Вирок № 81998211, 27.05.2019, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Центральна, 13, смтЗолочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа № 622/549/19

Провадження № 1-кп/622/56/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Шабас О.С.,

за участю секретаря Попової В.М.,

прокурора Доброскока О.М.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому (відкритому) судовому засіданні в залі суду Золочівського районного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220310000134 від 11 квітня 2019 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого, працюючого ТОВ «Завод Харківські будматеріали» вантажником, одруженого, що має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2019 у вечірній час, (точний час не встановлено) ОСОБА_2 , з метою здійснення крадіжки чужого майна, прибув на АДРЕСА_2 , до зруйнованого магазину ФОП « ОСОБА_4 », де будучи впевненим, що на вказаній території знаходиться металевий сейф, реалізовуючи свій прямий умисел на крадіжку, чужого майна, а саме металевого сейфу, який належить ОСОБА_1 , шляхом вільного доступу пройшов на вказану територію разом із ОСОБА_5 , (який не був обізнаний, щодо злочинних намірів ОСОБА_2 ), де діючи умисно при цьому переслідуючи корисливу мету наживи та переконавшись в тому, що ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає за його діями, викрав металевий сейф загальною вагою 327 кг, погрузивши його на тачку за допомогою ОСОБА_5 , (який не був обізнаний, щодо злочинних намірів ОСОБА_2 ) та разом з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 1471 гривня 50 копійок.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

24.05.2019 року між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.ст.468-469, 471 КПК України була укладена угода про примирення, за змістом якої вони погодились, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у зазначеному діянні, щиро розкаявся у ньому, публічно вибачився перед потерпілою ОСОБА_1 , добровільно відшкодував потерпілій матеріальні збитки. Потерпіла і обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин, правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.185 КК України, остаточно узгодили призначення ОСОБА_2 покарання у виді штрафу.

В угоді зазначено наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст.ст. 473, 474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди.

Розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468, ч.3 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, зазначена угода може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, пояснив, що дійсно 09.04.2019 року у вечірній час здійснив крадіжкуметалевого сейфу, що належить потерпілій ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 , що не був обізнаний у його намірах здійснити крадіжку, за вказаних у вироку обставин. Щиро розкаявся, публічно попросив вибачення перед потерпілою, добровільно відшкодував потерпілій матеріальні збитки, підтвердив, що угоду про примирення він уклав добровільно, розуміє його права, визначені ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, які у судовому засіданні йому додатково роз`яснені, та надав згоду на призначення узгодженого сторонами угоди про примирення покарання у виді штрафу.

Потерпіла ОСОБА_1 також підтвердила суду, що зазначена угода укладена добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України, є зрозумілими. Просила суд затвердити зазначену угоду про примирення та призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене покарання. Цивільний позов потерпілою не заявлений, матеріальні збитки відшкодовано.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами в угоді міру покарання.

Відповідно до вимог ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що угода про примирення, укладена 24.05.2019 року між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 , за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, а також відповідає положенням КК України щодо правової кваліфікації злочину та узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, даних про його особу, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання і є достатнім для виправлення обвинуваченого.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, сторони дійсно примирилися.

Також судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, та/або закону, умови угоди відповідають інтересам суспільства, умови угоди не порушують права, свободи, інтереси сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не встановлена неможливість виконання підозрюваним взятих на себе зобов`язань, маються фактичні підстави для примирення.

Суд при перевірці узгодженого сторонами виду та розміру покарання, доходить висновку, що воно враховує наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся в скоєному, добровільно відшкодував завдані матеріальні збитки. При цьому суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку лікаря нарколога та психіатра. За місцем проживання характеризується позитивно, є одруженим та має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 2008 року народження.

За таких обставин, суд, вивчивши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченого, потерпілої, думку прокурора, дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між сторонами кримінального провадження: потерпілою та обвинуваченим і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у виді штрафу, із визначенням його розміру у мінімальних межах передбачених санкцією статті, вважаючи дане покарання співмірним із скоєним злочином та достатнім для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню інших злочинів.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався.

З ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати за проведене експертне дослідження у розмірі 314 гривень.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 369, 370, 373 ч.2, 374, 394, 468, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену 24.05.2019 року між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 314 гривень судових витрат за проведення експертного дослідження.

Речові докази по справі: металевий сейф загальною вагою 327 кг, переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_1 , вважати повернутими потерпілій.

Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим (підозрюваним) може бути оскаржений в Харківський апеляційний суд через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Суддя : Шабас О. С.