Ухвала суду № 82005662, 27.05.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"27" травня 2019 р. справа № 903/311/19 Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради, м.Луцьк

до відповідача: Наконечного Ігоря Васильовича , м. Луцьк

про стягнення 29 068,68 грн.

Встановив:

24 квітня 2019 року Відділ управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Наконечного Ігоря Васильовича 29 068,68 грн., в тому числі 26 754,51 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів згідно договору оренди нежитлових приміщень №218 від 23.02.2017р. та 2314,17 грн. пені

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень №218 від 23.02.2017р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по сплаті орендних платежів та нарахування у зв`язку з цим суми пені.

Ухвалою суду від 26.04.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 27.03.2019р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, явку повноважних представників сторін в судове засідання визначено на їх розсуд.

27 травня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстроване клопотання Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради про:

- закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору (сплатою Наконечним І.В. коштів у повному обсязі - заява на переказ готівки №ПН1710573 від 15.05.2019р. на суму 14 568,68 грн., квитанція №ПН908633 від 15.05.2019р. на суму 14 500,00 грн. та виписка Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку про рух коштів на особовому рахунку станом на 15.05.2019р.);

- повернення Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради сплаченої згідно платіжного доручення №580 від 16.04.2019р. суми судового збору 1921,00 грн.

У визначений господарським судом день та час сторони повноважних представників в засідання суду не направили, хоча про день та час розгляду справи в суді були повідомлені належним чином про що свідчать поштові повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.

В процесі підготовки справи до розгляду в судовому засіданні та дослідження матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Статтею 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

При пред`явлені відповідного позову до суду позивачем в якості відповідача було зазначено Фізичну особу-підприємця Наконечного Ігоря Васильовича (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ). Поруч з цим, як це вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.03.2019р. було внесено запис № 21980060003018340 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Наконечного Ігоря Васильовича.

Викладені обставини, на думку суду, свідчать про те, що належним відповідачем у справі повинен виступати не підприємець Наконечний Ігор Васильович, а фізична особа Наконечний Ігор Васильович , а спір слід продовжувати розглядати господарським судом, за правилами господарського судочинства, зокрема, з огляду на наступне:

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Як уже зазначалось, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем було пред`явлено вимогу про стягнення на його користь з Фізичної особи-підприємця Наконечного Ігоря Васильовича 29 068,68 грн., в тому числі 26 754,51 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів згідно укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень №218 від 23.02.2017р. та 2314,17 грн. пені.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо сплати орендних платежів згідно договору оренди нежитлових приміщень №218 від 23.02.2017р., яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Частиною 4 ст. 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За наслідками розгляду в судовому засіданні клопотання Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради про закриття провадження у справі та про повернення позивачу сплаченої суми судового збору судом встановлено, що останнє підписане В.о. начальника відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради Тарасюком Т.П., відповідає вимогам закону, а тому підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем у справі було вжито заходів, спрямованих на добровільне врегулювання господарського спору шляхом сплати Наконечним І.В. коштів у повному обсязі згідно заяви на переказ готівки №ПН1710573 від 15.05.2019р. на суму 14 568,68 грн., квитанція №ПН908633 від 15.05.2019р. на суму 14 500,00 грн., що, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, є підставою для закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Розглянувши заявлене клопотання позивача, виходячи з принципу диспозитивності господарських відносин, з огляду на те, що зазначені дії сторони не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, господарський суд прийшов до висновку, що заяву Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради слід задовольнити та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України.

Поруч з цим, беручи до уваги постановлення господарським судом за наслідками розгляду в судовому засіданні даної справи ухвали про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору, враховуючи заявлене позивачем клопотання про повернення сплаченої суми судового збору, у господарського суду виникають обставини для постановлення відповідної ухвали про повернення Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради з Державного бюджету України сплаченої згідно платіжного доручення №580 від 16.04.2019р. суми судового збору 1921,00 грн.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", п. 2 ч. 1 ст. 231 , ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі закрити.

2. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009628) повернути Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради (43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 17, код ЄДРПОУ 37610633) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1921,00 грн., сплачений останнім при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №580 від 16.04.2019р. на суму платежу 1921,00 грн., відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (оригінал платіжного доручення №580 від 16.04.2019р. на суму платежу 1921,00 грн. знаходиться в матеріалах справи).

3. Підставою для повернення судового збору є дана ухвала, підписана суддею та засвідчена гербовою печаткою господарського суду Волинської області.

Відповідно до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Відповідно до ст. ст. 231, 255 ГПК України ухвала про закриття провадження у справі, підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала підписана 28.05.2019р.

Суддя В. А. Войціховський