Рішення № 82006453, 20.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2019Справа № 910/7010/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит плюс"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення збитків.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Трушев О.П., довіреність № 01/01/19-3 від 01.01.2019;

від відповідача: Каракоця О.Р., довіреність № 4543-К-О від 23.10.2018;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбавши за Договором купівлі-продажу від 14.10.2014 автомобіль марки «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 , не має можливості належним чином реалізувати своє право власності, оскільки під час перевірки автомобіля працівником ТСЦ № 2142 встановлено, що номер кузова автомобіля пошкоджено механічним шляхом, що свідчить про істотне порушення відповідачем вимог щодо якості товару та є підставою для розірвання договору купівлі-продажу, в зв`язку з чим, позивачу також завдано збитків, а саме позивачем не отримано доходи, які позивач планував отримати від передачі автомобіля в лізинг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

18.06.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання призначено на 16.07.2018.

25.06.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції відповідач просить доручити Апеляційному суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції відмовлено.

09.07.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

12.07.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції відповідач просить доручити Апеляційному суду Дніпропетровської області.

13.07.2018 представником позивача подано відповідь на відзив відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції відмовлено.

У судове засідання 16.07.2018 представники учасників справи не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 підготовче судове засідання відкладено на 06.08.2018.

У судове засідання 06.08.2018 представники сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 зупинено провадження у справі №910/7010/18 до вирішення справи № 305/1803/17 та зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/7010/18, надавши до матеріалів справи належним чином засвідчену копію судового рішення у вказаній справі, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 24.10.2018 у справі № 305/1803/17 у задоволенні позову відмовлено.

За таких обставин, враховуючи ухвалення рішення у справі № 305/1803/17, керуючись ч.1 ст.230 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для поновлення провадження у справі №910/7010/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 провадження у справі № 910/7010/18 поновлено, підготовче засідання призначено на 22.04.2019.

У судове засідання 22.04.2019 представники сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився.

За результатами підготовчого засідання, призначеного на 22.04.2019, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2019.

У судове засідання 20.05.2019 представники сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.08.2014 у справі № 303/4507/14-ц, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № MKR0AE00000265 від 06.10.2005 року в розмірі 19554,81 євро, що складається з наступного: 5184,45 євро - заборгованість за кредитом; 6380,78 євро - заборгованість по процентам за користування кредитом, 264,48 євро - заборгованість по комісії за користування кредитом, 7725,10 євро - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та становить 316205,54 грн. звернуто стягнення на переданий в заставу автомобіль марки: VOLKSWAGEN, модель LT 35, рік випуску 1999, тип ТЗ: Автобус-D, № кузова/шасі: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу вказаного предмета застави Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

14 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 (далі - третя особа, продавець), інтереси якого представляло Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач) на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.08.2014 у справі № 303/4507/14-ц та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» (далі - позивач, покупець) укладено Договір купівлі-продажу № б/н від 14.10.2014 (далі - Договір купівлі-продаж) шляхом подання відповідачем заяви про приєднання до публічного договору купівлі-продажу.

Предметом Договору купівлі-продажу є купівля-продаж автомобіля 1999 року випуску, марки VOLKSWAGEN, модель LT 35, номер кузова: НОМЕР_2 , колір білий, об`єм двигуна 2462 м3.

Автомобіль належить продавцеві на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії КХС № 593416, виданого 05.10.2005 Мукачівським МРЕВ.

Згідно з п. 4 Договору купівлі-продажу продаж автомобіля за цим Договором, за домовленістю сторін вчиняється за вартістю 104 500 грн. без ПДВ.

Згідно Акту приймання-передачі продавець передав, а покупець прийняв предмет Договору купівлі-продажу.

Згідно платіжних доручень № EAGAX0006R від 16.10.2014 на суму 99 275 грн. та № EAGAX0006U від 16.10.2014 на суму 5 225 грн. позивачем оплачено вартість предмету Договору купівлі-продажу.

08 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та позивачем укладено Публічний договір про надання фінансового лізингу (далі - Договір лізингу) шляхом підписання ОСОБА_3. заяви про приєднання до публічного договору № LV00A!000061638 від 08.10.2014.

Згідно з п. 14.1.1 Договору лізингу предмет лізингу та його вартість: автомобіль згідно специфікації, викладеної в Додатку № 1.

Додатком № 1 до Договору сторонами викладено специфікацію та Акт приймання-передачі, відповідно до якого, ОСОБА_3 прийняв, а позивач передав автомобіль 1999 року випуску, марки VOLKSWAGEN, модель LT 35, номер кузова: НОМЕР_2 , колір білий, об`єм двигуна 2462 м3.

Як зазначає позивач, лізингоодержувач в повному обсязі виконав свої зобов`язання по Договору лізингу та 15.02.2017 звернувся до Територіального сервісного центру № 2142 у м. Мукачево, для зняття з обліку предмета лізингу та подальшого оформлення за собою права власності на автомобіль, однак, під час перевірки автомобіля, працівниками ТСЦ № 2142 було встановлено, що номер кузова автомобіля пошкоджено механічним шляхом.

