Рішення № 82011514, 23.05.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1181/19

Провадження № 2/361/1831/19

23.05.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

/заочне/

23 травня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Селезньової Т.В.,

при секретарі Коваль А.В.

розглянувши у судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 8382900242БС/2015-04, укладеним між сторонами 09.04.2015р, в сумі 11 596,95 грн., в тому числі заборгованість за відсотками, пенею, 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.04.2015р. між стронами було укладено кредитний договір, за умовами якого банком було відкрито позичальнику поточний рахунок № НОМЕР_1 та кредитну лінію для проведення останнім операцій з використання картки з лімітом в розмірі не більше 9000 грн., строк до 30.03.2017р., зі сплатою фіксованої відсоткової ставки в розмірі 28% річних. Оскільки відповідач умови договору не виконує, не сплачує відсотки і не повертає кредит, станом на 14.11.2018р. виникла заборгованість перед Банком за користування кредитом у вказаній вище сумі.

Відповідач повторно не явився в судове засідання; був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою його місця проживання, відзив на позов не подав. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, і він не повідомив про причини неявки. Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності і про згоду на ухвалення заочного рішення. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, ухвалив розглянути справу заочно, згідно ст.223 та ст.280 ЦПК України.

Судом встановлено, що 09.04.2015р. між ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” і ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 8382900242БС/2015-04, відповідно до умов якого банк надав позичальнику (відповідачу) кредит шляхом відкриття кредитної лінії із встановленим кредитним лімітом 9000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом 28% річних, строком повернення до 30.03.2017р. включно та з режимом погашення кредиту, визначеному умовами договору.

За умовами договору – п.2.2, 2.3 – кредит надається для оплати будь-яких проведених держателем операцій за картковим рахунком понад залишок коштів на картковий рахуноку, у разі недостатності власних грошових коштів клієнта на картковому рахунку для оплати відповідних операцій. У разі якщо кредит буде надано внаслідок здійснення операцій за картковим рахунком понад залишок коштів на картковому рахунку, ініційованих довіреною особою, вважається, що кредит надано безпосередньо клієнту. Дія кредитної лінії припиняється 30.03.2017р.; п. 2.6 – за користування кредитом клієнт зобов`язаний щомісячно сплачувати банку проценти, нараховані за фіксованою процентною ставкою у розмірі 28% річних. У день видачі банком держателю кожної нової картки, банк має право ініціювати встановлення нового розміру процентної ставки за користування кредитом. За наявності спільної згоди сторін щодо зміни розміру процентної ставки вони укладають додаткову угоду до цього договору про внесення до нього відповідних змін. Проценти за користування кредитом за новою процентною ставкою нараховуватимуться з дня укладення відповідної угоди до цього договору; п. 3.5 – погашення заборгованості за кредитом відбувається у черговості, визначеній цим договором, та у тій валюті, у якій клієнту надано кредит; п. 4.1 – нарахування процентів за користування кредитом здійснюється банком у валюті карткового рахунка щомісяця, в останній банківський день місяця та в день припинення дії кредитної лінії, виходячи з фактичної заборгованості за кредитом на початок кожного календарного дня поточного місяця, розміру процентної ставки, визначеної цим договором, фактичної кількості календарних днів у поточному місяці та фактичної кількості календарних днів у поточному році. Нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює починаючи з першого календарного дня, наступного за день видачі кредиту, по день погашення кредиту; п. 6.2.1, п. 6.2.2 – клієнт зобов`язується погасити банку усю існуючу заборгованість за кредитом у день припинення дії кредитної лінії, зазначений у п. 2.3 договору; сплачувати банку проценти, нараховані за користування кредитом, щомісяця, не пізніше останнього банківського дня місяця, наступного за місяцем, у якому вони були нараховані, а у разі припинення дії кредитної лінії – не пізніше першого банківського дня, наступного за днем, у який клієнт зобов`язаний погасити Банку усю існуючу заборгованість за кредитом у зв`язку з припиненням дії кредитної лінії; п. 6.3.1 – отримувати від клієнта кошти у погашення заборгованості за кредитом та за процентами за користування кредитом, у строки, визначені цим договором; п.9.2 договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань.

25.05.2016р. відповідачу Банком направлявся лист-повідомлення, в якому зазначалося, що станом на 25.05.2016р. погашення заборгованості за кредитним договором, яка складає 4 587,62 грн. не здійснено.

04.07.2016р. відповідачу Банком направлялася претензія з вимогою погасити наявну заборгованість за даним кредитним договором в розмірі 4800,52 грн. до 28.07.2016р.

Згідно наданому розрахунку, не ос пореному відповідачем, відповідач взяті на себе кредитні зобов`язання не виконав, в результаті чого станом на 14.11.2018р. має перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 11 596,95 грн., яка складається з: 4 488,39 грн. – заборгованість за кредитом, 3 281,78 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2514,15 грн. –пені за прострочену заборгованість за процентами; 1489,65 грн. –пені за прострочену заборгованість за кредитом; 434,32 – 3% річних, 1651,66 грн. – інфляційного збільшення суми основного боргу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Умовами кредитного договору, зокрема пунктами 9.1 і 9.2 передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно норми ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 4 488,39 грн. та сплата відсотків в розмірі 3 281,78 грн.

Що стосується позовної вимоги щодо стягнення пені в загальному розмірі 1 740,80 грн., то суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 Договору – у разі прострочення сплати заборгованості за кредитом та/або процентів за користування кредитом, клієнт сплачує банку за кожний день прострочення, включаючи день сплати, пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня; у разі невиконання клієнтом вимог пп. 6.2.6 цього Договору Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка нараховується на загальну суму операцій.

За ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України); пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). таким чином, неустойка (штраф або пеня) є санкцією за порушення боржником грошового зобов`язання і є видом матеріальної відповідальності.

Суд не вбачає підстав для відмови у позові щодо стягнення пені, оскільки встановлено, що дійсно відповідач порушив умови договору і допустив прострочення у грошових зобов`язаннях і наявність заборгованості за кредитними зобов`язаннями по сплаті тіла кредиту і відсотків за користування кредитом, що є підставою для нарахування пені за весь час прострочення. Розрахунки пені приведені і відповідають умовам договору, не суперечать вимогам закону, відповідачем не оспорені і судом приймаються до уваги як достовірні. Суд не вбачає передбачених законом підстав для зменшення пені, або для звільнення відповідача від зобов`язань по сплаті пені за неналежне виконання ним грошових зобов`язань по поверненню кредиту і по сплаті відсотків за користування кредитом. Тому позовні вимоги в цій частині суд задовольняє.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних в сумі 434,32 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 651,66 грн.

З цього приводу, суд зазначає наступне:

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за прострочення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів. Тому стягнення інфляційних втрат не є видом неустойки чи платою за колисання кредитними коштами, а по суті є компенсацією втраченої частини коштів внаслідок знецінення, у разі, якщо таке знецінення відбулось через інфляційні, тобто незалежні від жодної сторони, процеси у країні з національною валютою. Аналогічне положення міститься у постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12 , від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11 . Таким чином, позивач має право вимагати від прострочившого боржника стягнення грошових коштів, повернення яких боржником прострочене, з покриттям інфляційних втрат. Розмір таких втрат в сумі 1 651,66 грн. позивачем розраховано у відповідності до вимог закону і офіційних даних про індекси інфляції за період прострочення грошового зобов`язання .

Щодо стягнення додатково 3% річних, то виходячи зі змісту ч.2 ст.625 ЦК України - три проценти річних від простроченої суми нараховуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з умов договору, сторонами передбачено інший розмір відсотків, в тому числі і у разі прострочення грошового зобов`язання боржником. Стягуючи на вимогу позивача кредитні кошти і проценти, нараховані за їх користування , в тому числі і за період прострочення, - у відповідності до умов договору, суд не вбачає підстав для додаткового нарахування ще і трьох відсотків річних на прострочену суму за частиною 2 статті 625 ЦК України. В цій частині позовні вимоги необґрунтовані.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1849 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613, 615, 625, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково;

стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код 00032112) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 8382900242БС/2015-04 від 09.04.2015р., в розмірі 11 162,63 грн., в тому числі: 4 488,39 грн. – заборгованість за кредитом, 3 281,78 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2514,15 грн. –пеня за прострочену заборгованість за процентами, 1489,65 грн. –пеня за прострочену заборгованість за кредитом, 1651,66 грн. – інфляційне збільшення суми основного боргу та судовий збір в розмірі 1849 грн., всього стягнути 13 011 (тринадцять тисяч одинадцять), 63 грн.;

в іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення виготовлено 28 травня 2019 року.

Суддя Т.В. Селезньова