Постанова № 8200446, 11.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.02.10Справа №2а-12966/09/0/0170 Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства " Кримський ТИТАН"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

при залученні третій особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - представники за довіреністю Матяш С.Ф., Єсіпова О.П.,

від відповідача - представник за довіреністю Жаворонкова Г.В.,

від третьої особи - представник за довіреністю Жаворонкова Г.В.

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ від 12.05.2009р. № 0000072340/0, від 09.06.2009р. № 0000072340/1, від 26.08.2009 № 0000072340/2, від 06.11.2009 № 0000072340/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 914 854,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача Красноперекопська ОДПІ під час здійснення перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, на підставі висновків якої прийняті податкові повідомлення-рішення, неправильно застосувала норми діючого законодавства, що привело до безпідставного висновку щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2008 р. і неправомірно прийняла рішення про зменшення суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування за січень 2009р.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що податкові повідомлення - рішення, оскаржувані позивачем, були прийняті відповідно до діючого законодавства України.

В обґрунтування позиції відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.83-85).

Третя особа проти позову заперечувала, підтримала правову позицію відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третій особи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

          Закрите акціонерне товариство «Кримський ТИТАН» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Армянської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 32785994) (а.с.14), та відповідно до Свідоцтва № 00262752 від 17.09.2004 р. зареєстроване як платник податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру 327859901031 (а.с.16).

          Відповідачем в період з 01.04.2009 по 22.04.2009 була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з серпня 2007р. по жовтень 2007р., з грудня 2007р. по лютий 2008р. та з жовтня 2008р. по грудень 2008р., за результатами якої 27.04.2009 був складений акт № 541/23-4/32785994/52 (далі - акт перевірки) (а.с.23-28). У зазначеному акті зафіксовано, що перевіркою встановлені порушення позивачем абз. «д» пп.7.2.1, пп. 7.2.4 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а саме завищення суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування за січень 2009 р. на суму 1 914 854,00 грн.

          На підставі акту перевірки, після оскарження рішень ДПІ в адміністративному порядку, відповідач направив на адресу позивача податкові повідомлення - рішення від 12.05.2009 № 0000072340/0, від 09.06.2009 № 0000072340/1, від 26.08.2009 № 0000072340/2, від 06.11.2009 № 0000072340/3, згідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 914 854,00 грн.

          Висновок відповідача про неправомірне завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ґрунтується на тому, що сума сплаченого при здійснені операцій з імпорту податку на додану вартість у розмірі 1 913 478,98 грн. була повернена позивачу митним органом як надмірно зарахована. Також, сума ПДВ у розмірі 1 375,00 грн. сплачена позивачем у складі вартості за отримані товари, не відображена постачальником (продавцем) у даних податкової звітності та не сплачена до бюджету.

          Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ЗАТ “Кримський ТИТАН” є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

          Як свідчать матеріали справи, при проведені митного оформлення товарів, які надійшли на адресу позивача наприкінці 2008 р. по зовнішньоекономічним договорам Кримською митницею була визначена митна вартість не за ціною договору, а відповідно до методу визначення митної вартості за ціною договору на ідентичні товари, відомості про яку містяться у базі даних Держмитслужби України, в результаті чого митна вартість імпортованого товару, заявлена позивачем у розмірі 65 дол. США, була збільшена Кримською митницею до 180 дол. США.

          При здійснені митного оформлення імпортованих товарів у грудні 2008 р. ЗАТ “Кримський ТИТАН” фактично сплатило до Держбюджету України суму ПДВ у розмірі 2 995 010,60 грн.

          У зв'язку зі скасуванням рішень щодо визначення митної вартості Кримська митниця 21.04.2009 внесла зміни у ввізні ВМД, відповідно до яких позивачем фактично сплачено до Держбюджету суму ПДВ у розмірі 1 078 531,62 грн. Тобто, різниця між сплаченою сумою податку на додану вартість за ВМД, в яких митна вартість визначена Кримською митницею та ВМД з внесеними змінами становить 1 913 478,98 грн.

          В останній день проведення перевірки (22.04.2009), ЗАТ “Кримський ТИТАН” подало до Красноперекопської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за січень 2009р., згідно з яким заявлена до бюджетного відшкодування сума шляхом перерахування на рахунок платника у банку була зменшена на 1 913 478,98 грн.

          Отримання вказаного розрахунку відповідачем підтверджується відбитком його штампу від 22.04.2009 р. вхід № 2488 (а.с.32).

          Листом за вих. № 720/10/15-2 від 22.04.2009 р. Красноперекопська ОДПІ в АР Крим повідомила позивача про те, що відповідно до п. 4.6 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 № 827, Армянське відділення Красноперекопської ОДПІ приймає уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за січень 2009 р. до відома (а.с.98).

