Рішення № 82006430, 27.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2019Справа № 910/4054/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 71.811,80 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

01.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 71.811,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом позивачем було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів №№ 54039284, 54783303, 59954545, 53500641, 56955727, 53561619, 53536025, 54751904, 52570876, 56059918, 53589545, що належать йому на праві власності (оренди). У зв`язку з необхідністю відновлення технічного стану пошкоджених вагонів позивач поніс витрати на загальну суму 71.811,80 грн, які просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/4054/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.04.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049654140 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 08.04.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 15.04.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049654140, а отже відповідач мав подати відзив до 03.05.2019 включно.

06.05.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відділення поштового зв`язку 03.05.2019), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що ТОВ «Лемтранс» згідно накладних не є відправником або одержувачем вантажу, а являється власником (орендарем) порожніх вагонів. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що засвідчують передачу вантажовідправником або вантажоодержувачем, зазначених у накладній, ТОВ «Лемтранс» права на пред`явлення позову. У позивача взагалі відсутні права пред`являти позовні вимоги за пошкодження вантажу. Власник вантажу (якщо він не є відправником або одержувачем вантажу) не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення. Вказує на те, що комерційний акт складається у випадку розкрадання саме вантажу, а не рухомого складу (вагону). Позивачу було відомо, що працівниками залізниці зафіксований факт несанкціонованого втручання у діяльність залізничного транспорту, а саме крадіжка деталей з вагонів невстановленими особами. Але з боку позивача не було здійснено жодних заходів щодо співпраці з правоохоронними органами. З боку позивача не здійснено жодних заходів та не надано жодних доказів щодо подачі заяви до правоохоронних органів про визнання ТОВ «Лемтранс» потерпілою стороною та залучення до провадження представника потерпілої особи. Факту втрати або псування вантажу не було, що підтверджується відсутністю відповідних комерційних актів. Відповідач виявивши розукомплектовані власні вагони, повідомивши про це їх власника та виконавши ремонт даних вагонів, тим самим забезпечив цілісність майна позивача, тобто здійснив випуск вагонів позивача на колії загального користування у технічно справному стані та не допустив постанову в состав поїзда власних вагонів з несправними повітророзподільниками. А тому відсутні підстави стверджувати, що розукомплектування власних вантажних вагонів сталося саме через протиправну поведінку або вину працівників відповідача. Відповідач вказує, що пошкодження (розукомплектування) вагонів відбулось внаслідок крадіжки обладнання, а не втрати або псування вагонів з вини відповідача, при цьому позивач не вчинив дій, спрямованих на визнання його потерпілою особою у межах кримінальної справи, а тому відповідач вважає, що підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків відсутні. Відповідач також зазначив про безпідставність застосування до спірних правовідносин ст.ст. 1166 та 1187 Цивільного кодексу України.

17.05.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та зазначив, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували невідповідність технічного стану вагонів зазначених у позові при прийнятті їх відповідачем до перевезення. Якщо вагони були прийняті до перевезення без заперечень та зауважень це є свідчення того, що останні перебували у технічно справному стані. Відповідач не звернув увагу на те, що пошкодження можуть бути істотними і бути причиною вилучення із експлуатації вагона. А тому, складання відповідачем актів форми ВУ-23М є підтвердженням того, що вагони були пошкоджені і саме акт є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до неробочого. Таким чином, прямі збитки виникли у позивача у зв`язку з розукомплектуванням вагонів через незабезпечення схоронності (збереження) майна під час його курсування залізничними шляхами АТ «Укрзалізниця», у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу завдані збитки.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні - жовтні 2018 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс».

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на станціях Інгулець та Терни було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», а саме: №№ 54039284, 54783303, 59954545, 53500641, 56955727, 53561619, 53536025, 54751904, 52570876, 56059918, 53589545, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М №№ 7784, 7789, 7879, 7862, 7864, 7866, 7873, 7861 від 03.10.2018, № 7924 від 04.10.2018, № 364 від 10.10.2018 та № 365 від 01.11.2018.

З метою складання комерційних актів форми ГУ -22 ТОВ «Лемтранс» письмово звернулось з заявою № 4701/ДВ від 10.10.2018 до начальника станції Інгулець структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується описом вкладень та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» (номер рекомендованої кореспонденції 49101078446299).

З метою складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М TOB «Лемтранс» письмово звернулось с заявою № 4702/ДВ від 10.10.2018 до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується описом вкладень та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» (номер рекомендованої кореспонденції 4910107846221).

