Рішення № 82006038, 20.05.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/57/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2019 справа № 908/786/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЕССІТІ Україна” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 13, офіс 13; адреса для листування: 04071, місто Київ, вул. Верхній Вал, 4-В)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (69006, місто Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207)

про стягнення 529695,55 грн.,

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Біда К.М., довіреність б/н від 21.01.2019

від відповідача: Кандаурова А.А., довіреність № 52/2019 від 04.04.2019

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” 529818,95 грн. основного боргу по оплаті за поставлений товар за договором поставки № 30 від 14.10.2014.

Ухвалою суду від 19.04.2019, після усунення позивачем обставин, які зумовити залишення позовної заяви без руху, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/786/19, присвоєно справі номер провадження 18/37/19, призначено розгляд справи на 20.05.2019.

В судовому засіданні 20.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав частково, з урахуванням поданої раніше заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 529695,55 грн.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана до початку першого судового засідання, не порушує інтересів інших осіб, тому приймається судом до розгляду.

Розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 529695,55 грн. основного боргу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 30 від 14.10.2014 призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в сумі 529695,55 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 6, 11, 509, 524, 525, 526, 639, 610, 612, 625-629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 265 ГК України позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечив та підтримав подані раніше заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про повернення позовної заяви.

В заяві № 118 від 03.05.2019 (вх. № 08-08/9832/19 від 07.05.2019) відповідач, посилаючись на неналежне оформлення первинних бухгалтерських документів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та неврахування позивачем при визначенні суми по видатковій накладній № 7593 від 27.11.2018 акта розбіжностей, що, за його доводами, потребує детального дослідження, просив суд розглянути справу № 908/786/19 в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач у встановлений строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Розглянувши заяву відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, суд не визнав заперечення відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження обґрунтованими. Предметом заявлених вимог у даній справі було стягнення з відповідача 529 818,95 грн., з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог - розмір яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи наведене, з огляду на малозначність справи в силу норм ГПК України, а також те, що наведені відповідачем доводи по суті є запереченням на заявлені позовні вимоги, заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” суд залишає без задоволення.

В поданій 07.05.2019 заяві № 121 від 03.05.2019 відповідач просив суд застосувати наслідки ч. 4 ст. 174 ГПК України та вважати позовну заяву неподаною і повернути її заявнику. За доводам відповідача, в заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач зазначив нову ціну позову, що по суті є поданням нового позову, а не усуненням недоліків, оскільки право на збільшення або зменшення ціни позову може бути реалізовано лише після відкриття провадження у справі.

Суд доводи відповідача відхиляє та залишає зазначену заяву без задоволення, оскільки ухвалою суду від 19.04.2019 викладені позивачем у заяві про усунення недоліків вимоги до розгляду не прийнято, а визнано усуненням недоліків подання обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу та доказів направлення цього розрахунку на адресу відповідача, тому позовна заява прийнята до розгляду з первісними вимогами про стягнення 529818,95 грн.

У відзиві на позов відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог видаткові накладні не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством до первинних документів. Відзначив, що надані до позовної заяви видкові накладні не містять посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції та правильність її оформлення з боку відповідача, товарно-транспортні накладні також мають суттєві недоліки (відсутні підписи відповідальних осіб вантажоодержувача та водія). Також зазначив про невірне визначення суми по видатковій накладній № 7593 від 27.11.2018, зазначено 32727,10 грн., а з урахуванням акта розбіжностей ця сума складає 32603,68 грн.

Позивач у відповіді на відзив вказав на те, що на всіх видаткових накладних наявний підпис в графі отримувача товару та печатка ТОВ «Український Рітейл», видаткові накладні підписані із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення зі сторони отримувача. Позивач наголошує, що у відзиві на позов відповідач не вказував на факт підписання видаткових накладних не уповноваженою особою ТОВ «Український Рітейл» та їх засвідчення підробленою печаткою підприємства. З претензіями щодо нездійснення поставки у спірний період або щодо повернення товару відповідач до позивача не звертався. Вважає підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням факту здійснення господарської операції.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕССІТІ Україна” (постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупцем, відповідачем у справі) 14.10.2014 укладено договір поставки № 30 (надалі – Договір).

За умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець – приймати та оплачувати товар, далі – “Товар” на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку № 1 “Специфікація”, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється постачальником окремими партіями згідно із замовленнями на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, у кількості та на дату, що зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами та за власний рахунок. У випадку підписання сторонами графіку поставок, строки поставки визначаються згідно узгодженого графіка.

Пунктом 2.8 Договору встановлено, що зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, якщо він здійснив поставку товарів:

- у погоджені з покупцем день та час;

- в асортименті та кількості, згідно замовлення;

- за цінами, затвердженими сторонами у специфікації;

- повним пакетом супровідної документації;

- у повній відповідності до діючого законодавства України та умов договору.

