Рішення № 82006415, 28.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2019Справа № 910/4138/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/4138/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

02 квітня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 01.04.2019 року до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару за договором поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.22)ю від 04.01.2018 року в сумі 13 884,34 грн. з них: пені - 11 846,67 грн. (одинадцять тисяч вісімсот сорок шість гривень 67 копійок) та 3% річних - 2037,67 грн. (дві тисячі тридцять сім гривень 67 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.22)ю від 04.01.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4138/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103049193649 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року у справі № 910/4138/19 вручено уповноваженому представнику відповідача - 06.04.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відтак, строк для надання відзиву на позовну заяву до 22.04.2019 року (включно).

25.04.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись на те, що оплата згідно договору проводиться при наявності усіх умов, передбачених п. 4.2. договору, які позивачем дотримані не були. Крім того, відповідач вказує, що в період нарахування штрафних санкцій позивач включає день фактичної оплати товару, що суперечить п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року № 14. Вказаний відзив направлений засобами поштового зв`язку 22.04.2019 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на відповідному конверті, тобто поданий до суду у встановлений строк.

20.05.2019 року через відділ діловодства суду позивач подав заяву б/н від 16.05.2018 року «Про зменшення позовних вимог», в якій просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7353,41 грн. (сім тисяч триста п`ятдесят три гривні 41 копійки) та 3 % річних в розмірі 1297,66 грн. (одна тисяча двісті дев`яносто сім гривень 66 копійок). Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст.ст. 46, 252 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.

20.05.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України ).

Частиною 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року судом встановлено позивачу строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) - для подання суду: відповіді на відзив на позов та доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що відзив був отриманий позивачем 08.05.2019 року.

Відтак, кінцевим строком для подання позивачем відповіді на відзив є 13.05.2019 року включно.

Однак, відповідь на відзив була відправлена позивачем засобами поштового зв`язку - 17.05.2019 року, тобто з пропуском встановленого судом строку.

При цьому, будь-яких клопотань про продовження процесуальних строків від позивача на адресу суду не надходило.

Відтак, подана позивачем відповідь на відзив до уваги не приймається, у зв`язку з пропуском встановленого строку на вчинення даної процесуальної дії.

За ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (надалі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі директора філії «Панютинський вагоноремонтний завод» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.22)ю, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (товар), відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, кількість і асортимент товару передбачається у специфікації № 1, яка додається до договору.

В п. 4.1. договору зазначено, що форма розрахунків у безготівковій формі.

За умовами п. 4.2 договору, покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.

На виконання умов договору поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.22)ю від 04.01.2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 508 684,72 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 494 від 07.05.2018 року на суму 177 688,80 грн., № 605 від 31.05.2018 року на суму 584 748,00 грн., № 628 від 01.06.2018 року на суму 333 799,20 грн., № 55 від 03.02.2018 року на суму 28 016,64 грн., № 167 від 23.02.2018 року на суму 532 800,00 грн., № 399 від 18.04.2018 року на суму 446 259,84 грн. та № 443 від 26.04.2018 року на суму 405 372,24 грн. (копії містяться в матеріалах справи). Вказані видаткові накладні підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками товариств.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Оскільки спірні видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

При цьому, позивач вказує, що відповідач розрахувався за поставлений товар, але з порушенням строків оплати визначених умовами договору поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.22)ю від 04.01.2018 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Виходячи з вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що у заяві про зменшення позовних вимог б/н від 16.05.2019 року позивач просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних - 1297,66 грн. та пеню - 7353,41 грн., до якої додані розрахунки лише за видатковою накладною №605 від 31.05.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 7.3. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

При цьому, в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за видатковою накладною № 605 від 31.05.2018 року на суму 584 748,00 грн., судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за видатковою накладною № 605 від 31.05.2018 року, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 7353,41 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

При цьому, передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого йому товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Також, при перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних за видатковою накладною № 605 від 31.05.2018 року на суму 584 748,00 грн., в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 1297,66 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю про стягнення з відповідача 8651,07 грн. з них: пені - 7353,41 грн. (сім тисяч триста п`ятдесят три гривні 41 копійка) та 3% річних - 1297,66 грн. (одна тисяча двісті дев`яносто сім гривень 66 копійок).

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, становить - 8651,07 грн.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як визначено нормами Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 грн.

Таким чином, сума судового збору за позовними вимогами у зв`язку із їх зменшенням становить - 1921 грн., тобто 8651,07 грн. х 1,5%.

Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн., відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (код ЄДРПОУ 41323412, адреса: 04111, м. Київ, вул. Черняховського, 29) грошові кошти: 3% річних - 1297,66 грн. (одна тисяча двісті дев`яносто сім гривень 66 копійок), пені - 7353,41 грн. (сім тисяч триста п`ятдесят три гривні 41 копійка) та судовий збір - 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.05.2019 р.

Суддя О.В. Котков