Постанова № 8201237, 11.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.12.09Справа №2а-10799/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Налбандян Р.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Фесто виробництво»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007742301/0 від 16.06.2009р. та № 0007742301/1 від 31.07.2009р.

за участю представників:

від позивача – Сірош А.А., довіреність № 01/271 від 09.09.2009 р.,

від відповідача – Кадиров У.І., довіреність № 4/10 від 07.12.09р.,

Суть спору: Дочірнє підприємство «Фесто виробництво» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополя № 0007742301/0 від 16.06.2009р. та № 0007742301/1 від 31.07.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 42472,50 грн. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаних повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі невірно застосовані положення Закону України “Про податок на додану вартість”.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.09.09р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні, надав пояснення, в яких підтримав позов в повному обсязі та зазначив, що вважає такими, що суперечать п.п.7.7.2 п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» висновки акту позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ «Інтерком - Центр» за квітень та вересень 2008р. №5503\23-4/20718805 від 15.06.2009р. на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення – рішення.

Представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі у судовому засіданні, яке відбулось 20.10.2009 р., надав заперечення на позов (вих. № 13588/9/10 від 19.10.2009р.)(а.с.148) , в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що у позивача згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” не було підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та заявлення сум ПДВ до бюджетного відшкодування. Представник ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим зазначив, що у ДП «Фесто виробництво» відсутнє право на бюджетне відшкодування в розмірі 42472,50 грн. у зв’язку із за результатами проведеної перевірки не було встановлено правомірності віднесення сум до податкового кредиту по ланцюгу придбання контрагента позивача ТОВ «Кнут Україна». Крім того, представник ДПІ у м. Сімферополі пояснив, що податкове повідомлення –рішення № 0007742301/1 від 31.07.2009р. винесено 31.08.2009 року, що підтверджується корінцем цього повідомлення, а вказівка на примірнику позивача дати 31.07.2009 р. є технічною помилкою(т.2, а.с. 2).

Суд, керуючись ст.55 КАС України, 11.12.2009 р., провів заміну первинного відповідача на його правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач).

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 11.12.2009р., наполягав на запереченнях, наданих представником ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Дочірне підприємство «Фесто виробництво» є юридичною особою, зареєстрованою 14.11.2001 року з ідентифікаційним кодом 20718805 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 06.06.2007 року (а.с. 131) та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 435016 (а.с.132).

Позивач є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 28.11.2001р. № 00953105, що підтверджується матеріалами справи, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 207188001294.

Судом встановлено, що відповідач провів позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтерком-Центр» за квітень та вересень 2008р., за результатами якої 15.06.2009р. склав Акт №5503\23-4/20718805. Відповідно до акту було зафіксовано порушення п.1.8. ст..1., п.п.7.7.10 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку із тим, що неможливо підтвердити в ряд.25.1 Декларації з ПДВ у сумі 42472,50 грн. у т.ч.: за травень 2008 р. – 25539,00 грн.; за жовтень 2008р. – 1693,50 грн. (а.с.8-10).

На підставі акту перевірки від №5503\23-4/20718805 від 15.06.2009р. ДПІ у м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення – рішення від 16.06.2009 р. № 0007742301/0 , згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42472,50 грн.(а.с.11).

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його до ДПІ у м. Сімферополі у АРК (вих. № 03/195 від 25.06.2009р.)(а.с.13).

Рішенням ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим від 21.08.2009 (вих.. № 4195/10/1/25-010) (а.с.15-17) скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Відповідно до абз.1 п.п.5.2.2 п.52. ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» видано податкове повідомлення-рішення № 0007742301/1(а.с.12).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Відповідач у акті перевірки №5503\23-4/20718805 від 15.06.2009р. та у своїх запереченнях вказує на те, що під час проведення зустрічних перевірок підприємств, які мали стосунки з контрагентом позивача ТОВ «Кнут Україна» за ланцюгом постачання до кінцевого виробника продукції, яка була придбана першим, встановлено, що перевірку ТОВ «Інтерком-Центр» (ЄДРПОУ 35609301) повести не можливо, у звязку із тим , що підприємству присвоєно стан 16- припинено. Номер документа про ліквідацію Б15/297-08 від 30.12.2008, дата ліквідації: 23.01.2009р.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Кнут Україна» (І.н.н. 346831904674) 24.03.2008р. укладено договір поставки(а.с. 77). Поставка здійснювалась на підставі специфікації № 1 від 24.03.2008р. (а.с.80)