Відповідачем на лист № 4701/ДВ від 10.10.2018 надано відповідь без номер та дати про відсутність підстав для складання комерційних актів фрми ГУ-22 на вагони №№ 54039284, 54783303, 59954545, 53500641, 56955727, 53561619, 53536025, 54751904, 52570876.

ТОВ «Лемтранс» звернулось зі скаргою № 5053/ДВ від 01.11.2018 до начальника структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії начальника станції Інгулець структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується описом вкладень та чеком ПАТ «Укрпошта» (номер рекомендованої кореспонденції 4910107846990).

На зазначену скаргу позивачем отримано відповідь № 325 від 08.11.2018, відповідно до якої повідомлено що складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів (відсутності частин вагонів) нормативними документами не передбачено. Скарга ТОВ «Лемтранс» не може бути задоволена.

З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 ТОВ «Лемтранс» письмово звернулось із заявою № 4711/ДВ від 10.10.2018 до начальника станції Терни структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується описом вкладень та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» (номер рекомендованої кореспонденції 4910107846426).

З метою складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М ТОВ «Лемтранс» звернулось із заявою № 4712/ДВ від 10.10.2018 до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується описом вкладень та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» (номер рекомендованої кореспонденції 4910107846213).

Крім цього, ТОВ «Лемтранс» звернулось зі скаргою № 5060/ДВ від 01.11.2018 до начальника структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії начальника станції Терни структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується описом вкладень та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» (номер рекомендованої кореспонденції 4910107846981).

На зазначену скаргу позивачем отримало відповідь № 430 від 08.11.2018, відповідно до якої повідомлено, що складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів (відсутності частин вагонів) нормативними документами не передбачено. Скарга ТОВ «Лемтранс» не може бути задоволена.

Структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» складено акти про пошкодження вагона (форма ВУ-25М), а саме: №№ 54039284, 54783303, 59954545, 53500641, 56955727, 53561619, 53536025, 54751904, від 03.10.2018, № 52570876 від 04.10.2018, № 56059918 від 01.10.2018, № 53589545 від 24.09.2018.

Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів позивач був змушений передати структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки останні використовуються у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс».

ТОВ «Лемтранс» було придбано деталі які були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, а саме:

На підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 та специфікації № 17 від 02.10.2017, специфікації № 20 від 02.01.2018, специфікації № 15 від 30.06.2017, специфікації № 12 від 03.05.2017 у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано:

- головна частина 270.023-1 у кількості 9 шт. на загальну суму 46.557,40 грн.

- магістральна частина 483.010-01 у кількості 2 шт. на загальну суму 11.258,09 грн.

Зазначена продукція сплачена згідно платіжних доручень № 131 від 10.01.2018, № 1140 від 19.02.2018.

- затяжка горизонтальних важелів 532.40.100-0сб у кількості 2 шт. на загальну суму 2.760,00 грн.

Зазначена продукція сплачена згідно платіжного доручення № 520 від 22.01.2018.

- ричаг горизонтальний 532.40.023-0 у кількості 4 шт. на загальну суму 1.704,00 грн.

Зазначена продукція сплачена згідно платіжного доручення № 8040 від 18.08.2017.

- валик 36x75 у кількості 2 шт. на загальну суму 64,32 грн.

Зазначена продукція сплачена згідно платіжного доручення № 6172 від 04.07.2017.

Також були придбані запчастини, які були необхідні для закріплення головної частини.

На підставі договору поставки № 410/11 від 17.06.2011 специфікації від 17.04.2018 у TOB «AB метал груп» було придбано болт 12x35 ГОСТ 7805:2008 у кількості 1,87кг на загальну суму 65,55 грн.

Кошти за болт сплачені згідно платіжного доручення № 3131 від 19.04.2018 на підставі виставленого рахунку № 500030979 від 18.04.2018.

На підставі договору поставки № 235/16 від 13.04.2016 специфікації від 17.04.2018 у ПрАТ «ХМЗ» було придбано гайка М12 ГОСТ 5915:2008 у кількості 0,660 кг на загальну суму 24,39 грн.

Кошти за гайки сплачені згідно платіжного доручення № 3973 від 18.05.2018 на підставі виставленого рахунку № 1004 від 12.04.2018.

За договором поставки № 558/14 від 11.12.2014 та специфікації від 27.12. 2017 у ТОВ «ФІРМА «ЛІК-РТІ» було придбано:

- прокладка 270.326 ТУУ 6 00152135.047-97 у кількості 9 шт. на загальну суму 134,46 грн,

- прокладка 270.399.2 ТУУ 6 00152135.047-97 у кількості 1 шт. на загальну суму 13,08 грн.

