Рішення № 82010317, 15.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 р. Справа№200/12313/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Костянтинівського МВ (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУ МВС України в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування наказу про звільнення та поновлення у займаній посаді, -

за участю представників сторін:

позивач - не з`явився

представник позивача - Жабко О.Ю.,

від відповідача 1 - Віціна О.О.

відповідача 2 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якій просить суд:

- поновити строк звернення з адміністративним позовом;

- визнати дії Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо звільнення позивача з посади заступника начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Костянтинівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) незаконними;

- скасувати наказ Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 23.07.2014 року № 277о/с в частини звільнення позивача з посади заступника начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Костянтинівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Костянтинівна та Костянтинівського району;

- зобов`язати Головне управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області поновити позивача на посаді заступника начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Костянтинівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Костянтинівна та Костянтинівського району;

- звільнити позивача від сплати судового збору, згідно пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”, так як позов стосується поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що до 28.07.2014 року він займав посаду заступника начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Костянтинівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) за спеціальним званням міліції.14.07.2014 року у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, він вимушений був піти на лікарняний. Цього ж дня, в телефонному режимі, повідомив чергового Костянтинівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) та співробітників кадрового апарату даного відділу ОВС. 25.07.2014 року був закритий лікарняний та 28.07.2014 року позивачем був відданий даний лікарняний лист до кадрового підрозділу Костянтинівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) та 28.07.2014 року, після здачі лікарняного відразу написав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням з вищезазначеної посади, оскільки йому було запропоновано більш оплачувану роботу за контрактом за кордоном. Разом з рапортом про звільнення ним було написано рапорт про надання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з ОВС. Також, попросив співробітника кадрового підрозділу вислати йому поштою за адресою проживання трудову книжку, військовий квиток та копію наказу про звільнення за власним бажанням. Після закінчення відповідного контракту він повернувся до України. За результатом звернення позивача до кадрового підрозділу Костянтинівського міського відділу з метою забрати свою трудову книжку, військовий квиток та копію наказу про звільнення, він дізнався, що був звільнений не за власним бажанням, а за порушення дисципліни, та не 28.07.2014 року, а 23.07.2014 року. Виплата одноразової грошової допомоги не виплачувалася, оскільки згідно діючого законодавства при звільнені з вищезазначених підстав допомога при звільненні не виплачується. При цьому, трудову книжку, військовий квиток та копію наказу про звільнення він не отримав. За результатом письмового звернення до відповідача, ним отримано копію наказу про звільнення від 23.07.2014 року №277о/с та відповідь, в якій зазначено, що для отримання трудової книжки та військового квитка необхідно особисто з`явитися до ліквідаційної комісії Костянтинівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Костянтинівна та Костянтинівського району).

Позивач вважає, що його незаконно було звільнено з ОВС, у зв`язку з чим змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року у справі № 200/12313/18-а позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування наказу про звільнення та поновлення у займаній посаді за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26 грудня 2018 року.

22 грудня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, представником відповідача 1 надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування заперечень зазначив, що наказом ГУМВС України в Донецькій області від 23.07.2014 №277о/с заступника начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Костянтинівського міського відділу (з обслуговування міста Костянтинівна та Костянтинівського району) ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби на підставі наказу ГУ МВС в області від 17.07.2014 №1345. Зазначені накази видані за результатами висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУМВС України в Донецькій області 17.07.2014 року. Про звільнення з ОВС позивач був повідомлений працівниками Костянтинівського МВ листом за адресою місця проживання, вказаного у особистій справі. Після цього, до сектору кадрового забезпечення міськвідділу звернулась дружина ОСОБА_1 , яка повідомила, що останній перебуває за межами України. Трудова книжка та військовий квиток були видані дружині ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною розпискою від 28.07.2014 року, вказаний факт свідчить про обізнаність позивача про звільнення з ОВС та спростовує його доводи про прибуття особисто до міськвідділу та надання і написання будь-яких документів 28.07.2014 року. При цьому, позивач тривалий час продовжував займати очікувальну позицію та бездіяти до листопада 2018 року. Тільки, 02.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України в Донецькій області з питань свого звільнення.

Окрім того, зазначив, що місячний строк для звернення до суду в разі незгоди з прийнятим відносно нього рішення позивачем пропущено без поважних причин. При цьому, зазначив, що у позові позивач посилається на те, що з 14 липня по 25 липня 2014 року перебував на лікуванні, проте будь-яких доказів не надано. Щодо доводів позивача про подання рапорту про звільнення з ОВС за власним бажанням, зазначив, що такий рапорт ним не подавався.

На підставі зазначеного, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім того, Головним управлінням МВС України в Донецькій області було надано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Костянтинівський МВ (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУМВС України в Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року відкладено підготовче засідання по справі № 200/12313/18-а до 23 січня 2019 року та залучено в якості другого відповідача Костянтинівське МВ (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

Підготовче засідання, призначене на 23 січня 2019 року відкладено до 06 лютого 2019 року о 13:00 у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному з 14.01.2019 року.

У підготовчому засіданні 06 лютого 2019 року розгляд справи №200/12313/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення від 23.07.2014 року № 277о/с, поновлення на посаді відкладено до 19 лютого 2019 року.

У підготовчому засіданні 19 лютого 2019 року розгляд справи №200/12313/18-а відкладено до 21 лютого 2019 року об 11:00 годині.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року продовжено підготовче засідання на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по справі № 200/12313/18-а та витребувано від ОСОБА_1 - докази перебування на період звільнення на лікарняному (листок непрацездатності, тощо), від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - рапорт (належним чином завірену копію) про звільнення ОСОБА_1 за особистим бажанням з відповідної посади, письмові пояснення з приводу видачі 28.07.2014 року військового квитка та трудової книжки ОСОБА_3 та письмові пояснення щодо призначення судово – почеркознавчої експертизи.

28 лютого 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, представником відповідача надані пояснення у справі №200/12313/18-а на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року, в яких окрім іншого зазначив, що рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням ОСОБА_1 до кадрового забезпечення або керівництва Костянтинівського МВ не надавав (довідка міськвідділу від 17.12.2018№ 28520/204/06-18). Відповідно і до ГУМВС України в Донецькій області він також не надходив. Щодо видачі 28.07.2014 військового квитка та трудової книжки ОСОБА_2 зазначив, що після видачі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 23.07.2014 № 277 о/с про звільнення позивача, на адресу місця його мешкання, зазначену в особовій справі, посадовими особами Костянтинівського МВ направлено листа з повідомленням про звільнення та необхідністю прибути для отримання відповідних документів. 28.07.2014 до сектору кадрового забезпечення міськвідділу звернулась дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , яка повідомила, що останній перебуває за межами території України, та отримала воєнний квиток і трудову книжку на ім`я ОСОБА_1 про що склала розписку (довідка Костянтинівського МВ від 17.12.2018 № 28520/204/06-18).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Костянтинівського МВ (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУ МВС України в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування наказу про звільнення та поновлення у займаній посаді та відкладено підготовче засідання по справі № 200/12313/18-а до 14 березня 2019 року.

У підготовчому засіданні 29 березня 2019 року відкладено розгляд справи на 22 квітня 2019 року о 14:30 год.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15 травня 2019 року о 13:00 год.

У судове засідання, призначене на 15 травня 2019 року у режимі відеоконференції з`явилися повноважні представники позивача та відповідача 1, позивач та представник відповідача 2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Також, в судовому засіданні 15.05.2019 року протокольною ухвалою суду відмовлено представнику позивача у задоволенні клопотань про витребування додаткових доказів в даній справі.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні в режимі відеоконференції, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові та відзиві, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 18.09.2000 року до 23.07.2014 року у Костянтинівському МВ (з обслуговування м.Костянтинівка та Костянтинівському районі) ГУ МВС України в Донецькій області працював на посаді заступника начальника ізолятору тимчасово затриманих та взятих під варту осіб з 17.06.2011 року до 23.07.2014 року, що підтверджує Костянтинівський міський відділ Головного управління МВС України в Донецькій області у своїй довідці від 17.12.2018 року №28520/204/06-18.

14.07.2014 року Рапортом т.в.о. заступника начальника УКЗ-начальник ВІОС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області полковником міліції надано доповідь начальнику Головного управління МВС України в Донецькій області про те, що до УКЗ ГУМВС в області надійшли рапорти, відомості, списки керівників Артемівського, Дебальцевського, Дружківського, Єнакіївського, Костянтинівського, Кіровського, Краматорського, Красноармійського, Краснолиманського, Слов`янського, Сніжнянського, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Горлівського, Макіївського, Донецького МУ, Красногорівського МВМ Маріїнського РВ, Волноваського, Старобешівського, Марїнського РВ і ЛВ в аеропорту Донецьк ГУ МВС в області з інформацією про невихід на службу окремих працівників з червня 2014 року по теперішній час. Також, в рапорті зазначено про доцільність організування службового розслідування за фактами невиходу на роботу працівників зазначених ОВС.

За результатами службового розслідування складено висновок за фактом порушення моральних норм, службової дисципліни окремими працівниками Артемівського, ОСОБА_4 , Дружківського, Єнакіївського, Костянтинівського, Кіровського, Краматорського, Красноармійського, Краснолиманського, Словянського, Сніжнянського, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 РВ АДРЕСА_3 НОМЕР_1 Ц-Міського, Гірницького АДРЕСА_4 Ч-Гвардійського АДРЕСА_2 , Совєтського РВ АДРЕСА_2 МУ, АДРЕСА_3 МУ, БПС АДРЕСА_3 НОМЕР_1 , БПС Макіївського МУ, Красногорівського МВМ Маріїнського РВ, Волноваського, Старобешівського, Марїнського РВ і ЛВ в аеропорту Донецьк ГУ МВС в області від 17.07.2014 року, службовим розслідуванням встановлено, що з червня 2014 року до теперішнього часу деякі працівники, а саме: в тому числі, заступник начальника ІТТ Костянтинівського МВ (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) капітан міліції ОСОБА_1 , грубо порушуючи вимоги п.1 ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.ст.7,8 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п.1.2, 2.2, 4.1 (розділ III) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012 р. в частині обов`язкового дотримання чинного законодавства України на службу не виходять. Будь-які відомості, документи, які б підтверджували законність та поважність причин відсутності вказаних працівників на службі, відсутні. Також, у висновку зазначено, що з метою встановлення причин відсутності на службі, вказаним працівникам керівництвом органів було запропоновано дати письмові пояснення, але до ГУМВС в області будь-які пояснення не надійшли.

На підставі викладеного у висновку запропоновано: службове розслідування за фактом порушення моральних норм та службової дисципліни припинити та за особисту недисциплінованість, ігнорування вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.7,8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, п.п.1.2, 2.2, 4.1 (розділ III) правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012 р., що виразилося в невиході на службу без поважних причин з червня 2014 року до теперішнього часу, звільнити з органів внутрішніх справ наступних працівників ГУ МВС в області, зокрема, заступника начальника ІТТ Костянтинівського МВ (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) капітана міліції ОСОБА_1 .

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 17 липня 2014 року №1345 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Артемівського, ОСОБА_4 , Дружківського, Єнакіївського, Костянтинівського АДРЕСА_4 Кіровського АДРЕСА_5 , Сніжнянського, Шахтарського, АДРЕСА_3 НОМЕР_1 Ц-Міського, Гірницького АДРЕСА_3 , Совєтського РВ АДРЕСА_2 МУ, Макіївського АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 МУ, БПС Горлівського НОМЕР_1 , БПС Макіївського МУ, Красногорівського МВМ Маріїнського РВ, Волноваського, Старобешівського, Марїнського РВ і ЛВ в аеропорту Донецьк ГУ МВС в області та покарання винних», за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, п.п.1.2, 2.2, 4.1 (розділ III) правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012 р., що виразилося в невиході на службу без поважних причин з червня 2014 року до теперішнього часу, звільнено з органів внутрішніх справ наступних працівників ГУМВС в області: зокрема, заступника начальника ІТТ Костянтинівського МВ (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) капітана міліції ОСОБА_1 .

Як вбачається з витягу Наказу Головного управління МВС України в Донецькій області від 23.07.2014 року № 277о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ: звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 (М-024193)- заступника начальника ізолятора тимчасового тримання затримання та взятих під варту осіб Костянтинівського міського відділу (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) з 23 липня 2014 року. Вислуга років на 17 липня 2014 року складає: 14 років 08 місяців 10 днів. Підстава: наказ Головного управління МВС в області від 17.07.2014 року №1345.

Листом від 24.10.2018 року №193зі/лк, Головне управління МВС України в Донецькій області на звернення ОСОБА_1 від 12.10.2018 року щодо надання витягу з наказу в частині його звільнення з органів внутрішніх справ, видачі трудової книжки та військового квитка, повідомлено, що на підставі дисциплінарного наказу ГУМВС України в Донецькій області від 17.07.2014 №1345 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ наказом ГУМВС України в Донецькій області від 23.07.2014 №277 о/с за п.64 «є» (за порушення дисципліни) у запас відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС з посади заступника начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Костянтинівського міського відділу (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району). Для здійснення повного розрахунку при звільненні, отримання трудової книжки та військового квітка йому необхідно особисто прибути до ліквідаційної комісії Костянтинівського міського відділу (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району). До листа було додано витяг з наказу від 23.07.2014 року № 277 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ.

Не погодившись з діями та наказом Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 23.07.2014 року № 277о/с щодо звільнення позивача з посади заступника начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Костянтинівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району), позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулювався Законом статті України від 20 грудня 1990 року № 565-XII “Про міліцію” (далі - Закон № 565-XII), Законом України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі – Положення).

Відповідно до статей 1, 5 Закону України “Про міліцію” ( в редакції чинній на момент спірних правовідносин), міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов`язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Згідно з Присягою працівника органів внутрішніх справ України, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.1991 року № 382, працівник міліції бере на себе зобов`язання завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства.

Частиною 1 статті 18 Закону Закон № 565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Відповідно до пункту 10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут) на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Уразі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.

Відповідно до підпункту “є” пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС, підпорядкованих йому органів і підрозділів, та Присяги.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов`язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Визначення дисциплінарного проступку міститься у статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року №541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: невиконання або неналежного виконання особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

Міністр внутрішніх справ України має право призначати службові розслідування за всіма підставами та відносно всіх осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (пункти 3.1 Інструкції).

Згідно пунктів 5.2-5.4 Інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Як зазначалося вище, згідно положень статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як встановлено судом, наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 17 липня 2014 року №1345 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Артемівського, ОСОБА_4 , Дружківського, Єнакіївського, Костянтинівського АДРЕСА_4 Кіровського, Краматорського, Красноармійського, АДРЕСА_5 , Сніжнянського, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 МУ АДРЕСА_4 Ц-Міського, Гірницького АДРЕСА_7 -Гвардійського АДРЕСА_5 , АДРЕСА_8 МУ, Макіївського АДРЕСА_6 МУ, БПС АДРЕСА_3 НОМЕР_1 , БПС Макіївського МУ, Красногорівського МВМ Марїнського РВ, Волноваського, Старобешівського, Маріїнського РВ і ЛВ в аеропорту Донецьк ГУ МВС в області та покарання винних», за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, п.п.1.2, 2.2, 4.1 (розділ III) правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012 р., що виразилося в невиході на службу без поважних причин з червня 2014 року до теперішнього часу, звільнено з органів внутрішніх справ наступних працівників ГУМВС в області: зокрема, заступника начальника ІТТ Костянтинівського МВ (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) капітана міліції ОСОБА_1 , за результатом проведеного службового розслідування, про що складено висновок службового розслідування за фактом порушення моральних норм, службової дисципліни від 17.07.2014 року .

Як на поважність причини невиходу на роботу, позивач посилається на лікарняний, який був наданий ним до кадрового підрозділу Костянтинівського МВ (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району), на що суд зазначає наступне.

Згідно з п.п.2.1., 2.3., 2.6., 2.7. Порядку звільнення від службових обов`язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затвердженого МВС України від 27.01.2004 №851/Пв, видача документів про звільнення від службових обов`язків особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовцям внутрішніх військ, крім військовослужбовців дійсної строкової служби внутрішніх військ) у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності проводиться лікувально-профілактичними закладами МВС України, а також державними та комунальними закладами охорони здоров`я України.

Тимчасова непрацездатність працівників внаслідок захворювання, поранення, контузії, травми або каліцтва незалежно від обставин, за яких вони отримані, підтверджується в лікувально-профілактичних закладах МВС України листком звільнення від службових обов`язків через тимчасову непрацездатність або довідкою лікаря (фельдшера) військової частини. Про необхідність лікування у закладах охорони здоров`я інших центральних та місцевих органів виконавчої влади (крім випадків коли необхідна екстрена госпіталізація) працівник повідомляє безпосереднього начальника (командира) рапортом, який візується дільничним терапевтом амбулаторно-поліклінічного закладу органів внутрішніх справ при наявності його в даному населеному пункті.

Документи, що засвідчують непрацездатність, видані державними та комунальними закладами охорони здоров`я, підлягають реєстрації в амбулаторно-поліклінічних закладах МВС України при наявності їх в даному населеному пункті або в медичному пункті військової частини протягом однієї доби після закінчення лікування. Після відновлення працездатності в листку звільнення від служби зазначається дата виходу на службу. В зазначений строк працівник зобов`язаний пред`явити безпосередньому начальнику листок звільнення від служби.

При цьому, листом від 28.03.2019 року вих. № 0.184-11666/0/15-19 Головним центром обробки спеціальної інформації ДПС України, у межах повноважень наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України, та відповідно до пункту 23 Положення про базу даних “Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України”, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 25.06.2007 року № 472, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 05.07.2007 року № 765/14032, надано витяг з наявною у цій базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_1 за період з травня 2014 року по 12.11.2018 року.

Так, згідно вказаного витягу, вбачається, що ОСОБА_1 перетинав державний кордон України, зокрема, 07.07.2014 о 13:44 (виїзд, пункт пропуску Велика Писарівка), 23.12.2018 року о 12:27 (в`їзд, пункт пропуску Гоптівка), 03.01.2019 о 14:23 (виїзд, пункт пропуску Гоптівка), 11.03.2019 о 12:02 (в`їзд,пункт пропуску Гоптівка).

У зв`язку з вищезазначеним, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що з 14.07.2014 року він змушений був піти на лікарняний та 25.07.2014 року лікарняний був закритий, оскільки згідно наявних в матеріалах справи доказів позивач 07.07.2014 року перетнув державний кордон України у пункті пропуску Велика Писарівка, який знаходиться на кордоні з Росією. При цьому, факт в`їзду позивача на територію України зафіксовано Державною прикордонною службою України - 23.12.2018 року.

Окрім того, суд зазначає, що надана представником позивача копія медичної картки не є належним доказом втрати працездатності, оскільки як зазначено судом вище, тимчасова непрацездатність працівників внаслідок захворювання, поранення, контузії, травми або каліцтва незалежно від обставин, за яких вони отримані, підтверджується в лікувально-профілактичних закладах МВС України листком звільнення від службових обов`язків через тимчасову непрацездатність або довідкою лікаря (фельдшера) військової частини.

При цьому, суд вважає твердження позивача необґрунтованими про те, що довідка прикордонної служби не є належним доказом, який достовірно б підтверджував перетинання позивачем державного кордону з посиланням на те, що зокрема, позивач знаходився в цей час на лікуванні, про що зокрема свідчать записи лікаря в медичній картці про особисте відвідування лікаря позивачем наданій суду.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 18 Закону № 565-XII).

Згідно п. 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції на час спірних правовідносин) Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

При цьому, служба в ОВС (прийом, проходження, звільнення) відбувається виключно на підставі рапортів, що передбачено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.

В Інструкції з оформлення документів у системі МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.07.2012 року № 650 зазначено, що рапорт - це письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв`язку з цим відповідного прохання.

Згідно п. 68 Положення про проходження служби особи, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Як зазначає, позивач у своїй позовній заяві 28.07.2014 року він звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням з вищезазначеної посади та ним було надано лікарняний лист до кадрового підрозділу Костянтинівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району). Між цим, суд відмічає, що в матеріалах справи наявна розписка дружини позивача ОСОБА_2 від 28.07.2014 року, в якій остання зазначила, що вона у відділі кадрів Костянтинівського МВ отримала військовий квиток НОМЕР_2 № НОМЕР_3 та трудову книжку НОМЕР_4 видані на імя ОСОБА_1 Також, зазначено, що вказана розписка написана власноруч.

В контексті викладеного, суд зазначає, що дані обставини спростовують доводи позивача про те, що він звертався до відповідача 28.07.2014 року особисто та ним було надано та написано будь-які заяви, рапорти. При цьому, факт його отримання відповідачем заперечується.

Таким чином, суд вважає недоведеним належними доказами факт подання даного рапорту позивачем.

Також, з цього приводу суд зазначає, що звільнення зі служби працівників органів внутрішніх справ може здійснюватися лише на підставах, передбачених законом, під якими розуміють такі життєві обставини, що законодавчо визначаються як юридичні факти для припинення служби. Сама по собі наявність зазначеної в законі підстави не припиняє службових (трудових) відносин, необхідним є певний юридичний акт – дія відповідної особи (наказ керівника, рапорт працівника), що відображає волю (ініціативу) сторін щодо припинення служби.

Разом з цим, суд зазначає, що аналіз процедури звільнення з органів внутрішніх справ дозволяє зробити висновок, що дана процедура складається з 3 стадій: ухвалення рішення про звільнення, оформлення і узгодження документі на звільнення та оформлення факту припинення відносин з органом внутрішніх справ.

Важливою ознакою, що характеризує поняття звільнення є волевиявленням співробітника, спрямоване на припинення служби.

При цьому, як зазначає позивач у позовній заяві, в період до 2018 року він приїжджав до України не більше чим на два-три дні та не звертався до Костянтинівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району), тобто протягом тривалого часу (майже 4 роки) позивач не вчиняв будь-яких дій для відновлення свого порушеного права, як він вважає на зайняття відповідної посади.

За таких обставин, суд вважає, що висновки службового розслідування відповідають фактичним обставинам справи, а дії позивача не відповідають вимогам статті 10 Закону України "Про міліцію", в якій визначені основні обов`язки міліції.

З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України: поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Визначення дисциплінарного проступку міститься в статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку про несумісність вчинення позивачем протиправного діяння з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вчинення такого діяння суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ, оскільки підриває довіру громадян як до працівників міліції, так і до органів внутрішніх справ в цілому, принижує їх авторитет.

Аналіз наведених обставин дає підстави для висновку, що своїми діями, які знайшли відображення у висновку службового розслідування, позивачем порушено Присягу працівника внутрішніх справ України, що робить неможливим його подальшу службу в органах внутрішніх справ.

Крім того, суд відзначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову на підставі положень Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат відповідно до норм статті 139 КАС України не розглядається.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Костянтинівського МВ (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУ МВС України в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування наказу про звільнення та поновлення у займаній посаді – відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 15 травня 2019 року в присутності представників сторін в режимі відеоконференції.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.