Рішення № 82012131, 22.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року № 320/1656/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ЩавінськогоВ.Р., розглянувшив порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо не здійснення ОСОБА_1 виплат пенсії у період з 27.03.2018 по 31.12.2018;

- зобов`язати Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (08132, м. Вишневе, вул. Святошинська, 50; код ЄДРПОУ 41248571) сплатити заборгованість по пенсійним виплатам ОСОБА_1 період з 27.03.2018 по 31.12.2018;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою. Позивач у березні 2018 став на облік до Відповідача, але з 27.03.2018 по 31.12.2018 так і не отримав пенсійні виплати. 23.11.2018 Позивач звернувся до Відповідача із письмовим запитом, в якому просив зазначити коли буду здійснені пенсійні виплати. Відповідач листом від 11.12.2018 № 684/Д-01 повідомив, що виплати Позивач отримає після погодження окремого порядку який буде розроблений і погоджений Кабінетом Міністрів України. На думку Позивача пенсійний орган незаконно обмежує його конституційне право на отримання пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Позивачем до адміністративного позову надано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору.

У вказаному клопотанні позивач просить суд звільнити від сплати судового збору у зв`язку із тяжким матеріальним становищем.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне звільнити позивача від сплати судового збору.

Позивачем до адміністративного позову надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У вказаній заяві позивач просить суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити його.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом власністю, майном.

Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях №8-рп/2013 і № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року, суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань, тому адміністративний позов, що стосується пенсійних виплат, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву за змістом якого,він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що пенсія за період з 27.03.2018 по 31.12.2018 обліковується в управлінні та буде виплачена після визначення та прийняття порядку для здійснення таких виплат відповідно до постанови КМ України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .

Позивач перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 23.10.2017 №0000375153 про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи.

З 27.03.2018 по 31.12.2018 пенсія позивачу не виплачувалася (сторонами вказана обставина не заперечується).

Позивач 23.11.2018 звернувся до відповідача з письмовим запитом, в якому просив пояснити з яких підстав не здійснюється виплата пенсії та коли буде здійснена.

Листом від 11.12.2018 №684/Д-01відповідач повідомив позивача, що нарахована сума пенсії за минулий період з 27.03.2018 по 31.12.2018 обліковується в управлінні та буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного КМ України (після його прийняття).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнароднезобов`язаннязапроваджуватиусімавідповіднимизасобамидосягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії .

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України № 1058-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України №1058-IV виплатапенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.

З огляду на викладене, виплата пенсії позивачу протиправно припинена без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

Стосовно негайного виконання рішення суду в межах стягнення суми за один місяць суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1частини 1 статті371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, з огляду на обставини того, що присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 291, 382 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо не здійснення ОСОБА_1 виплат пенсії у період з 27.03.2018 по 31.12.2018.

3. Зобов`язати Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (08132, м. Вишневе, вул. Святошинська, 50; код ЄДРПОУ 41248571) сплатити заборгованість по пенсійним виплатам ОСОБА_1 період з 27.03.2018 по 31.12.2018.

4.Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.