Рішення № 82008774, 08.05.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14712/17

Категорія 52

2/295/235/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомир у складі

головуючого – судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Поліщук К.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Богунського районного суду м. Житомир справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Авіакомпанія Українські вертольоти» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомир звернувся ОСОБА_3 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Українські вертольоти» (далі ПАТ «Авіакомпанія Українські вертольоти») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обгрунтування позовних вимог вказав, що з 13.12.2010 р. по 28.07.2017 р. він працював в ПАТ «Авіакомпанія Українські вертольоти» на посаді інженера бортового. Загальна заборгованість по заробітній платі з оплати роботи, виконуваної на території України, за період 01.01.2015 р. по 28.07.2017 р. становить 946 653,6 грн. Крім цього, на період виконання роботи за межами України в тому числі в місіях ООН, його заробітна плата становила 146 751,5 грн. Згідно наказу по підприємству від 16.12.2016 р. № 12/1707 для виконання авіаційних робіт за контрактами місії ООН, з 17.12.2016 р. його було відряджено на два місяці до Республіки Малі. Фактично він виконував роботу за контрактом в Республіці Малі до 30.03.2017 р. За виконання цієї роботи протягом трьох місяців йому повинно бути сплачено 146751,5 х 3 = 440 254,5 грн. Натомість сплачено лише 146 751,5 грн. Заборгованість по заробітній платні за працю за межами України становить 293 503 грн. Загальна заборгованість становить 1 240 156,6 грн.

Крім цього, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому, ОСОБА_3 завдано ушкодження здоров`я а саме, під час виконання дорученої роботи істотно погіршився його зір. Це стало наслідком того, що він, виконуючи доручену йому роботу, зазнав надмірного негативного впливу від дії окулярів нічного бачення РNLЗ.

Згідно з вимогами, встановленими відповідачем, допускається використання прибору нічного бачення не більше 25 годин на місяць.В серпні 2015 року він працював за даними окулярами 47 годин, що вдвічі перевищує допустиму норму.Внаслідок цього його зір погіршився, що є ушкодженням його здоров`я.Відповідно до ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків відшкодовується у встановленому законодавством порядку.Завдану йому шкоду він оцінює в 30 000 грн.

В судовому засіданні позивач, представник позивача наполягали на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача не заперечував того факту, щопозивач працював в ПАТ «Авіакомпанія Українські вертольоти» з 13.12.2010 р. по 28.07.2017 рік на посаді інженера бортового. Проте, заявляючи позов про стягнення заборгованості та середнього заробітку з січня 2015 р. по день звільнення, позивач жодних доказів не подав, заходів для збирання доказів не вжив, своїм правом звернутися за забезпеченням доказів за весь період, за який пред`явлено позовні вимоги, не скористався, а просив суд забезпечити докази шляхом витребування у відповідача документів за період 2016-2017 роки. Виходячи з вищенаведеного, позивач процесуального обов`язку з доказування тих, обставин, на які він посилається не виконав, а тому посилання позивача на наявність заборгованості з виплати заробітної плати у 2015 р., як і розрахунки такої заборгованості спростування доказами не потребують, оскільки є припущеннями. Аналогічно безпідставними є вимоги позивача, щодо завдана шкоди його здоров`ю. Позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про заподіяння такої шкоди. Позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про заявлені ним часові обмеження при використанні приладу нічного бачення. Виходячи з вищенаведеного, позивач процесуального обов`язку з доказування тих, обставин, на які він посилається не виконав, а тому посилання позивача на наявність шкоди його здоров`ю спростування доказами не потребує, оскільки є припущенням. З урахуванням вказаного просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані за позовом докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно записів у трудовій книжці та довідки ПАТ «Авіакомпанія Українські вертольоти» на ім`я ОСОБА_3 , з 13.12.2010 р. по 28.07.2017 р. він працював в ПАТ «Авіакомпанія Українські вертольоти» на посаді інженера бортового. (а. с. 4-5).

