Вирок № 82002970, 14.05.2019, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа номер 237/4298/18

Провадження номер 1-кп/237/357/19

ВИРОК

Іменем України

14.05.19 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Приходько В.А.,

судів Ліпчанського С.Н., Кучко Я.Ю.

за участі:

секретаря судового засідання: Мережко М.

за участю прокурора Хітматуліна О.Е., Димова В.М.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Верченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № №22018050000000177 від 05.09.2018року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у м. Мар`їнка Донецької області, не одруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, із неповною загальною середньою освітою, тимчасово не працює, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та останнє місце проживання якого: АДРЕСА_2 ,

за ст.ст. ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 органами досудового розслідування пред`явлене обвинувачення в тому, що він 18.03.2017 перебуваючи в смт. Олександрівка Мар`їнського району Донецької області, що тимчасово не підконтрольне органам державної влади України, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою сприяння діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, погодився на надання за грошову винагороду допомоги невстановленим судом представникам НЗФ «ЦСО МБД» терористичної організації «ДНР» (досудове розслідування відносно яких проводиться в іншому кримінальному провадженні) у перенесенні через лінію розмежування повз контрольних пунктів в`їзду-виїзду (далі за текстом - КПВВ) та подальшої передачі особам, яких останні зазначать пізніше, вилучених та заборонених в цивільному обігу предметів і речей.

При цьому, ОСОБА_1 , діючи з єдиним умислом на неодноразове сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», усвідомлював, що терористична організація «ДНР», діяльності якої він сприяє, функціонує на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями ЗС України й інших військових формувань України, задіяних у проведенні АТО й ООС на території Донецької та Луганської областей.

Так, 18.03.2017 ОСОБА_1 , знаходячись в смт. Олександрівка Мар`їнського району Донецької області, що тимчасово не підконтрольне органам державної влади України, зустрів свого знайомого - невстановлену судом особу (досудове розслідування відносно яких проводиться в іншому кримінальному провадженні), який завідомо для останнього є учасником НЗФ терористичної організації «ДНР», а також раніше йому не відому особу - невстановлену судом особу (досудове розслідування відносно яких проводиться в іншому кримінальному провадженні), яка також є учасником НЗФ терористичної організації «ДНР», та на пропозицію останніх погодився за грошову винагороду в сумі 1000 російських рублів перенести через лінію розмежування повз КПВВ на територію, підконтрольну українській владі, а саме до м. Мар`їнки та м. Курахове Донецької області, поліетиленовий пакет, в якому знаходилася упаковка з сіллю та упаковка з борошном, в яких були сховані та замасковані складові частини й елементи саморобного вибухового пристрою, які в подальшому ОСОБА_1 був зобов`язаний передати раніше йому незнайомій особі - невстановленій судом особі (досудове розслідування відносно якої проводиться в іншому кримінальному провадженні). І тим самим незаконно придбав шляхом отримання від останніх вибухові пристрої та вибухову речовину.

У цей же день, ОСОБА_1 , отримавши від зазначених вище представників НЗФ терористичної організації «ДНР» пакунок із харчовими продуктами, перевіз його через внутрішній (для місцевих жителів) блок-пост «Олександрівка-Мар`їнка» та відніс до себе додому, за адресою: АДРЕСА_1 , де і продовжив незаконно зберігати його до наступного дня. Після чого ОСОБА_1 відправився до ринку, що поряд з автостанцією в м. Курахове Донецької області, для знайомства, попередньої зустрічі з невстановленою судом особою (досудове розслідування відносно якої проводиться в іншому кримінальному провадженні) та обумовлення з останньою всіх деталей передачі вищезазначеного пакету, отриманого ним від невстановлених судом осіб (досудове розслідування відносно яких проводиться в іншому кримінальному провадженні).

19.03.2017 ОСОБА_1 , діючи умисно та розуміючи протиправний характер своїх дій, незаконно перевіз вищевказані предмети з місця свого проживання в м. Мар`їнка Донецької області до ринку, що поблизу автостанції в м. Курахове, прибувши з вищевказаним пакетом до м. Курахове Донецької області, в раніше обумовлене з невстановленою судом особою (досудове розслідування відносно якої проводиться в іншому кримінальному провадженні) місце, де він повинен був зустрітися з вказаною особою для подальшої передачі вищевказаних вибухових пристроїв та речовин, він прийняв на свій номер мобільного телефону: НОМЕР_1 від останнього виклик, який користувався номером мобільного телефону: НОМЕР_2 , та який повідомив, що на зустріч не з`явиться. Після чого, ОСОБА_1 зателефонував зі свого номеру мобільного телефону невстановленій судом особі (досудове розслідування відносно якої проводиться в іншому кримінальному провадженні), який користувався номером мобільного телефону: НОМЕР_3 , та отримав від нього вказівку про перенесення вищевказаного пакунку до себе додому та його передачі у наступний раз іншим особам, яких невстановлена судом особа (досудове розслідування відносно якої проводиться в іншому кримінальному провадженні) зазначе пізніше, що останній і виконав.

Увечері 19.03.2017, ОСОБА_1 , знаходячись в будинку за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , при відкритті отриманого ним від невстановлених судом осіб (досудове розслідування відносно яких проводиться в іншому кримінальному провадженні) пакету, в якому знаходилися 2 упаковки з сіллю та борошном виявив, що в ньому було сховано та замасковано 3 електродетонатори, вибухова речовина сірого кольору, та 2 мобільних телефони «Nokia 2690», ІМЕІ: НОМЕР_4 , із Sim-карткою оператора мобільного телефону «ВФ Україна», із номером телефону: НОМЕР_5 , та«Samsung GT-E1200I», ІМЕІ: НОМЕР_6 , із Sim-карткою оператора мобільного телефону «ВФ Україна», із номером телефону: НОМЕР_7 , які були зовні конструктивно видозмінені та перероблені кустарним способом для їх використання в якості засобів детонації вищевказаного саморобного вибухового пристрою.

Після чого, ОСОБА_1 , діючи умисно, на виконання завдання представника НЗФ терористичної організації «ДНР» - невстановленої судом особи (досудове розслідування відносно якої проводиться в іншому кримінальному провадженні) щодо збереження отриманих ним речей, а також розуміючи, що вищевказані предмети є забороненими та небезпечними для життя, заховав їх у себе надворі та закопав в огороді за місцем свого проживання.

Далі, в кінці червня 2017 року (точна дата та час органами досудового розслідування не встановлені) ОСОБА_1 , на пропозицію своєї рідної сестри ОСОБА_2 , переїхав на постійне проживання до неї додому, за адресою: АДРЕСА_2 , куди без відома останньої перевіз отримані ним раніше від невстановлених судом осіб (досудове розслідування відносно якої проводиться в іншому кримінальному провадженні) складові частини й елементи саморобного вибухового пристрою, які зберігав за вказаною адресою без передбаченого законом дозволу.

ОСОБА_1 , достовірно усвідомлюючи та розуміючи призначення і суспільну небезпечність вищевказаних елементів саморобного вибухового пристрою, діючи умисно, та на виконання завдань представників НЗФ «ЦСО МДБ» терористичної організації «ДНР» - невстановлених судом осіб (досудове розслідування відносно якої проводиться в іншому кримінальному провадженні), не звернувся до правоохоронних органів України з метою здачі вищевказаних заборонених предметів, а продовжив їх незаконне, без передбаченого законом дозволу, зберігання їх на невизначений термін, за місцем свого проживання, з метою майбутньої передачі не встановленим органами досудового розслідування особам, для вчинення останніми з їх використанням терористичних актів на підконтрольній органам державної влади України території.

29.03.2018 у будинку за адресою проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , співробітниками 2-го управління (з дислокацією в м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях було проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено: речовину сірого кольору, зовні схожу на вибухову речовину пластид, 3 циліндричних металевих предмети, зовні схожі на електродетонатори типу «ЕДП» та 2 мобільних телефони «Nokia 2690» ІМЕІ: НОМЕР_4 , із Sim-карткою оператора мобільного телефону «ВФ Україна», із номером телефону: НОМЕР_5 , та«Samsung GT-E1200I», ІМЕІ: НОМЕР_6 , із Sim-карткою оператора мобільного телефону «ВФ Україна», із номером телефону: НОМЕР_7 , які були зовні конструктивно видозмінені та перероблені кустарним способом для їх використання в якості засобів детонації вищевказаного саморобного вибухового пристрою. Всі вищевказані предмети, отримані ОСОБА_1 від представників НЗФ терористичної організації «ДНР» - невстановлених судом осіб (досудове розслідування відносно якої проводиться в іншому кримінальному провадженні), та у зв`язку з чим ОСОБА_1 було затримано і припинено його злочинну діяльність.

