Рішення № 82010353, 27.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 р. Справа№200/4010/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України у м.Краматорську Донецької області №120 від 15 листопада 2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зобов`язавши розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 серпня 2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши період роботи на пільгових умовах за Списком №1, з 25 червня -1984 року по 26 липня 1984 року, з 31 січня 1985 року по 30 березня 1985 та з 1 серпня 1985 року по 30 липня 1990 року, взявши до розгляду також довідки про його загальний трудовий стаж.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся із заявою до Управління Пенсійного Фонду України у м.Краматорську Донецької області про призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача №120 від 15 листопада 2018 року відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, в обґрунтування якого зазначено те, що періоди роботи з 31.01.1985 року по 30.03.1985 року в якості учня прохідника та з 01.08.1985 року по 30.07.1990 року підземного майстра, неможливо зарахувати до пільгового стажу за Списком №1, у зв`язку з неможливістю перевірки. Між іншим, зазначає, що ОСОБА_1 25 червня 1984 року був прийнятий в ДП «Шахта ім.Ю.А.Гагаріна» на посаду учня електрослюсаря підземного, 26 липня 1984 року він був звільнений з роботи у зв`язку з закінченням практики. Крім того, відповідач не прийняв до розгляду архівну довідку Приватного підприємства «ПРИВАТ АРХІВ» від 11.02.2014 року де вказувалось підприємство в якому працював Рудковський М.В. та його заробітна плата за період 13.05.1991 року по 13.03.2003 року.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відкрито провадження у справі № 200/4010/19-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що 27.08.2018 року до управління звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою № 9868 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При розгляді наданих документів про стаж пільгового характеру (довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №2203-05 від 22.03.2018року СП «Шахта ім. В.1. Леніна» ДП «Артемвугілля») встановлено, що документи містять штамп та печатку підприємства, яке розташоване за адресою: м. Святогірськ, вул. Куйбишева, 66. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1003747373 від 16.03.2018, встановлено, що підприємство знаходилось за адресою м.Горлівка, однак здійснило перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну Україні територію. Згідно акту про проведення позапланової перевірки №4432/06 від 20.02.2017 виявлено, що ДП «Артемвугілля» перереєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Однак підприємство не підтвердило наявність первинних документів за цією адресою. Архівні документи підприємства знаходяться за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Леніна,13, тобто на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі. Провести перевірку достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи, підстав їх видачі не має можливості, оскільки архівні документи підприємства ДП «Артемвугілля» знаходяться на непідконтрольній українській владі території. Таким чином, періоди роботи з 31.01.1985 року по 30.03.1985 року у якості підземного учня прохідника; з 01.08.1985 року по 21.03.1990 року та з 01.04.1990 року по 30.07.1990 року в якості підземного майстра неможливо зарахувати до пільгового стажу за списком №1, так як підтвердити їх немає можливості. На підставі наданих документів та індивідуальних відомостей ОСОБА_1 має загальний трудовий стаж 27 років 7 місяців 12 днів, пільговий стаж відсутній.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Центрально-Міським РВ УМВС України у м.Горлівці 13 січня 1996 року) є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.10.2017 року №0000384425, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787) - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач 27.08.2018 року звернувся до відповідача з заявою №9868 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви про призначення пенсії, заявником були надані наступні документи: заяву про призначення пенсії № 9868 від 27.08.2018; копію паспорту серії НОМЕР_2 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію трудової книжки НОМЕР_3 від 20.06.1983; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №2203-05 від 22.03.2018р.; довідку про підземні виходи по СП « Шахта імені В.1. Леніна» ДП «Артемвугілля» №2203/06 від 22.03.2018р.; копію особової картки № НОМЕР_4 ; копію диплому № НОМЕР_5 від 17.06.1985; архівну довідку №2203/08 від 22.03.2018; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000384425 від 30.10.2017р.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області від 15.11.2018 року №120 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, згідно частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До пільгового стажу не зараховано період роботи з 31.01.1985 року по 30.03.1985 року у якості підземного учня прохідника, з 01.08.1985 року по 21.03.1990 року та з 01.04.1990 року по 30.07.1990 року у якості підземного майстра, у зв`язку з тим, що провести перевірку достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи, підстав їх видачі не має можливості тому, що архівні документи підприємства ДП «Артемвугілля» знаходиться на непідконтрольній території. За умови підтвердження пільгового стажу роботи з 31.01.1985 року по 30.03.1985 року, з 01.08.1985 по 21.03.1990 року та з 01.04.1990 року по 30.07.1990 року ОСОБА_1 буде мати право на зниження пенсійного віку на 5 років. На підставі наданих документів та індивідуальних відомостей ОСОБА_1 має загальний трудовий стаж 27 років 7 місяців 12 днів, пільговий стаж відсутній.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно приписів ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058).

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно- правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення», цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Оцінюючи спірні відносини, суд виходить з того, що відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі відсутності відповідних записів у ній, для визначення права на пенсію на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України приймають уточнюючі довідки підприємств і організацій, оформлені відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993 р. У зазначених довідках має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано довідку. Крім цього має бути зазначено, чи виконувалась робота протягом повного робочого дня та результату атестації робочих місць. Під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками.

Відповідно до п.1 Наказу Міністерства праці і соціальної політики України «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 18.11.2005 № 383 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення, про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення, відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Отже, зазначеним нормативно-правовим актом не встановлено вимоги щодо запису до трудової книжки особливого характеру роботи працівника.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1993 року № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно якого у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, вказаної в листі від 14 серпня 2008 р., для підтвердження стажу роботи, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення, приймаються показання свідків, які працювали з позивачами на даному підприємстві та уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Щодо спірного періоду з 25.06.1984 року по 26.07.1984 року, суд зазначає, що з трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 25.06.1984 року прийнятий учнем підземним електрослюсаря підземного (наказ №30к від 29.06.1984 року) та 26.07.1984 року видано розрахунок у зв`язку з закінченням виробничої практики (наказ №35к) на ДП «Шахта ім.Ю.О.Гагаріна».

З довідки, виданої ДП «Артемвугілля» від 22.03.2018 року №2203/01 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів вбачається, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на ДП «Шахта ім.Ю.О.Гагаріна» і за період з 25.06.1984 року (наказ 30к від 30.06.1984 року) по 26.07.1984 року (звільнений в зв`язку з закінченням виробничої практики (наказ 35к від 06.08.1984 року)) виконував гірничі роботи під землею за професією, посадою учень електрослюсаря підземний з виплатою, що передбачена списком 1 розділ 1 підрозділ 1.

Довідкою від 22.03.2018 року №2203/02, виданої ОСОБА_1 підтверджуються підземні виходи по ДП «Шахта ім.Ю.О.Гагаріна» з 25.06.1984 року по 26.07.1984 року (за час навчання: - в НКК в VI.1984 року -5 вих., згідно особового рахунку таб.№1565 виплачувалась тарифна ставка підземного учня електрослюсаря, НКК-навчально курсовий комбінат).

Разом з цим, незважаючи на те, що в трудовій книжці містяться записи про відповідний стаж роботи позивача на підприємстві ДП «Шахта ім.Ю.О.Гагаріна» за період з 25.06.1984 року по 26.07.1984 року, відповідачем взагалі не розглянуто питання щодо зарахування або не зарахування до пільгового стажу позивача вищезазначеного періоду.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 у спірні періоди, позивач працював на СП «Шахта імені В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля»:

- з 01.08.1985 року – прийнятий підземним гірничим майстром (наказ 128к від 06.08.1985 року),

- 30.07.1990 року – звільнений за статтею 36 п.5 КЗпП України за переводом (наказ від 31.07.1990 року).

Отже, підтвердженням того, що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані до пільгового стажу) працював повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці - є записи в його трудовій книжці, що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.

Окрім того, пільговий характер роботи підтверджено довідкою від 22.03.2018 року №2203/05 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана ОСОБА_1 про те, що зазначена особа працювала повний робочий день на СП «Шахта імені В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» і за період:

- з 31.01.1985 року (наказ 21к від 05.02.1985 року) по 30.03.1985 року (30.03.1985 року звільнений як тимчасово прийнятий працівник) виконував гірничі роботи під землею за професією, посадою підземний учень прохідника з виплатою тарифної ставки підземного учня прохідника, що передбачена списком 1 розділ1 підрозділ 1;

- з 01.08.1985 року (наказ 28к від 06.08.1985 року) по 30.07.1990 року (30.07.1990 року звільнений по переводу п.5 ст.36 КЗпП України) виконував гірничі роботи під землею за професією, посадою підземний гірничий майстер, що передбачена списком 1 розділ1 підрозділ 1.

У додаткових відомостях зазначено, що відпусками без збереження заробітної плати не користувався, прогулів не має. Інші види робіт: ремонтно - будівельна дільниця (легка праця) –III 1990 року – 10к.дн. зі збереженням середнього заробітку за попереднім місцем роботи.

