Рішення № 82007428, 28.05.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року Справа № 925/301/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – представник не з`явився,

від відповідача – Безпалий Є.П. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма

“Технокомплекс”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна районна

аптека №30”, м. Золотоноша, Черкаської області

про стягнення 12 769 грн. 75 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Технокомплекс” до товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна районна аптека №30” про стягнення 16 905 грн. 85 коп. боргу, 1 331 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 282 грн. 00 коп. 3% річних та 1 192 грн. 00 коп. пені, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товарів медичного призначення від 03 квітня 2018 року №ТКП - 316.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 25 квітня 2019 року.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшло уточнення до позовної заяви, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 8 129 грн. 75 коп. боргу, 2 522 грн. 00 коп. пені, 1 888 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 230 грн. 00 коп. 3% річних.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд розцінює дану заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог від 15 квітня 2019 року відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, суд вважає за необхідне відповідну заяви прийняти до розгляду та задовольнити її.

У зв`язку з чим позов розглядається судом з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог.

Також 23 травня 2019 року від позивача надійшла заява, в якій останній зазначає, що станом на 21 травня 2019 року розмір боргу становить 5 629 грн. 75 коп.

Оскільки відповідна заява надійшла до суду після початку першого судового засідання, то судом дана заява до розгляду не приймається.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду докази сплати суми основного боргу в розмірі 5 629 грн. 74 коп.

24 квітня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнає позов в частині стягнення 7 129 грн. 74 коп.

Проти нарахування інфляційних та річних заперечує та зазначає, що розрахунок здійснено не вірно, оскільки не було враховано сплату боргу. При нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 28 травня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/301/19.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки поставив відповідачу товар на умовах визначених договором 03 квітня 2018 року за №ТКП-316 на загальну суму 17 905 грн. 86 коп., проте свій обов`язок щодо оплати придбаного товару відповідач виконав частково, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 8 129 грн. 75 коп. боргу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Крім того на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 1 888 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 230 грн. 00 коп. 3% річних та 2 522 грн. 00 коп. пені з урахуванням вимог п. 6.3. договору.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 03 квітня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Технокомплекс” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Центральна районна аптека №30” (покупець) було укладено договір поставки товарів медичного призначення за №ТКП-316 (а.с. 11-16).

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов`язався виготовляти та систематично поставляти і передавати покупцю визначені цим договором товари медичного призначення (далі-товар), а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Найменування, розгорнутий асортимент, ціна одиниці товару зазначені в специфікаціях постачальника. На умовах даного договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю визначені цим договором товари медичного призначення, в асортименті, по цінах та у кількості відповідно до накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (п. 1.2. договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що поставив відповідачу товар відповідно до видаткових накладних СМГП-08220 від 20 липня 2018 року на суму 6 808 грн. 87 коп. та СМГП-08692 від 07 серпня 2018 року на суму 11 096 грн. 99 коп.

Відповідач факт поставки позивачем за вищевказаними видатковими накладними визнав.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.2. договору розрахунок за отриману партію товару покупець здійснює протягом 30 днів з моменту його одержання. Днем одержання товару вважається день підписання сторонами, або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Отже, з урахуванням умов п. 2.2. відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за поставлений товар 20 липня 2018 року до 19 серпня 2018 року, а за товар поставлений 07 серпня 2018 року – 06 вересня 2018 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про поставку товару на суму вказану у позові, а також про порушення зобов`язання щодо оплати товару відповідачем.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас судом враховано, що відповідачем після подачі позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог було сплачено 8 129 грн. 75 коп. боргу, що підтверджується копіями платіжних доручень від 11, 19 та 24 квітня 2019 року, а також від 02, 10 та 27 травня 2019 року.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було сплачено 8 129 грн. 75 коп., після звернення позивача до суду та початку розгляду судом справи по суті, то провадження у справі в частині вимог про стягнення вказаної суми слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 6.3. договору поставки за несвоєчасну оплату постачальнику ціни товару, покупець виплачує постачальнику суму боргу з нарахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за весь час прострочення.

Так, з урахуванням вищенаведених умов договору позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 522 грн. 00 коп. пені за період з 31 серпня 2018 року по 03 квітня 2019 року.

Проте, позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому судом враховано, що п. 6.3. договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 1 888 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 230 грн. 00 коп. 3% річних нарахованих за період з 31 серпня 2018 року по 03 квітня 2019 року.