Висновком експерта 1-го сектору (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ЗЕВ СБУ в ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях № 87 від 18.05.2018 за результатами проведення вибухово-технічної експертизи було встановлено, що вищевказані 3 предмети, зовні схожі на електродетонатори є засобами підриву (засобами детонування) з електричним способом приведення в дію, електродетонаторами типу «ЕДП», виготовленими промисловим (заводським) способом, та відносяться до категорії вибухових пристроїв. Конструктивно передбачено спорядження електродетонаторів типу «ЕДП» вибуховими речовинами: ТНРС, азид свинцю, гексоген, ТЕН або тетрил, а також вищевказана вилучена речовина сірого кольору є пластичною вибуховою речовиною на основі гексогену, групи бризантних типу «ПВВ-7», яка виготовлена заводським промисловим способом які придатні до використання за призначенням, а саме здійснення вибуху.

Так, ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним про необхідність отримання відповідного дозволу від компетентного органу Міністерства внутрішніх справ України на поводження з вибуховими пристроями та речовинами, діючи умисно, на виконання завдання представників НЗФ «ЦСО МБД» терористичної організації «ДНР» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зберігав зазначені вище вибухові пристрої та вибухову речовину, без дозволу компетентного органу Міністерства внутрішніх справ України, тобто на порушення вимог Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 та Постанови ВР України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна».

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково, а саме - за ст. 263ч 1 КК України винним себе визнав повністю, а за ст. 258-3 ч 1 КК України винним себе не визнав та пояснив суду наступне. Так, обвинувачений зазначив, що він є винним у тому, що взяв пакет та погодився перевезти його. Пакет він взяв у ОСОБА_3 , з яким він працював на шахті та який попросив взяти пакет та віддати хлопцям на Курахово. На запитання суду обвинувачений уточнив, що в 2017 році він проживав в сірій зоні в м. Мар`їнка та поїхав в магазин в с. Олександрівка за хлібом, оскільки в м. Мар`їнка обвинувачений проживав по АДРЕСА_2 , а магазин в м. Мар`їнка працював до 2 години, у зв`язку з чим йому було зручніше їздити до Олександрівки за продуктами. Так, поїхавши за хлібом в с. Олександрівка обвинувачений зустрів там ОСОБА_3 , якого обвинувачений знає як жителя м. Мар`їнка з яким вони жили на сусідніх вулицях. В с. Олександрівка ОСОБА_3 попросив його відвезти пакет до м. Курахово, та пояснив, що його зустріне хлопець, на що обвинувачений відповів, що в нього немає грошей на дорогу, після чого ОСОБА_3 запропонував йому гроші на дорогу, а він погодився на його пропозицію та повідомив, щоб той дав йому 1000 рублів. Грошові кошти та пакет ОСОБА_3 віддав йому одразу. Пакет ОСОБА_3 діставав з автомобіля. Вказаний пакет мав вигляд звичайного поліетиленового пакету. В пакеті була пачка солі та пачка муки, прикриті газетою, будь-яких сумнівів з приводу того, що потрібно відвезти сіль та муку в інший населений пункт в нього не виникло, оскільки на його питання навіщо везти сіль та муку в м. Курахове ОСОБА_3 відповів, що особа, якій він передасть сіль та муку, не має грошей щоб їх придбати. Він сам не завжди мав гроші на харчі, тому таке прохання його зовсім не здивувало.

Крім того, ОСОБА_1 пояснив суду, що після того, як він взяв пакет для передачі в Курахове та грошові кошти, він двічі приїжджав до м. Курахове. Вперше він приїхав до м. Курахове без пакету та зустрівся біля рибного кіоску поблизу автостанції у м. Курахове з хлопцем, який мав худощавий вигляд, щоб поглянути один на одного, хлопець сказав йому привезти пакет на наступний день туди ж. На наступний день він взяв з дому обумовлений пакет та привіз до м. Курахове, однак хлопець не приїхав, після цього він почекав його деякий час та поїхав додому. Зв`язок з хлопцем, якому обвинувачений повинен був передати пакет, а це був ОСОБА_8, підтримувався за допомогою телефону, свій номер телефону обвинувачений дав ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . На уточнююче запитання захисника обвинувачений пояснив, що спочатку йому на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_3 та повідомив, що потрібно поїхати до м. Курахове та вказав місце зустрічі. В перший день, після того як він сів у маршрутне таксі йому подзвонив на мобільний телефон ОСОБА_8 та повідомив, що стоїть вже біля кіоску, на що обвинувачений відповів, що буде через 2-3 хвилини. Також, обвинувачений на уточнююче запитання захисника додатково пояснив, що на другий день, коли він вже чекав ОСОБА_8, на автостанції останній подзвонив йому та повідомив, що не прийде, наступну дату зустрічі вони не погодили. Після цього обвинувачений подзвонив ОСОБА_3 , який відповів, що передзвонить згодом, а зараз він дізнається, чому ОСОБА_8 не прийшов. З приводу долі грошових коштів у розмірі 1000 рублів, отриманих від ОСОБА_3 обвинувачений суду пояснив, що на другий день обміняв вказані грошові кошти на автостанції у м. Курахове приблизно на 400 гривень. Після того, як він повертався вдруге з м. Курахове додому, то потрапив під дощ, поки йшов додому, внаслідок чого пакет розмок. Прийшовши додому обвинувачений почав діставати вміст пакету, однак з муки вивалився якийсь пакет з сірою речовиною, яка була схожа на замазку для вікон, за об`ємом та формою була приблизно 10х10 см, а з солі, повипадали трубочки та телефони. Марка одного із телефонів - самсунг, марку іншого телефону обвинувачений не пам`ятає, однак вказує, що колір другого телефону був чорний. Обвинувачений також суду пояснив, що речі, які повипадали з пакету та які прокурор називає детонаторами мали вигляд куска трубочки з двома волосками, водночас обвинувачений додав до своїх пояснень, що не знає як виглядає детонатор, а речі, які прокурор називає детонаторами, більше були схожими, на думку обвинуваченого, на дюбеля. Після цього, він взяв сухий пакет, поклав вказані речі у сухий пакет та закопав його на огороді, а коли переїжджав до сестри у Новоукраїнку , то разом зі своїми речами також забрав і цей самий пакет і зберігав його в будинку у сестри в дивані. На уточнююче запитання суду обвинувачений пояснив, що пізніше, приблизно через два місяці, коли обвинувачений ще мешкав в м. Мар`їнкці, він зрозумів, що ці речі, які він повинен був передати, є не простими, обвинувачений усвідомив, що вказані речі мають незаконне походження, однак продовжив їх зберігати.

Протягом допиту обвинуваченого ОСОБА_1 , останній наполягав, що події ці відбувалися в жовтні 2016 року - 15 і 16 числа. 15 жовтня 2016 року він в с. Олександрівка біля магазину зустрів ОСОБА_3, а передати пакет до м. Курахове їздив 16.10.2016 року.

Після того, як обвинувачений вже переїхав до сестри, приїхали працівники СБУ в чорних масках, які затримали обвинуваченого в центрі села поблизу школи, заламували руки та запитували про місцезнаходження речей, які йому передав ОСОБА_3 . З приводу обставин затримання обвинувачений пояснив суду, що йому подзвонив чоловік його сестри - ОСОБА_12 , та попросив, щоб він приїхав до центру села, на що він відпросився з роботи у свого керівника та приїхав в центр села на велосипеді, однак, проїхавши приблизно 1 км, з автомобіля, який їхав за ним, вилізли особи, напали на нього та повалили на землю. Спочатку обвинувачений особам, які напали на нього нічого не розповідав та не відповідав на їх запитання, однак потім вказані особи почали вибивати з обвинуваченого покази що знайшло свій вияв, як зазначає обвинувачений, у тому, що вони його били, стріляли біля вуха з пістолета. Після цього вони проїхали до сестри та обвинувачений повідомив їм, що сіра речовина та дюбеля лежать в дивані у сестри, при цьому чоловік сестри, який просив його приїхати до центру села, вже перебував у будинку. Про застосування фізичної сили працівниками правоохоронних органів на досудовому розслідування обвинувачений не заявляв.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1 його колишній родич, а саме - брат його колишньої дружини. Оскільки будинок ОСОБА_1 був розбитий, то він переїхав на початку зими 2017 року в с. Новоукраїнку до його будинку, де мешкали і він сам і його колишня дружина - сестра ОСОБА_1 . Він сам запропонував ОСОБА_1 переїхати до їхнього будинку на час зими. Протягом всього 2017 року ОСОБА_1 допомагав йому по господарству, а коли переїхав, то в будинку йому виділили кімнату та він пішов працювати в місцеве сільське господарство. 29 березня 2018 року він їхав на роботу на шахту та на зупинці автобусу до нього підійшли співробітники правоохоронних органів та запитали про його особу, потім посадили до автомобіля та наділи йому на голову шапку, телефон забрали. В нього почали питати про ОСОБА_1 і він розказав, що дійсно в його будинку проживає тимчасово ОСОБА_1, оскільки в нього розбитий будинок і він переїхав до його будинку на час зими. ОСОБА_1 в цей час знаходився на роботі. Люди, які питали його про ОСОБА_1 дали йому телефон та сказали телефонувати і викликати ОСОБА_1 . Він так і зробив. ОСОБА_1 на велосипеді приїхав і біля школи його затримали співробітники правоохоронних органів. Він сам нічого не бачив, оскільки на голові в нього була шапка. ОСОБА_1 відвели до машини та вони поїхали разом з ним в невідомому напрямку і були відсутні близько години, усе це відбувалося до обшуку. Після цього з нього зняли шапку та він показав дорогу до його дому. ОСОБА_1 був у машині позаду них. Всього працівників правоохоронних органів було на двох автомобілях, та приблизно їх було 10 чоловік. Вони приїхали до його будинку, усі вийшли із машин, був працівник з відеокамерою та все фіксував. Запросили понятих - жителів села. Пройшли по будинку та все обдивились. У дивані знайшли заховану вибухівку у виді цегли, обмотану скотчем із телефоном. Даний предмет він вже бачив раніше. Ще в Мар`їнці, де жив ОСОБА_1, після вжиття разом спиртного, ОСОБА_1 показав йому пластиліновий предмет, обмотаний скотчем із телефоном. Оскільки він працює на шахті, то зрозумів, що це вибухівка і сказав ОСОБА_1 викинути цей предмет та не робити собі клопоту. Він не цікавився, звідки в нього це, оскільки взагалі не хотів мати до цього будь-якого відношення. Після цього він більше даний предмет не бачив. Вибухівку знайшли в дивані, та він впізнав цей предмет, як той, що раніше показував ОСОБА_1 в Мар`їнці. Про те, що ОСОБА_1 ці речі привіз із собою та зберігає їх в його будинку в дивані він не знав. Знайшли вибуховий пластилін, телефон, детонатори які всовуються, була тільки цегла обмотана скотчем, телефон лежав окремо, прикріплений не був. Коли знайшли вибухові речі, ОСОБА_1 знаходився в кімнаті та після цього почав давати якісь пояснення. Перший сказав, що це вибухівка сам ОСОБА_1. Пояснив, що достатньо подзвонити на цю річ та станеться вибух. Під час проведення обшуку ОСОБА_1 перебував вже під наглядом працівників поліції, а після підписання всіх документів ОСОБА_1 забрали працівники правоохоронних органів, пізніше їм зателефонували та повідомили, що ОСОБА_1 в СІЗО в м. Маріуполі. Також свідок уточнив, що представились та показали документи лише ті працівники, що проводили обшук, а ті, що були з автоматами ніяк не представились, вони просто знаходились в будинку.

На підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 стороною обвинувачення надані письмові докази, які були ретельно досліджені в судовому засіданні.

Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 10 січня 2018 року о 17.58. були внесені відомості до ЄРДР відносно ОСОБА_1 та інших осіб з правовою кваліфікацією за ст. 258-3ч 1 КК України, № кримінального провадження 22018050000000008.

05.09.2018р. до ЄРДР за № 22018050000000177 були також внесені відомості відносно ОСОБА_1 з правовою кваліфікацією за ст. 258-3ч 1 КК України під №1 та під №2 за ст. 263ч1 КК України, які були виділені з кримінального провадження №22018050000000008 відповідно до постанови від 05.09.2018р.

Відповідно до протоколу обшуку від 29.08.2018 року, слідчим здійснено на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21.03.2018 року обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Обвинувачений ОСОБА_1 під час цієї слідчої дії вказав слідчому на місцезнаходження мобільного телефону «Nokia» у корпусі чорного кольору, мобільний телефон «Samsung» у корпусі білого кольору, мобільний телефон «DONOD DX2» та акумулято р «Nokia» до нього, sim-картки «МТС», «Life», «TELE 2», пластиковий тримач до sim-картки «МТС» із № НОМЕР_8 , пакет, в якому міститься речовина сірого кольору, що зовні схожа на вибухову речовину ППВ-7 (пластид) вагою близько 700-800 гр, 3 предмети, схожі на електродетонатори типу «ЕДП-р», 2 з яких - з білими дротами, 1 - з синім дротом, які вилучені слідчим з місця обшуку та визнані в якості речових доказів відповідно до постанови від 30 березня 2018р..

Під час обшуку ОСОБА_1 повідомив, що він зберігає невідому йому речовину та 3-4 предмети з дротами та повідомив, що він отримав це від його знайомого на ім,я ОСОБА_15 для подальшої передачі іншим особам, що це саме за речовина та чому він не передав її правоохоронцям, ОСОБА_1 під час обшуку пояснити не зміг. Зазначені предмети він отримав від ОСОБА_15 у продуктах харчування в с. Олександрівка, а саме: прихованими у пачці з сіллю та у пачці з мукою, однак нікому він їх не передав, а став зберігати у дивані за адресою АДРЕСА_2 . Далі ОСОБА_1 видав мобільні телефони і пояснив, що їх він також отримав від Едіка і знаходились вони також у пачці з сіллю та мукою.

Вказана процесуальна дія була зафіксована за допомогою відеозаписувальних засобів фіксації та відтворена і переглянута в судовому засіданні під час дослідження даного протоколу обшуку.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.03.2018р., процесуальна дія розпочата о 20.35., а закінчена о 22.48., 29.03.2018 ОСОБА_1 було затримано на місці вчинення злочину. Під час затримання обвинуваченого слідчим було здійснено його обшук, під час якого нічого виявлено та вилучено не було.

Досліджуючи вказаний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, суд звертає увагу на час затримання. Як видно з цього протоколу, підстави затримання ОСОБА_1 - застали під час вчинення злочину. У вступній частині протоколу слідчим зазначено, що процесуальна дія відбувається в рамках розслідування кримінального провадження № 22018050000000008 від 10 січня 2018 року, тобто, з правовою кваліфікацією за ст. 258-3ч 1 КК України, отже, за вчинення особливо тяжкого злочину. ОСОБА_1 повідомлено підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється.

Точний час затримання (година і хвилина) ОСОБА_1 відсутній.

Згідно з ст.209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду показав, що його було затримано ще вдень силою працівниками правоохоронних органів, його били та стріляли біля вуха, а потім ці ж самі особи повезли його до будинку сестри, де і проходив обшук.

Крім того, свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що десь за годину до початку обшуку співробітники СБУ затримали його, надівши шапку на очі та сказали подзвонити ОСОБА_1, для того щоб останній приїхав, що ОСОБА_12 і зробив.

По приїзду ОСОБА_1, також посадили в іншу машину та десь годину з ним їздили. Після чого всі приїхали на обшук і ОСОБА_1 в цей момент вже залишався під постійним наглядом співробітників СБУ.

Крім того, з постанови про визнання речових доказів, їх долучення та визначення місця зберігання речових доказів від 30 березня 2018 року вбачається, що 29.03.2018р. співробітниками ГУ СБУ було проведено обшук у житловому приміщенні, в якому проживає ОСОБА_1 , а також в ході особистого обшуку при затриманні останнього було виявлено та вилучено, і перераховуються предмети, які було вилучено під час обшуку.

Таким чином, робиться висновок про те, що обшук житлового приміщення і затримання ОСОБА_1 відбулися одночасно. А обшук, відповідно до протоколу обшуку, було проведено з 13.40. до 18.22. години.

Таким чином, доводи захисника про те, що фактичне затримання ОСОБА_1 , відбулося до початку обшуку приблизно за годину, який було розпочато 29.03.2018 року з 13:40 годин, а тому до часу складання протоколу затримання о 20:35 годин він був затриманий незаконно, є обгрунтованими та доводяться поясненнями свідка та зазначеними протоколами.

Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є зокрема особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.208 КПК України, уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину вбачається, що ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 258-3ч1 КК України, що є особливо тяжким злочином.

