Рішення № 82011871, 23.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2019 р. справа № 300/527/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

за участю секретаря судового засідання Ткачука І.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Пасічник Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу з 02.11.2016 року призначена пенсія по інвалідності, при призначенні пенсії по інвалідності його загальний стаж складав 24 роки 1 місяць 22 дні. Пенсійний фонд повідомив позивача, що при призначенні пенсії по інвалідності до страхового стажу не враховано період з 01.07.2000 року по 16.07.2014 року у зв`язку з відсутністю відомостей в системі персоніфікованого обліку, як застрахованої особи. Тому, ОСОБА_4 звернувся 05.07.2018 року до відповідача про проведення перевірки за результатами якої йому донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2000 року по 31.12.2001 рік, який позивач доплатив. Крім того, за вказівкою працівників пенсійного фонду позивач доплатив страхові внески за період з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року, тому відповідно до сплачених страхових внесків до загального страхового стажу підлягало зарахуванню період з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року (4 роки). Однак, при зверненні у 2018 році та при повторному зверненні 17.01.2019 року із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по віку Пенсійний фонд листом за № 264/03 від 31.01.2019 року відмовив позивачу у переводі на пенсію по віку, оскільки загальний стаж ОСОБА_1 складає 18 років 4 місяці 4 дні. Позивач вважає, протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи при переведенні на пенсію по віку, а саме: періодів з 03.06.1992 року по 16.09.1994 року, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, в якій є записи прийняття на роботу та про звільнення з роботи в кооперативі "Сєвєр", а відповідач не звертався до відповідних органів РФ для підтвердження чи спростування інформації щодо роботи в кооперативі "Сєвер", страхового стажу роботи за період зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.1997 року по 30.06.2000 року, з 01.07.2000 року по 31.12.2010 року за які сплачено страхові внески та стаж з 31.05.2016 року по 17.01.2019 року - час перебування на пенсії по інвалідності пов`язаного із нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво), який зараховується до загального страхового стажу. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.04.2019 року. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.46-48). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що до страхового стажу Позивача не зараховано період роботи у кооперативі "Сєвєр" в зв`язку з тим, що у записі про звільнення міститься посилання на статтю КЗпП Російської Федерації, а відбиток печатки підприємства в записі нечитабельний. Крім того, не зараховано позивачу стаж підприємницької діяльності з 01.01.1997 року по 15.07.2014 рік, оскільки в довідці форми ОК-5 відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду. Разом з тим, відповідач вважає, що немає підстав зарахувати позивачу стаж з 31.05.2016 року по 17.01.2019 року - період перебування на пенсії по інвалідності третьої групи пов`язаної з трудовим каліцтвом, оскільки з 01.10.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017. Відповідно внесено зміни до статті 24 про страховий стаж, так, абзацом 4 частини 1 статті 24 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Дана норма є вичерпною і чітко передбачає одну умову зарахування часу перебування на інвалідності в зв`язку з трудовим каліцтвом до страхового стажу виключно для пенсій на пільгових умовах. Така редакція статті застосовується для призначених чи перерахованих пенсій після жовтня 2017 року.

18.05.2019 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання (а.с. 65-66).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив з підстав викладених у поданому відзиві, просила відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення позивач та представника відповідача, судом встановлено наступне.

Яцев`юк ОСОБА_5 згідно з довідкою від 05.04.2016 року Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, з 12.09.1995 року перебував на обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську, як фізична особа-підприємець та платник податків, у період з 12.09.1995 року по 24.06.2014 року перебував на загальній системі оподаткування, та подавав декларації про доходи, чистий дохід від підприємницької діяльності з зазначенням сум прибутку з 12.05.1995 року по 31.12.22010 року, з 01.01.2011 року по 24.06.2014 року прибутку не отримував (а.с. 23).

15.07.2014 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 24-26).

З 11.10.2016 року позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Івано-Франківську та отримує пенсію по інвалідності, причини інвалідності трудове каліцтво або профзахворювання, загальний стаж 24 роки 1 місяць 22 дні, що підтверджується розпорядженням № 825591 від 02.11.2016 року (а.с. 53). При цьому, позивачу при призначенні пенсії по інвалідності Пенсійним фондом не зараховано стаж роботи фізичною собою-підприємцем з 01.07.2000 року (а.с. 40).