          В обґрунтування цього ОДПІ в листі вказує, що відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючих розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

          В даному листі за вих. № 720/10/15-2 від 22.04.2009 відповідачем також зазначено, що фактично за період (січень 2009 р.), який уточнюється, на даний час Красноперекопською ОДПІ проводиться позапланова виїзна перевірка з питання достовірності заявленої до відшкодування суми ПДВ. Відповідно до даних акту перевірки, первинні документи, які використовувались при проведенні документальної перевірки, достовірні, надані у повному обсязі, а додаткових (інших) документів, які свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період, що перевіряється, ревізору не надано, у зв'язку з чим відповідач вважає, що підстав для подачі уточнюючого розрахунку за січень 2009 року у ЗАТ «Кримський ТИТАН» немає.

           Відповідач стверджує, що виходячи зі змісту п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який самостійно вияв факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний подати уточнюючих розрахунок виключно до початку його перевірки контролюючим органом.

          Разом з цим, пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

          Будь-яких інших обмежень щодо строку та умов подачі уточнюючих розрахунків вказана норма не містить, у тому числі в період перевірки податковим органом.

          Крім того, в силу пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

          Підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 вказаного закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

          У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

          Таким чином, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларацій, в тому числі і уточнюючих розрахунків, обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

          Доказів того, що відповідачем було відмовлено у прийнятті уточнюючих розрахунків і для цього існують обґрунтовані підстави, відповідачем суду не надано.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, приймаючи поданий позивачем 22.04.2009 р. уточнюючий розрахунок за січень 2009р. «до відома», керувався п. 4.6, п. 4.15 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 № 827.

          Під час розгляду справи судом було встановлено, що приймаючи вказаний уточнюючий розрахунок «до відома» відповідач не відобразив його показники у картці особового рахунку позивача, що призвело до невиправданого завищення суми ПДВ заявленої до бюджетного відшкодування.

          Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наказ ДПА України «Про затвердження методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» від 31.12.2008 № 827 р. та лист ДПА України «Про особливості окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 18.05.2009 № 10191/7/16-1517.

          При цьому суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Суд застосовує інші нормативно-правові атки, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          В той же час, як вбачається з даного наказу ДПА України, він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що відповідно до вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 № 493/92 є обов'язковим, а отже, він не містить ознак нормативно - правового акту та не може бути застосований судом при вирішенні даного спору.

          Крім того, вказаний наказ ДПА України розширює сферу дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, надаючи органам податкової служби України додаткове повноваження - приймати податкові декларації «до відома».

          Лист ДПА України «Про особливості окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 18.05.2009 № 10191/7/16-1517 також не має сили нормативно-правового акту та має рекомендаційний характер. До того ж, дослідивши його зміст, суд не вбачає в ньому посилань на право органів ДПС приймати податкові декларації та уточнюючі розрахунки «до відома».

          Відносно п. 17.2 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000р., на який посилається відповідач, суд вважає, що дана норма не обмежує право платника податків на подачу уточнюючого розрахунку виключно до перевірки.

          При цьому суд виходить з того, що ст. 17 вказаного закону регламентує підстави та порядок застосування штрафних санкцій, в той час як порядок узгодження податкових зобов'язань визначено спеціальною нормою - ст. 5 даного закону.

          Суд також вважає, що згідно Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до повноважень податкових органів входить проведення планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок платників податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), в ході яких можуть бути виявлені відповідні порушення, намагання ж довести порушення платника податків без проведення відповідної перевірки, зокрема шляхом прийняття до відома уточнюючих розрахунків, є перевищення службових повноважень суб'єктом владних повноважень.

          З наведених підстав суд вважає, що позивачем здійснені усі передбачені чинним законодавством заходи щодо відображення у даних податкової звітності розміру своїх податкових зобов'язань. Отже, відповідач неправомірно не прийняв уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за січень 2009р., поданий позивачем 22.04.2009 р., та не відобразив його показники щодо зменшення суми бюджетного відшкодування 1 913 478,98 грн. Тому, зменшення відповідачем заявленої за січень 2009 р. суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 913 478,98 грн. є протиправним, оскільки позивач зробив це самостійно.

          Щодо зменшення відповідачем суми ПДВ у розмірі 1 375 грн., що включена позивачем до податкового кредиту грудня 2008р. та заявлена до бюджетного відшкодування у січні 2009р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

          Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

          У п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Таким чином, згідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ним податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

          Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Лук енд бай» було укладено договір від 30.01.2008 № 94/з, предметом якого було постачання етикеток номерних. На виконання умов цього договору позивач отримав від ТОВ «Лук енд бай» у грудні 2008 р. етикетки номерні на загальну суму 8 249,94 грн. (а.с.40-41).

          Також, з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з ПДВ, складені контрагентами у грудні 2008 р.