Відповідно до ч.1 ст.52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Відповідно до ч.4 ст.213 КПК України Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов`язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як видно з цього ж протоколу затримання, орган (установа), уповноважена законом на надання безоплатної правової допомоги була повідомлена про затримання ОСОБА_1 29.03.2018 року о 21 годині 17 хвилин.

Далі, відповідно до хронології протоколу, затриманому ОСОБА_1 роз`яснені його права, відповідно до ст. 42 КПК України, тобто права підозрюваного, обвинуваченого.

І одразу після роз`яснення прав ОСОБА_1 в якості підозрюваного, ОСОБА_1 надав пояснення по суті затримання за відсутності в нього захисника та за відсутності роз`яснень йому положень ст. 63 Конституції України про його право відмовитися від давання показань та відповідати на питання.

О 22.20. до слідчого відділу прибув адвокат Кінько В.М. і йому надана можливість конфіденційного побачення із затриманим вже після того як ОСОБА_1 дав пояснення.

Після чого у присутності понятих та захисника був проведений обшук затриманого ОСОБА_1 та нічого не виявлено.

Вищенаведені обставини дають суду підставу зробити висновок про те, що було істотно порушено права ОСОБА_1 , передбачені ч.4 ст. 208 КПК України, в тому числі було порушено право на захист у зв`язку із неповідомленням ОСОБА_1 про його право відмовитись від давання показань та не відповідати на запитання, гарантованим ст. 63 Конституції України, порушенням його права на захист, в тому числі несвоєчасне повідомлення орган (установу), уповноваженої законом на надання безоплатної правової допомоги про затримання підозрюваного у вчинені злочину, тоді як в силу вимог ч.1 ст.52 КПК України, участь захисника в даному кримінальному провадженні була обов`язковою вже с часу його затримання за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

За таких обставин, суд відповідно до ст. 87 КПК України вказаний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.03.2018р., визнає недопустимим доказом.

Згідно із висновком експерта №1/11-18 від 27.04.2018 року, в наданому на дослідження зразку речовини, яку було вилучено під час обшуку 29.03.2018р., виявлено індивідуальну вибухову речовину - гексоген.

Судом досліджено протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.04.2018 року. Під час даної слідчої дії слідчим було пред`явлено підозрюваному ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 231 КПК України для впізнання фотознімки 4 осіб. У даному протоколі зафіксовано, що підозрюваний ОСОБА_1 за зовнішніми ознаками впізнає на фотознімку № 2 зліва раніше незнайомого йому чоловіка, як особу, яка 25.10.2017 близько 13.30. який знаходився поряд із ОСОБА_3 в смт. Олександрівка Мар`їнського району Донецької області, коли ОСОБА_3 надав йому поліетиленовий пакет, в якому знаходилася паперова упаковка з сіллю та упаковка з борошном, які необхідно було передати ОСОБА_8 в м. Курахове Донецької області, а також ОСОБА_3 дав йому 1000 російських рублів.

В якості доказу винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 258-3ч1 КК України, стороною обвинувачення наданий протокол огляду статті у мережі «Інтернет» на офіційному Інтернет-сайті Генеральної прокуратури України «Самопроголошені республіки у Донецькій та Луганській областях кваліфіковано як терористичні організації» з додаванням скріншоту вказаної статті.

Постановою про долучення документів від 07 квітня 2018 року долучені документи, які підтверджують, що «Донецька народна республіка» являється терористичною організацією та вказані матеріальні об`єкти містять зафіксовані за допомогою письмових знаків відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. І долучені до матеріалів кримінального провадження та надані суду в судовому засіданні стороною обвинувачення в якості доказу наступні документи:

-Постанова Верховної ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламенту Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федирації агресором,Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламенту Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федирації державою-агресором, Постанова Верховної ради України про Звернення до Європейського парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, Звернення до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, Постанова Верховної ради про Заяву Верховної Ради «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму», Заява Верховної ради України щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму, Постанова Верховної Ради України про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», Заява Верховної Ради України про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків, Постанова Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», Заява Верховної Ради України про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України, Постанова Верховної Ради України про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», Заява Верховної Ради України про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян, Указ Президента України про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України, Наказ керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення, рішення Верховного Суду від 05.07.2018 року у справі № 225/6151/15-к з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Сторона захисту в судовому засіданні при оголошенні наведених документів наполягала, що надані так звані докази роздруківки не відповідають вимогам офіційного документу, вони не є оригінальними та належним чином засвідченими копіями, а тому не можуть бути належними доказами в даному кримінальному провадженні так як суперечать вимогам КПК України, в зв`язку із чим просили суд також визнати їх недопустимими доказами в даній справі та припинити їх дослідження.

Відповідно до вимог ч 2 ст. 89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Доводи сторони захисту суд визнав обґрунтованими, а долучені постановою від 07.04.2018р. та надані суду в якості доказу документи суд визнав недопустимим доказом та не досліджував їх, оскільки вони не є офіційним документом в розумінні ст. 99 КПК України.

Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Офіційний документ - це письмове підтвердження фактів та подій, що мають юридичне значення, або з якими чинне законодавство пов`язує виникнення, зміну або припинення прав і обов`язків фізичних або юридичних осіб.

Офіційний документ - документ, складений, виданий, засвідчений з дотриманням визначених законодавством норм уповноваженою особою, якій законодавством надано право у зв`язку з її професійною чи службовою діяльністю складати, видавати, засвідчувати певні види документів, що підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти і який містить передбачені законодавством реквізити та відомості.

Оригінал - це основний вид документа, перший і єдиний його примірник.

Копія - це точне відтворення оригіналу. На копії документа обов`язково робиться помітка «Копія».

При огляді судом вказаних документів, долучених постановою від 07.04.2018р., видно, що це звичайна роздруківка печатного тексту на папері А4 з комп`ютеру, які не мають жодного засвідчення про те, що це копія і про те, що вона згідна з оригіналом, підпису особи, яка б таке засвідчила. Тому надані роздруківки з Інтернет-сайту Верховної Ради України та інших не можуть бути доказами, так як не відповідають вимогам КПК України та не мають ознак ані оригіналу документу, ані точного відтворення оригіналу документу.

Відповідно до висновку експерта №100 від 07.06.2018 року (комп`ютерно-технічна експертиза) надані для дослідження пристрої знаходяться у працездатному стані. Надані для дослідження об`єкти мають наступні ідентифікаційні характеристики: мобільний телефон Nokia 2690 с/н НОМЕР_9 , IMEIНОМЕР_4, QR-код містить значення IMEI телефону; мобільний телефон Samsung GT-E1200I с/н НОМЕР_10 , IMEI НОМЕР_6 (вказаний на корпусі телефону, в операційній системі запис про IMEI має значення НОМЕР_23) зі встановленою SIM- картою Vodafone с/н НОМЕР_20 ймовірний моб.№ НОМЕР_7 ; мобільний телефон Donod Keepon N30 б/н IMEI1 НОМЕР_11 , IMEI2 НОМЕР_12 (вказаний на корпусі телефону, в операційній системі записи мають значення IMEI1 НОМЕР_31, IMEI2 НОМЕР_13 ) зі встановленою SIM-картами SIM1 Vodafone с/н НОМЕР_14 ймовірний моб.№ НОМЕР_5 , SIM1 МТС с/н не проглядається (стертий) ймовірний моб.№ НОМЕР_1 ; SIM-карта МТС с/н НОМЕР_21 ймовірний моб.№ НОМЕР_15 ; SIM-карта Life б/н ймовірний моб. № НОМЕР_16 ; SIM-карта Tele2 с/н НОМЕР_22 моб. № невідомий. Інформаційне (файлове) наповнення наданих носіїв інформації представляє собою сукупність системних, програмних файлів та файлів користувача. У внутрішній пам`яті мобільних телефонів та SIM-карт присутні записи списків контактів абонентів, журналів викликів та SMS-повідомлень. В інформаційному наповненні наданих об`єктів будь-яких файлів, інформаційний вміст яких може мати відношення до відомостей, зазначених у поставлених питаннях, в ході дослідження не виявлено. Мобільні телефони Nokia 2690 та Keepon N30 мають необхідні налаштування операційних систем, драйвери та Інтернет-браузери, що дозволяють з`єднання з мережею Інтернет. Мобільний телефон Samsung GT-E1200I не має даних функцій. Мобільний телефон Nokia 2690 містить записи історії роботи Інтернет-браузеру та зареєстрований мережевий аккаунт користувача Skype.