У зв`язку з досягненням 60 річного віку у 2018 році позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсі по віку, в якому йому було відмовлено.

Повторно 17.01.2019 року позивач звернувся до відповідача з проханням у переведенні на пенсію по віку, однак листом за № 264/03 від 31.01.2019 року управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську повідомило позивача, що до його страхового стажу не зараховано періоди: з 03.06.1992 року по 16.04.1994 року – в кооперативі "Сєвєр", тому що відбиток печатки на записі про звільнення не читається, а в самому записі про звільнення від 1994 року посилаються на статтю КЗОт РСФСР, а не РФ, з 01.01.1997 року по 30.06.2000 рік підприємницька діяльність на загальній системі оподаткування, нарахування і сплата збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відсутні, з 01.07.2000 року по 16.07.2014 рік підприємницька діяльність на загальній системі оподаткування, відсутні відомості про застраховану особу в системі персоніфікованого обліку. Загальний страховий стаж становить 18 років 4 місяці 4 дні при необхідності мінімального страхового стажу 25 років, тому відмовлено в переводі з пенсії по інвалідності на пенсію по віку (а.с. 18-19).

Не погоджуючись з діями управління ПФУ в м. Івано-Франківську щодо не зарахування до стажу роботи періодів з 03.06.1992 року по 16.09.1994 рік, з 01.01.1997 року по 30.06.2000 рік, з 01.07.2000 року по 31.12.2010 рік, з 31.05.2016 року по 17.01.2019 рік та відмовою у переведенні на пенсію по віку, позивач з даним позовом звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Разом з цим, відповідно до 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі – Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Отже, у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, останній зобов`язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Також, у частині 5 статті 45 Закону передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Як встановлено судом до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи у кооперативі "Сєвєр" в зв`язку з тим, що у записі про звільнення міститься посилання на статтю КЗОт РСФСР, а відбиток печатки підприємства в записі нечитабельний.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки Трудовий кодекс Російської Федерації введений в дію з 01.02.2002 року замість діючого до нього Кодексу законів про працю РСФСР.

Таким чином, оскільки позивач працював в кооперативі "Сєвер" протягом 1992 - 1994 років, тому очевидним є факт зазначення в трудовій книжці записів щодо підстав прийняття та звільнення з роботи з посиланням на норми Кодексу законів про працю РСФСР.

Суд зазначає, що розбіжності чи невідповідності даних, які містяться у трудовій книжці про підтвердження наявного трудового стажу, могли бути перевірені органом, що призначає пенсію, оскільки такий орган має право вимагати від підприємств, установ та організацій надання підтверджуючих документів.

Однак, відповідачем не проводилась перевірка стажу роботи позивача щодо періоду роботи в кооперативі "Сєвєр", тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем попередньо при призначенні пенсії по інвалідності було зараховано стаж роботи позивача в кооперативі "Сєвєр" за період з 03.06.1992 року по 16.09.1994 року, що не заперечувалось відповідачем у поданому відзиві на адміністративний позов (а.с. 40).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання зарахувати до загального страхового стажу період коли він перебував на податковому обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську, як фізична особа-підприємець і сплачував щомісяця страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 01.01.1997 року по 30.06.2000 року та з 01.07.2000 року по 31.12.2010 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року періоди трудової діяльності і інші періоди, які враховувалися в стаж роботи для призначення пенсії до вступу у силу даного Закону, зараховуються в страховий стаж в порядку і на умовах, передбачених раніше діючим законодавством.

Згідно п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. під № 1566/11846, до заяви про призначення (перерахунку) пенсії додаються документи про стаж, які визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637.

Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і, на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 р. зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01.07.2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності з 01.07.2000 року підтверджується даними персоніфікованого обліку.

Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" набув чинності з 1 січня 2004 року. Саме з цієї дати обчислюється не трудовий, а страховий стаж, який підтверджується даними персоніфікованого обліку. Для того, щоб до трудового стажу був зарахований період підприємницької діяльності з 1992 року, необхідно подати до Пенсійного фонду України за місцем реєстрації підприємця дві довідки (до 1 травня 1993 року і з 1 травня 1993 року по 31 грудня 1995 року), згідно встановленої форми (додаток № 1 до постанови КМУ від 12.08.93 р. № 637), при умові, що підприємець за відповідний період сплачував страхові внески.

