Рішення № 82011964, 23.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 року м. Київ №363/333/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального

управління юстиції у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Управління ДВС, відповідач), у якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з приводу закінчення виконавчого провадження № 48170530;

- скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29.03.2016 № 48170530 про закінчення виконавчого провадження;

- визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо не звернення на стягнення коштів з боржника Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації в сумі 5 970,00 грн. (недоплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за виконавчим листом від 15.02.2015 № 363/72/15-а);

- визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо не звернення до виконання постанов про накладення штрафів на боржника Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації та не отримання рішення Вишгородського відділу поліції за результатами розгляду подання державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29.03.2016.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.03.2016 Управлінням ДВС неправомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №48170530, а саме висновок відповідача про закінчення виконавчого провадження є передчасним, оскільки ним не було своєчасно і в повному обсязі вчинено усіх відповідних виконавчих дій, передбачених ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження". Позивач вказує, що підставу для закінчення виконавчого провадження визначено неправильно, оскільки Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації є державною установою, а тому не можна вважати, що рішення суду неможливо виконати без участі боржника.

Ухвалою суду від 04.06.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.

В ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі №363/333/18 від 04.06.2018 суд витребував у відповідача матеріали виконавчого провадження в рамках якого було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.03.2016 №48170530. Також, суд запропонував відповідачу подати відзив на позовну заяву разом з доказами по справі до початку судового засідання та попередив, що відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У судове засідання, призначене на 14.06.2018 сторони не прибули. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи телефонограми. Вимоги ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі №363/333/18 в частині витребування доказів відповідачем не виконано.

Суд, протокольною ухвалою від 14.06.2018 повторно витребував у відповідача визначені в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі №363/333/18 докази та надіслав на адресу відповідача відповідний лист від 14.06.2018 про необхідність надання витребуваних судом доказів.

05.07.2018 сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення за №№0113327373136, 0113327373128.

Будь-яких заяв чи клопотань від позивача до суду не надходило.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, вимоги ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі №363/333/18 у частині надання виребуваних доказів не виконав. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або оголошення у справі перерви від відповідача до суду не надходило.

Згідно із частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, суд дійшов висновку про подальший розгляд даної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідачем 17.07.2015 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 48170530 на підставі виконавчого листа № 363/72/15-а, виданого Вишгородським районним судом Київської області на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015. Вказаною постановою визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплаті допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі, передбаченому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, у відповідності до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат.

29.03.2016 відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 48170530 (а.с. 11).

24.03.2016 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.01.2018 у справі №363/72/15-а замінено сторону виконавчого провадження по справі № 363/72/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської РДА про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення, за виконавчим листом від 15 лютого 2015 року, а саме: замінити стягувача з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 (а.с.12).

Судом із Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 06.06.2018 Вишгородський районний суд Київської області у справі № 363/72/15-а постановив ухвалу, якою змінив порядок виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про стягнення допомоги на оздоровлення, й зазначив, що згідно ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на користь позивача з Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації слід стягнути недоплачену за 2014 рік суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 970 (пять тисяч девятсот сімдесят) грн.

ОСОБА_1 , вважаючи, що його права та законні інтереси як стягувача порушені відповідачем, звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент виникнення спірних правовідносин основними нормативно-правовими актами, що регламентували примусове виконання рішень суду були Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон №606-XIV), Закон України "Про державну виконавчу службу" №202/98-ВР від 24.03.1998 (далі - Закон №202/98-ВР) та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція №512/5) у відповідних редакціях .

Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч.2 ст. 1 Закону №202/98-ВР завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 Закону №202/98-ВР, правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Частиною першою статті 11 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Інструкція №512/5 розроблена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню (п.п.1.1).

Підстави закінчення виконавчого провадження визначені ч. 1 ст. 49 Закону №606-XIV.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавче провадження №48170530 закінчено за пунктом 11 ч.1 ст. 49 Закону №606-XIV.

Вказаною нормою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону, а саме у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону №606-XIV про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68).

Отже, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідач не надав до суду жодних доказів на підтвердження правомірності закінчення виконавчого провадження № 48170530 за пунктом 11 ч.1 ст. 49 Закону №606-XIV, а саме повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо.

Як вбачається із постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.03.2016, боржником є Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - УСЗН), код ЄДРПОУ 03193815. Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, УСЗН за організаційно-правовою формою є органом державної влади та не перебуває у стані припинення. Доказів ліквідації чи реорганізації боржника на момент прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №48170530 відповідач до суду не надав.

Правові підстави для закінчення виконавчого провадження №48170530 за пунктом 11 ч.1 ст. 49 Закону №606-XIV відсутні. Таким чином, постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.03.2016 є протиправною та підлягає скасуванню.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні вимоги визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо не звернення до виконання постанов про накладення штрафів на боржника Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації та не отримання рішення Вишгородського відділу поліції за результатами розгляду подання державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29.03.2016, оскільки вказана процедура передбачена ч. 3 ст. 75 Закону № 606-XIV і застосовується при закритті провадження саме за п.11 ч.1 ст. 49 Закону № 606-XIV, водночас, як встановлено судом, виконавче провадження було закрито за п.11 ч.1 ст. 49 Закону № 606-XIV неправомірно.

Окрім того, відповідачем не доведено, що ним у рамках виконавчого провадження проведено своєчасне, повне і неупереджене виконання рішення, не надано витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження та відзив на позовну заяву.

Зважаючи на цю обставину, суд визнає протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо не вчинення дій по стягненню коштів з боржника - Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації в сумі 5 970,00 грн. (недоплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за виконавчим листом від 15.02.2015 № 363/72/15-а).

Щодо позовної вимоги визнати неправомірними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з приводу закінчення виконавчого провадження № 48170530 суд зазначає про таке.

Як вже було вказано, згідно з нормами Закону№ 606-XIV у відповідача наявні повноваження щодо закінчення виконавчого провадження.

Крім того, самі по собі дії відповідача щодо закінчення виконавчого провадження не створюють для позивача правових наслідків, адже такі наслідки пов`язані саме із постановою про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права. З огляду на вказане, підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У свою чергу, частина друга даної норми визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано суду жодних пояснень та доказів, які б спростовували всі доводи позивача.

Окрім того, позивач у прохальній частині позову просив суд зобов`язати відповідача надати у місячний термін звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

При цьому, судом встановлено, що позовні вимоги позивача не містять вимоги зобов`язального характеру, яка пов`язана із вчиненням певних дій відповідачем у разі набрання рішенням законної сили та необхідності у разі невчинення таких дій вжиття судом заходів судового контролю.

За таких обставин, судом не встановлено підстав для встановлення судового контролю.

Керуючись статтями 9, 14, 69, 73 - 77, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29.03.2016 № 48170530 про закінчення виконавчого провадження.

3. Визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо не вчинення дій по стягненню коштів з боржника Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації в сумі 5 970,00 грн.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.