Рішення № 82010933, 28.05.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року м. Житомир справа № 240/3294/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Національна академія сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_3 Сагайдачного із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 витрати, пов`язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 152 175,66 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем у встановленому законом порядку не було відшкодовано витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у загальному розмірі 152 175,66 грн, а тому вказані кошти підлягають примусовому стягненню у судовому порядку.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

В підготовче засідання, призначене на 03 травня 2019 року о 10:00, прибув відповідач. Представник позивача в судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду клопотання вих. №2302 від 16 квітня 2019 року, відповідно по змісту якого позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить провести розгляд справи без участі представника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 (а.с. 48).

Відповідач в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Наголошував, що брав участь у антитерористичній операції та має статус учасника бойових дій, а тому на відповідача розповсюджуються законодавчо встановлені пільги щодо державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.

Ухвалою суду від 09 квітня 2019 року ОСОБА_2 встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвалу суду від 09 квітня 2019 року було отримано відповідачем 17 квітня 2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 51). Враховуючи вищевикладене, останнім днем процесуального строку для подання відзиву на позов є 02 травня 2019 року.

Відповідач як у строк, визначений частиною п`ятою статті 162 КАС України та встановлений ухвалою суду від 09 квітня 2019 року, так і станом на 03 травня 2019 року відзив на позовну заяву не надіслав. Доказів наявності поважності причин для пропуску процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву відповідачем також надано не було.

Судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 03 травня 2019 року.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Відповідно до частини другої статті 193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення сторін та учасників справи, присутніх у попередніх засіданнях, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії УБД НОМЕР_1 , виданого 03 грудня 2015 року (а.с. 54).

Відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №217 від 28 серпня 2017 року (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення - з обіду 28 серпня 2017 року (а.с. 12).

28 лютого 2017 року між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії та старшим солдатом ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до пункту 1 якого відповідач зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та, зокрема, добровільно відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість. Вказаний контракт набрав чинності згідно з наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 28 серпня 2017 року №217 (а.с. 13 та зворот).

Так, відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №217 від 28 серпня 2017 року (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення - з обіду 28 серпня 2017 року (а.с. 12).

02 жовтня 2018 року курсантом ОСОБА_2 було подано рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 у зв`язку з небажанням продовжувати навчання. Зокрема, відповідачем зазначено, що ОСОБА_2 із постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року ознайомлений та зобов`язується відшкодувати витрати, пов`язаних із утриманням ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі (а.с. 14).

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 23 жовтня 2018 року №133-КС (по особовому складу) із старшим солдатом ОСОБА_2 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу через небажання продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби у запас (а.с. 15).

Крім того, наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 23 жовтня 2018 року №272 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Національної академії та знято з усіх видів забезпечення, зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в загальній сумі 153 675 грн 66 коп (а.с. 16).

Загальна сума відшкодування також узгоджується зі змістом: довідки-розрахунку Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного вих. №1240 від 23 жовтня 2018 року на суму 153 675,66 грн (а.с. 17), розрахунком на утримання коштів за навчання від 22 жовтня 2018 року (а.с. 18), подобовою довідкою розрахунком (а.с. 19-20), довідкою-розрахунком (а.с. 21), розрахунком вартості комунальних послуг на курсанта ОСОБА_2 (а.с. 22).

Як встановлено зі змісту довідки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного вих. №108 від 28 лютого 2019 року, станом на 28 лютого 2019 року за курсантом ОСОБА_2 рахується заборгованість у розмірі 152 175,66 грн (а.с. 23).

Оскільки вказані кошти у встановленому чинному законодавством розмірі та строк відповідачем сплачено не було, позивач звернувся із вказаним позовом до суду для їх примусового стягнення в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до положень частини шостої статті 2 Закону №2232-XII до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Згідно з пунктом 3 частини першої, частини другої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною першою статті 25 Закону №2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону №2232-XII порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Положеннями частини п`ятої статті 25 Закону №2232-XII встановлено, що з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 4 частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (далі - Порядок №964).

Відповідно до пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних із, зокрема, грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням.

Згідно з пунктом 6 Порядку №964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

Пунктом 7 Порядку №964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Згідно наданих позивачем документів станом на 28 лютого 2019 року заборгованість ОСОБА_2 із відшкодування витрат пов`язаних з його утриманням у вищих навчальних закладах становить 152 175,66 грн.

Водночас, надаючи правову оцінку доводам відповідача в частині відсутності правових підстав для нарахування вказаної заборгованості та її примусового стягнення у судовому порядку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії УБД НОМЕР_1 , виданого 03 грудня 2015 року (а.с. 54). При цьому, суд звертає увагу, що як на момент укладення контракту (28 серпня 2017 року), так і на момент його розірвання (23 жовтня 2018 року) ОСОБА_2 вже мав статус учасника бойових дій, а посвідчення серії УБД НОМЕР_1 , виданого 03 грудня 2015 року є дійсним, доказів його відкликання, скасування, визнання недійсним у встановленому законом або у судовому порядку матеріали справи не містять.

Так, статтею 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII" передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Згідно з положеннями статті 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема: держава забезпечує учасникам бойових дій, зазначеним у пункті 19 частини першої статті 6 цього Закону, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. Державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; безоплатного забезпечення підручниками.

Суд звертає увагу, що позивачем при формуванні заборгованості ОСОБА_2 із відшкодування витрат пов`язаних з його утриманням у вищих навчальних закладах у розмірі 152 175,66 грн та зверненні до суду з метою її примусового стягнення було залишено поза увагою той факт, що відповідач має статус учасника бойових дій та має право на пільги, передбачені статтею 12 Закону №3551-XII, зокрема, в частині отримання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача в частині відсутності правових підстав для примусового стягнення з ОСОБА_2 заборгованості із відшкодування витрат пов`язаних з його утриманням у вищих навчальних закладах у розмірі 152 175,66 грн.

Правова позиція суду також підтримана Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №П/811/1170/16.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не доведено наявність правових підстав для примусового стягнення з ОСОБА_2 заборгованості із відшкодування витрат пов`язаних з його утриманням у вищих навчальних закладах у розмірі 152 175,66 грн, а тому позовні вимоги Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_3 Сагайдачного є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79012. ЄДРПОУ: 08410370) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення коштів - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 28 травня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова