Рішення № 82006254, 17.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2019Справа №910/16191/18

За позовомНотаріальної палати УкраїнидоМіністерства юстиції Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача -Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровичапрозобов`язання спростувати недостовірну інформацію, Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників справи: від позивача:Абросімова О.В.від відповідача:Скалецька І.О.від третьої особи:Грачова А.В.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2019 року Нотаріальна палата України звернулась до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просить суд:

1) визнати неправдивою інформацію, розповсюджену Міністерством юстиції України на пленарному засіданні дев`ятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання 23.11.2018, на засіданні Уряду України, що відбулося 21.11.2018, на прес-конференції Кабінету Міністрів України 19.11.2018;

2) зобов`язати Міністерство юстиції України спростувати недостовірну інформацію шляхом публічного виступу на найближчому черговому засіданні та прес-конференції Кабінету Міністрів України та найближчій черговій сесії Верховної Ради України, що слідують після набрання рішенням господарського суду міста Києва у даній справі законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що поширена відповідачем інформація є неправдивою та такою, що підриває довіру до нотаріату України, має негативний вплив на Нотаріальну палату України та шкодить їх діяльності. Крім того, позивач стверджує, що дана недостовірна інформація була поширена Міністерством юстиції України в особі Міністра юстиції на офіційних засіданнях Кабінету Міністрів України та черговій сесії Верховної Ради України з метою формування помилкової соціальної свідомості фізичних та юридичних осіб та дезінформації Народних депутатів України, міністрів для прийняття рішення Верховною Радою України про ухвалення Закону України №9311 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій захисту державою права власності", який стосується діяльності нотаріусів України, а тому повинна бути спростована відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2018 (постановленою після усунення позивачем недоліків позову, встановлених ухвалою від 10.12.2018) відкрито провадження у справі №910/16191/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у розгляді справи Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; підготовче засідання призначено на 24.01.2019.

16.01.2019 через відділ діловодства суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечує проти позову та вказує, що інформація, що оголошена в доповіді Міністра юстиції України Петренка П.Д. містить достовірні дані та ґрунтується на дослідженнях, які були проведені на передодні. Крім того, відповідач стверджує про відсутність доказів завдання шкоди діловій репутації позивача та впливу на оцінку його діяльності в очах оточуючих оголошенням інформації, яка зазначена у виступі третьої особи, оскільки у своїй доповіді Міністр юстиції України Петренко П.Д. не посилався на Нотаріальну палату України.

24.01.2019 Нотаріальною палатою України було подано до суду відповідь на відзив з доказами її направлення іншим учасникам справи, в якій позивач вказує, що відповідачем не надано жодних конкретних доказів на підтвердження викладених у відзиві доводів, зокрема, не зазначено ким саме та як проводилось соціологічне опитування. При цьому, позивач звертає увагу суду, що саме на відповідача покладено обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 12.02.2019.

11.02.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли пояснення з доказами їх направлення іншим учасникам справи, в яких третя особа вказує, що позивачем не доведено факту поширення інформації, яку він просить зобов`язати відповідача спростувати. Також, представник третьої особи вказує, що дана інформація не стосується діяльності Нотаріальної палати України, а тому не могла завдати шкоди його діловій репутації. Крім того, на думку третьої особи, позовні вимоги Нотаріальної палати України не можуть бути виконані, оскільки можливість виступу на черговому засіданні та прес-конференції Кабінету Міністрів України та найближчій черговій сесії Верховної Ради України не залежить від Міністерства юстиції України.

Також, 11.02.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшла заява про недопустимість доказів, в якій вказано, що доданий до позову відеозапис на електронному носії не засвідчений електронними підписами, а тому не є належним доказом.

12.02.2019 Нотаріальною палатою України було подано заяву про зменшення позовних вимог з доказами її направлення іншим учасникам справи, яка зводиться до виключення однієї із цитат, які просить спростувати позивач.

12.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. Вказане клопотання мотивоване тим, що статут Нотаріальної палати України не наділяє президента Нотаріальної палати України повноваженнями щодо залучення адвоката, який і підписав даний позов.

Крім того, 12.02.2019 відповідачем було подано клопотання про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, так як даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки пред`явлений Нотаріальною палатою України позов не пов`язаний із здійсненням господарської діяльності позивачем.

12.02.2019 Міністерством юстиції України подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що з огляду на суб`єктний склад учасників справи, а також враховуючи характер спірних правовідносин, позивач не наділений правом звернення до господарського суду із даним позовом.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 12.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю (про закриття провадження у справі) та оголошено перерву у підготовчому засіданні на 19.02.2019.

15.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення щодо клопотань відповідача про залишення позову без розгляду та про визнання доказів недопустимими з доказами їх направлення іншим учасникам справи, в яких Нотаріальна палата України вказує, що згідно статуту позивача офіційним представником Нотаріальної палати України, а також гарантом її єдності є Президент Нотаріальної палати України, який керує такою її діяльністю. Щодо наданого ним в якості доказу відеозапису, то позивач зазначає, що такий запис був ним скопійований з публічного інтернет-ресурсу "Youtube", а тому електронного підпису не потребує.

19.02.2019 через відділ діловодства суду Міністерством юстиції України подано клопотання, в якому відповідач просить продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкласти підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про відкладення підготовчого засідання; відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про залишення позовної заяви без розгляду; продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/16191/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.02.2019.

26.02.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення на заперечення позивача, за змістом яких Міністр юстиції України вказує, що наданий Нотаріальною палатою України на електронному носії запис не може вважатись належним електронним доказом, оскільки позивачем особисто не здійснювався відеозапису прес-конференції чи виступів відповідача, він не міг створити оригіналу відеозапису, а мав отримати його від автора такого відеозапису.

28.02.2019 Нотаріальною палатою України через відділ діловодства суду було подано пояснення, в яких позивач вказує про наявність у нього повноважень на представництво усіх нотаріусів України на підставі п.п. 2.3, 2.4 Статуту Нотаріальної плати України. В свою чергу позивач вказує, що надані ним відеозаписи виступу Міністра юстиції України є у відкритому доступі в мережі Інтернет на публічному ресурсі www.youtube.com, з якого вбачається, що власниками вказаних відеозаписів та особами, які їх розмістили, є Кабінет Міністрів України та Інформаційне управління Верховної Ради України.

В підготовчому засіданні 28.02.2019 представником відповідача було надано заяву, в якій Міністерство юстиції України заперечувало проти перегляду наданих позивачем відеозаписів, оскільки представник відповідача був позбавлений можливості ознайомитись із відео, які містяться на електронному носії. Крім того, відповідач вчергове зазначив про порушення позивачем процедури подання електронних доказів.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2019 задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 05.03.2019; за власною ініціативою зобов`язано відповідача надати суду: документальне підтвердження факту існування на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України, посилання на яке зазначене на другій сторінці, будь-якого відеозапису, а у разі якщо такий запис існував - надати інформацію про дату його видалення; попереджено відповідача про наслідки невиконання вимог протокольної ухвали суду.

05.03.2019 через відділ діловодства суду третьою особою було подано для долучення до матеріалів справи експертний висновок щодо відеоматеріалів публічних виступів Міністра юстиції України Петренка П.Д., складений 04.03.2019 Завідувачем лабораторії психології політико-правових відносин Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Духневич В.М. Так, за висновками експерта зміст спірних публічних виступів орієнтований на формування позитивної громадської думки щодо прийняття пакету анти рейдерських ініціатив. Ознак формування негативної думки відносно діяльності Нотаріальної палати України у висловах Міністра юстиції України не виявлено (Нотаріальна палата жодного разу не згадувалась у виступах), в той час як інформацію про негативний стан надання нотаріальних послуг українцям в окремих регіонах носить проблемний характер, фіксує увагу аудиторії на проблемах доступу до послуг реєстраторів.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 05.03.2019 долучено експертний висновок щодо відеоматеріалів публічних виступів Міністра юстиції України Петренка П.Д., складений 04.03.2019 Завідувачем лабораторії психології політико-правових відносин Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Духневич В.М. до матеріалів справи; у задоволенні усного клопотання позивача про витребування доказів відмовлено; закінчено підготовче провадження у справі №910/16191/18; встановлено позивачу строк для підготовки письмових пояснень з приводу долученого експертного висновку; призначено розгляд даної справи по суті на 22.03.2019.

14.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про долучення доказів, в якому Нотаріальна палата України вказує, що вважає долучений Міністерством юстиції України висновок таким, що є неналежним та недопустимим доказом у розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 29.03.2019.

29.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення щодо порушення прав нотаріусів у виступі Міністра юстиції України, зокрема, Нотаріальна палата вказує, що висловлення третьої особи щодо "псевдоподатку", який нотаріуси стягують з українського бізнесу та українських громадян, вказує на приховування приватними нотаріусами доходів та несплату ними встановлених законодавством України податків. Крім того, позивач стверджує, що відповідні виступи Міністра юстиції України, в яких висвітлювалась діяльність нотаріусів в негативному аспекті, були спрямовано виключно на переконання народних депутатів України щодо прийняття змін до законодавства про нотаріат.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.04.2019.

03.04.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання з процесуальних питань, в яких представник Міністра юстиції України повідомляє суд, що вважає, що підстави для перегляду в мережі Інтернет відеозаписів, які стосуються пленарного засідання Верховної Ради України від 23.11.2018, відсутні.

04.04.2019 через відділ діловодства суду Міністерством юстиції України подано письмові пояснення, в яких відповідач вказує, що у виступі третьої особи жодного разу не згадувалось про Нотаріальну палату України, а висловлювання щодо "псевдоподатку" стосувалися виключно загальних принципів стягнення плати за нотаріальні послуги приватними нотаріусами. Крім того, відповідач зазначає, що у виступі третьої особи жодним чином не міститься цитат, які наведені позивачем, а останні є неповними та вирваними з контексту.

Також 04.04.2019 Міністерством юстиції України було подано заперечення проти перегляду відеозаписів, розміщених в мережі Інтернет з підстав подання таких доказів з порушенням визначеного господарським процесуальним законодавством строку.

05.04.2019 Міністерством юстиції України було подано заперечення проти долучення поданих Нотаріальною палатою України пояснень з підстав подання таких пояснень з порушенням визначеного господарським процесуальним законодавством строку.

05.04.2019 Нотаріальною палатою України на виконання вимог протокольної ухвали суду від 29.03.2019 надано пояснення з приводу цитат виступу Міністра юстиції України на пленарному засіданні дев`ятої сесії Верховної Ради України, які, на думку позивача, підлягають спростуванню.

В судовому засіданні 05.04.2019 представником третьої особи надано суду заперечення на пояснення позивача від 29.03.2019, в яких зокрема звертається увага на те, що позивач безпідставно стверджує про стягнення приватними нотаріусами 1% від суми угоди на підставі п. 3 Декрету про державне мито, оскільки приватні нотаріуси надають послуги за договірними цінами, однак вони не зобов`язані стягувати 1% від вартості угоди, оскільки таке державне мито встановлене за послуги саме державних нотаріусів.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 05.04.2019 постановлено здійснити дослідження відеозаписів в мережі Інтернет; долучено всі пояснення учасників справи до матеріалів справи, в тому числі пояснення третьої особи; в судовому засіданні оголошено перерву до 12.04.2019.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 19.04.2019.

17.04.2019 на виконання вимог протокольної ухвали господарського суду міста Києва третьою собою надано пояснення з приводу свого вислову щодо скасування норми про встановлення плати у розмірі не менше 1% від суми договору для приватних нотаріусів. Так, Міністр юстиції України вказує, що законопроект, на підтримку якого третя особа проголосила спірні виступи, запроваджує соціальні гарантії щодо оплати нотаріальних дій вчинених державними нотаріусами та має на меті внесення змін до нормативно-правових актів щодо сплати приватними нотаріусами плати шляхом нівелювання обов`язку стягнення не менше 1% від суми правочину, яка насправді не є державним митом та не перераховується приватними нотаріусами до державного бюджету як "державне мито", а є доходом приватного нотаріуса.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2019 відкладено судове засідання на 26.04.2019.

Судове засідання, призначене на 26.04.2019, не відбулося з технічних причин - у зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщеннях господарського суду міста Києва, у зв`язку чим ухвалою від 26.04.2019 призначено наступне судове засідання на 17.05.2019.

В судове засідання 22.01.2019 представники учасників справи з`явились, надали пояснення по суті справи, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечували на просили суд відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 17.05.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Нотаріальна палата України у своєму позові просить суд (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 12.02.2019) визнати неправдивою та спростувати інформацію, розповсюджену Міністерством юстиції України на пленарному засіданні дев`ятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання 23 листопада 2018 року, на засіданні Уряду України, що відбулося 21 листопада 2018 року, на прес-конференції Кабінету Міністрів України 19 листопада 2018 року про те, що:

1. «Всі бізнес асоціації підтримали законопроект №9311 в «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій захисту державою права власності».

2. « 7 мільйонів сільського населення не мають доступу до послуг державних нотаріусів, сервісів щодо оформлення спадщини, власності за прийнятною ціною з елементарних, але надзвичайно важливих питань - оформлення власності, спадщини».

3. «У 122 районах України, що є третиною її території, відсутні державні та приватні нотаріуси, доступ до сервісів відсутній. Громадяни повинні їхати 300 км. для того, щоб отримати послуги нотаріуса».

4. «У трьох районах України - це м. Маневичі Волинської області, с. Бережівка Ічнянського району Чернігівської області, райцентр Семенівка на Полтавщині відсутні нотаріуси. У місті Маневичі на Волині відсутні, як державний нотаріус так і приватні. Більшість жителів району мають статус постраждалих від чорнобильської катастрофи і відповідні пільги. Вони мають 300 кілометрів їхати, щоб знайти державного нотаріуса і оформити законні права. Люди займають черги і черги складають 8-12 місяців, щоб тільки подати документи на відкриття спадщини. Жителі села Бережівка раніше вимушені були їхати за 100 км до м. Ічня для оформлення спадщини та елементарно довіреності, а після виходу на пенсію державного нотаріуса у м. Ічня, зараз вимушені їхати за 250 км до м. Чернігова».

5. « 4 чи 8 тисяч грн. за одну послугу в приватного нотаріуса для мешканців села - це величезні гроші» (мешканці села) Послуги приватних нотаріусів коштують в рази дорожче».

6. «Документ передбачає запровадження низки соціальних гарантій під час сплати вартості нотаріальних послуг. Прибирається сірий «псевдоподаток» в 1%, який десятиріччями стягували приватні нотаріуси з українського бізнесу і українських громадян, не маючи на це жодних підстав та не спрямовуючи його до державного бюджету в результаті.».

7. «Ми провели загальнонаціональне опитування мешканців сільської місцевості, що складає 35000 громадян. 73% із опитуваних хоча б один раз у рік звертаються до нотаріуса для вчинення заповіту та спадщини.».

Таким чином, позивач вказує, що у наведеній частині виступи Міністра юстиції України Петренка П.Д. містять недостовірну (неправдиву) інформацію, що підриває довіру до нотаріату України, має негативний вплив на Нотаріальну палату України та шкодить їх діяльності, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суть заперечень відповідача та третьої особи проти позову зводилась до наступного:

1) Нотаріальна палата України не наділена правом на звернення з позовом про захист ділової репутації, оскільки, по-перше, у спірних доповідях Міністерства юстиції України жодного разу не згадувався позивач, по-друге, у позивача відсутні повноваження звертатись до суду із позовом про захист ділової репутації приватних нотаріусів України;

2) надані позивачем відеозаписи на електронному носії не є належним в розумінні Господарського процесуального кодексу України доказом;

3) третьою особою не висловлювалась недостовірна (неправдива) інформація в негативному контексті з приводу діяльності приватних підприємців.

Щодо повноважень Нотаріальної палати України на звернення до господарського суду із даним позовом.

Позов Нотаріальної палати України мотивований тим, що на думку позивача, третьою особою було поширено інформацію шляхом оголошення доповіді, яка містить недостовірну інформацію, що підриває авторитет приватних нотаріусів в Україні та довіру громадян до приватного нотаріату.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що метою професійного самоврядування нотаріусів є об`єднання на професійній основі зусиль нотаріусів для виконання покладених на них цим Законом обов`язків і забезпечення їхніх прав, представництво професійних інтересів нотаріусів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, захист професійних інтересів та соціальних прав нотаріусів, сприяння підвищенню професійного рівня нотаріусів та надання їм методичної допомоги, захисту інтересів фізичних і юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості нотаріуса.

Відповідно до п. 1.1. Статуту позивача Нотаріальна палата України є недержавною професійною організацією, яка об`єднує всіх нотаріусів України на засадах обов`язкового членства відповідно до Закону України "Про нотаріат" та здійснює професійне самоврядування у сфері нотаріату.

Підпунктом 8 пункту 2.4 Статуту передбачено, що Нотаріальна палата України для досягнення мети своєї діяльності та за рахунок коштів НПУ захищає права, свободи і законні інтереси, честь і гідність як кожного нотаріуса, так і нотаріату в цілому.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що як законодавством, так і Статутом позивача передбачено повноваження Нотаріальної палати України, як спеціального органу самоврядування нотаріусів, на звернення до суду із позовом від імені нотаріуса чи нотаріату в цілому, в тому числі предметом якого є захист ділової інформації приватних нотаріусів та спростування недостовірної інформації, відтак в цій частині за печення відповідача та третьої особи є необґрунтованими.

Щодо наданих позивачем доказів на електронному носії.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем було надано на електронному носії відеозаписи виступів Міністра юстиції України в якості доказів висловлення ним неправдивої інформації. При цьому, у своєму позові Нотаріальна палата України посилалась на вказані виступи та вказувала про їх публікацію в мережі Інтернет, в тому числі на публічному ресурсі www.youtube.com.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, позивач посилається на виступи публічної особи - Міністра юстиції України на пленарному засіданні дев`ятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання 23 листопада 2018 року, на засіданні Уряду України, що відбулося 21 листопада 2018 року, на прес-конференції Кабінету Міністрів України 19 листопада 2018 року, як на докази, які підтверджують викладену ним правову позицію.

Варто зауважити, що відзив відповідач на позов не містить жодних заперечень з приводу наданих позивачем відеозаписів в контексті їх неналежності та недопустимості.

Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Зважаючи на те, що відзив відповідача не містить жодних заперечень з приводу належності та допустимості наданих позивачем на електронних носіях відеозаписів, Міністерство юстиції України позбавлене права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Попри наведене, вказані виступи фіксувались як самими органами державної та виконавчої влади, так і представниками масової інформації, та відповідно публікувалися ними в мережі Інтернет.

Судом було досліджено як надані позивачем відеозаписи виступів Міністра юстиції України на пленарному засіданні дев`ятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання 23 листопада 2018 року, на засіданні Уряду України, що відбулося 21 листопада 2018 року, на прес-конференції Кабінету Міністрів України 19 листопада 2018 року, так і опубліковані в мережі Інтернет на публічному ресурсі www.youtube.com.

При цьому, будь-які підстави вважати, що такі відеозаписи одержані з порушенням закону, а відтак у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України не підлягають прийняттю судом, відсутні.

Зокрема, відповідні виступи Міністра юстиції України публікувалися в засобах масової інформації, розміщувались в мережі Інтернет самими органами державної та виконавчої влади, а відтак спірні виступи та їх зміст можуть вважатись загальновідомими обставинами.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази відповідають вимогам ст.ст. 73, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, а відтак підлягають дослідженню та оцінці судом при вирішенні даного спору.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо розгляду позовних вимог Нотаріальної палати України по суті.

Частиною 4 статті 32 Конституції України гарантовано кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Інформація, тобто документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі, є видом нематеріальних благ, щодо якого можуть виникати цивільні права і відносини. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Основні правила щодо ведення інформаційної діяльності, тобто одержання, використання, поширення та зберігання інформації і захисту прав суб`єктів інформаційних відносин містяться у статтях 32 і 34 Конституції України, а також у Цивільному кодексі України та Законах України "Про інформацію".

Згідно частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту (статті 269, 270 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 277 Цивільного кодексу України і статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".

Тобто, лише встановлення судом наявності всіх чотирьох елементів правопорушення в їх сукупності може мати наслідком притягнення відповідача до відповідальності за поширення недостовірної інформації, в той час як відсутність одного із елементів такого правопорушення свідчить про відсутність в діях відповідача складу такого правопорушення.

