Ухвала суду № 81996844, 27.05.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2359/19

Номер провадження 1-кс/404/2255/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда Завгородній Є.В., при секретарі Ткачук Л.О., з участю слідчого Воропай Є.С., прокурора Деревянка А.Г., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного – адвоката Гуцул М.С., розглянувши клопотання слідчого СВ Кіровоградського РВП Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Воропай Є.С. про арешт майна у кримінальному проваджені 120191201710000267, з попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням. про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з позбавленням права відчужувати, розпоряджатися та використовувати житло.

В обґрунтування зазначає, що у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , якому 24 травня 2019 року повідомлено про підозру у незаконному зберіганні та збуті наркотичного засобу – метадону. Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання виді позбавлення волі на строк до 10 років з обов`язковою конфіскацією майна, тому існує потреба у накладенні арешту на майно підозрюваного.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просять його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечив проти доводів сторони обвинувачення.

Перевіривши надані матеріали клопотання, заслухавши слідчого, прокурора, думку підозрюваного, дослідивши долучені докази, вважаю про необхідність задоволення клопотання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

З`ясовано, що СВ Кіровоградського РВП Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120191201710000267 з попередньою кваліфікацією за ч.2 ст. 307 КК України.

24.05.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, санкція якого передбачає такий обов`язковий вид додаткового покарання, як конфіскацію всього майна.

Згідно змісту витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 136712103 від 06.09.2018 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Наявність у санкції ч. 2 ст. 307 КК України обов`язкового додаткового покарання, що може бути призначено підозрюваному у разі визнання його винним за вироком суду, зобов`язує забезпечити у майбутньому можливість додаткового виду покарання та попередити існуючі ризики пов`язані зі спробами на відчуження належного підозрюваному майна. За таких умов, існує реальна потреба у забезпеченні у майбутньому можливість виконати додатковий вид покарання - конфіскацію майна.

Обставини та завдання цього досудового розслідування (ст. 2 КПК України) виправдовує ступінь такого тимчасового втручання у майнові права і свободи підозрюваної особи, як накладення арешту з позбавленням його права на відчуження та розпорядження майном.

Не допускається заборона користування житловим приміщенням особами, які на законних підставах проживають у ньому. (ч. 12 ст. 170 КПК України) Право законного власника/володільця/користувача у правомірному користуванні житлом, не може бути обмежено. У свою чергу представник сторони обвинувачення не надав доказів того, що будь-яка особа незаконно набула право користування заявленим до арешту житлом, тому в цій частині вимога слідчого не відповідає положенням КПК України, і задоволенню не підлягає. У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі “Смирнов проти Росії” висловлена правова позиція про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку – вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

За таких умов, вимога слідчого про накладення арешту майно підлягає задоволенню лише шляхом заборони його відчуження та розпорядження.

У даному випадку тимчасове обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, вважаю що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України, обґрунтоване і підлягає задоволенню.

На виконання положень ч. 4 ст. 173 КПК України, тимчасово застосовується найменш обтяжливий спосіб арешту майна, що не призведе до зупинення або надмірного обмеження. Не завдасть інших негативних наслідків, які суттєво не позначаться на інтересах інших осіб.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання – задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності підозрюваному ОСОБА_2 , власниками якої є : ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , із забороною відчужувати та розпоряджатись цією квартирою.

У задоволенні вимог слідчого, про позбавлення права користування житловим приміщенням, - відмовити.

Слідчому СВ Кіровоградського РВП Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Воропай Є.С. вчинити дії спрямовані на реєстрацію арешту майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали – після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Є. В. Завгородній