Відповідно до висновку експерта №87 від 18.05.2018 року (судова вибухово-технічна експертиза) надані на експертне дослідження предмети №№1-3 є засобами підриву (засобами детонування) з електричним способом приведення в дію, електродетонаторами типу ЕДП (3 од), виготовленими промисловим (заводським) способом, відносяться до категорії вибухових пристроїв. Конструктивно передбачено спорядження електродетонаторів даного типу вибуховими речовинами: ТНРС, азид свинцю, гексоген, ТЕН або тетрил. Надана на експерте дослідження речовина є вибуховою речовиною на основі гексогену, ймовірно пластичною вибуховою речовиною групи бризантних типу ПВВ-7, яка виготовлена заводським промисловим способом. Надані на експертне дослідження предмети №№1-3 та вибухова речовина на основі гексогену до використання за призначенням (вибуху) штатним способом придатні.

До висновку долучена ілюстративна таблиця з виглядом досліджуваних предметів.

Судом досліджено протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2018 року, проведеним з безперервним відеозаписом ходу проведеної слідчої дії. Із вказаного протоколу вбачається, що перед пред`явленням особи для впізнання було проведене опитування підозрюваного ОСОБА_1 про зовнішній вигляд та прикмети ОСОБА_3 . На що ОСОБА_1 пояснив, що знає ОСОБА_3 та зможе його впізнати як по фото, так і при особистій зустрічі. Також пояснив, що знайомий із ОСОБА_3 вже багато років, з 9 років, він разом із ОСОБА_3 проживав на одній вулиці в м. Мар`їнка. Потім підозрюваному ОСОБА_1 під час даної слідчої дії слідчим було пред`явлено у відповідності до вимог ст. 231 КПК України для впізнання фотознімки 4 осіб. У даному протоколі зафіксовано, що підозрюваний ОСОБА_1 за зовнішніми ознаками впізнає на фотознімку № 4 зліва раніше знайомого йому чоловіка - ОСОБА_3 за загальною сукупністю рис обличчя та зовнішності. Зі слів ОСОБА_1 він із ОСОБА_3 останній раз зустрічався 25.10.2017 року в м. Донецьку, та, як йому відомо, ОСОБА_3 приймає участь у складі незаконних збройних формувань» Донецької народної республіки», можливо в «МГБ ДНР», але йому точно невідомо.

Судом досліджений в судовому засіданні відеозапис вказаної процесуальної дії, який міститься на оптичному диску та є додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання з підписами слідчого, понятих, ОСОБА_1 та захисника Кінько В. М.

Із перегляду вказаного диску судом встановлено, що зміст відеозапису, який міститься на цьому диску, а це - процесуальна дія пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, не відповідає змісту процесуального документу - протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2018 року. А саме: підозрюваний ОСОБА_1 підтверджує те, що знайомий з ОСОБА_3 з дитинства, впізнає його на фото, описує за якими ознаками. Будь яких пояснень з приводу того, що ОСОБА_1 відомо щось про те, що ОСОБА_3 приймає участь у складі незаконних збройних формувань» Донецької народної республіки», можливо в «МГБ ДНР», ОСОБА_1 не надавав.

Таким чином, судом встановлено, що органом досудового розслідування спотворений зміст протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2018 року.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка старший слідчий в ОВС слідчого відділу 2-го управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_28 з цього приводу суду пояснив, що все було записано зі слів ОСОБА_1 . ОСОБА_1 таке казав, просто відеозйомка переривалась для складання протоколу. В цей час, коли зйомка не велась, ОСОБА_1 можливо надавав додаткові відомості які вносились до протоколу.

Обвинувачений же суду пояснив, що ні він ні його захисник не ознайомлювались зі змістом протоколу, а лише його підписали так як слідчий його не надав для ознайомлення, в зв`яку із чим ОСОБА_1 був позбавлений можливості внести свої зауваження щодо змісту протоколу.

Захисник обвинуваченого під час дослідження цього доказу наполягала на тому, що такий протокол також не може бути допустимим доказом у даній справі, хоч самим ОСОБА_1 і не заперечується знайомство з ОСОБА_3 , так як останній знає його з дитинства.

Стороною обвинувачення в якості доказу винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 наданий протокол огляду від 20 квітня 2018 року. Слідчим було проведено огляд наявних в мережі Інтернет відомостей щодо причетності ОСОБА_1 та інших осіб до діяльності терористичної організації «ДНР», а саме: оглянуто сайт «Миротворець». В розділі «Чистилище» маються дані ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Далі оглянуті сторінки в соцмережі « Одноклассники » цих же осіб та їх друзі в соцмережі., а також сторінки ОСОБА_26 та ОСОБА_27

Жодних відомостей про ОСОБА_1 , наявність його зв`язку з цими особами, із даного протоколу не вбачається.

Захисник обвинуваченого зазначала про неналежність таких доказів обвинувачення, а також вказувала, що під час проведення слідчих дій огляду предметів, речей, документів, мережі Інтернет та огляд статті вбачається, що слідчий не вжив заходів щодо участі в цих слідчих діях підозрюваного, що є грубим порушенням його права на захист під час проведення цих слідчих дій, останній був позбавлений можливості внести до протоколу свої зауваження та доповнення, в зв`язку із чим ці протоколи не можуть бути допустимим доказом у даній справі.

Протоколом огляду предметів, речей і документів від 04.06.2018 року зафіксовано огляд інформації щодо з`єднань за номером мобільного телефону НОМЕР_1 , що належить та яким користується ОСОБА_1 В період часу з 10.10.2015 по 01.04.2016 останній використовував різні мобільні телефони знаступними IMEI-ідентифікаторами, в яких активовувалася Sim-картка із зазначеним вище номером мобільного телефону: з 10.10.2015 по 02.01.2016 - НОМЕР_24; з 02.02.2016 по 14.02.2016 - НОМЕР_25; з 18.02.2016 по 28.03.2016 - НОМЕР_26; 21.03.2016 - НОМЕР_27; з 28.03.2016 по 01.04.2016 - НОМЕР_28.

Також, в ході огляду встановлено, що у вищевказаний період часу підозрюваний ОСОБА_1 постійно перебував на території м. Донецька, що тимчасово не підконтрольне органам державної влади України, 29.03.2016 - виїжджав до м. Курахове Донецької області, а також інколи періодично виїжджав до м. Мар`їнка Донецької області.

Іншої інформації, що має значення для даного кримінального провадження, в ході огляду за вказаним номером мобільного телефону виявлено не було.

Із відповіді міжрайонного оперативно-розшукового відділу Донецько-Луганського регіонального управління Прикордонної служби України від 18.05.2018 року вбачається, що відомостей про перетин державного кордону України (лінії розмежування) в період часу з 1.01.2014 року по теперішній час відносно громадянина ОСОБА_1 не встановлено.

Згідно із висновком експерта №524 від 17.05.2018 року (судово-психіатрична експертиза) ОСОБА_1 у період часу, що відповідає інкримінованому діянню, хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, або слабоумством, іншим хворобливим станом не страдав. Є психічно здоровим. У період часу, що відповідає інкримінованому діянню, ОСОБА_1 за психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, що відповідає інкримінованому діянню, ОСОБА_1 не перебував у тимчасово-хворобливому стані, який би позбавляв його можливості усвідомлювати свої дії та розладом душевної діяльності, або слабоумством, іншим хворобливим станом не страждає. Є психічно здоровим, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

Також під час розгляду справи досліджувались: ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області про тимчасовий доступ до речей і документів від 13.04.2018 року справа № 263/4213/18, ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області про тимчасовий доступ до речей і документів від 11.04.2018 року справа № 263/4227/18, ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області про тимчасовий доступ до речей і документів від 11.04.2018 року справа № 263/4215/18.

Крім того дослідженими були протокол тимчасового доступу до речей та документів від 14 травня 2018 року складений з 12:07 до 12:15 годин з додатками, протокол тимчасового доступу до речей та документів від 14 травня 2018 року складений з 13:45 до 14:00 годин з додатками, протокол тимчасового доступу до речей та документів від 14 травня 2018 року складений з 13:30 до 13:40 годин з додатками.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 під час дослідження вказаних ухвал слідчого судді та протоколів тимчасового доступу до речей та документів, проведених на підставі цих ухвал, зазначала, що доступ до речей та документів отриманий поза межами дії вище наведених ухвал слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, оскільки строк дії ухвали від 13.04.2018 року справа № 263/4213/18 закінчився 13.05.2018 року, а строк дії ухвал від 11.04.2018 року № 263/4227/18 та № 263/4215/18 відповідно закінчився 11.05.2018 року, строк дії ухвали зазначено в самій ухвалі - протягом одного місяця з дня її постановлення. Тобто, дані докази отриманні не у спосіб передбачений КПК України та ч.2 ст.159 КПК України, а тому відповідно сторона захисту просила ці протоколи, додатки до цих протоколів та всі похідні докази від цих протоколів - Протокол огляду предметів, речей і документів від 04 червня 2018 року складений з 09:00 до 20:00 годин, Протокол огляду предметів, речей і документів від 06 червня 2018 року складений з 09:00 до 20:00 годин з додатками роздруківок телефонних з`єднань та SMS-повідомлень, Протокол огляду предметів, речей і документів від 08 червня 2018 року складений з 09:00 до 20:00 годин з додатками роздруківок телефонних з`єднань та SMS-повідомлень визнати недопустимими доказами.

Суд ретельно вивчивши доводи захисника з приводу недопустимості вказаних доказів з наведених підстав, прийшов до висновку, що вони мають бути відхилені як такі, що не ґрунтуються на законі.

Так, ст. 115 КПК України встановлено порядок обчислення процесуальних строків.

Відповідно до вказаної норми закону, при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк.

Тобто, ухвали слідчого судді починали відлік строку її дії 14.04.2018, 12.04.2018 та 12.04.2018. і закінчували відповідно 14.05.2018, 12.05.2018 та 12.05.2018.

Частинами 6 та 7 ст. 115 ЦПК України, передбачено, якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.

Із протоколів тимчасового доступу до речей та документів, датованих 14 травня 2018 року та опису речей та документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді також від 14 травня 2018 року видно, що проведені вони у приміщенні ПрАТ «ВФ Україна» за адресою м. Київ вул. Лейпцизька, 15.

Як видно з календаря за місяць травень 2018 року, 12 число припадає на суботу, тобто на вихідний день, тому останній день цього строку є наступний робочий день - 14 травня 2018 року.

Таким чином, наведені слідчі дії виконані в межах строку дії ухвал слідчого судді.

В протоколі огляду предметів, речей і документів від 06 червня 2018 року була оглянута інформація про телефонні з`єднання та смс-повідомлення, зокрема між ОСОБА_3 . м.т. НОМЕР_29 та ОСОБА_1 . м.т. НОМЕР_30, які було роздруковано та долучено до даного протоколу огляду в якості Додатку №20, а також в ході огляду було виявлено та виділено в окрему таблицю всі телефонні з`єднання та смс-повідомлення між ОСОБА_1 . м.т. НОМЕР_1 та ОСОБА_3 . м.т. НОМЕР_29, які було роздруковано та долучено до даного протоколу огляду в якості Додатку №30, як його невід`ємна частина. Також було оглянуто інформацію щодо з`єднань за номерами мобільних телефонів НОМЕР_7 , НОМЕР_5 за період з 13.03.2017 по 16.03.2017, які були у користуванні ОСОБА_1 (номери мобільних телефонів, які були частиною вибухового устрою), всі телефонні з`єднання та смс-повідомлення за цими номерами роздруковані та долучені до даного протоколу огляду в якості додатків №32 та №33.

Досліджуючи додаток №20, в якому відображені телефонні з`єднання між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , видно, що ОСОБА_3 телефонував ОСОБА_1 15.02.2017 року о 15.53 і тривалість розмови 182с, 16 лютого 2017 року ОСОБА_3 телефонував ОСОБА_1 о 8.04, 9:43, 10:16 та 10.55. Також між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбулося з`єднання 18.02.2017 року о 10:46, та п`ять разів 20.02.2017 року. 25.02.2017 року о 10:28, 06.03.2017 року о 13:10, 11.03.2017 року о 15:34. Також надійшов вхідний телефонний дзвінок від ОСОБА_3 ОСОБА_1 18 березня 2017 року о 8:22. А 19 березня 2017 року протягом дня від ОСОБА_3 надійшло ОСОБА_1 8 вхідних телефонних дзвінків.

Від абонента ОСОБА_1 на телефон ОСОБА_3 надійшов один вхідний телефонний дзвінок - 24 лютого 2017 о 10:36 тривалістю 37 секунд.

Дані додатку №30 повністю кореспондується з даними додатку №20 у відображенні навпаки, де відображені вхідні телефонні дзвінки абоненту ОСОБА_1 від ОСОБА_3

Із додатків № 32 і №33 видно, що номери телефонів НОМЕР_17 та НОМЕР_18 , які були вилучені у ОСОБА_1 під час обшуку 29.03.2018 року, були активовані у м. Донецьку 13 березня 2017 року о 15:31 та о 15:32 годині.

В додатку №34 відображено дати та час з`єднань між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , якому ОСОБА_1 повинен був передати пакет. Перше з`єднання відбулося 16 лютого 2017 року о 10:28, потім 20.02.2017 року та 19 березня 2017 року тричі.

Також судом досліджено додаток №35, в якому відображені з`єднання між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, із якого видно, що дані особи спілкуються з 19 квітня 2016 року. Неодноразове з`єднання між ними відбулося 15 та 16 лютого 2017 року, 20 лютого 2017 року, а такод 18 та 19 березня 2017 року.

Судом досліджено протокол огляду предметів, речей і документів від 08 червня 2018 року і всі додатки до нього.

Судом досліджено протокол проведення слідчого експерименту від 07.06.2018 року за участі підозрюваного ОСОБА_1 .. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_1 вказав на знімку зображення місцевості місце, де він зустрівся з ОСОБА_3 коли той передав йому пакет з борошном та сіллю, вказав, що це відбулося в кінці жовтня 2017 року, а також вказав місце в м. Курахове, де він того ж дня зустрічався з чоловіком на ім`я ОСОБА_8 та мав йому передати пакет. До протоколу додані схеми з позначками.

Судом досліджений протокол огляду предметів, речей і документів від 23 липня 2018 року з додатками, протокол огляду предметів, речей і документів від 30 липня 2018 року, протокол огляду предметів, речей і документів від 14 серпня 2018 року з додатками, однак вони у своєму змісті не містять інформації, що може мати доказове значення для даного кримінального провадження.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 серпня 2018 року, ОСОБА_1 на підставі ст. 63 Конституції України пояснення надавати відмовився.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 05.09.2018 року були внесені відомості відносно ОСОБА_1 з правовою кваліфікацією його дій за ст. 263 ч1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка старший слідчій в ОВС слідчого відділу 2-го управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_28 суду пояснив, що в ході досудового розслідування було встановлено, що саме 18.03.2017 року представники Центру спеціальних операцій Міністерства державної безпеки ДНР зустрічалися із ОСОБА_1 в смт. Олександрівка Мар`їнського району. При цій зустрічі вказані представники передали ОСОБА_1 вибуховий пристрій з вибуховою речовиною, це виходить з того, що у вказаному вибуховому предметі знаходилась сім картка, останні цифри якої 4927. Як вбачається із матеріалів справи та довідки оператора мобільного зв`язку «Водафон», вказана сім картка була активована 13.03.2017 року, саме в цей день був сконструйований вибуховий пристрій для якого активувалась дана сім картка. Із інформації оператора вказаний пристрій знаходився по 16.03.2017 на території ЦСО МГБ, де відповідно до базової станції активізувалася дана картка. Пізніше із з`єднань ОСОБА_1 18.03.2017 року останній телефонував до ОСОБА_3. До 18.03.2017 року також були контакти 11.03.2017, 06.03.2017, і раніше з середини лютого 2017 року. Тобто 18.03.2017 р. є крайньою можливою датою коли було можливо передати вибуховий пристрій від однієї особи до іншої. До 16.03.2017 р. пристрій знаходився в Центрі спеціальних операцій та не був нікуди вивезений. Даний центр знаходиться в іншій частині Донецька ніж смт. Олександрівка, що вбачається із огляду даних оператора. Саме 18.03.2017 р. після того, як пристрій 16.03.2017 р. вибув із Центру спеціальних операцій відбулися з`єднання між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . І відповідно до наявної інформації ОСОБА_1 в цей же день мав зустрітися і зв`язатися із особою яку йому зазначив ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якому передати вибуховий пристрій. Дану особу встановлено, та матеріали стосовно неї виділені в окреме кримінальне провадження. Це ОСОБА_8 . Існує замкнута ланка між чотирма особами: два представники ЦСО МГБ та ОСОБА_1 і ОСОБА_8. ОСОБА_1 з`єднується із ОСОБА_3 , ОСОБА_3 телефонує ОСОБА_4, ОСОБА_4 телефонує ОСОБА_8. Через короткий проміжок часу, декілька хвилин, з`єднання відбуваються в зворотному порядку. Що зумовлює їх зв`язок між собою не напряму а через третіх осіб. Вказані з`єднання відбувались як 18.03. так і 19.03.2017, тобто в день коли ОСОБА_1 повинен був передати вибухівку ОСОБА_8. Проте на наступний день ОСОБА_8 на зустріч не з`явився. ОСОБА_1 переніс дану вибухівку додому. У зв`язку з цим, 18.03.2017 року була встановлена як дата передачі вибухового пристрою ОСОБА_1 та їх домовленість про передачу вибухівки ОСОБА_8 . ОСОБА_1 не знав ОСОБА_4, але під час зустрічі ОСОБА_1 із ОСОБА_3 був присутній ОСОБА_4 . Із протоколу впізнання вбачається, що ОСОБА_1 впізнав в цій особі, яка була із ОСОБА_3 саме ОСОБА_4 . Нібито здається що ОСОБА_1 міг не знати, проте у пакеті який було передано ОСОБА_1, знаходилось одна чи дві пачки солі і борошна, за перенесення якого, на коротку дистанцію приблизно 1000 метрів, з прилеглих населених пунктів, йому заплатили приблизно 1000 рублів. За перенесення вказаних продуктів собівартість яких 20 гривень йому заплатили 1000 рублів. Пізніше коли ОСОБА_1 не зустрівся із ОСОБА_8, він відніс пакет додому. І розкривши упаковки того, що він отримав, він побачив що там знаходяться детонатори, вибухова речовина та два мобільних телефони, які заховав у себе дома. Після чого, під час переїзду до сестри, переніс вказані речі до нового місця мешкання. Що усе разом свідчить про його умисел в його діях.

Аналізуючи всі досліджені під час судового розгляду докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Даючи оцінку поясненням обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що його попросили перевезти пачку борошна та пачку солі особі, яка не може собі купити харчі в якості благодійності та що він не знав та не розумів того, що в пакеті з харчовими продуктами, який йому доручили перевезти та передати за винагороду 1000 рублів незнайомій особі в м. Курахове сховані та замасковані складові частини й елементи саморобного вибухового пристрою, суд ставиться критично. Суд вважає такі доводи обвинуваченого неспроможними, оскільки саме ОСОБА_1 перевіз та намагався передати вказаний пакет із замаскованою вибухівкою, використовуючи елементи конспірації. В день, коли він отримав пакет з борошном та сіллю, в яких були приховані складові частини вибухового пристрою, як він пояснив, для того, щоб передати особі, яка потребує харчів, бо немає грошей, щоб купити, він отримав за це 1000 російських рублів. Цього ж дня він поїхав до м. Курахове, щоб зустрітися з особою, яка не може купити собі харчів та потребує та домовитись із нею про те, щоб наступного дня знов приїхати до м. Курахове та передати їй пакет з борошном та сіллю. Надані обвинуваченим ОСОБА_1 пояснення суд розцінює як його намагання ввести суд в оману та уникнути покарання.

Разом з тим, статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, покладається на сторону, що їх подає.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 інкримінується скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а саме - за інше сприяння діяльності терористичної організації.

Відповідно до ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: - порушення права особи на захист; - отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

Досліджуючи вище протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29 березня 2018 року, суд констатував порушення права обвинуваченого ОСОБА_1 на захист та отримання пояснень ОСОБА_1 під час затримання, який не був повідомлений про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, та визнав цей доказ недопустимим.

Посилаючись на вимоги ст. 87 КПК України, захисник просила визнати недопустимими докази, отримані стороною обвинувачення з порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України, а саме права на захист, права знати свої права та обов`язки, права не надавати будь яких пояснень, показань, що могли стати підставою для підозри, обвинувачення у вчинені особою кримінального правопорушення (ч.1 ст.18 КПК України, ст.63 Конституції України) а саме - протокол обшуку від 29.03.2018 року з додатками, планом-схемою домоволодіння, флеш носієм, довідкою експерта-вибухотехніка, та вилучені під час проведення обшуку 29.03.2018 року, речові докази три електродетонатори типу "ЕДП", вибухова речовина сірого кольору типу "ПВВ-7", 2 мобільних телефони "Nokia 2690" IMEI: НОМЕР_6 із Sim-картою оператора мобільного телефону "ВФ Україна" із номером телефону : НОМЕР_5 , "Samsung GT-E12001", IMEI: НОМЕР_6 , із Sim-картоюоператора мобільного телефону "ВФ Україна", із номеромтелефону: НОМЕР_7 , постанова про визнання речових доказів, їх долучення та визначення місця зберігання речових доказів від 30 березня 2018 року та всі похідні від них докази, а саме висновок експерта від 27.04.2018 року № 1/11-18, висновок експерта №100 від 07.06.2018 року з додатком DVD - диск Verbatim c/н НОМЕР_19 , висновок експерта №87 від 18.05.2018 року.

Суд приймає доводи захисника в той частині, що ОСОБА_1 під час проведення обшуку 29.03.2018 року в будинку за адресою АДРЕСА_2 , який почався о 13.40. в розумінні ст. 209 КПК України, вже був затриманий з наступних підстав.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що правоохоронці його затримали, посадили в автомобіль, возили його та застосовували до нього тиск, а потім вже разом приїхали на адресу, де він проживав і почали проводити обшук свідчать про те, що під час проведення обшуку о 13.40. обвинувачений ОСОБА_1 вже фактично був затриманий.

Даний факт повністю підтвердив свідок ОСОБА_12 , який суду пояснив, що він сам був затриманий працівниками правоохоронних органів, які наказали йому викликати ОСОБА_1, і коли останній приїхав, то вони посадили його в автомобіль і десь годину возили, а потім вже поїхали до будинку проводити обшук. Та під час обшуку ОСОБА_1 вже постійно був під наглядом правоохоронців та змушений був залишатися на місці, також під час обшуку в будинку були люди з автоматами.

З огляду на те, що ОСОБА_1 було затримано в межах кримінального провадження з правовою кваліфікацією за ст. 258-3 ч1 КК України, що є особливо тяжким злочином, то суд визнає протокол обшуку від 29.03.2018 року в частині отримання пояснень від ОСОБА_1 , який на той час був вже затриманим, недопустимим доказом, оскільки такі пояснення були отримані з порушенням його права на захист. Але, на думку суду, це не впливає на законність проведеного обшуку в цілому. В іншій частині, що стосується процесуальної дії проведення обшуку та вилучення речових доказів, то суд вважає, що вони повністю були проведені відповідно до вимог кримінального процесуального закону і суд визнає його в цій частині належним доказом.

Крім того, суд не може прийняти як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_1 протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2018 року, де ОСОБА_1 пропонувалось впізнати ОСОБА_3 за фотознімком, оскільки такий доказ є сумнівним з точки зору достовірності. Оскільки зміст протоколу був спотворений і не відповідав змісту відео файлу процесуальної дії.

Так, при перегляді безперервного відеозапису процесуальної дії, ОСОБА_1 пояснював, що з ОСОБА_3 він дійсно знайомий з дитинства, знає його багато років, проживав з ним на одній вулиці, вказав за якими ознаками він його впізнає..

Але в протоколі начебто зі слів ОСОБА_1 зазначається, що йому відомо, що ОСОБА_3 приймає участь у складі незаконних збройних формувань «Донецької народної республіки», хоча на відеозапису таке твердження відсутнє.

За таких обставин, суд не може прийняти цей протокол як доказ того, що ОСОБА_1 завідомо знав про те, що ОСОБА_3 є учасником НЗФ терористичної організації «ДНР». Сам ОСОБА_1 не заперечував знайомство з ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_1 достовірно знав про те, що ОСОБА_3 є учасником незаконних збройних формувань терористичної організації «ДНР» не знайшло підтвердження в судовому засіданні.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №12/рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Це означає, що суд може постановити обвинувальний вирок лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію щодо "поза розумним сумнівом" є підставою для виправдувального вироку.

Стороною обвинувачення у якості доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3 є учасником НЗФ «ДНР» в судовому засіданні було надано повідомлення про підозру ОСОБА_3 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч1 ст. 258-3, ч3 ст. 258, ч2 ст. 263-1 КК України та повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ч1 ст. 258-3, ч3 ст. 258, ч2 ст. 263-1 КК України.

Як видно з цих повідомлень про підозру, датовані вони 15 квітня 2019 року, тобто складені і надані суду в якості доказу вже під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1 в суді.

Прокурором разом з наданими доказами не надано підтвердження відкриття цього доказу стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України.

Захисник просила визнати надані повідомлення про підозри недопустимим доказом, оскільки подані суду з порушенням вимог ст. 290 КПК України.

Крім того, надане повідомлення про підозру не доводить факт обізнаності ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 приймав участь в НЗФ «ДНР».

Також досліджені судом протоколи огляду предметів, речей і документів разом з додатками що містять інформацію про телефонні з`єднання та смс-повідомлення, які доводять факт спілкування обвинуваченого ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та в проміжок часу з 15.02.2017 року по 19.03.2017 року з ОСОБА_8, які обвинувачений ОСОБА_1 не заперечує. Але вказана інформація про телефонні з`єднання між абонентами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не доводять того факту, що ОСОБА_1 безперечно знав про участь ОСОБА_3 в НЗФ «ДНР» та сприяв її діяльності.

Будь-яких інших переконливих доказів того, що ОСОБА_1 достовірно усвідомлював, що ОСОБА_3 є учасником незаконних збройних формувань терористичної організації «ДНР» і своїми умисними діями погодився сприяти саме діяльності терористичної організації «ДНР», суду стороною обвинувачення не надано.

Як вбачається з роз`яснень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом, оскільки це суперечить вимогам ст. 62 Конституції України, яка визначає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. Для визнання доказів такими, що отримані незаконним шляхом, достатньо будь-якого одного із зазначених порушень їх отримання.

Оцінюючи сукупність зібраних та наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та їх взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що обвинуваченим ОСОБА_1 було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Разом з тим, обвинувачення ОСОБА_1 в незаконному поводженні з вибуховими пристроями та вибуховими речовинами, а саме придбанням, носінням та зберіганням вибухових пристроїв та вибухової речовини без передбаченого законом дозволу суд вважає доведеним та його дії правильно кваліфіковані у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч 1 КК України.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 за ст. 263 ч 1 КК України, його вина в повному обсязі підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що ОСОБА_1 показував йому вибуховий пристрій, який він зберігав у себе вдома в м. Мар`їнка та який потім під час обшуку був виявлений у нього в будинку в с. Новоукраїнка в дивані, та письмовими доказами у справі, які визнані судом належними. А саме: протоколом обшуку від 29.03.2018року, проведеному на підставі ухвали слідчого судді, з додатками, планом-схемою домоволодіння, флеш носієм, довідкою експерта-вибухотехніка, та вилучені під час проведення обшуку 29.03.2018 року, речові докази три електродетонатори типу "ЕДП", вибухова речовина сірого кольору типу "ПВВ-7", 2 мобільних телефони "Nokia 2690" IMEI: НОМЕР_6 із Sim-картою оператора мобільного телефону "ВФ Україна" із номером телефону : НОМЕР_5 , "Samsung GT-E12001", IMEI: НОМЕР_6 , із Sim-картою оператора мобільного телефону "ВФ Україна", із номером телефону: НОМЕР_7 , постановою про визнання речових доказів, їх долучення та визначення місця зберігання речових доказів від 30 березня 2018 року та висновком експерта від 27.04.2018 року № 1/11-18, висновком експерта №100 від 07.06.2018 року з додатком DVD - диск Verbatim c/н НОМЕР_19 , висновком експерта №87 від 18.05.2018 року.

У постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладко ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при собі, а в обраному нею місці. Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладко ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов`язані із їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

Суд не може прийняти доводи сторони захисту відносно того, що ОСОБА_1 було не відомо, що це за речовина та що вона є вибуховою, та він мав намір віддати її володільцю, оскільки це повністю спростовується поясненнями свідка ОСОБА_12 , який суду пояснив, що ОСОБА_1 хвалився йому, показував вибуховий пристрій в м. Мар`їнка. Також і сам ОСОБА_1 підтвердив, що зберігав в себе вдома вибухові предмети, закопавши їх в огороді, а потім при переїзді до Харченка забрав їх з собою та зберігав в дивані, доки їх не вилучили під час обшуку.

Суд не може прийняти твердження сторони захисту про те, що обвинувачений не мав умислу, а зберігав вибуховий пристрій, оскільки хотів повернути володільцю, оскільки таке твердження суперечить дослідженим в судовому засіданні доказам, і спростовується поясненнями як обвинуваченого ОСОБА_1 , так і свідка ОСОБА_12

Таким чином, встановлюючи подію кримінального правопорушення, суд зазначає, що 18 березня 2017 року в смт. Олександрівка Мар`їнського району Донецької області ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 поліетиленовий пакет, в якому містились пакет паперовий з борошном та пачка солі для передачі незнайомій йому особі в м. Курахове та відніс до себе додому за адресою: АДРЕСА_1 , де і продовжив його зберігати до наступного дня.

19 березня 2017 року ОСОБА_1 перевіз вищевказані предмети з місця свого проживання в м. Мар`їнка Донецької області до ринку, що поблизу автостанції в м. Курахове Донецької області, де він повинен був зустрітися з особою для подальшої передачі вищевказаного пакету. Після того як особа не з`явилась на зустріч з ОСОБА_1, останній перевіз вищевказаний пакунок до себе додому. Під час транспортування ОСОБА_1 потрапив під дощ і паперові пакети розмокли. Знаходячись в будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 при перекладанні вмісту пакету виявив, що в ньому було сховано та замасковано 3 електродетонатори, вибухова речовина сірого кольору, 2 мобільних телефони "Nokia 2690" IMEI: НОМЕР_6 із Sim-картою оператора мобільного телефону "ВФ Україна" із номером телефону : НОМЕР_5 , "Samsung GT-E12001", IMEI: НОМЕР_6 , із Sim-картою оператора мобільного телефону "ВФ Україна", із номером телефону: НОМЕР_7 , які були зовні конструктивно видозмінені та перероблені кустарним способом для їх використання в якості засобів детонації вищевказаного саморобного вибухового пристрою. Після чого ОСОБА_1 , діючи умисно, розуміючи, що вищевказані предмети є забороненими та небезпечними для життя, заховав їх у себе на подвір`ї, закопавши в огороді за місцем свого проживання.

Під час переїзду восени 2017 року до будинку своєї рідної сестри та зятя за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , без відома господарів вказаного будинку, перевіз складові елементи вибухового пристрою та продовжив їх незаконне, без передбаченого законом дозволу, зберігання та які були вилучені під час обшуку 29 березня 2018 року за вказаною адресою.

Проаналізувавши та надавши оцінку доказам, що були дослідженні в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст. 263 ч.1 КК України як придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу

Згідно із ст. 65 КК України та п.п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (далі - Постанова) суд при призначенні покарання у кожному конкретному випадку повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини цього злочину, наслідки, що настали, дані про особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема форми вини, мотиви і цілі, способу, обстановки та стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставин, які б пом`якшували покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Одночасно обставин, передбачених ст. 67 КК України, що б обтяжували покарання ОСОБА_1 , судом також не встановлено.

Судом також враховано особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий: до затримання офіційно працевлаштований не був та суспільно-корисною працею не займався, неодружений.

Визначаючи вид покарання, суд керувався положеннями ст. 65 КК України, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, а саме те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів є призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про конкретну міру покарання, суд приймає до уваги обставини вчиненого злочину та його суспільну небезпечність.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПк України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Під час досудового розслідування було проведено судові експертизи, сумарна вартість яких відповідно до матеріалів справи складає 7436 грн та підтверджується наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України, та призначити йому покарання за цією статтею у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання, а саме з 29 березня 2018 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 12 липня 2019 року.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за частиною 1 статті 258-3 КК України та виправдати за недоведеності вчинення кримінального правопорушення за цією статтею.

Речові докази - sim-картки «МТС», «Life», «TELE 2», пластиковий тримач до sim-картки «МТС» із № НОМЕР_8 , пакет, в якому міститься речовина сірого кольору, що зовні схожа на вибухову речовину ППВ-7 (пластид) вагою близько 700-800 гр, 3 предмети, схожі на електродетонатори типу «ЕДП-р», 2 з яких - з білими дротами, 1 - з синім дротом - знищити.

Речові докази мобільний телефон «Nokia» у корпусі чорного кольору, мобільний телефон «Samsung» у корпусі білого кольору, мобільний телефон «DONOD DX2» та акумулятор «Nokia» до нього звернути на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати, а саме витрати на залучення експерта у розмірі 7436 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Судді