За визначенням п. 3.7 Договору, разом із товаром постачальник зобов`язаний надати наступні товаросупровідні документи:

- замовлення на поставку товару з відміткою постачальника (підписом та печаткою) про отримання замовлення;

- товарна накладна;

- товарно-транспортна накладна;

- податкова накладна (окрім випадків, передбачених законодавством та договором);

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України;

- довіреність на представника постачальника або перевізника, що надає право передання товару, фіксації факту невідповідності товару та/або супровідних документів умовам договору або законодавства, отримання листів та документів від покупця.

Відповідно до п. 6.5 Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 11.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Сторони не надали суду доказів припинення договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

На виконання умов Договору позивачем в період вересень-грудень 2018 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 593305,17 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 5871 від 18.09.2018 на суму 155023,99 грн. з ПДВ, № 6057 від 25.09.2018 на загальну суму 87648,00 грн. з ПДВ, № 6205 від 02.10.2018 на загальну суму 80108,38 грн. з ПДВ, № 6367 від 09.10.2018 на загальну суму 28056,79 грн. з ПДВ, № 7442 від 20.11.2018 на загальну суму 181088,86 грн. з ПДВ, № 7443 від 20.11.2018 на загальну суму 7585,87 грн. з ПДВ, № 7593 від 27.11.2018 на загальну суму 32603,68 грн. з ПДВ (з урахуванням акта розбіжностей), № 7729 від 04.12.2018 на загальну суму 20105,90 грн. з ПДВ, № 7730 від 04.12.2018 на загальну суму 1083,70 грн. з ПДВ.

Вартість отриманої продукції сплачено відповідачем частково в сумі 63609,62 грн., що зарахована згідно виписки № 215 на загальну суму 293330,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати отриманого товару визначено у п. 6.5 Договору – 60 (шістдесять) календарних днів з дня поставки товару.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати повної вартості товару у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за Договором за отриманий в період вересень-грудень 2018 року товар на загальну суму 529695,55 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються підписами особи, яка отримала товар з боку відповідача на видаткових накладних, які засвідчені печаткою ТОВ «Український Рітейл».

Стосовно доводів відповідача про незазначення у видаткових накладних посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку відповідача, суд зазначає, що зазначені відомості не були зазначені саме з боку відповідача.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд відзначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував фактичної поставки позивачем відповідачу товару за переліченими у позові видатковими накладними.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що покупець вправі відмовитись від приймання товару, поставленого постачальником, якщо при передачі товару буде виявлено невідповідність товару вимогам даного договору.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 3.5 Договору також передбачено, що якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів товару, що поставляється, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, якість, інші обов`язкові реквізити первинних документів), покупець вправі відмовитися від приймання товару або прийняти його якщо якість товару відповідає вимогам договору.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів стосовно відмови від приймання товару. Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних документах, відсутності супровідних документів на товар, тощо.

Отже, договором передбачені наслідки невідповідності супровідних документів постачаємому товару, тобто, вказуючи на недоліки супровідної документації, відповідач не надав складених в процесі приймання товару відповідних актів або відмови від прийняття товару, відповідно до умов п.п. 3.5, 3.6 Договору.

Суд враховує, що на усіх видаткових накладних міститься відбиток круглої печатки юридичної особи – відповідача, наявності якої відповідач не заперечив. У накладних зазначене прізвище особи, яка приймала товар. Неістотні недоліки у видаткових накладних, про які зазначив відповідач, не роблять дані накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Доказів підроблення підписів на накладних відповідачем не надано.

Щодо доводів відповідача про невідповідність наданих позивачем товарно-транспортних накладних вимогам закону, оскільки в них відсутні підписи відповідальних осіб вантажоодержувача та водія, суд відзначає, що наведені відповідачем недоліки не свідчать про недоведеність факту поставки з огляду на наявність підписаних покупцем відповідних видаткових накладних.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав доказів звернення до позивача з будь-якими письмовими вимогами щодо невиконання зобов`язань за договором поставки та не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або надання належних товаросупровідних документів на товар. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов`язання з поставки товару відповідно до умов п. 2.8 Договору. Отже, відповідач мав оплатити товар протягом 60 календарних днів з моменту поставки.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 529695,55 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України “Про судовий збір”. Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає – 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача 529695,55 грн. (з урахуванням прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог), тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати – 1,5 відсотки ціни позову, що складає 7945,43 грн.

Згідно наданого до позову платіжного доручення № 120 від 18.02.2019 позивачем сплачено 7947,28 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 1,85 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету сума зайво сплаченого судового збору в розмірі 1,85 грн., - за наявності відповідного клопотання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207, ідентифікаційний код 34604386) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЕССІТІ Україна” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 13, офіс 13; адреса для листування: 04071, місто Київ, вул. Верхній Вал, 4-В, ідентифікаційний код 34356863) 529695,55 грн. (п`ятсот двадцять дев`ять тисяч шістсот дев`яносто п`ять грн. 55 коп.) основного боргу та 7945,43 грн. (сім тисяч дев`ятсот сорок п`ять грн. 43 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 27.05.2019.

Суддя В.В. Носівець