За правилами визначеними нормами п. 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового ставку приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому відповідно до абз.2 п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993р., в уточнюючих довідках має бути вказано, зокрема, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані зазначені довідки. У наданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії уточнюючих довідках вказані відповідні первинні документи.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Таким чином, період, на який Рудковського ОСОБА_2 було переведено на легкий труд у березні 1990 року – 10к.дн. зі збереженням середнього заробітку за попереднім місцем роботи, має бути зараховано до стажу останнього, що дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення. Оскільки, в даний період за ним зберігалось попереднє місце роботи на посаді підземного гірничого майстра, яка відноситься до списку №1.

Довідкою від 22.03.2018 року №2203/06, виданої ОСОБА_1 підтверджуються підземні вихода по СП «Шахта імені В.І. Леніна» з 31.01.1985 року по 30.04.1985 року (довідка складена відповідно до форми Т-13 (табель використання робочого часу).

В архівній довідці Державного підприємства «Артемвугілля» від 22.03.2018 року №2203/08 зазначено про перемейнування та реорганізацію СП «Шахта імені В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля».

Отже, документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах було надано позивачем у повному обсязі, законних підстав неприйняття зазначених вище довідок не було.

Посилання відповідача на неможливість здійснення перевірки уточнюючих довідок та інших документів, як на підставу для не зарахування до пільгового стажу вказаного періоду роботи позивачу є необгрунтованим та протиправним.

Згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Відповідно до абз. 5 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Таким чином, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обгрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено які саме органи, їх посадові особі та службові особи є незаконними.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначено, що «державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України. їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Отже, мова йде про державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи.

ДП «Артемвугілля» знаходиться у м. Святогірську, яке розташоване на території, підконтрольній Українському уряду, а лише первинні архівні документи знаходяться на непідконтрольній території.

Подані позивачем до відповідача довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів в ній, які видані ДП «Артемвугілля», засвідчені печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містить обов`язкові відомості про періоди роботи, характер виконуваної роботи у спірний період та підстави видачі довідок з посиланням на первинні документи. Крім того, зазначене підприємство перереєстроване на території України та здійснює свою діяльність згідно чинного законодавства України. Отже, ці довідки не викликають сумніву в їх достовірності.

У зв`язку з цим, суд вважає, що неврахування зазначених довідок є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Та обставина, що архівні документи ДП «Артемвугілля» знаходяться на непідконтрольній українській владі території, у зв`язку з чим, відповідач не має можливості перевірити достовірність видачі ним уточнюючих довідок про пільговий характер роботи позивача, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 03.04.2019 року у справі № 243/6260/17(адміністративне провадження № К/9901/24514/18).

Що стосується надання відповідачем оцінки документам, поданим позивачем, суд зазначає, що відповідно до ст.82 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України`тощо).

Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість проведення перевірки достовірності наданих позивачем відомостей, оскільки архівні документи підприємства ДП «Артемвугілля» знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

Суд вважає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача з 25.06.1984 року по 26.07.1984 року на ДП «Шахта ім.Ю.О.Гагаріна», з 31.01.1985 року по 30.03.1985 року, з 01.08.1985 по 30.07.1990 року СП «Шахта імені В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля».

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, враховуючи, що відповідачем взагалі не розглянуто питання у рішенні від 15.11.2018 року №120 про зарахування або відмову у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача на підприємстві ДП «Шахта ім.Ю.О.Гагаріна» за період з 25.06.1984 року по 26.07.1984 року, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 15 листопада 2018 року №120 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.08.2018 року та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача з 25.06.1984 року по 26.07.1984 року на ДП «Шахта ім.Ю.О.Гагаріна», з 31.01.1985 року по 30.07.1990 року СП «Шахта імені В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля».

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача взяти до розгляду також довідки про його загальний трудовий стаж, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, обов`язковою умовою для надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Між тим, на момент звернення до суду доказів того, що відповідачем було відмовлено у розгляді довідки про загальний трудовий стаж позивача, матеріали справи не містять та як вбачається з рішення відповідача від 15.11.2018 року № 120 про відмову в призначенні пенсії, позивачу відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу лише певних періодів роботи позивача. Отже, вимога позивача про зобов`язання відповідача взяти до розгляду довідки про його загальний трудовий стаж є передчасними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. квитанцією Приватбанк від 05.03.2019 року за подання до суду адміністративного позову до управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, юридична адреса: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, 5) від 15 листопада 2018 року №120 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, юридична адреса: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, 5) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 27.08.2018 року та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 25.06.1984 року по 26.07.1984 року на ДП «Шахта ім.Ю.О.Гагаріна», з 31.01.1985 року по 30.03.1985 року, з 01.08.1985 по 30.07.1990 року СП «Шахта імені В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля».

В іншій частині задоволення позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, юридична адреса: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 27 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.