України із заявою та пакетом документів, необхідним для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, яка пов`язана з виконанням військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що визнається сторонами в позові та відзиві.

У лютому 2019 року позивач отримав копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.01.2019 № 2п.45 (а.с.11-12).

Пунктом 45 протоколу № 2 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18 січня 2019 року позивачу було відмовлено в призначенні та виплаті цієї допомоги, оскільки він згідно з довідкою, виданою Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради від 10.09.2018 № 9797 отримав грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену Законом України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а отже ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.12).

Таке рішення комісія прийняла з посиланням на вимоги пункту 7 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закону № 2011-XII).

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, фактично при розгляді цієї справи суд має надати оцінку правомірності дій відповідача щодо відмови на підставі вимог пункту 7 статті 16 Закону № 2011-XII ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, у зв`язку з тим, що він вже отримав допомогу (компенсаційну виплату) у зв`язку з встановленням позивачу інвалідності на підставі іншого нормативного акту – Закону № 796-XII – в розмірі 189,60 грн

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість відзиву відповідача, суд звертає увагу на ту обставину, що факт наявності в позивача інвалідності, яка була встановлена в передбаченому чинним законодавством порядку, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, сторони визнають. Так само вони визнають і не оспорюють факт виникнення (у зв`язку з встановленням 13 червня 2017 року такої інвалідності) у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII.

Фактично відповідач оскарженим рішенням відмовив позивачу в реалізації такого права на підставі положення, передбаченого частиною 7 статті 16-3 Закону №2011-XII, оскільки ним було реалізоване право на отримання одноразової компенсації, передбачене іншим нормативним актом (Законом №796-XII), що виникло в нього одночасно з правом на одноразову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності.

При розгляді цієї справи суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом б) частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII від 06.04.2017) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що з 1 січня 2017 року, відповідно до бюджету на 2017 рік, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає 1544 гривні, з 1 травня - 1624 гривні, а з 1 грудня - 1700 гривень.

Постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок №975).

Відповідно до вимог пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Таким чином розмір одноразової грошової допомоги - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи відповідно до вимог Закону №2011-XII станом на 13 червня 2017 року складає: (1544 грн х 250) = 386 000 гривень.

Відповідно до абзацу 1 статті 48 Закону №796-ХІІ одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 760 затверджений порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі – Порядок №760).

Пунктом четвертим Порядку №760 визначено, що одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. № 285 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України” .

Підпунктом 1 пункту 1 постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. № 285 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України” закріплено, що інвалідам III групи установлено розмір виплат, передбачених статтями 36 і 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - 189,60 гривні.

Пунктом 9 Порядку №760 визначено, що особам, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та інших законодавчих актів і визнані учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, або сім`ям у зв`язку з втратою годувальника здійснюється відповідно до одного із таких законодавчих актів залежно від причин заподіяння шкоди здоров`ю або смерті годувальника.

Отже, сторони фактично не оспорюють той факт, що у зв`язку з встановленням позивачу 3-ї групи інвалідності в нього одночасно виникло право на отримання як одноразової компенсації за Законом № 796-XII – в розмірі 189,60 гривень так і на отримання одноразової грошової допомоги за Законом №2011-XII - в розмірі 386 000 гривень за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно з частиною 7 статті 16-3 Закону №2011-XII якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Отже ця норма, передбачена частиною 7 статті 16-3 Закону №2011-XII, виключає можливість здійснення виплати і одноразової грошової допомоги і одноразової компенсації особі, яка одночасно має право на їх отримання.

Таким чином, зазначена норма, передбачена частиною 7 статті 16-3 Закону №2011-XII, наділяє таку особу правом вибору відповідної допомоги (компенсаційної виплати), виплата яких передбачена різними Законами України.

Оскільки, саме за вільним вибором позивача мала здійснюватися виплата однієї з зазначених сум, для вирішення цієї справи по суті істотне значення мають обставини отримання позивачем одноразової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону №796-ХІІ, які свідчать про фактичну реалізацію позивачем такого права вибору.

Згідно з вимогами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06.12.2018, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 в справі №360/3475/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії встановлено такі обставини стосовно факту отримання позивачем допомоги за Законом № 796-XII (а.с.55-60).

Овчиннікова ОСОБА_2 , 13 червня 2017 року медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров`я України в Луганській області визнано інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС, про що 28.08.2017 видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .

01.09.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, та пільг, згідно якої просив призначити компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

08 вересня 2017 року рішенням управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради позивачу призначено одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у сумі 189,60 грн.

Факт виплати позивачу вказаної допомоги підтверджується платіжним дорученням від 11.10.2017 № 3309 у сумі 189,60 грн.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із заявами, в яких просив надати реквізити, необхідних для повернення призначеної одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у сумі 189,60 грн., оскільки вказану одноразову компенсацію не використовував та відмовляється від неї, також посилався на ті обставини, що заяву про отримання вказаної компенсації написав не він, а його дружина, а він має намір отримати допомогу на підставі висновку, складеного Луганським обласним військовим комісаріатом від 23.05.2018 № ВС-554/ОГД-163 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги.

Судом першої та апеляційної інстанції в справі №360/3475/18 встановлено, що заяву на отримання одноразової компенсації від 01.09.2017, на підставі якої була здійснена її виплата, до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради дійсно подала дружина позивача.

Як встановлено судом, при розгляді справи №360/3475/18 позивач ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому сум цієї компенсації, відмови йому в поверненні сум вказаної компенсації та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради прийняти від нього суму одноразової компенсації в розмірі - 189,60 грн.

Однак, в задоволенні позову як судом першої інстанції так і судом апеляційним ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачено процедури повернення виплачених сум.

Таким чином, судовими рішеннями в справі №360/3475/18, що набрали законної сили, відносно позивача встановлено факт призначення та виплати позивачу за платіжним дорученням від 11.10.2017 № 3309 одноразової компенсації в сумі 189,60 грн на підставі заяви, що подав не ОСОБА_1 власноручно, а його дружина.

Ці обставини мають преюдиційне значення згідно з вимогами ч.4 ст. 78 КАС України і не доказуються при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України.

Отже, судом встановлено, що отримання ОСОБА_1 компенсації на підставі статті 48 Закону № 796-XII відбулося не за його заявою, а за заявою його дружини.

Зазначений факт спростовує висновок відповідача, що виплата одноразової компенсації відбулася за вільним вибором ОСОБА_1 , тому застосування відповідачем вимог п.7 ст.16 Закону № 2011-XII як підстави для відмови позивачу у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги визнається судом необґрунтованим, що є підставою для визнання судом оскарженого рішення протиправним та скасування його.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач в оскарженому рішенні фактично відмовив як в призначенні так і в виплаті вказаної одноразової допомоги, вказавши, з посиланням на вимоги п.7 ст.16 Закону № 2011-XII.

Однак, стаття 16-4 Закону України № 2011-XII містить вичерпний перелік обставин, коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, серед яких відсутні обставини, на які посилається відповідач в оскарженому рішенні, а саме: отримання компенсаційної виплати на підставі вимог іншого закону.

Таким чином, обставина, визначена п.7 ст.16 Закону № 2011-XII, є підставою для відмови в здійсненні виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України № 2011-XII, а не в її призначенні, що також вказує на незаконність оскарженого рішення.

Крім того, становлений судами при розгляді справи №360/3475/18 факт відсутності в чинному законодавстві правової процедури повернення виплачених сум такої одноразової компенсації (за наявності якого відмовлено в задоволенні позовних вимог) не може бути підставою для позбавлення позивача права вибору виду компенсації (допомоги), яке позивач має відповідно до п.7 ст.16 Закону № 2011-XII.

Як встановлено судом, позивач отримав одноразову компенсацію відповідно до вимог статті 48 Закону №796-ХІІ в розмірі - 189,60 грн не з власного вибору, повернути її не має можливості через відсутність правового регулювання процедури повернення такої виплати до Державного бюджету України, а норма, передбачена частиною 7 статті 16-3 Закону №2011-XII, виключає можливість отримання обох виплат особою, яка має право на їх отримання одночасно.

Сам факт неодноразового звернення позивача до судових органів з вказаними вимогами свідчить про те, що ним зроблено вибір на користь виплати одноразової грошової допомоги на підставі Закону № 2011-XII.

Тому, обираючи дієвий спосіб захисту порушеного права позивача, враховуючи встановлене судом при розгляді цієї справи його волевиявлення щодо вибору виплати допомоги, передбаченої ст.16 Закону № 2011-XII, яка також здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, належним способом захисту, на думку суду, буде зобов`язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу на підставі вимог пункту б) частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII в розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року - в сумі 386 000 гривень та здійснити її виплату за вирахуванням отриманої ним вже суми одноразова компенсація в розмірі - 189,60 гривень відповідно до абзацу 1 статті 48 Закону №796-ХІІ, тобто: в загальній сумі: 385810,40 гривень (386 000-189,60).

Суд не вважає слушними аргументи позивача про можливість отримання ним обох видів виплат, передбачених різними законами, на отримання яких він має одночасно, оскільки норма ст. 60 Закону №796-XII в редакції, яка підлягає застосуванню за рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №1-11/2018, передбачає лише можливість отримання особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших пільг та компенсацій (крім зазначених в Законі №796-XII), на підставі інших нормативних актів законодавства України, якими передбачені ці виплати. Однак, норма п.7 ст.16 Закону № 2011-XII, на підставі якої приймалося оскаржене рішення забороняє здійснення можливість здійснення виплати і одноразової грошової допомоги і одноразової компенсації особі, яка одночасно має право на їх отримання, залишаючи за такою особою право обирати одну з відповідних виплат.

Також суд не застосовує практику Верховного Суду, на яку посилається відповідач, оскільки Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06.12.2018, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 в справі №360/3475/18 стосовно позивача ОСОБА_1 встановлені інші обставини, що мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач на підставі пункту десятого частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування п. 45 Протоколу від 18.01.2017 № 2 та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 45 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.01.2019 №2.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до пункту б) частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року та здійснити її виплату в загальному розмірі - 385810,40 гривень (за вирахуванням отриманої ним вже суми в розмірі - 189,60 гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 травня 2019 року.

Суддя В.С. Шембелян