Постанова № 81997576, 29.12.2018, Попаснянський районний суд Луганської області

Справа № 423/3588/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2018 року Попаснянський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Архипенко А.В.

при секретарі Іваненко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити певні дії , -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із дійсним позовом, в яком просить визнати незаконним та скасувати Рішення УПФУ в Попаснянському районі від 12.10.2016 року «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст.13 "а" ЗУ "Про пенсійне забезпечення" та :

- зобов`язати відповідача зарахувати до до загального трудового стажу періоди його роботи:

- з 15.08.1985р. по 12.10.1985р. у Валковській середній школі.

- з 30.07.1990р. по 28.02.1995р. на шахті "Пролетарська " ВО " Стахановвугілля ".

- з 21.10.1996р. по 04.10.1999р. на Первомайському заводі будівельних матеріалів АТ ЛШСУ

- з 22.03.2001р. по 18.06.2001р. у Тунельному загоні № 14 ВАТ "Київметробуд"

- з 27.03.2002р. по 31.12.2003р. на Орендному підприємстві "Шахта ім.Засядька"

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового трудового стажу періоди його роботи:

- з 30.07.1990р. по 28.02.1995р. на на шахті "Пролетарська " ВО "Стахановвугілля"

- з 27.03.2002р. по 25.05.2010р. на Орендному підприємстві "Шахта ім.Засядька"

Також позивач, в поданому позові просить:

- Зобов`язати УПФУ в Попаснянському районі Луганської області призначити пенсію ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно ст.13 "а" ЗУ "Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 " з 03 жовтня 2016 року (з моменту звернення до УПФУ).

Позивач , обґрунтовуючи позов, зазначив, що відмовляючи у призначення пенсії позивачу, своїм Рішенням від 12 жовтня 2016 року, відповідач зазначив, що позивач не надав довідки , уточнюючі особливий характер та умови праці, а органи виконавчої влади, саме ПФУ, не мають доступу до архівних установ і підприємств, тому що відповідне підприємство знаходиться на території, яка не контролюється українською владою (на окупованій території), в зв`язку із проведенням АТО на території Луганської та Донецької областей. Але на теперішній час такі довідки отримати неможливо, в зв`язку із проведенням АТО на території Луганської та Донецької областей і тому для підтвердження свого трудового стажу позивач просив вважати записи в трудовій книжці, тому що в них є всі необхідні данні про його трудову діяльність.

Також позивач зазначив, що ще однією з підстав для відмови у його заяві про призначення пенсії, було те, що його трудова книжка не мала печатки підприємства, яке вперше зробило запис до трудової книжки і в трудові книжці не було підпису відповідальної особи та власника книжки, але позивач після цього звертався до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу і рішенням Попаснянського районного сду від 23 српня 2017 року таке рішення було винесено.

При цьому позивач посилається на положення ст.62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, також позивач посилається на положення Конституціїї України, щодо гарантій громадян України на пенсійне забезпечення.

Позивач та його представник до початку судового розгляду надали заяви, в якій підтримали позовні вимоги, справу просили розглядати без їх участі, просили задовольнити поданий позов.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість, зазначаючи, що ПФУ не може зарахувати позивачу відповідні періоди роботи до стажу роботи, який дає йому право на пенсію - тому що позивачем не надано уточнюючі довідки про особливий характер роботи та умови праці.

При цьому, у своєму запереченні, представник ПФУ зазначив, що позивач не надав довідки , уточнюючі особливий характер та умови праці, а органи виконавчої влади, саме ПФУ, не мають доступу до архівних установ і підприємств, тому що відповідне підприємство знаходиться на території, яка не контролюється українською владою (на окупованій території), в зв`язку із проведенням АТО на території Луганської та Донецької областей, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність шахти «Пролетарська» припинена без визначення правонаступників.

Щодо не зарахування позивачу періоду роботи до загального стажу - ПФУ зазначає, що причиною не зарахування зазначеного стажу роботи стало те, що трудова книжка позивача не мала печатки підприємства, яке вперше зробило запис до трудової книжки і в трудові книжці не було підпису відповідальної особи та власника книжки, а після винесення Попаснянським районним судом відповідного рішення , позивач не звертав сі до ПФУ із повторною заявою про призначення йому пенсії.

У зв`язку із зазначеним, представник відповідача зазначив, що позивач не має права на пенсію згідно ст..13 п «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» через відсутність необхідного пільгового стажу роботи і позивачу необхідно повторно звернутися до ПФУ для розгляду питання щодо призначення пенсії.

Аналогічні доводи містяться в письмових запереченнях відповідача (а.с.19-20).

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити за наступних підстав.

Так, згідно ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В суді були встановлені наступні фактичні обставини.

Так, позивач 03 жовтян 2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому на час звернення позивач досяг 50 років, що підтверджується копією паспорта позивача(а.с.8-9).

Також судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці позивача (а.с.19-29), позивач працював зокрема:

-- з 15.08.1985р. по 12.10.1985р. у Валковській середній школі.

-- з 30.07.1990р. по 28.02.1995р. на шахті "Пролетарська " ВО "Стахановвугілля".

-- з 21.10.1996р. по 04.10.1999р. на Первомайському заводі будівельних матеріалів АТ ЛШСУ

-- з 22.03.2001р. по 18.06.2001р. у Тунельному загоні № 14 ВАТ "Київметробуд"

-- з 27.03.2002р. по 31.12.2003р. на Орендному підприємстві "Шахта ім.Засядька"

-- з 30.07.1990р. по 28.02.1995р. на на шахті "Пролетарська " ВО "Стахановвугілля"

-- з 27.03.2002р. по 25.05.2010р. на Орендному підприємстві "Шахта ім.Засядька"

Суд зазначає, що трудова книжка, відповідно до ст..48 КЗпП України, відповідно до ст..62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та згідно п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.

При цьому на час звернення позивачем, на вимогу відповідача не надавалось підтверджуючих довідок щодо стажу роботи під землею.

Розглянувши подані позовні матеріали, судом вбачається, що відповідач своїм рішенням від 12 жовтня 2016 року відмовив позивачу у призначення пенсії на пільгових умовах згідно ст.13 п «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу роботи, тому що позивач не надав відповідних довідок, уточнюючих особливий характер та умови праці та зазначив, що позивач має загальний стаж роботи 19 років 09 місяців та пільговий стаж - на підземних роботах 6 років 4 місяці 12 днів. (а.с. 10).

Разом з тим, враховуючи вищенаведені встановлені судом фактичні обставини по справі та перевіряючи повноту та всебічність прийнятого відповідачем рішення про відмову позивачу у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, судом враховується наступне.

Згідно ст..13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списком №1, виконання яких проводиться на протязі повного робочого дня. При цьому під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу (роз`яснення Міністерства соціального захисту населення і Міністерства праці від 10.05.1994 р. № 01-3/406-02-2 та № 06-1649).

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, ст..48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, пунктом 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників. У такій довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включено цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

Також суд зазначає, що за нормами ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до пільгового стажу зараховується робота працівників, які безпосередньо зайняті повний робочий день на відповідних роботах.

Відповідно до Списку 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, який затверджений постановою КМУ від 16.01.2003 р. № 36, а саме до розділу І, ч.1 п.1.1а - до відповідних професій віднесені а) усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в переліку «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень».

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди ( які не зараховується позивачу до пільгового стажу), працював повний робочий день під землею - є записи в його трудовій книжці, що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту (а.с.11-14.).

При цьому суд зазначає, що позивач працював за професією, яка віднесена до Списку 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці від 16.01.2003 р. № 36, і дає право на пенсію.

Наведене свідчить про наявність у позивача права на пенсію згідно ст..13 п «а» ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим, судом враховується, що позивач на час звернення та в дійсний час не має можливості надати на адресу відповідача належні уточнюючі довідки, які вимагаються відповідачем, за незалежних від волі позивача причин, так як відповідне підприємство, а саме шахта «Пролетарська» Виробничого об`єднання «Стахановвугілля» - розташована на території Луганської області, а м.Стаханів Луганської області в дійсний час, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що не заперечується і представником відповідача.

Тобто отримати відповідні довідки із вказаного підприємства позивачем в будь-який спосіб неможливо.

Але ж, надання такої довідки, на вимогу відповідача по перше: не є обґрунтованим за тих підстав, що така вимога була б обґрунтованою, в розумінні п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них», що затверджений постановою КМУ України від 12.08.1993р. № 637, тільки у випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, а по-друге: в даному випадку всі відповідні записи, які дають право позивачу на оформлення пільгової пенсії , в трудовій книжці позивача є.

Аналізуючи наведені положення законодавства, яке дає право позивачу на пільгових умовах за віком (за ст..13 п «а») - суд зазначає, що відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи, що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст..13 п «а» ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Щодо посилання відповідача на той факт, що в трудовій книжці позивача не було печатки підприємства, яке вперше зробило запис до трудової книжки і підпису відповідальної особи та власника книжки ( на час звернення позивача до ПФУ) - суд зазначає, що таке посилання з боку ПФУ для відмови позивачу у зарахування загального стажу роботи , суд вважає безпідставним, оскільки: - по-перше: у відповідних записах про спірний стаж роботи є необхідні печатки та підписи , а по-друге : у своєму рішенні від 12.10.2016 року, яким ПФУ відмовило позивачу у призначення пенсії, ПФУ зазначає, що позивач має загального стажу 19 років 09 місяців, при цьому зазначає, що не зараховує позивачу певні періоди роботи взагалі не обґрунтовує причину такого не зарахування, враховуючи трудову книжку позивача ( яку при тім вважає неналежно оформленою), що є протиріччям у діях ПФУ і на думку суду є фактом, який необхідно врахувати на користь позивача в даній ситуації.

Приймаючи такий висновок, суд враховує також думку Вищого адміністративного суду України, який при розгляді аналогічних справ за № К/800/40969/13 від 13 березня 2014 року та №К/800/27262/13 від 19 червня 2014 року зазначив, що відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки та усіх додаткових документів не спростовує наявності у працівника пільгового стажу роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.

Оцінюючи указані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.3 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: … 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); … 5) добросовісно; 6) розсудливо; … 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)…».

Оцінюючи ситуацію, в якій опинився позивач, суд приходить до висновку, що рішення відповідача, який відмов у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоди роботи з 07.08.1989р. по 28.12.1993р., у зв`язку з тим, що позивач не надав уточнюючі довідки підприємства, було прийнято з порушенням принципів, визначених у пунктах 3, 5, 6, 8 ч.3 ст.2 КАС України.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст..21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих праві свобод.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку - незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків - ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

При цьому, ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції встановлена загальна заборона дискримінації:

«1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1».

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об`єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об`єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» формами дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст.5). Відповідно до ст.1 цього Закону непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Саме в такій особливій ситуації опинився позивач у цій справі, який підтвердив свій пільговий трудовий стаж у спірний період записами в трудовій книжці, при цьому слід враховувати, що позивач не має можливості надати уточнюючі довідки про пільговий стаж роботи на шахті «Пролетарська» ВО «Стахановвугілля» оскільки архіви підприємства залишилися на тимчасово окупованій території. До цього ж , відповідно до реєстраційних відомостей - діяльність шахти «Пролетарська» ВО «Стахановвугілля» - припинено.

Таким чином, такі вимоги, які є цілком виправданими в звичайній ситуації, оскільки формально вони базуються на положеннях п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637, та мають на меті підтвердження тривалості роботи на посадах і роботах, указаних в трудовій книжці - становлять дискримінаційне поводження по відношенню до особи, яка навіть теоретично не може надати такі документи, а отже за такого підходу автоматично позбавляються права на пенсійне забезпечення, передбаченого в ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З урахування вищевикладеного, суд вважає, що дії відповідача, які в звичайних умовах можуть бути цілком обґрунтованими, в особливій ситуації заявника є проявом непрямої дискримінації.

А так, враховуючи наведені правові норми, суд зазначає, що дії відповідача щодо вимагання від позивача уточнюючої довідки для призначення йому пенсії - є порушенням конституційних прав позивача, тому що це призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача, які закріплені Основним Законом України.

При цьому, позивач надав достатньо доказів, згідно вимог законодавства, які підтверджують його право на пенсію згідно до ст.13 п «а» ЗУ України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст.83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Тому суд вважає, що є всі підстави для призначення пенсії позивачу з 03 жовтня 2016 року (з дня звернення позивача до ПФУ ) .

У зв`язку із зазначеним, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, Закону України «Про пенсійне забезпечення», «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, ст..ст. керуючись ст.ст.2, 8, 11, 18, 19, 69-71, 105, 160-163, 186 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій неправмрними та зобов`язання здійснити певні дії - задовольнити .

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської ї області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах .

Скасувати Рішення УПФУ в Попаснянському районі від 12.10.2016 року «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст.13 "а" ЗУ "Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоди його роботи:

- з 15.08.1985р. по 12.10.1985р. у Валковській середній школі.

- з 30.07.1990р. по 28.02.1995р. на шахті "Пролетарська " ВО "Стахановвугілля".

- з 21.10.1996р. по 04.10.1999р. на Первомайському заводі будівельних матеріалів АТ ЛШСУ

- з 22.03.2001р. по 18.06.2001р. у Тунельному загоні № 14 ВАТ "Київметробуд"

- з 27.03.2002р. по 31.12.2003р. на Орендному підприємстві "Шахта ім.Засядька"

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового трудового стажу періоди його роботи:

- з 30.07.1990р. по 28.02.1995р. на на шахті "Пролетарська " ВО "Стахановвугілля"

- з 27.03.2002р. по 25.05.2010р. на Орендному підприємстві "Шахта ім.Засядька"

Зобов`язати УПФУ в Попаснянському районі Луганської області призначити пенсію ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно ст.13 "а" ЗУ "Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 " з 03 жовтня 2016 року (з моменту звернення до УПФУ).

На рішення суду може бути подана Апеляційна скарга я протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського окружного адміністративного суду через Попаснянський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення сладений 08 січня 2019 року.

Суддя Попаснянського районного суду А.В.Архипенко