Рішення № 82007327, 24.05.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/893/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Дергачі в інтересах держави, в особі Губарівської сільської ради, с.Губарівка до Приватного підприємства "Цукровик-Агро", с. Пархомівка про стягнення 258 415,08 грн. без виклику представників

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в особі Губарівської сільської ради (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Приватного підприємства "Цукровик-Агро" суми у розмірі 258 415,08 грн. безпідставно збережених коштів, а також стягнення з Відповідача суми судового збору.

02.04.2019 р. судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 922/893/19, розгляд якої здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвали суду від 26.03.2019р., що була направлена на адресу Відповідача повернулись до суду з довідкою поштового відділення, де зазначені причини повернення поштових відправлень - адресат відсутній.

Частиною 7 статті 120 ГПК України визначено , що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також, ухвалою суду, сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у відповідний строк.

Заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву від Відповідача не надійшли.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані Позивачем докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ПП "Цукровик-Агро" (код ЄДРПОУ 34643996), на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 14.03.2019 виданого Губарівською сільською радою Богодухівського району Харківської області, з 01.08.2012 на праві власності на комплекс нежитлових будівель та споруд входять: будівля цукрового заводу літера "А-1" загальною площею 882,80 кв.м., будівля чергової частини літера "Б-1" загальною площею 33,50 кв.м., естакада №1, залізничний шлях №2 - №27, 28 загальною довжиною 909м., що розташовані за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Губарівка, вул. Гутянська, 107а.

Прокурор зазначає, що станом на 14.03.2019р. реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,7893 га, кадастровий номер №6320881501:00 НОМЕР_2 не проведено, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ПП "Цукровик-Агро" (код ЄДРПОУ 34643996), а припинено речове право на земельну ділянку 07.09.2017р., що перебувала в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Сінтал`Д".

Прокурор зазначає, що ПП "Цукровик-Агро" в період часу з 01.10.2017 по 31.12.2018р. користувався земельною ділянкою, кадастровий номер № НОМЕР_3 , площею 3,7893 га без документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою.

А отже вважає, що відповідач у період з 01.10.2017 по 31.12.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі 258 415,08 грн. за безпідставне користування земельною ділянкою площею 3,7893 га що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 область, Богодухівський район, с. Губарівка, вул. Гутянська, 107а.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем по справі є Губарівська сільська рада в інтересах якої до суду звернувся прокурор з підстав передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічної правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №927/246/18 та узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17.

Приймаючи до уваги, що судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Губарівською сільською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено своєї правомочності щодо представництва інтересів Губарівської сільської ради в суді.

Водночас, розглядаючи справу по суті, суд зазначає, що як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

При розгляді даного спору, суд зазначає, що, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов`язковому порядку вибути з його володіння.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 31 липня 2012 року Губарівською сільською радою, ПП «ЦУКРОВИК-АГРО» належить комплекс нежитлових будівель та споруд, розташований за адресою: вулиця Гутянська, 107-А, село Губарівка, Богодухівського району, Харківської області (копія міститься в матеріалах доданих до позовної заяви). Згідно свідоцтва про право власності до комплексу входили об`єкти: будівля цукрового складу, 1 А, загальна площа 882,8 кв.м., будівля чергової частини, 1 Б, загальна площа 33,5 кв.м., естакада, 1№, залізничний шлях, 2№.

На земельну ділянку, на якій розміщені дані об`єкти, був укладений договір оренди землі з попереднім власником нежитлових будівель - НВФ «СІНТАЛ`Д» - ТОВ. Цей договір оренди землі було зареєстровано у Богодухівському районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах» 17 грудня 2007 р. номер запису 040768600001, строк дії договору 49 років., інше речове право за НВФ «СІНТАЛ`Д»-ТОВ було припинено 07.09.2017 р., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.09.2017 р.

Таким чином у 2017 р., після припинення іншого речового права на земельну ділянку за попереднім власником нежитлових будівель стало можливим укладання договору оренди землі нашим підприємством.

Водночас, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора про стягнення з відповідача за володіння і користування нерухомого майна, земельною ділянкою, у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, за період з 01.10.2017 по 31.12.2018.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019 та у справі №922/392/18 від 21.02.2019.

Згідно зі статтею 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 ЗК встановлено, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК),

В силу статті 125 ЗК право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 ЗУ “Про оренду землі” об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ “Про оренду землі” орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди .

Таким чином, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З метою недопущення порушення вимог чинного законодавства щодо оплатності користування землею в країні, Відповідачем по Губарівській с/раді було сплачено та перераховано орендної плати в грудні 2018 р. - 123887,40 грн. та у січні, лютому 2019 р. відповідно 42000,00 грн. та 9558,00 грн., що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

ПП «ЦУКРОВИК-АГРО» не відмовляється від належного оформлення свого права користування земельної ділянки, але одразу після припинення права користування за попереднім власником, укласти договір оренди земельної ділянки з Губарівською сільською радою не вдалося, оскільки сільська рада не погодилась з площею земельної ділянки, яку мало намір Підприємство отримати в оренду, а саме яка фактично перебуває під будівлями та спорудами і яка використовується підприємством. Підприємство в своїй діяльності фактично не використовує ту площу земельної ділянки, яка була сформована та була надана попередньому користувачу НВФ «СІНТАЛ`Д» - ТОВ.

Станом на вересень 2017 р. із комплексу нежитлових будівель та споруд, наявні були будівля чергової частини, естакада № 1, та залізничний шлях №2, відповідно і зменшилась площа, як під об`єктами нерухомості так і необхідна для їх обслуговування. Нежитлова будівля (літ «А-1»), загальною площею 882,80 кв.м, була фактично відсутня, через повне зруйнування, доказом цього є фото додані позивачем до позову.

Губарівська сільська рада, відмовляючи ПП «ЦУКРОВИК-АГРО» в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для визначення меншої площі користування, орієнтовно 2,4 га, посилалась на не надання правовстановлюючих документів на будівлі та споруди, в листі від 21.02.2019 р. №02-21/131, адресованому Підприємству, сільський голова зауважила на необхідності проведення інвентаризації та на документальному підтвердженні відсутності будівель.

З метою документального підтвердження відсутності будівель, які входять до комплексу, Підприємство звернулось до КП «Богодухівське БТІ», яким було проведено поточну інвентаризацію, виготовлено новий технічний паспорт. В результаті було зафіксовано факт відсутності будівлі цукрового складу літ. «А-1» , загальною площею 882,8 кв.м., зменшення загальної площі будівлі чергової частини літ. «Б-1» з 33.5 кв.м. до 19,3 кв.м. за рахунок демонтування частини будівлі (копія довідки БТІ додасться).

Після цього Відповідачем було внесено відповідні зміни в правовстановлюючі документи на комплекс нежитлових будівель та споруд, а саме отримано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.04.2019 р., згідно якого до комплексу нежитлових будівель та споруд входять: будівля чергової частини літ. «Б-1» загальною площею 19,3 кв.м., естакада літ. №1, залізничний шлях №27 і №28, загальною довжиною 909,00 м.

Для встановлення фактичної площі земельної ділянки під нежитловими будівлями та спорудами по вул. Гутянській, 107-А в с. Губарівка, Богодухівського району Харківської області та площі необхідної для їх експлуатації підприємство замовило в землевпорядній організації кадастрову зйомку земельної ділянки. Після проведення попередньої кадастрової зйомки, площа під будівлями та спорудами і орієнтовно становить - 2,00 га.

Керуючись ст. 13, 20. 22, 25 Закону України «Про землеустрій» 16 квітня 2019 р. підприємство звернулось до Губарівської сільської ради, лист вих. № 117 (відмітка про отримання 16.04.2019 р.) для надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу сформованої земельної ділянки, кадастровим номером НОМЕР_4 : НОМЕР_5 , площею 3,7893 га, яка раніше була у користуванні НВФ «СІНТАЛ`Д» - ТОВ, з метою подальшого укладання договору оренди землі площею 2,00 га.

Акт обстеження земельної ділянки від 29 січня 2019 р. на який посилається позивач стосовно фактичного використання земельної ділянки 3,7893 га, складено без участі представників ПП «ЦУКРОВИК-АГРО», також до акту додані фото, із зображенням зруйнованих будівель, що підтверджують факт не використання даних будівель.

Водночас, як вбачається з розрахунків позивача та прокурора розміру плати за використання земельної ділянки комунальної власності, який здійснено на підставі Рішення XXXVIII сесії VII скликання Губарівської сільської ради від 25.06.2018 р. №361-VI "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки", що знаходяться в межах населених пунктів на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, виходячи з площі земельної ділянки 3,7893га, станом на 2017 та 2018 роки складає 3 823 024,77 грн.

Оцінюючи вказаний доказ, суд зазначає, що, відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Так, згідно пункту 1.1. Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, цей Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільних цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіцію.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку, надається інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, Витягу з нормативно-грошової оцінки позивачем в порушення ст. 74 ГПК України не надано, оскільки з 01.10.2017 по 31.12.2018, земельна ділянка за адресою вул. Гутянській, 107-А в с. Губарівка, Богодухівського району Харківської області площею 3,7893 га не була сформована як об`єкт права оренди, а тому приймаючи до уваги неможливість визначення площі земельної ділянки, з огляду відсутність доказів щодо нормативно грошової оцінки необхідної для визначення розміру заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність розрахунків позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17, а також у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №804/2111/14 та від 31.07.2018 у справі №804/7823/14.

Щодо посилань позивача на судову практику у аналогічній справі, зокрема на Постанову Верховного Суду у справі №922/207/15 від 12.04.2017 та №922/5468/14, а також Вищий господарський суд України у постановах від 21.07.2016 у справі №922/208/15, від 12.01.2017р. у справі №922/51/15, від 04.11.2017р. у справі №922/210/15, земельні ділянки, орендну плату за користування якими просив стягнути позивач у даних справах, в період нарахування такої були сформовані в натурі, відомості про них були внесені до Державного земельного кадастру, а наведені розрахунки здійснювались виходячи з Витягу нормативно-грошової оцінки, у зв`язку з чим, суд вважає, що зазначена судова практика стосується інших правових відносин і не може застосовуватись до випадків ОСОБА_1 ділянка не сформована, як об`єкт права.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду, що прокурором в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення .

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Повне рішення складено "27" травня 2019 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Суддя І.П. Жигалкін