16.02.2017 старшим слідчим Слідчого відділу Мукачівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області за даним фактом відкрито кримінальне провадження № 12017070040000335.

Позивач зазначає, що в межах означеного кримінального провадження проведено судову трасологічну експертизу, за результатами якої складено Висновок експерта № 9/14 від 11.04.2017, з якого вбачається, що ідентифікаційне номерне позначення кузова відсутнє, а саме знищено механічним шляхом; встановити первинне номерне позначення не надається можливим; на номерний майданчик кузова автомобіля було закріплено (заклеєно) металеву пластину з нанесеним на неї кустарним способом літерно-цифровим позначенням НОМЕР_2.

Як зазначає позивач, відповідач не повідомляв позивача про проведення дослідження ідентифікаційних номерних позначень кузова під час зняття автомобіля з обліку, що свідчить про те, що таке дослідження не проводилось, документів, які б підтверджували справжність ідентифікаційних номерів транспортного засобу записам, зазначеним у реєстраційних документах, позиву також надано не було.

Таким чином, ТОВ «Автокредит плюс» зазначає, що відповідач продав позивачеві автомобіль неналежної якості, оскільки виявлено недоліки, які не можна усунути, тобто товар, який не можна використовувати за його цільовим призначенням, в зв`язку з чим, позивач на підставі п. 1 ч. 2 ст.678 ЦК України просить розірвати укладений Договір купівлі-продажу та стягнути сплачені за предмет договору кошти.

Також, позивач зазначає, що купував означений автомобіль, з метою подальшої передачі в лізинг, тобто для отримання прибутку, однак, неправомірними діями відповідача, позивачу заподіяно збитки, а саме позивач не отримав доходи, які планував отримати від передачі автомобіля в лізинг, в зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача збитки (упущену вигоду) в розмірі 78 636,25 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що власником на момент укладення Договору купівлі-продажу був ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а отже з огляду на Порядок державної реєстрації (переєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, відповідальним за справжність ідентифікаційних номерів транспортного засобу записам, що зазначені у реєстраційних документах, є його власник, тобто третя особа, а отже, АТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у справі оскільки не являється власником автомобіля.

Крім того, відповідач зазначає, що 25.11.2014 позивачем оформлено за собою право власності на авто, а отже протягом тривалого часу саме позивач був власником авто та ніс відповідальність за збереження та експлуатацію транспортного засобу.

Також, відповідач зазначає, що з огляду на приписи статей 673, 679 ЦК України, оскільки недоліки товару виявлені покупцем безпосередньо після його отримання, то тягар доведення того, що такі недоліки виникли до передачі, покладається на покупця.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 34 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

14 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 , інтереси якого представляло Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.08.2014 у справі № 303/4507/14-ц та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» укладено Договір купівлі-продажу № б/н від 14.10.2014 шляхом подання відповідачем заяви про приєднання до публічного договору купівлі-продажу.

Предметом Договору купівлі-продажу є купівля-продаж автомобіля 1999 року випуску, марки VOLKSWAGEN, модель LT 35, номер кузова: НОМЕР_2 , колір білий, об`єм двигуна 2462 м3.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з п. 4 Договору купівлі-продажу продаж автомобіля за цим Договором, за домовленістю сторін вчиняється за вартістю 104 500 грн. без ПДВ.

Згідно Акту приймання-передачі продавець передав, а покупець прийняв предмет Договору купівлі-продажу без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно платіжних доручень № EAGAX0006R від 16.10.2014 на суму 99 275 грн. та № EAGAX0006U від 16.10.2014 на суму 5 225 грн. позивачем оплачено вартість предмету Договору купівлі-продажу.

Надалі, позивачем зареєстровано за собою право власності на автомобіль, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4.

08 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та позивачем укладено Публічний договір про надання фінансового лізингу шляхом підписання ОСОБА_3 Заяви про приєднання до публічного договору № LV00A!000061638 від 08.10.2014.

Додатком № 1 до Договору сторонами викладено специфікацію та Акт приймання-передачі, відповідно до якого, ОСОБА_3 прийняв, а позивач передав автомобіль 1999 року випуску, марки VOLKSWAGEN, модель LT 35, номер кузова: НОМЕР_2 , колір білий, об`єм двигуна 2462 м3.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначає позивач, лізингоодержувач в повному обсязі виконав свої зобов`язання по Договору лізингу та 15.02.2017 звернувся до Територіального сервісного центру № 2142 у м. Мукачево, для зняття з обліку предмета лізингу та подальшого оформлення за собою права власності на автомобіль, однак, під час перевірки автомобіля, працівниками ТСЦ № 2142 було встановлено, що номер кузова автомобіля пошкоджено механічним шляхом.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи кримінального провадження № 12017070040000335, 15.02.2017 до Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від експерта центру надання послуг пов`язаних з використанням транспортних засобів з обслуговування м. Мукачево та Мукачівського району - Ковач В. В., про те, що під час проведення огляду автомобіля марки «Фольксваген» моделі «LT35», з державними реєстраційними номерними знаками « НОМЕР_1 », білого кольору, який належить ТОВ «Автокредит плюс», та яким згідно Договору лізингу від 08.10.2014 користується ОСОБА_3 було виявлено, що номер кузова вищезазначеного автомобіля механічним чином пошкоджений.

Згідно з Висновком експерта № 9/14 від 11.04.2017, наданим Закарпатським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, проведеним на підстав постанови старшого слідчого СВ Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області від 17.02.2017 про призначення судової трасологічної експертизи, на досліджуваному автомобілі марки «Фольксваген LT35» білого кольору, д.н.х. НОМЕР_1 , ідентифікаційне номерне позначення кузова відсутнє, а саме знищено механічним способом (шліфуванням); у зв`язку із значною глибиною шліфування поверхні номерного майданчика, встановити первинне номерне позначення не надається можливим; на номерний майданчик кузова, досліджуваного автомобіля кустарно, було закріплено (заклеєно) металеву пластину, що надана на дослідження, з літерно-цифровим позначенням НОМЕР_2, дане літеро-цифрове номерне значення на металеву пластину нанесено кустарним способом.

Статтею 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 638 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Приписами ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами першою та другою статті 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, чинне законодавство України пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх чотирьох умов, визначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Водночас, ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції на момент реєстрації позивачем права власності на автомобіль за собою) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» N 1388 від 7 вересня 1998 р. затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що додається (далі - порядок).

Згідно з п. 15 Порядку (в редакції на момент реєстрації позивачем права власності на автомобіль за собою) під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби, крім випадків вибракування їх у цілому, підлягають огляду (крім випадків перереєстрації транспортних засобів у зв`язку із зміною місця проживання власника та у разі відновлення втрачених або зіпсованих документів) з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними у поданих власником для реєстрації документах, визначення їх справжності та проведення перевірки за Єдиним державним реєстром Державтоінспекції та автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, встановлення відповідності конструкції і технічного стану транспортних засобів обов`язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України. Огляд проводиться уповноваженими працівниками підрозділів Державтоінспекції за місцем реєстрації транспортних засобів, а дослідження транспортного засобу - на письмову вимогу власника або уповноваженої ним особи фахівцями експертної служби МВС або судовими експертами державних спеціалізованих установ, іншими експертами, які атестовані з відповідного виду експертної діяльності та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів. Відповідальним за справжність ідентифікаційних номерів транспортного засобу записам, що зазначені у реєстраційних документах, є його власник. Кошти за проведення фахівцями експертної служби МВС та судовими експертами державних спеціалізованих установ досліджень транспортних засобів зараховуються в установленому порядку до державного бюджету. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, уповноважений працівник підрозділу Державтоінспекції робить відповідну відмітку або складає акт технічного огляду. У разі проведення дослідження до зазначених документів додається відповідний висновок фахівця.

З означеного пункту Порядку вбачається, що на момент реєстрації ТОВ «Автокредит плюс» транспортного засобу 1999 року випуску, марки VOLKSWAGEN, модель LT 35, з номером кузова: НОМЕР_2, білого кольору, об`ємом двигуна 2462 м3, огляд транспортного засобу з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин проводився в обов`язковому порядку, та лише за наявності ґрунтовних підстав або за заявою власника, проводиться дослідження транспортного засобу фахівцями експертної служби МВС або судовими експертами державних спеціалізованих установ, іншими експертами.

А відтак, відсутність проведення дослідження не свідчить про не проведення огляду транспортного засобу з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними у поданих власником для реєстрації документах, визначення їх справжності та проведення перевірки за Єдиним державним реєстром Державтоінспекції та автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що переданий позивачу автомобіль 1999 року випуску, марки VOLKSWAGEN, модель LT 35, з номером кузова: НОМЕР_2, білого кольору, об`ємом двигуна 2462 м3 містив пошкоджений номер кузова до передачі його позивачу, що свідчить про необґрунтованість заявлених вимог про розірвання Договору купівлі-продажу та стягнення вартості предмета Договору купівлі-продажу.

При цьому, як встановлено судом, в провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області перебувала справа № 305/1807/17 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Автокредит Плюс» про розірвання публічного договору та стягнення грошових коштів, за результатами розгляду якої, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом встановлено, що «Позивач не надав належного та допустимого доказу на підтвердження того, що номер кузову було пошкоджено до моменту передання автомобіля в лізинг. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що зміна номера кузова відбулась до передачі автомобіля позивачеві.».

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 78 636,25 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Водночас, як встановлено Рахівським районним судом Закарпатської області у справі № 305/1807/17 «Актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу №LV00A!000061638 від 19.01.2017, стверджується, що лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за Договором.».

Таким чином, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що переданий позивачу автомобіль 1999 року випуску, марки VOLKSWAGEN, модель LT 35, з номером кузова: НОМЕР_2, білого кольору, об`ємом двигуна 2462 м3 містив пошкоджений номер кузова до передачі його позивачу, з огляду на встановлену Рахівським районним судом Закарпатської області у справі № 305/1807/17 обставину щодо повного розрахунку лізингоодержувача з позивачем, що свідчить по досягнення мети позивача щодо передання автомобіля у лізинг, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 78 636,25 грн. є необґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.05.2019.

Суддя О.А. Грєхова