Постанова № 8201064, 25.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.02.10Справа №2а-14841/09/0/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Слабун О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства «Кримфрукт»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача Міндіч М.О. пред-к, дов. №10 від 06.01.2010 р.

від відповідача Маслюк О.В. пред-к, дов № 6/10 від 09.12.2009 р.

Суть спору: Підприємство «Кримфрукт» (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі (далі відповідач) №0008381701/0 від 21.08.2009 р., № 0008381701/1 від 30.10.2009 р., № 0011441701/2 від 04.12.2009 р. Вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно нарахував позивачу податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 02.02.2010 р. , надав заперечення на позов, в яких зазначив, що позивач невірно застосував положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не виконав обовязки податкового агенту, в наслідок чого сума податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за період, який перевірявся була донарахована на 4944,64 грн.

Представники позивача та відповідача наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позовній заяві та відзив на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення № 1592/23-7 від 23.07.2009 р. працівники відповідача провели виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. За результатами зазначеної перевірки 13.08.2009 р. був складений акт № 7585/23-7/25129769, в якому зроблені висновки про порушення позивачем, зокрема, п.п. 4.2.9 «є» п. 4.2. ст.4, п. п. 6.3.3. «е» п. 6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в наслідок чого йому донарахований податок з доходів фізичних осіб на суму 4944,64 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 21.08.2009 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0008381701/0, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 14833,92 грн., з яких 4944,64 грн. за основним платежем, 9889,28 грн. за штрафними санкціями.

Керуючись ст. 5 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення рішення в апеляційному порядку.

Відповідач за результатми розгляду скарги позивача прийняв рішення про відмову у її задоволенні.

Відповідачем 30.10.2009 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0008381701/1, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 14833,92 грн., з яких 4944,64 грн. за основним платежем, 9889,28 грн. за штрафними санкціями.

Позивач 06.11.2009 р. звернувся до ДПА в АРК зі скаргою на вказані податкові повідомлення - рішення відповідача.

ДПА в АРК 25.11.2009 р. прийнято рішення № 3048/10/25-023 про скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 21.08.2009 р. № 0008381701/0 (від 30.10.2009 р. № 0008381701/1) в частині визначення податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1621,76 грн. і рішення відповідача від 28.10.2009 р. № 5643/10/1/25-017, прийняте за розглядом первинної скарги, у вказаній частині, здовольнила частково повторну скаргу платника податків.

Відповідачам 04.12.2009 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0011441701/2, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 12401,28 грн., з яких 4133,76 грн. за основним платежем, 8267,52 грн. за штрафними санкціями.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязани діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, до яких належить відповідач, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який набрав чинності з 01.01.2004 р.

Відповідно до п. 1.2. ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

У п. 1.3 цієї статті Закону визначено, що доходом з джерелом його походження з України - є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

У п.1.15 ст.1 Закону визначено, що податковим агентом є юридична особа або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежна від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок від імені та за рахунок платника податку , вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Працедавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами (п.1.17 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб»).

Згідно з п.4.1 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

У п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст.4 закону визначено ,що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати) ( п. 6.3.1 ст. 6 Закону).

У п. 6.3.2 ст. 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги. Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

У п.п. «е» п. 6.3.3. ст. 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Ставки податку визначені у ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Згідно п.п.8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку , утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст.7.

У п.п 9.6.1 п 9.6. ст.. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” зазначено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції зповернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

У п.п. 9.6.7 п. 9.6 ст. 9 цього Закону визначено, що для цілей цього пункту:

а) під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу;

б) під терміном "пакет цінних паперів" розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів;

в) під терміном "ідентичний цінний папір" розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

П.п. 19.2. ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” визначено, що особи , які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів , зобовязані , зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів, які виплачуються на користь платника податків та оподатковуються до або під час такої виплати та за її рахунок.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

У п.п 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. (п.п.5.2.2. п. 5.2. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.і 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно з п.п. 6.4.1 «Б» п. 6.4 ст. 6 Закону податкове повідомлення вважається відкликаним, зокрема, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

У випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу (п.п.6.4.3. п. 6.4. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

У п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання.