Кошти були сплачені згідно платіжного доручення № 778 від 05.02.2018 на підставі виставленого рахунку № 50 від 17.01.2018.

Отже, враховуючи вищевикладене, загальна вартість придбаних позивачем деталей склала 62.581,29 грн.

Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Між TOB «JIемтранс» та АТ «Укрзалізниця» (регіональна філія «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця») укладено договір на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів № ПР/В-18129/НЮдч від 01.02.2018. Відповідно до цього договору підрядник зобов`язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням (далі - ТО з відчепленням) під час експлуатації вагонів власності замовника, орендованих вагонів, або вагонів, що знаходяться в оперативному управлінні, згідно договорів суборенди та даних довідки 2610 ГІОЦ УЗ, на момент передачі повідомлення 1354 з кодом 4, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором, за реквізитами, обумовленими Переліком (додаток № 2).

Послуги надаються на території одного із структурних підрозділів виконавця, обумовлених переліком, а саме Структурний підрозділ «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Вагонне депо Кам`янське» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Деталі, для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, були передані Структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та були встановлені на вагони позивача відповідно до актів № 56 від 31.10.2018 та № 58 від 27.11.2018.

Загальна вартість вказаних витрат у розмірі 9.230,51 грн. сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 8741 від 08.11.2018 на підставі рахунку № 100/253 від 31.10.2018, згідно платіжного доручення № 9627 від 10.12.2018 на підставі рахунку № 87/253 від 27.11.2018, згідно платіжного доручення № 9628 від 10.12.2018 на підставі рахунку № 98/253 від 27.11.2018.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 71.811,80 грн (придбані деталі - 62.581,29грн + технічне обслуговування - 9.230,51 грн).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Відповідно до ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно із ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».

Судом встановлено, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», а саме: №№ 54039284, 54783303, 59954545, 53500641, 56955727, 53561619, 53536025, 54751904, 52570876, 56059918, 53589545.

Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Як встановлено судом, на станціях Інгулець та Терни було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, які полягали у відсутності головної та магістральної частин повітророзподільника.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ «Лемтранс» були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені до структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2(4) форми ВУ-36М.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів ТОВ «Лемтранс» було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 62.581,29 грн, здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 9.230,51 грн.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 828/4121 від 01.12.1999, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/91 від 29.11.2007 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 904/4195/16 від 23.03.2017, № 904/3013/16 від 17.01.2017.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданих збитків - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Що стосується аргументів відповідача на спростування позовних вимог, викладених у відзиві на позов, судом їх розглянуто та відхилено, з огляду на таке.

Так, за твердженнями відповідача, його вина у розукомплектуванні вагонів відсутня, оскільки працівниками зафіксований факт не пошкодження вагонів, а крадіжки, що підтверджується актами про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, де у відповідній графі міститься вказівка на вину сторонніх осіб.

Однак, суд зазначає, що складені відповідачем акти про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, за відсутності встановлених правоохоронними органами відповідних обставин у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами. При цьому, в силу пункту 20 Правил складання актів (п. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

Разом з тим, поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Відтак, стверджувати про те, що відбулася крадіжка деталей вагонів, а не їх пошкодження, немає підстав.

Щодо посилань відповідача на безпідставність застосування позивачем до спірних правовідносин ст. 1187 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідно до частини 1 вказаної статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З аналізу наведеної норми, використання, зберігання, утримання транспортних засобів (залізничних вагонів) відповідачем є джерелом підвищеної небезпеки, а тому відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе відповідач, якщо не доведе протилежного.

Твердження відповідача про відсутність доказів на підтвердження усіх елементів складу правопорушення, в тому числі і вини відповідача, спростовуються встановленими та оціненими вище судом обставинами.

При цьому, суд зазначає, що самі лише заяви № ВЧДЕ-2/1845 від 01.10.2018, ВЧДЕ-2/1936 від 10.10.2018, ВЧДЕ-2/1876 від 04.10.2018 до Криворізького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області про вчинення злочину, а саме: розкрадання вагонів, не спростовують наявності вини відповідача у завданні збитків позивачу.

Також, посилання відповідача на статтю 130 Статуту залізниць України є помилковим, оскільки предметом даного спору є стягнення збитків за розукомплектування вагонів, що в свою чергу не передбачає надання позивачем оригіналів документів відповідачу.

Окрім того, всупереч твердженням відповідача, порожні приватні вагони мають статус «вантажу», що встановлено судом вище.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 46-46а, код ЄДРПОУ 30600592) 71.811 (сімдесят одна тисяча вісімсот одинадцять) грн 80 коп збитків, 1.921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова