Рішення № 82007088, 10.04.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.04.2019 Справа № 920/659/18

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Соп`яненко О.Ю., суддів: Резніченко О.Ю., Заєць С.В., при секретарі судового засідання Малюку Р.Б., розглянувши матеріали справи №920/659/18

за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал», м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми

про стягнення боргу в сумі 249 952,30 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача – Борсук С.В.

від відповідача – Дубовик В.В., адвокат

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви № 22/5891 від 28.08.2018 Комунального підприємства «Міськводоканал» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», позивач просить стягнути з відповідача 141858,29 грн. пені, 22639,98 грн. 3% річних, 85454,03грн. інфляційних втрат, а також 3749,28 грн. судового збору.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти вимог позивача заперечує та зазначає, що згідно виконаних ним розрахунків стягненню підлягає 81380,38 грн. пені, 20532,00 грн. 3% річних, 71747,44 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача подав до суду пояснення (яке по суті є відповіддю на відзив), у якому зазначає про помилковість розрахунків відповідача та наполягає на задоволенні позову.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2019 дана справа розглядається колегією суддів у складі головуючого судді Соп`яненко О.Ю., суддів Заєць С.В. та Резніченко О.Ю.

13.03.2019 відповідач подав заперечення на пояснення представника позивача; заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 30555,18 грн. за порушення зобов`язань по оплаті послуг за договором № 21161 від 01.07.2014, наданих у червні та липні 2017 року; клопотання про зменшення суми нарахованої пені на 50%.

26.03.2019 представник позивача подав заперечення на заяву відповідача від 13.03.2019, в якому просить суд відмовити в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності та в клопотанні про зменшення пені, мотивуючи тим, що пеня позивачем була нарахована в межах терміну, передбаченого ст. 258 ЦК України, крім того відповідач не надав жодних доказів, на підставі яких суд мав можливість застосувати норми ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, щодо зменшення пені на 50%.

Ухвалою суду від 26.03.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 10.04.2019.

При розгляді справи по суті судом надано вступне слово представникам сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Судом досліджено докази, подані позивачем.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити, підтримав позицію, викладену у відзиві на позов да додатково поданих заявах.

Судом досліджено докази, подані відповідачем.

У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 «Розгляд справи по суті» Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників учасників з приводу обставин справи, суд встановив:

01.07.2014 між КП «Міськводоканал» Сумської міської ради (постачальник за договором, позивач у справі) та ТОВ «Сумитеплоенерго» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір на надання послуг з постачання питної (холодної) води №2116/1.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.01.2015 у справі № 920/1531/14 затверджено мирову угоду, укладену між КП «Міськводоканал» Сумської міської ради та ТОВ «Сумитеплоенерго» щодо врегулювання розбіжностей до договору на надання послуг з постачання питної (холодної) води від 01.07.2014 № 2116/1.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 договору № 2116/1 постачальник зобов`язався протягом строку дії цього договору надавати покупцю послуги з постачання питної (холодної) води, яка використовується для надання послуг з централізованого постачання гарячої води споживачам, за адресами об`єктів водопостачання, зазначеними у дислокації, яка є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 за № 190, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. За договором встановлено цілодобовий режим водопостачання. ОСОБА_1 може бути змінений режим водопостачання відповідно до діючого законодавства України, а також у випадках прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (в тому числі шляхом встановлення графіків подачі води) без змін цього договору.

Згідно з п. 2.2.2 договору на надання послуг з постачання питної (холодної) води від 01.07.2014 № 2116/1 постачальник щомісячно направляє покупцю розрахункові документи для оплати наданих послуг з постачання (холодної) питної води та відшкодування вартості технологічних втрат гарячої води в межах гарячого водопостачання, відповідно до п. 3.2.2 даного договору.

Пунктом 2.4.1, 2.4.2., 3.1.14 договору на надання послуг з постачання питної (холодної) води від 01.07.2014 № 2116/1 визначено, що покупець зобов`язаний оплатити постачальнику вартість отриманої питної (холодної) води на умовах, які визначені умовами даного договору згідно з показниками засобів обліку води, встановлених покупцем на центральних теплових пунктах, бойлерах, котельних.

Тимчасово, до встановлення приладів обліку питної (холодної) води на центральних теплових пунктах, бойлерних, котельних згідно з Графіком встановлення приладів обліку питної (холодної) води передбаченим п. 2.4.5 Договору, в період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року проводити розрахунки з Постачальником за послуги з централізованого постачання питної (холодної) води, яка використовується для надання послуг з централізованого постачання гарячої води споживачам м. Суми, згідно з показаннями приладів обліку гарячої води Споживачів (встановлених у квартирах, приміщеннях Споживачів), а у разі їх відсутності - за нормами, встановленими для споживачів.

У разі невиконання чи неналежного виконання Графіка встановлення приладів обліку питної (холодної) води передбаченого п. 2.4.5. договору, Покупець оплачує Постачальнику вартість наданих послуг з постачання питної (холодної) води згідно з нормами, встановленими для споживачів.

Покупець відшкодовує постачальнику вартість технологічних втрат гарячої води в мережах гарячого водопостачання з 01 січня 2015 року до моменту встановлення приладів обліку води.

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Покупець у строк до 20-го числа місяця, наступного за місяцем отримання послуг оплачує постачальнику вартість отриманих послуг з постачання питної (холодної) води згідно з виставленим рахунком, складеним на підставі акту приймання-передачі послуг (п. 3.2.1, п. 3.2.2 договору на надання послуг з постачання питної (холодної) води від 01.07.2014 № 2116/1).

Так, на виконання умов договору сторонами підписано акти приймання-передачі послуг з постачання питної (холодної) води 2116/1 від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, від 31.08.2017, від 29.09.2017, від31.10.2017, від 30.11.2017, 29.12.2017, від 30.01.2018, від 28.02.2018, від 30.03.2018, від 28.04.2018, від 31.05.2018, від 27.06.2018.

Відповідно до умов договору позивачем виставлено рахунки до оплати № 2116/1 від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, від 31.08.2017, від 29.09.2017, від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 29.12.2017, від 30.01.2018, від 28.02.2018, від 30.03.2018, від 28.04.2018, від 31.05.2018, від 27.06.2018.

Вищезазначені рахунки на оплату послуг направлено відповідачу супровідними листами від 12.06.2017 № 24/3757, від 11.07.2017 № 24/4344, від 08.08.2017 № 24/5128, від 14.09.2017 № 2994, від 09.10.2017 № 24/6524, від 09.11.2017 № 24/8039, від 11.12.2017 № 24/8949, від 11.01.2018 № 24/177, від 07.02.2018 № 24/879, від 07.03.2018 № 24/1594, від 10.04.2018 № 24/2525, від 10.05.2018 № 24/3239, від 11.06.2018 № 24/4139, від 16.07.2018 № 24/4919, які вручені через канцелярію товариства.

Судом встановлено, що станом на 01.08.2018 відповідачем сплачено 14856753,11 грн. вартості послуг, наданих позивачем за спірний період. Даний факт підтверджений копіями платіжних доручень відповідача, заяв позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, підписаних сторонами (копії вказаних документів додані до матеріалів даної судової справи).

Однак у зв`язку з виниклим простроченням розрахунків з боку відповідача, позивачем були нараховані йому суми пені у розмірі 141858,29 грн., 3% річних у сумі 22639,98 грн. та інфляційних втрат у сумі 85454,03 грн.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи те, що розрахунки за договором № 2116/1 від 01.07.2014 відповідачем проводились несвоєчасно, що є неналежним виконанням господарського зобов`язання, позивачем була нарахована йому пеня у розмірі 141858,29 грн., а також 3% річних у сумі 22639,98 та інфляційні втрати у сумі 85454,03 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору на надання послуг з постачання питної (холодної) води від 01.07.2014 № 2116/1 та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Оплата покупцем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку у повному обсязі.

Згідно з п. 4.4. договору на надання послуг з постачання питної (холодної) води від 01.07.2014 № 2116/1, ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, виконаний позивачем та встановлено, що штрафна санкція розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та в межах строків, передбачених ч. 6. ст. 232 ГК України.

В той же час, суд приймає до уваги те, що відповідачем було подане клопотання про зменшення розміру пені на 50%, посилаючись на те, що сума основної заборгованості відповідачем сплачена у повному обсязі, а однією з причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті послуг за договором № 2116/1 стало невиконання позивачем зобов`язань за договором про надання послуг ІІІ-го підйому питної холодної води № 1 від 01.09.2005, за договорами про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 77-Т та № 1548-Т від 01.01.2013 та ін.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008 N 01-8/211, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття “значно” та “надмірно” є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що стягнення з відповідача неустойки у розмірі 141858,29 грн. спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

Наведене безумовно свідчить про те, що нарахована позивачем неустойка (пеня) у розмірі 141858,29 грн. не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов`язання за договором.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання на 50%.

За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов`язання по договору, відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання договірного зобов`язання та враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов до висновку про доцільність зменшення розміру стягуваної неустойки (пені) на 50 %.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 70929,15 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних збитків, судом встановлено, що позивачем вірно нараховано зазначені штрафні санкції, а отже є обґрунтованими і підлягають стягненню.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 85454,03 грн. інфляційних збитків, 22639,98 грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору № 2116/1 на надання послуг з постачання питної (холодної) води.

Щодо заяви відповідача № 1249 від 13.03.2019 про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з пп.1 ч.2 ст.258 даного Кодексу до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В обґрунтування поданої заяви про застосування позовної давності відповідач наголошує, що зі змісту розрахунку заборгованості по пені по договору №2116/1 станом на 01.08.2018, наданого позивачем, у складі вимоги про стягнення 141 858,29 грн. пені позивач просить стягнути 30555,18 грн. пені за порушення зобов`язань по оплаті послуг по договору №2116/1 за червень та липень 2017 року. Зокрема, відповідач зазначає, що строк виконання зобов`язання по оплаті послуг за червень 2017 року сплинув 20 липня 2017 року, за липень 2017 року - 20 серпня 2017 року відповідно (п.3.2.2. Договору №2116/1 в редакції мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.01.2015 у справі №920/1531/14).

Тобто, на думку відповідача, перебіг позовної давності про стягнення пені за порушення зобов`язання по оплаті послуг по Договору №2116/1 за червень 2017 року почався 20 липня 2017 року та сплинув 20 липня 2018 року, за липень 2017року - почався 20 серпня 2017 року та сплинув 20 серпня 2018 року, у той час як позов подано до суду 28.08.2018.

В цій частині вимогу про стягнення пені відповідач вважає такою, що розрахована та заявлена з порушенням строку позовної давності, встановленого пп.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів даної справи, КП «Міськводоканал» Сумської міської ради звернулося до суду 28.08.2018, а тому має право стягнення пені за порушення ТОВ «Сумитеплоенерго» зобов`язань за договором на надання послуг з постачання питної (холодної) води від 01.07.2014 № 2116/1 за період з 01.09.2017 по 01.09.2018.

Судом у ході розгляду справи встановлено, що станом на 01.09.2017 існувала заборгованість ТОВ «Сумитеплоенерго» по іншим виставленим КП «Міськводоканал» Сумської МР рахункам по договору за надані послуги, а саме: за червень 2017 року, яка остаточно була погашена 21.09.2017, за липень 2017 року, яка остаточно була погашена 03.10.2017, за серпень 2017 року, яка остаточно була погашена 01.12.2017.

Отже, так як станом на 01.09.2017 відповідачем не погашена заборгованість в повному обсязі з червня 2017 року, тому КП «Міськводоканал» СМР взято до розрахунку пені сума заборгованості по договору на 01.09.2017, як це передбачено ст. 549 ЦК України, а не лише заборгованість по рахунку за надані послуги за вересень місяць 2017 року, як це зроблено ТОВ «Сумитеплоенерго».

При розрахунку пені взято до уваги не всю заборгованість за договором яка існувала з 01.09.2017, а починаючи з заборгованості по рахунку з вересня 2017 року, а тому даний розрахунок не відповідає дійсному розміру пені з вересня 2017 року по час звернення до суду.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для застосування строку позовної давності до позовних вимог КП «Міськводоканал» Сумської міської ради про стягнення пені в сумі 30555,18 грн. за порушення зобов`язань ТОВ «Сумитеплоенерго» по оплаті наданих послуг в червні та липні 2017 року, так як пеня була нарахована за не виконане зобов`язання за ці періоди з 01.09.2017, на суму заборгованості яка існувала з цього періоду, в межах терміну передбаченого ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача 249952,30 грн. сплатив судовий збір в сумі 3749,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4385 від 28.08.2018.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 3749,28 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10; код ЄДРПОУ 33698892) на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м.Суми, вул. Білопільський шлях, 9; код ЄДРПОУ 03352455) 70929,15 грн. пені, 85454,03 грн. інфляційних збитків, 22639,98 грн. 3% річних, нарахованих за порушення зобов`язань за договором на надання послуг з постачання питної (холодної) води № 2116/1 від 01.07.2014; 3749,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.04.2019.

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко Суддя О.Ю. Резніченко

Суддя С.В. Заєць