Згідно наказу по ПАТ «Авіакомпанія Українські вертольоти» № 12/1707 від 16.12.2016 р. Беремесенко ОСОБА_4 відряджено для виконання авіаційних робіт за контрактом місії ООН в складі авіаційних груп фахівців Авіакомпанії. (а. с. 6-8).

Частинами 2, 3, 4 ст. 97 КЗпП України встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Аналогічні положення містяться у статтях 15, 22 Закону України «Про оплату праці».

Судом встановлено, що відповідачем, під час робот позивача, було затверджено ряд локальних нормативних актів про оплату праці та преміювання. У період з січня 2016 р. по травень 2016 р. було чинним «Положення про оплату праці та преміювання» затверджене наказом №114 від 15.08.2011 р., зі змінами та доповненнями, внесеними наказами № 207 від 27.11.2012 р., №69/1 від 30.04.2013 р., № 126/1 від 21.07.2014 р. Наказом № 59 від 18.03.2016 року затверджено та введено в дію з 01.06.2016 р. Положення про оплату праці та преміювання в новій редакції (Т. 1 а. с. 146-154, 155-156, 164, 165-166, 167-173).

Положення про оплату праці №1 встановлювало комплексну систему надбавок та премій. Відповідно до п. 3.3.2. цього Положення протягом строку дії трудового договору надбавки до посадового окладу працівника можуть вводитися, змінюватися і скасовуватися наказом Голови правління-Генерального директора у разі зміни обсягу посадових обов`язків, підвищення професійної кваліфікації, зміни характеру та обсягів виконуваних обов`язків, а також в інших випадках. Таким чином, Положення про оплату праці №1 залишає питання введення, зміни та скасування надбавок на власний розсуд Голови правління-Генерального директора.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2790 цс16 законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження шляхом збільшення, зменшення розміру премій, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника премій обов`язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).

Частина 4 статті 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

Судом встановлено, що позивач з січня по травень 2016 р. отримував наступні надбавки та премії: 1). надбавка за інтенсивність праці (далі-надбавка ІП), передбачена п. 4.1.1. Положення про оплату праці №1, та яка, відповідно до п. 4 Наказу №207 від 27.11.2012, п. 1 Наказу №69/1 від 30.04.2013, виплачується у розмірі 70% від розміру, встановленого у штатному розписі Авіакомпанії. При знаходженні в режимі очікування в період проходження навчання в авіаційному навчальному центрі, на курсах, в навчальних, навчально-тренувальних закладах бортінженерам виплачується вказана надбавка в розмірі 35% від розміру, встановленого у штатному розписі Авіакомпанії. Розмір 100% надбавки встановлюється штатним розписом (додається) і становить 3 025 грн.

2) ОСОБА_5 за тривалий безперервний стаж роботи в Авіакомпанії (далі-надбавка СТ), передбачена п. 4.1.2. Положення про оплату праці №1 та за період січень-травень 2016 року (стаж роботи позивача в Авіакомпанії складав на той момент понад 5 років) становить 35% від розміру посадового окладу та нарахованої надбавки згідно з п. 4.1.1. Положення про оплату праці №1 та виплачується у розмірі 30% від зазначеного розміру, відповідно до п. 2 Наказу №207 від 27.11.2012 під час роботи в місіях ООН (з моменту входження в контракт і до моменту виходу з контракту) за межами території України.

3) Надбавка за наліт у розмірі 7,50 грн. за одну льотну годину відповідно до п. 4.1.3. Положення про оплату праці №1.

4) Надбавка члену чергового екіпажу у розмірі 3 250,00 грн./місяць відповідно до п. 4.1.4. Положення про оплату праці №1.

Судом встановлено, що відповідач, для розрахунку надбавок керувався наказами про відрядження (Т. 1 а. с. 6-8) та витягом з табелю обліку робочого часу (Т. 1 а. с. 53-63).