У акті перевірки та у своїх запереченнях відповідач зазаначеє, що згідно протоколу Зборів Засновників ПП «Кримфрукт» №3 від 04.03.2008 р. ОСОБА_1 був виведений зі складу Засновників підприємства на підставі поданої ним заяви. Йому була компенсована його частка у статутному фонді у розмірі 410 тис. грн. майном підприємства та грошовими конштами, а саме, грошовим коштам у розмірі 336282 грн., торговим обладнанням на суму 14452,19 грн., шляхом надання нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою м.Сімферополь, вул.Пушкіна/К.Маркса 6/8 номінальній вартістю 59265,81 грн.

Враховуючи, що станом на 01.01.2009 р. остаточна балансова вартість приміщень складала 70154,93 грн., податковим органом зроблений висновок про те, що позивачем згідно з п.п 4.2.9 п. 4.2 .ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” мав бути утниманий податок з доходів ОСОБА_1 у розмірі 3586,3 грн., розрахований згідно зі ставкою, визначеної у ст. 7 Закону, з суми різниці між вартістю нерухомого майна, зазначеного відповідно до угоди від 04.03.2008 р., та його остаточної балансової вартості, вказаної у бухгалтерської звітності позивача.

Однак, надані позивачем документи свідчать про те, що ОСОБА_1 був засновиком підприємства, не знаходився з ним у трудових відносинах, в наслідок чого відповідно до зазанчих вище положень Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” позивач не був ані працедавцем, ані податковим агентом, відносно нього. Операції з викупу частки Засновника у разі його виходу зі складу Засновників підприємства є операцією з корпоративними правами, які згідно зі ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” відносяться до операцій з інвестиційними активами, в наслідок чого їх облік ведеться платником податків (в даному випадку самим ОСОБА_1) самостійно, окремо від інших доходів та витрат, в наслідок чого сплата податку з доходів фізичних осіб повинна здійснюватись фізичною особою самостійно за результатами відповідного звітного періоду.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно нараховані податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб 3586,33 грн. за основним платежем, 7172,66 грн. за штрафними санкціями.

Надані сторонами документи свідчать про те, що в період часу, який перевірявся згідно з вимогами п. 6.3. ст. 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” позивачем була застасована соціальна пільга до робітників ОСОБА_2,, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в сумі 547,43 грн. Відповідач вважає необґрунтованим застосування соціальної пільги до зазначених осіб з причин того, що всі вони були зареєстровані як субєкти підрпємницької діяльності. Але в порядку, передбаченому ст.71 КАС України, податковим органом не надано доказів того, що позивач знав про вказаний факт, в наслідок чого у нього були відсутні правові підстави застосовувати до ним податкову соціальну пільгу.

В той же час позивачем надані заяви про застосування податкової соціальної пільги , яки оформлені відповідно до вимог Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, тільки ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в наслідок чого у нього не було правових підстав застосовувати цю пільгу відносно ОСОБА_2

За таких обставин, приймаючи до уваги надані сторонами документи, суд приходить до висновку про обґрунтованність нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у розмірі 332,95 грн. та застосування до нього штрафних санкуцій у сумі 785,90грн.

В силу викладеного, приймаючи до уваги те, що ДПА в АРК частково задовольнила скаргу позивача, що фактично призвело до прийняття відповідачем нового податкового повідомлення- рішення суд , керуючись вимогами ст. 5 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, вважає, що є підстави для задоволення вимог по визнанню протиправним та скасуванню податкового повідомлення - рішення № 00011441701/2 в частині нарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3740,81 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 7481,62 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.02.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 04.03.2010р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0011441701/2 від 04.12.2009 р. в частині нарахування податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників у сумі 3740,81 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 7481,62 грн.

3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.