При нарахуванні пені, інфляційних та річних позивачем не дотримано вимог п. 1.9. постанови пленум Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” в якому вказано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, розмір пені нарахований за період з 31 серпня 2018 року (дата визначена позивачем) по 01 жовтня 2018 року (02 жовтня 2018 року сплачено 500 грн. 00 коп.) на суму боргу в розмірі 16 905 грн. 86 коп. складає 560 грн. 33 коп.; розмір інфляційних – 321 грн. 21 коп., 3% річних – 44 грн. 46 коп.;

розмір пені нарахований за період з 02 жовтня 2018 року по 09 жовтня 2018 року (10 жовтня 2018 року сплачено 500 грн. 00 коп.) на суму боргу в розмірі 16 405 грн. 86 коп. складає 129 грн. 45 коп.; сума боргу з урахуванням індексу інфляції не збільшилася, 3% річних – 10 грн. 79 коп.;

розмір пені нарахований за період з 10 жовтня 2018 року по 21 листопада 2018 року (22 листопада 2018 року сплачено 1 000 грн. 00 коп.) на суму боргу в розмірі 15 905 грн. 86 коп. складає 674 грн. 58 коп.; розмір інфляційних – 496 грн. 87 коп., 3% річних – 56 грн. 22 коп.;

розмір пені нарахований за період з 26 листопада 2018 року (дата вказана позивачем) по 27 листопада 2018 року (28 листопада 2018 року сплачено 1 000 грн. 00 коп.) на суму боргу в розмірі 13 905 грн. 86 коп. (15 905 грн. 86 коп. – 2 000 грн. 00 коп., які сплачені 22 та 26 листопада 2018 року) складає 27 грн. 43 коп.; сума боргу з урахуванням індексу інфляції не збільшилася, 3% річних – 2 грн. 29 коп.;

розмір пені нарахований за період з 28 листопада 2018 року по 11 грудня 2018 року (12 грудня 2018 року сплачено 1 000 грн. 00 коп.) на суму боргу в розмірі 12 905 грн. 86 коп. складає 178 грн. 21 коп.; сума боргу з урахуванням індексу інфляції не збільшилася, 3% річних – 14 грн. 85 коп.;

розмір пені нарахований за період з 12 грудня 2018 року по 02 січня 2019 року (03 січня 2019 року за платіжним дорученням №9742 зараховано на рахунок позивача 2 000 грн. 00 коп.) на суму боргу в розмірі 11 905 грн. 86 коп. складає 258 грн. 34 коп.; розмір інфляційних – 95 грн. 25 коп., 3% річних – 21 грн. 51 коп.;

розмір пені нарахований за період з 03 січня 2019 року по 03 лютого 2019 року (04 лютого 2019 року повернуто товар на суму 776 грн. 11 коп.) на суму боргу в розмірі 9 905 грн. 86 коп. складає 312 грн. 65 коп.; розмір інфляційних – 99 грн. 06 коп., 3% річних – 26 грн. 05 коп.;

розмір пені нарахований за період з 04 лютого 2019 року по 05 березня 2019 року (дата визначена з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 6.3. договору) на суму боргу в розмірі 9 129 грн. 75 коп. складає 270 грн. 14 коп.;

розмір інфляційних нарахований за період з 04 лютого 2019 року по 02 квітня 2019 року (03 квітня 2019 року сплачено 500 грн. 00 коп.) на суму боргу в розмірі 9 129 грн. 75 коп. складає 128 грн. 23 коп., 3% річних – 43 грн. 52 коп.

В зв`язку з вищенаведеним розрахунком з відповідача підлягає стягненню 2 381 грн. 13 коп. пені, 1 140 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 219 грн. 71 коп. 3% річних, в решті вимог про стягнення пені в розмірі 140 грн. 87 коп., 747 грн. 38 коп. інфляційних втрат та 10 грн. 29 коп. 3% річних слід відмовити, у зв`язку з безпідставним нарахуванням.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Оскільки сплата основного боргу в розмірі 8 129 грн. 75 коп. відбулася після пред`явлення позову до суду, а спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, зокрема, порушення відповідачем своїх зобов`язань, суд вважає за необхідне судовий збір в цій частині покласти на відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, п. 2 ч.1 ст. 231, ст. ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі №925/301/19 в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 8 129 грн. 75 коп. - закрити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна районна аптека №30”, вул. Шевченка, 52А, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний код 38575951, п/р № НОМЕР_1 в ТВБВ № НОМЕР_2 в філії Черкаське ОУ АТ “Держощадбанк України”, МФО 354507 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Технокомплекс”, пр.-т Перемоги, 65, м. Київ, ідентифікаційний код 19117325, п/р НОМЕР_3 в АТ “ПроКредит Банк”, МФО 320984 – 1 140 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 2 381 грн. 13 коп. пені, 219 грн. 71 коп. 3% річних та 1 785 грн. 76 коп. витрат на сплату судового збору.

4. В решті вимог – в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 28 травня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович