Рішення № 82008352, 08.05.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16654/17

Провадження № 2/161/481/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого - судді Кирилюк В.Ф.

при секретарі Самолюк І.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Першої Луцької державної нотаріальної контори Головного територіального управляння юстиції у Волинській області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Управління охорони здоров`я Луцької міської ради про визнання недійсним заповіту,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Першої Луцької державної нотаріальної контори Головного територіального управляння юстиції у Волинській області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Управління охорони здоров`я Луцької міської ради про визнання недійсним заповіту.

Свій позов обґрунтовує тим, що після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на 46/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є його син ОСОБА_7 У зв`язку із психічним захворюванням ОСОБА_7 , його опікуном була його мати ОСОБА_8 , а в подальшому згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 28.09.2017 року - ОСОБА_1 , а тому нею, як опікуном подано даний позов в інтересах ОСОБА_7

Зазначає, що ОСОБА_7 вступив в спадщину шляхом постійного проживання в одному будинку із спадкодавцем на день його смерті, а також 22.08.2017 року в його інтересах було подано заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу Кушнір С.Є., якою опікуна було повідомлено про наявність заповіту спадкодавця в користь відповідача ОСОБА_3

Вважає, що заповіт не відповідає волевиявленню ОСОБА_6 , який з молодих років страждав психічним захворюванням та багаторазово лікувався у психіатричній лікарні м. Луцька, а тому він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент вчинення заповіту, хоча за життя і не був визнаний судом недієздатним.

Покликаючись на викладені обставини та із врахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 , посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Волинській області Мудрик Олександрою Євгенівною 26 вересня 2016 року та зареєстрований в реєстрі за № 3-1083, номер у Спадковому реєстрі 59552488.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 20.12.2017 року до участі у справі як співвідповідачів залучено ОСОБА_4 , Першу Луцьку державну нотаріальну контору.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній та уточненій заяві. Просили позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечили. У задоволенні позову просили відмовити за безпідставністю. Вказали, що в момент складення заповіту в державного нотаріуса Нагорнюк А.Ю. розумів значення своїх дій і міг керувати ними.

Представники відповідача Першої Луцької держаної нотаріальної контори Кузьміч Н.М. та Мудрик О.Є. , будучи присутніми в судовому засіданні 20.03.2018 року та 08.02.2019 року проти задоволення позову заперечили. Вказали, що ОСОБА_6 свідомо складав заповіт, перебував при здоровому розумі та ясній пам`яті, розумів значення своїх дій та їх правові наслідки, діяв добровільно, будь-які сумніви у його цивільній дієздатності при спілкуванні з ним, не виникали. В подальшому суду надана заява про розгляд справи у відсутності представника Першої Луцької держаної нотаріальної контори.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Управління охорони здоров`я Луцької міської ради в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Статтями 1233,1234 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу та підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі.

Статтею 1248 ЦК України передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 є сином спадкодавця ОСОБА_6 , якому згідно рішення Луцького міського суду від 05.02.1997 року на праві приватної спільної часткової власності належить 46/200 частки будинку АДРЕСА_1 (а.с.8, 15, 16).

Згідно рішення Луцького міського суду від 22.03.2000 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недієздатним.

Згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 28.09.2017 року опікуном недієздатного ОСОБА_7 призначена ОСОБА_1 (а.с.12).

Згідно заповіту від 26.09.2016 року ОСОБА_6 все належне йому майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті і на що він за законом матиме право, у тому числі належний йому житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , заповів в рівних частках кожному: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з правом довічного проживання у цьому будинку ОСОБА_8 , 1935 р.н., та ОСОБА_7 , 1956 р.н. Даний заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької державно нотаріальної контори Мудрик О.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 3-1083, в Спадковому реєстрі - за №59552488 (а.с.66, 71).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №1352 від 07.08.2017 року (а.с.2).

Відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення відповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За загальними правилами, встановленими ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Підставами визнання заповіту недійсним позивач вказувала, що волевиявлення спадкодавця на час складення заповіту не було вільним, не відповідало його внутрішній волі та, що ОСОБА_6 на час складення заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок психічного захворювання, в зв`язку з чим у нього спостерігалося порушення сприйняття, мислення, емоцій, інтелекту та пам`яті.