В довідці вказується тільки період сплати і не відображається розмір сплачених внесків. Якщо в архіві Пенсійного фонду відсутні дані про сплату підприємцем страхових внесків, цей період не може бути врахований при обчисленні пенсії.

У відповідності до довідки Головного управління ДФС у Івано-Франківській області від 05.04.2016 року № 4037/10/09-15-13-01-02-13/2258 ОСОБА_4 знаходився на обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську як платник податків з 12.09.1995 року по 24.06.2014 року, підприємницьку діяльність здійснював на загальній системі оподаткування, що сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Аналогічне визначення поняття “страховий стаж” міститься і в абз.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 21 Закону № 1058-IV врегульовані питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Так, абзацом другим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті) (частина друга статті 21 Закону № 1058-IV).

Персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків: ідентифікаційний номер страхувальника; рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць; страховий стаж; ознака особливих умов праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні; сума заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; сума доходу (прибутку) осіб, які провадять підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) (пункт 2 частини третьої статті 21 Закону № 1058-IV).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

З вказаного вбачається, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов`язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.

Тобто, обчислення страхового стажу провадиться на підставі даних системи персоніфікованого обліку, що містить помісячні відомості про сплату (або несплату) страхових внесків.

У системному взаємозв`язку наведені законодавчі положення покликані реалізувати один із найголовніших принципів пенсійного забезпечення України - його здійснення на засадах страхування. Вказаний принцип закріплено у абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 1058-IV, за якою: загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом обов`язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб підприємців.

Судом встановлено, що згідно довідки №4037/10/09-15-213-01-02-13/2258 у період з 12.09.1995 року по 24.06.2014 року позивач перебував на загальній системі оподаткування, згідно поданої декларації про доходи чистий дохід від підприємницької діяльності складав: з 12.05.1995 рок по 31.12.1995 рік – 48,38 грн, з 01.01.1996 року по 31.12.1996 рік -128,15 грн, з 01.01.1997 року по 31.12.1997 рік – 897,10 грн, з 01.01.1998 року по 31.12.1998 рік – 696,97 грн, з 01.01.1999 року по 31.12.1999 рік – 513,75 грн, з 01.01.2000 року по 31.12.2000 рік – 472,60 грн, з 01.01.2001 року по 31.12.2001 рік – 564,25 грн, з 01.01.2002 року по 31.12.2002 рік – 836,25 грн, з 01.01.2003 року по 31.12.2003 рік – 510 грн, з 01.01.2004 року по 31.12.2004 рік – 671,25 грн, з 01.01.2005 року по 31.12.2005 рік – 480 грн, з 01.01.23006 року по 31.12.2006 рік – 315 грн, з 01.01.2007 року по 31.12.2007 рік – 1350 грн, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 рік – 1980 грн, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік – 960 грн, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік – 2190 грн, з 01.01.2011 року по 24.06.2014 рік – 0 грн (а.с. 54)

Відповідно до довідки від 29.03.2016 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, за період з 01.01.2013 року по 24.06.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування, за період з 01.01.2011 року по 24.06.2014 року, порушень не встановлено (а.с. 28-29).

За даними довідки управління ПФУ в м. Івано-Франківську від 21.01.2019 року, фізична особа – підприємець ОСОБА_4 за період з 17.09.1995 року по 31.12.1996 року проводив сплату збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а за період з 01.01.1997 року по 30.06.2000 року не здійснював нарахування збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 57).

При цьому, слід вказати, що за результатами проведеної перевірки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за 2000 – 2001 роки, на підставі акту від 06.11.2018 року №428/ІВ/2-1 (а.с. 34-36) позивачу винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування щодо достовірності відомостей поданих до державного реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с. 33).

На виконання встановлених порушень позивачем сплачено страхові внески (за підприємця) за період з 01.01.2000 року по 31.12.2001 року в сумі 331,82 грн, що підтверджено квитанцією за № 271 від 26.10.2018 року (а.с. 39).

Також, позивачем до матеріалів справи долучено повідомлення Пенсійного фонду про необхідність сплати відрахувань збору за 1999 рік – 164,40 грн, доплати за 1998 рік – 56,17 грн, сплатити 110,65 грн за 1997 рік з врахуванням переплати 43,60 грн за 1996 рік. Зазначено, що реєстраційний номер страхувальника - Яцев`юка В.В. №15/11-3328, який потрібно вказати на всіх документах, що стосуються розрахунків, також зазначено тариф страхових внесків (а.с. 37).

Відповідно до квитанцій № 10200060 на суму 150,72 грн, № 10400060 на суму 56,41 грн, № 10500060 на суму 67,56 грн ОСОБА_6 сплачено страхові внески (а.с. 38).

Аналізуючи в сукупності вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що позивачем страхові внески за період з 1997 - 1999 років сплачувались належним чином.

Отже, суд не бере до уваги твердження представника відповідача, що позивач не взятий на облік у Пенсійному фонді та не сплачував відповідні страхові внески.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом та право на їх отримання гарантовано законом.

Частиною 2 ст.46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до статті 106 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник, в якому працює позивач, так як саме воно нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, відповідачем не надано до суду підтверджень застосування до позивача фінансових санкцій за не сплату або не своєчасну сплату страхових внесків у спірних періодах.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в зарахуванні до загального стажу роботи період здійснення Яцев`юком В.В. підприємницької діяльності під час перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.1997 року по 31.12.2001 рік.

Щодо зарахування до страхового страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю позивачем у 2002 - 2010 роках, суд зазначає наступне.

Так, згідно квитанції за № 0.0.1178429618.1 від 07.11.2018 року він самостійно сплатив пенсійні внески з доходу за період з 2002 року по 2003 рік в сумі 430,80 грн (а.с. 39).

Однак, на відміну від періоду 2000 - 2001 року за які було сплачено страхові внески позивачем на вимогу пенсійного органу, сплата страхових внесків за період 2002 - 2003 року здійснена позивачем самостійно.

При цьому, за вказаний період та за період 2004 - 2010 років звітність за формою "Індивідуальні відомості про застраховану особу" позивачем не подавалась, що підтверджується даною звітністю та ярликами розписками одержувача, яких відсутні відомості про результати отримання документів органом пенсійного фонду (а.с. 91-101).

Як наслідок підставними є твердження відповідача з приводу відсутності даних щодо позивача, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Таким чином, в задоволенні адміністративного позову щодо зарахування позивачу до страхового стажу періоду 2002 - 2010 років (зайняття підприємницькою діяльністю) слід відмовити.

Крім того, вимога про зарахування стажу з 31.05.2016 року по 17.01.2019 рік періоду перебування на пенсії по інвалідності третьої групи пов`язаної з трудовим каліцтвом до стажу роботи для призначення пенсії по віку, не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 24 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Тому, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд констатує, що розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 17.01.2019 року про перерахунок пенсії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську діяло не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тим самим допустило протиправну бездіяльність.

Крім того, на переконання суду, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про відмову у переведенні на пенсію по віку свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у визначений законом строк, то належним способом захисту прав позивача з урахуванням дискреційних повноважень, суд визнає за необхідне зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2019 року про перехід на інший вид пенсії по суті звернення, з прийняттям рішення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За викладених обставин, позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог. Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору, згідно з квитанцією № 0.0.1291503260.1 від 11.03.2019 року (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано- Франківську щодо відмови ОСОБА_7 , у зарахуванні до загального страхового стажу періодів роботи з 03.06.1992 року по 16.09.1994 року в кооперативі "Сєвєр", з 01.01.1997 року по 31.12.2001 року - зайняття підприємницькою діяльністю.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську зарахувати ОСОБА_7 до загального страхового стажу періоди роботи з 03.06.1992 року по 16.09.1994 року в кооперативі "Сєвєр", з 01.01.1997 року по 31.12.2001 року - зайняття підприємницькою діяльністю, та повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 17.01.2019 року про перехід на інший вид пенсії за віком, з врахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (код ЄДРПОУ 20550895), вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76000.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.

Рішення складене в повному обсязі 28 травня 2019 р.