Так, у січні 2016 р. (19 робочих днів) позивач пропрацював 1 день, відповідно отримав 83,95 грн. окладу=1 595 грн. оклад/19 днів. Цей один день позивач працював в режимі очікування, відповідно отримав 55,72 грн. надбавки ІП=3025 надбавка ІП/19*35%.

У лютому 2016 р. (21 НОМЕР_1 день) позивач перебував 3 дні на навчанні, 6 днів у режимі очікування, 11 днів в офісі та 1 день у черговому екіпажі. Таким чином, отримав 1 663,71 надбавки ІП=(3025/21*12*70%)+(3025/21*9*35%).

У березні 2016 р. (22 робочих дні) позивач перебував 1 день на навчанні, 21 день у черговому екіпажі. Таким чином, отримав 2069,38 грн. надбавки ІП=(3025/22*35%)+(3025/22*21*70%); 3102,27 надбавки чергового екіпажу=3250/22*21.

У квітні 2016 р. (21 робочий день) позивач перебував НОМЕР_2 день у черговому екіпажі, відповідно отримав 3 250 грн. надбавки чергового екіпажу; 2 117,43 грн. надбавки ІП=3025*70%.

У травні 2016 р. (19 робочих днів) позивач перебував 3 дні у режимі очікування, 12 днів у виконував роботи в місії ООН, 4 дні перебував у відрядженні. Таким чином, отримав 1950,37 грн. надбавки ІП=3025/19 х 3 х 35% + 3 025/19 х 16 х 70%.

У травні 2016 р. позивач також отримав 7 457,00 грн. премії.

При переході на нову систему оплати праці відповідно до Положення про оплату праці № 2 з червня 2016 р. бухгалтерією ПАТ «Авіакомпанія Українські вертольоти» було виявлено, що автоматизованими системами бухгалтерського обліку при обчисленні виплат виникали похибки як у сторону збільшення, так і у сторону зменшення, тому позивачеві у травні 2016 р., що підтверджено відповідним розрахунковим листком, здійснено виплату загальною сумою 1000 грн.,

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Судом встановлено та відповідач не заперечував, що розрахунок позивача при звільнення було здійснено з порушенням терміну, встановлено ст. 116 КЗпП України. Так, як видно з розрахункових листків за період липень-жовтень 2017 р., остаточний розрахунок з позивачем здійснено 03.08.2017 р., що мало наслідком відповідальність відповідача, встановлену ст. 117 КЗпП України у виді виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, позивачеві у вересні 2017 р. було нараховано, а 03.10.2017 р. виплачено середній заробіток у сумі 3 027,52 грн. за весь час затримки по день фактичного розрахунку: в травні 2017 нараховано 2280 окладу за 12 днів роботи; в червні нараховано 3800 окладу та 18140 премії за 20 днів роботи; (2280+3800+18140)/32 робочих дні = 756,88 середньоденний заробіток; 756,88 х 4 робочих дні затримки = 3 027,52 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Щодо позовних вимог відшкодування збитків, завданих ушкодженням здоров`я, суд вважає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про заявлені ним часові обмеження при використанні приладу нічного бачення і як наслідок заподіяння шкоди здоров`ю.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства , установи , організації , провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сум у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір , підприємство , установа , організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не провів з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, тому у відповідності до ст. 117 КЗпП України відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

На підставі п. 1 розділу 1 и п. 2 розділу II Порядку нарахування середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 , з послідуючими змінами та доповненнями, середній заробіток позивача для нарахування середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні повинен розраховуватися за два місяці до звільнення .

У відповідності з п. 5, п. 9 розділу IV Порядку нарахування середньої заробітної платі, нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата вираховується діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих днів.

Відповідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись вимогами ст. ст. 97, 116, 117 КЗоТ України, ст. ст. 15, 22 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 2 – 5, 10-13, 18, 23, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р I Ш И В :

У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Авіакомпанія Українські вертольоти» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі пододання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. Перекупка