Частиною 1 ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Позивач суду пояснила, що ОСОБА_6 був чоловіком її рідної тітки ОСОБА_8 , з яким вона з сином після розірвання шлюбу проживала в різних частинах одного будинку. ОСОБА_6 з молодих років страждав психічним захворюванням та багаторазово лікувався у психіатричній лікарні м. Луцька, через наявне у нього захворювання він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Пояснення позивача підтверджуються показаннями наступних свідків:

-ОСОБА_8 про те, що колишній чоловік завжди мав відхилення психіки, вів себе неадекватно, бив її, ґвалтував психічно хворого сина, погрожував порубати їх, останні роки мав по декілька приступів на день, рвав все на собі, часто безпричинно стукав, плакав, падав, трясся, повідомляв, що по ньому лазять блохи та їдять його, в його присутності боялися виходити на вулицю. Повідомила також, що колишній чоловік неодноразово лікувався в психлікарні за її заявами, заявами родичів та соціального працівника, групи інвалідності не мав;

-ОСОБА_12 , яка суду показала, що знає сім`ю Нагорнюків із сімдесятих років, живе поряд, спілкується часто. ОСОБА_6 завжди був неадекватний, неврівноважений, скандальний, понурий, відлюдькуватий, всіх обзивав, ні з ким не вітався, не спілкувався, його сторонилися люди, обходили стороною, боялися його. Також нецензурно обзивав дружину, безпідставно ревнував її, погрожуючи ножем, погрожував також сусідським дітям, кидав на них каміння, яке перед тим загортав у папір. Чула його крики, бачила як плакала дружина, яка повідомила одного разу, що випадково стала свідком гвалтування ним сина;

- ОСОБА_13 , яка суду повідомила, що як соціальний працівник територіального центру по обслуговуванню одиноких громадян обслуговувала ОСОБА_6 півтора року з часу його останнього стаціонарного лікування. Показала, що ОСОБА_19 був дратівливим, боявся, що його хочуть убити, сам погрожував, міг ходити босим, кликав когось, чухався, повідомляв, що по ньому лазять блохи або гризуть воші, просив її знайти бабку щоб вивела блохи, їв папір, суп замість тарілки наливав у пакет і їв з пакета, кидав каміння, в тому числі через вікно до колишньої дружини, стукав у двері, на будь-які заперечення нервував. Свідок показала також, що за пів року до смерті, він не розумів, що до нього кажуть, робився блідий, не відповідав, мовчав. Тоді боялася його, ходила до ОСОБА_8 з іншої сторони. Колишня дружина та син також боялися його, через що син три роки на вулицю не виходив;

- ОСОБА_14 , яка суду показала, що пам`ятає ОСОБА_6 з чотирьох років, оскільки проживала з батьками в різних частинах одного будинку до 2000-го року. Останній знущався з дружини(її тітки) та сина, погрожував постійно, обзивав дітей щенятами, обіцяв закопати, постійно кляв, кричав, сварився, стукав, кидав каміння. Ні з ким не спілкувався, на городі все вирубував, ходив у дворі без нижньої білизни, міг бути взутий у різне взуття. Пригадує, що в дитинстві останній убив замість кроля собаку і знімав з нього шкіру, погрожуючи, що так буде з усіма дітьми. Одного разу сам запросив її зайти до нього і кинув на неї відром. Боялася його, в частину будинку тітки заходила зі сторони своїх батьків. Перед тим стукала до неї, тітка відкривала і після її приходу, все закривала;

- ОСОБА_15 , який суду показав, що не міг спокійно прийти до тітки, оскільки ОСОБА_6 нервував, ходив, бурчав, гукав, кидав шапку, заважав говорити, чухався, бо вважав, що щось лазить по ньому. Тітка ОСОБА_8 боялася його, закривалася від нього, підсовувала до дверей диван. З сусідами сварився, на дітей чимось кидав, під столом клав сокиру, завжди був з лопатою або з мотикою, був ненависний, страшний, агресивний, на всіх роботах, де працював скандалив, через що звільняли. Пам`ятає, що був шокований випадком коли замість заколоти кабана прийнятним для цього способом, ОСОБА_6 , не попереджаючи тих, хто прийшов допомогти у цьому, вивів кабана з хліва і убив його одним ударом кувалдою в лоб.

Пояснення позивача та показання зазначених свідків об`єктивно підтверджуються висновком посмертної судово-психіатричної експертизи №324 від 20.12.2018 року та даними відповідних медичних документів.