          Судом встановлено, що зазначені податкові накладні оформлені у відповідності з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Мін’юсті України 23.06.1997 за № 233/2037 «Про затвердженні форми податкової накладної та Порядку її заповнення», а саме, в ній містяться:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписки податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, вказана в статутних документах юридичної особи;

г) податковий номер платника податку (продавця і покупця);

д) місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис номенклатури товарів (робіт, послуг) і їх кількість (об'єм);

є) повна або скороченого назва, вказана в статутних документах одержувача;

ж) ціна постачання без урахування податку;

з) ставка податку і відповідна сума податку в цифровому значенні;

          и) загальна сума грошових коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Як вбачається з матеріалів справи вказане в податкових накладних місце розташування ТОВ «Лук енд бай» відповідає адресі, яка вказана у його Свідоцтві платника ПДВ (а.с.17).

          За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи підтверджено право позивача включити зазначену суму ПДВ у податковий кредит грудня 2008р.

          Під час розгляду справи позивачем надані документи, які свідчать про те, що він при здійсненні оплати за товар, придбаний у ТОВ «Лук енд бай» перерахував його вартість (в тому числі ПДВ 1 375, 00 грн.), що відповідачем не заперечується.

          Отже, з урахуванням положень вищенаведених норм, суд доходить висновку, що сума сплаченого у вартості придбаних товарів ПДВ у розмірі 1 375 грн. правомірно включена позивачем у склад бюджетного відшкодування січня 2009 р.

          Також, слід зазначити, що відповідно до положень статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом-постачальником податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату чи несплату контрагентом сум ПДВ до бюджету за відповідною оподатковуваною операцією, і виходячи з цього визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

          Згідно з ст. 9 Закону України від 25.06.91 № 1251-XII «Про систему оподаткування» кожен платник зобов'язаний самостійно сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою цих обов'язкових платежів.

При цьому ні Законом України «Про систему оподаткування», ні Законом «Про податок на додану вартість» не передбачено право або обов'язок платника податків вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей щодо зарахування до бюджету їм ПДВ у ціні поставлених товарів.

          Отже, несплата контрагентом-постачальником сум ПДВ до бюджету за оподаткованою операцією не є підставою для невключення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту платником податку - покупцем.

          За таких підстав, суд приходить висновку, що якщо мало місце невнесення ТОВ «Лук енд бай» сум ПДВ, отриманих від позивача під час оплати товарів по договору від 30.01.2008 № 94/з, до складу податкового зобов'язання при наданні податковим органам звітності по ПДВ, то це є підставою для донарахування першому податкових зобов'язань по ПДВ та застосуванню до нього штрафних санкцій в порядку передбаченому чинним законодавством, а не підставою для визнання вказаного правочину нікчемним та зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування ПДВ за вказаний період.

          Посилання відповідача про нікчемність договору з огляду на неправильне зазначення місцезнаходження контрагента у податкових накладних, виданих на підставі договору від 30.01.2008 № 94/з у грудні 2008 р. судом не приймаються до уваги виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

          Красноперекопською ОДПІ не вказано, в чому полягало порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, якої фізичної або юридичної особи було знищено або пошкоджено майно (і яке саме), або майно держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, та не наведено доказів, що підкріплювали б твердження відповідача про спрямованість договору на порушення публічного порядку.

Матеріали справи свідчать, про те, що ЗАТ «Кримський ТИТАН» уклало договір з ТОВ “Лук енд бай”, яке має необхідний об'єм правоздатності, про що свідчать його статутні документи. Вищезгаданий договір, направлений на реальне настання правових наслідків, доказом чого є виконання сторонами обов'язків за договором (претензій по виконанню договору у сторін не було), та не порушує публічного порядку.

          Отже, висновок податкового органу про нікчемність вказаного правочину не відповідає дійсності.

          З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки від 27.04.2009 № 541/23-4/32785994/52 про порушення позивачем абз. «д» пп.7.2.1, пп. 7.2.4 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР є необґрунтованими, в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 12.05.2009р. № 0000072340/0, від 09.06.2009р. № 0000072340/1, від 26.08.2009р. № 0000072340/2, від 06.11.2009р. № 0000072340/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 914 854,00 грн., прийняті на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

В зв’язку з викладеним позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова викладена у повному обсязі 15.02.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Позов задовольнити.

          2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 12.05.2009р. №0000072340/0, від 09.06.2009р. №0000072340/1, від 26.08.2009р. №0000072340/2, від 06.11.2009р. №0000072340/3, якими Закритому акціонерному товариству «Кримський ТИТАН» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 914 854,00 грн.

          3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Кримський ТИТАН» (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, ЄДРПОУ 32785994) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя                                         Маргарітов М.В.