Судом на стадії дослідження доказів в судових засіданнях, в яких приймали участь представники учасників справи, було здійснено перегляд як наданих позивачем відеозаписів, так і аналогічних відеозаписів в мережі Інтернет на публічному ресурсі www.youtube.com та не було виявлено (встановлено) жодної дослівної цитати, які вказуються позивачем у прохальній частині позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 12.02.2019).

За своєю суттю наведені позивачем, нібито, цитати Міністра юстиції України є симбіозом кількох окремих речень з виступу та фактично являють собою вираження суб`єктивного сприйняття позивачем виступу третьої особи.

Однак суд вважає за необхідне зауважити, що якщо відійти від формального підходу до надання правової оцінки відповідним цитатам, то всі ці цитати, окрім цитати №6 щодо "псевдоподатку", переважно є оціночними судженнями та жодним чином не порушують особисті немайнові права ні приватних нотаріусів, ні Нотаріальної палати України (не мають негативного впливу), а відтак і не можуть завдати шкоди діловій репутації приватного нотаріату.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Що ж до цитати №6, то позивач її наводить у такій редакції - «Документ передбачає запровадження низки соціальних гарантій під час сплати вартості нотаріальних послуг. Прибирається сірий «псевдоподаток» в 1%, який десятиріччями стягували приватні нотаріуси з українського бізнесу і українських громадян, не маючи на це жодних підстав та не спрямовуючи його до державного бюджету в результаті.».

По-перше, за наслідками здійснення дослідження відеозаписів судом встановлено, що у виступі третьої особи жодним чином не вказується про відсутність правових підстав (незаконність, неправомірність тощо) стягнення приватними нотаріусами такого «псевдоподатку» в розмірі 1%.

По-друге, частиною 1 статті 31 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

В той же час пунктом 1 указу Президента України "Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій" №762/98 від 10.07.1998 встановлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.

З наведеного вбачається, що вартість вчинення приватним нотаріусом нотаріальної дії не може бути меншою, ніж вартість такої нотаріальної дії, вчиненої державним нотаріусом, однак справлена приватним нотаріусом сума не є за своєю суттю податком (митом), який відразу справляється до Державного бюджету України, та відповідно із даної суми нотаріус вираховує витрати та отримує дохід, та лише частина від вказаної суми в якості обов`язкових платежів (плата за вчинення нотаріальних дій, податки, пенсійні відрахування тощо) перераховується до Державного бюджету України.

Наведене, зокрема, підтверджується пунктом 39 наданих позивачем Звітів про роботу державних та приватних нотаріусів за 2016 рік та за 2017 рік, з яких вбачається, що у 2017 році державними нотаріусами було перераховано до Державного бюджету України державне мито у розмірі 63 462 161,00 грн., а у 2016 році - 59 700 171,00 грн., в той час як приватними нотаріусами до Державного бюджету України державне мито не сплачувалось.

Таким чином, наведена Міністром юстиції України цитата щодо псевдоподатку, можливо ї некоректно сформульована, однак її неможливо визнати такою, що містить недостовірну інформацію, оскільки плата, яка справляється приватними нотаріусами за вчинення нотаріальної дії дійсно не є податком чи митом по своїй суті.

Суд відзначає, що сам факт зазначення позивачем слова псевдоподаток в лапках свідчить про те, що позивач визнає, що такий вислів третьої особи не слід тлумачити в бульквальному розумінні та в даному випадку мова йшла не про незаконність чи неправомірність стягнення приватними нотаріусами вартості нотаріальної дії у розмірі не меншому ніж встановлений державним нотаріусам, а про сам підхід встановлення такого розміру для приватних нотаріусів на нормативно-правовому рівні.

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність у виступі Міністра юстиції України Петренка П.Д. висловів, на які посилається Нотаріальна палата України, що містять недостовірну (неправдиву) інформацію, що підриває довіру до нотаріату України, має негативний вплив на Нотаріальну палату України та шкодить їх діяльності, а відтак суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Таким чином, судові витрати Нотаріальної палати України, які складаються з судового збору та, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Нотаріальної палати України (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 7А; ідентифікаційний код 38684025) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622) про захист ділової репутації шляхом визнання інформації неправдивою та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в частині сплаченого судового збору, покласти на Нотаріальну палату України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 24.05.2019

Суддя Р.В. Бойко