Матеріали справи свідчать про те, що позивач за зазначений період часу сплатив ТОВ «Кнут Україна» відповідно до платіжного доручення № 53006654 від 18.04.2008р. 153234,00 грн. (разом з оплатою придбаних у нього устаткування ПДВ на суму 25539,00 грн.)(а.с.82-89), та відповідно до платіжного доручення № 53008180 від 29.09.2008р. – 101601,00 грн. (разом з оплатою придбаних у нього устаткування ПДВ на суму 16933,50 грн.) (а.м.104-111), на загальну суму 42472,50 грн. Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ , не надав доказів того, що позивач не виконав зобов’язання щодо проведення розрахунків за придбаний товар, не сплатив суми ПДВ. Крім того, перерахування вищевказаних сум за призначенням підтверджується довідкою К 8.11.01/09-6314 9(а.с.147).

Позивач відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з зазначеними контрагентами ПДВ до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, а саме за квітень 2008 р. у сумі 25539,00 грн., за вересень 2008 р. - 16933,50 грн., зазначене підтверджується податковими деклараціями з ПДВ (а.с. 90 -96, 112-118), реєстрами отриманих та виданих податкових накладних позивача № 1, 4, 5, 6 (а.с. 84 – 89,106-111), податковими накладними, рахунками – фактурами, видатковими накладними та актами вводу в експлуатацію основних засобів (т.2,а.с. 7 - 13), платіжними дорученнями (а.с. 82,104).

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування по ПДВ, надання ним податкових накладних на товар, отриманий у вказаного постачальника, суд вважає, що позивач правомірно включив 42472,50 грн. до сум бюджетного відшкодування.

З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідає нормам податкового законодавства викладений відповідачем в акті №5503\23-4/20718805 від 15.06.2009р. , на підставі якого складено спірне податкове повідомлення –рішення, висновок про те, що позивач не мав права на бюджетне відшкодування з ПДВ.

Так, відповідач наголошує, що встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім –включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такий висновок начебто витікає з аналізу норм п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Але на думку суду ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування, не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками.

Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг) та сплати сум ПДВ при здійснені такої оплати.

Суд також не погоджується із висновками відповідача щодо взаємозв’язку факту ліквідації 23.01.2009 р. ТОВ «Інтерком-центр», одного з постачальників контрагента позивача ТОВ «Кнут Україна», з огляду на те, що відповідачем відповідно до ч.2 ст.71 КАС України не доведено факт відсутності права на бюджетне відшкодування позивача за таких обставин, до того ж поставка устаткування позивачеві відбувалась до ліквідації вказаного підприємства.

Крім того, суд вважає необхідним визначити, що відповідачем проведені документальні виїзні позапланові перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за квітень-травень 2008р. та вересень-жовтень 2008р., за результатами яких складені довідки № 1000/23-4/80718805 від 15.08.2008 р., № 44/23-4/20718805 від 16.01.2009 р.(а.с.19-75),в яких визначено, що від’ємні значення податкового зобов’язання по ПДВ за відповідні періоду часу виникли в результаті перевищення обсягів придбання товарів (послуг) над обсягами їх реалізації.

Таким чином, при перевірці правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідачем порушень податкового законодавства за квітень-травень 2008р. та вересень-жовтень 2008р. не встановлено.

У зв’язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за вказаний період часу на 42472,50 грн. В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.12.2009р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 18.12.2009 р. .

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополя № 0007742301/0 від 16.06.2009р. та № 0007742301/1 від 31.08.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 42472,50 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                                   Котарева Г.М.