Зокрема, з оглянутої в судовому засіданні медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_6 №92016, останній з 2002 року перебував під наглядом у Волинській обласній психіатричній лікарні №1 м.Луцька, неодноразово лікувався стаціонарно, діагноз: Органічний маячний розлад на тлі церебрального атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, ЧМТ(1958 р.)

Згідно висновку комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи №324 від 20.12.2018 року ОСОБА_6 виявляв ознаки органічного маячного розладу змішаного ґенезу (судинного, посттравматичного). Діагностований у підекспертного стійкий хронічний психічний розлад позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на період складання заповіту 26.09.2016 року (а.с. 186-192).

З оглянутої в судовому засіданні цивільної справи №161/7825/15-ц встановлено, що згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 22.05.2015 року був наданий дозвіл Волинській обласній психіатричній лікарні №1 м.Луцька на госпіталізацію до психіатричного стаціонару ОСОБА_6

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів Луцького МВ УМВС України у Волинській області вбачається, що із заявами щодо поведінки ОСОБА_6 протягом 2013-2015 років до органу внутрішніх справ 6 разів зверталися сусідка, колишня дружина ОСОБА_8 та соціальний працівник.

Свідки зі сторони відповідача, а саме ОСОБА_16 , ОСОБА_20 суду показали, що їм відомо про лікування ОСОБА_6 у психіатричній лікарні, причини направлення його на лікування їм невідомі. Свідок ОСОБА_20 вважає, що причин для його лікування не було. Разом з тим повідомив, що з 2016 року ОСОБА_6 не бачив.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що бачив ОСОБА_6 3-4 останніх до його смерті років декілька разів на рік, коли на прохання ОСОБА_3 та разом з ним допомагав ОСОБА_6 по господарству. У його присутності поведінка господаря будь-яких сумнівів у його психічному здоров`ї не викликала. Останній вів себе спокійно, адекватно. Щодо обставин лікування ОСОБА_19 у психіатричній лікарні йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що бачив ОСОБА_6 близько 5 разів. Два роки до смерті останнього не бачив. Допомагав ОСОБА_6 по господарству на прохання ОСОБА_3 При ньому був спокійний, тихий, не скандалив. Щодо обставин лікування ОСОБА_19 у психіатричній лікарні йому нічого не відомо.

На думку суду, показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 жодним чином не спростовують показання свідків сторони позивача, даних медичної документації та висновку посмертної судово-психіатричної експертизи №324 від 20.12.2018 року.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, аналізуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що оскільки на час посвідчення заповіту 26 вересня 2016 року ОСОБА_6 не був здатним усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, позов слід задовольнити та визнати недійсним вказаний заповіт.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину судом зроблений перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Висновок судово-психіатричної експертизи у справі є лише одним із доказів у справі і йому надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі. Разом з тим суд враховує, що будь-які зовнішні обставини (пояснення сторін, їх представників, показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У задоволенні позовних вимог до Першої Луцької державної нотаріальної контори Головного територіального управляння юстиції у Волинській області слід відмовити, оскільки жодних позовних вимог до неї позивач не заявляла.

На підставі положень ст.141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути судовий збір по 320,00 грн. з кожного, оскільки при зверненні до суду позивач була звільнена від його сплати.

На підставі ст.ст.203, 215, 225, 1233,1234, 1247,1248,1257 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 7, 10-13, 83, 247,258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Заповіт, укладений ОСОБА_6 , посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Головного територіального управляння юстиції у Волинській області Мудрик Олександрою Євгенівною 26 вересня 2016 року та зареєстрований в реєстрі за № 3-1083, номер у Спадковому реєстрі 59552488 - визнати недійсним.

У задоволенні позовних вимог до Першої Луцької державної нотаріальної контори Головного територіального управляння юстиції у Волинській області - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) в дохід держави 320 грн. (триста двадцять грн.00 коп.) судового збору.

Стягнути із ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави 320 грн. (триста двадцять грн.00 коп.) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_2

Відповідачами у справі є:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_3 ;

Перша Луцька державна нотаріальна контора Головного територіального управляння юстиції у Волинській області, ЄДРПОУ 34827061, м.Луцьк , Київський майдан,13.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Управління охорони здоров`я Луцької міської ради, ЄДРПОУ 05500670,м.Луцьк, пр.-т Волі,1а

Повне рішення суду складено та підписано 17.05.2019 року.

Cуддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк