Рішення № 82012009, 27.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 року м. Київ № 810/4322/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд: зобов`язати відповідача змінити частково наказ від 10.11.2017 № 707 о/с щодо призначення ОСОБА_1 , яка приймається за заявою, старшим інспектором - черговим сектору реагування патрульної поліції № 44 Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції на такий зміст: «Прийняти ОСОБА_1 на службу до Національної поліції відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» з 24.03.2017 і призначити старшим інспектором - черговим сектору реагування патрульної поліції № 4 Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі № 810/1835/17 визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.03.2017 про прийняття на службу до Національної поліції та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області прийняти ОСОБА_1 на службу до Національної поліції відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» шляхом видання відповідного наказу.

10 листопада 2017 року наказом Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 прийнято за заявою старшим інспектором - черговим сектору реагування патрульної поліції № 4 Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції. Підстава: заява ОСОБА_1 . від 24.03.2017, лист т.в.о. начальника Відділу правового забезпечення майора поліції Дорошенка М.М., постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 № 810/1835/17.

Позивач вважає формулювання вищевказаного наказу частково таким, що не відповідає судовому рішенню на підставі якого воно прийнято. На думку позивача, відповідач мав би видати наказ про прийняття її на службу з 24.03.2017 з підстав вказаних в резолютивної частини судового рішення - відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засідання із повідомленням сторін.

Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз`яснено, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав. Проте, 30.01.2018 представник відповідача подав до суду заяву, відповідно до змісту якої останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність на даний час предмету спору у даній справі.

У судове засідання, призначене на 10.04.2018, позивач та відповідач не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Від позивача до суду 06.03.2018 надійшла заява про здійснення судового розгляду справи за його відсутності в письмовому провадженні. На вказаній заяві представник відповідача зазначив, що залишає вирішення даної заяви на розсуд суду.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 24.03.2017 № 7 о/с, згідно з пунктом 9 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, підполковника міліції ОСОБА_1 (М-027084), старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Сквирського районного відділу звільнено в запас Збройних сил за пунктом 64 «з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 24 березня 2017 року

24 березня 2017 року комісією Головного управління Національної поліції у Київській області було запропоновано ОСОБА_1 ряд посад для проходження служби в Національній поліції, серед яких позивач погодилась на посаду старшого інспектора чергового сектору реагування патрульної поліції № 4 Володарського ВП Сквирського ВП.

24 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про прийняття її на службу до Національної поліції та призначити на посаду старшого інспектора чергового сектору реагування патрульної поліції № 4 Володарського ВП Сквирського ВП.

За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Національної поліції в Київській області листом від 30.05.2017 № Т-505 повідомила позивача про те, що відповідно до пунктів 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники, які відмовилися або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про вивільнення, звільняються через скорочення штатів. Закон опубліковано 06.08.2015, тримісячний термін з моменту попередження про можливе звільнення сплив 06.11.2015, а тому розгляд заяви від 24.03.2017 про прийняття на службу до органів поліції неможливий. Крім того, в даному листі зазначено, що прийняття на службу до Національної поліції можливе тільки на загальних підставах.

Судом встановлено, що правомірність дій Головного управління Національної поліції в Київській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.03.2017 про прийняття на службу до Національної поліції була предметом судового розгляду в адміністративній справі № 810/1835/17.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі № 810/1835/17 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.03.2017 про прийняття на службу до Національної поліції та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області прийняти ОСОБА_1 на службу до Національної поліції відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» шляхом видання відповідного наказу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду 29.06.2017 у справі № 810/1835/17.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 10.11.2017 № 707/ос «Про особовому складу», призначено ОСОБА_1 , яка приймається за заявою, старшим інспектором - черговим сектору реагування патрульної поліції № 4 Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції, установивши їй відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 988 посадовий оклад у розмірі 2500 грн., присвоївши спеціальне знання - підполковник поліції. Підстава: заява ОСОБА_1 від 24.03.2017, лист т.в.о. начальника Відділу правового забезпечення майора поліції Дорошенка М.М., постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 № 810/1835/17.

Не погоджуючись з вказаним наказом в частині дати та підстави призначення її на службу, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язковість судового рішення є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Згідно частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Основним законом України - Конституцією України, у статті 129-1 визначено, що суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Судовий захист неможливо повноцінно здійснити без обов`язковості виконання судових рішень.

Частиною другою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено - судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії»: нагадав, що пункті 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року) надано кожному право звертатися до суду у разі будь-якого спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що являє право порушувати позовне провадження у судах з питань цивільно-правового характеру; проте таке право було б ілюзорним, якби правова система держави-учасника Європейської конвенції припускала, щоб судове рішення, яке набрало чинності та є обов`язковим до виконання, залишалося б недіючим.

Також суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У цьому контексті слід звернути увагу на правову позицію, висловлену у рішенні Євросуду у справах «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine) від 27.07.2004, в якому зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року).

З огляду на те, що виконання судового рішення є невід`ємним елементом права на справедливий суд, державні органи та посадові особи повинні використовувати свої повноваження для повного та своєчасного виконання судових рішень.

Судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі № 810/1835/17 зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області прийняти ОСОБА_1 на службу до Національної поліції відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» шляхом видання відповідного наказу.

Дане судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

На виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі № 810/1835/17 відповідачем було прийнято наказ від 10.11.2017 № 707/ос «Про особовому складу», яким призначено ОСОБА_1 , яка приймається за заявою, старшим інспектором - черговим сектору реагування патрульної поліції № 4 Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції, установивши їй відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 988 посадовий оклад у розмірі 2500 грн., присвоївши спеціальне знання - підполковник поліції.

В даному випадку формулювання вказаного наказу частково не відповідає судовому рішенню на підставі якого воно прийнято.

Так, відповідно до змісту постанови Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі № 810/1835/17, позивача прийнято на службу за заявою від 24.03.2017, у зв`язку з цим, у наказі від 10.11.2017 № 707/ос повинна бути зазначена дата прийняття на службу - з 24.03.2017.

Крім того, відповідно до резолютивної частини постанови Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі № 810/1835/17, відповідача зобов`язано прийняти позивача на службу відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію». Натомість, у наказі від 10.11.2017 № 707/ос зазначена підстава прийняття на службу - за заявою.

Натомість, відповідачем надано суду наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.01.2018 № 48 о/с «По особовому складу», яким внесені часткові зміни до пунктів наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 10.11.2017 № 707 о/с у частині призначення, а саме: текст « ОСОБА_1 , яка приймається за заявою, старшим інспектором - черговим сектору реагування патрульної поліції № 44 Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції, установивши їй відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 988 посадовий оклад у розмірі 2500 грн., присвоївши спеціальне знання - підполковник поліції» викласти в такій редакції: «Прийняти ОСОБА_1 на службу до Національної поліції відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію», з 24.03.2017 старшим інспектором - черговим сектору реагування патрульної поліції № 44 Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції, установивши їй відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 988 посадовий оклад у розмірі 2500 грн., присвоївши спеціальне знання - підполковник поліції» .

Тобто, на момент розгляду даної справи між сторонами відсутній предмет спору, оскільки відповідачем в добровільному порядку були внесені часткові зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 10.11.2017 № 707 о/с щодо дати та підстави призначення ОСОБА_1 і саме це і визначено у позовних вимогах.

За таких обставин, підстави зобов`язання відповідача вчинити дії по внесенню змін до наказу від 10.11.2017 № 707 о/с відсутні, отже позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та висновки суду про відмову в позові, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає, що оскільки у позові відмовлено, підстави встановити судовий контроль за виконанням рішення відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.