Рішення № 81996117, 27.05.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2163/13-ц

Провадження № 2/344/786/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів по оплаті за житлово-комунальні та охоронні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

12.08.2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів по оплаті за житлово-комунальні та охоронні послуги.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що з 14.10.1984р. по 28.10.2008 року перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 . В період шлюбу вони збудували житловий будинок в с. Клузів, право власності якого було оформлено на відповідачку. Рішенням Івано-Франківського апеляційного суду від 11.04.2013 року проведено реальний розподіл вказаного будинковолодіння та виділено у власність позивача: приміщення другого поверху підвал І- комору, площею 18,6 м. кв; І- 1/2 частину приміщення гаража, площею 32,9 м. кв; II - комора, площею 6,2 м. кв; другий поверх: 2-7- коридор, площею 21,1 м. кв; 2-8- житлову кімнату, площею 39,8 м. кв; 2-9- житлову кімнату, площею 20,9 м. кв; 2-10- гардероб, площею 13,9 м. кв; 2-11-спортивний зал, площею 39,7 м. кв; 2-12- гардероб, площею 13,9 м. кв; 2-13- ванну, площею 10,2 м. кв; 2-14- кабінет, площею 20,7 м. кв., загальною площею 237,8 м. кв., 1/2 частину огорожі N2, 1/2 частину огорожі N3 та 1/2 частину колодязя N1, що становить 54/100 частин будинковолодіння. ОСОБА_2 приміщення першого поверху: 1/2 частину приміщення гаража, площею 32,9 м. кв; III - комору,, площею 6,1 м. кв; IV - веранду, площею 21.0 м. кв; 1-6- коридор, площею 4,5 м. кв; 1-7- житлова кімната, площею 11,1 м. кв; 1-8- коридор, площею 28.7 м. кв; 1-9- вітальню, площею 38,9 м. кв; 1-10- кухню, площею 20,5 м. кв; 1-6- ванну, площею 8,0 м. кв загальною площею 171,7 м. кв , 1/2 частину огорожі N2, 1/2частину огорожі N3 та 1/2 частину колодязя N1, що становить 46/100 від загальної вартості будинковолодіння. На протязі останніх років позивач повністю проводить оплату за користування комунальними послугами та оплату за користування охороною управління Державної служби охорони при УМВС. За період з січня 2011 р. по липень 2013 р. ним оплачено кошти в сумі 62 246 грн.. Так, як відповідач є співвласником будинковолодіння просить стягнути з нею 31 123 грн. сплачених коштів по оплаті за житлово-комунальних та охоронних послуг за вказаний період (т.1 а.с.1-3).

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2013 року відкрито провадження у вказаній справі (т.1 а.с.31)

Відповідач у справі - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, подала письмове заперечення (т.1 а.с. 43), а також 20 листопада 2013 року подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання вчитини певні дії. Позов обгрунтовується наступними доводами: всі договори: на надання житлово-комунальних послуг, електричну енергію, газопостачання, послуги зв`язку оформлені на ім`я відповідачки - позивачки за зустрічним позивом, також вона мала договір з охоронною фірмою. Вважає, що ОСОБА_1 повинен їй відшкодувати вартість спожитої основним та гостьовим будинком електроенергії та газу. За її підрахунками ця сума складає 58657 грн.47 коп. Додатково зазначає, що на протязі останніх років за характером роботи та громадських обов`язків, переважний час знаходиться поза межами міста Івано-Франківська та області, а тому проживає в будинку не більше 1-3 днів на місяць та й то не кожен місяць, загальний термін її проживання в будинку становить 20-30 днів на рік. В зв`язку з чим спожиті нею комунальні послуги не можуть бути більшими ніж п`ять-десять відсотків від всього об`єму спожитих за рік послуг. Просила зобов`язати ОСОБА_1 встановити окремі прилади обліку по споживанню газу та електроенергії та заключити окремі договори на споживання даних видів енергоносіїв на те майно, яким він користується для оплати спожитих ним комунальних послуг; витребувати від ОСОБА_1 акт введення в експлуатацію гостьового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_1 паспорти на газове та електричне обладнання встановлене в гостьовому будинку що розташований в АДРЕСА_1 ; стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 73798 грн. 83 коп. матеріальної шкоди та 5700 гривень моральної шкоди, 1800 грн. коштів сплачених на правову допомогу, та 821 грн. 11 коп. сплаченого судового збору (т.1 а.с.48-51).

17.12.2013 року ОСОБА_2 подала уточнюючу позовну заяву, за змістом якої просила: зобов`язати ОСОБА_1 встановити окремі прилади обліку по споживанню газу та електроенергії та заключити окремі договори на споживання даних видів енергоносіїв на те майно, яким він користується для оплати спожитих ним комунальних послуг; витребувати від ОСОБА_1 паспорти на газове та електричне обладнання встановлене в гостьовому будинку, що розташований в АДРЕСА_1 ; стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 74355 грн.46 коп. матеріальної шкоди та 10000 гривень моральної шкоди, 1800 грн. коштів сплачених на правову допомогу, та 967 грн. 39 коп. сплаченого судового збору (т.1 а.с.123-125).

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2013 року уточнений зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним (т.1 а.с.131-132).

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2014 року задоволено клопотання відповідача-позивача ОСОБА_2 . про передачу справи та передано об`єднану цивільну справу на розгляд до Дарницького районного суду м.Києва (а.с.142-143).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2014 року скасовано ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2014 року та передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.1 а.с.169-170).

08.05.2014 року відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, якою просила зобов`язати ОСОБА_1 встановити окремі прилади обліку по споживанню газу та електроенергії та заключити окремі договори на споживання даних видів енергоносіїв на те майно, яким він користується; стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 88 246 грн.58 коп. матеріальної шкоди та 10000 гривень моральної шкоди, 2450 грн. коштів сплачених на правову допомогу, та 967 грн. 39 коп. сплаченого судового збору (т.1 а.с.192-193).

12.08.2014 року відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, якою просила стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 127 546 грн. 58 коп. (т.2 а.с.4-6).

30.10.2014 року відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, якою просила зобов`язати ОСОБА_1 : встановити окремі прилади обліку по споживанню газу та електроенергії , заключити окремі договори на споживання даних видів енергоносіїв на те майно , яким він користується , для оплати спожитих ним комунальних послуг , витребувати від ОСОБА_1 паспорти на газове та електричне обладнання встановлене в гостьовому будинку , що розташований в АДРЕСА_1 ., від`єднати приміщення та інші об`єкти , за вищевказаною адресою, від приладу обліку (лічильника) електроенергії №0436443, який належить ОСОБА_2. , та приєднати дані об`єкти до приладу обліку електроенергії, що належить ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 сплатити вартість спожитої ним електроенергії в сумі 3819,87 грн. та не чинити їй перешкод в користуванні топковою (котельнею) та газовим обладнанням (котлом, бойлером, тощо) , які знаходяться в приміщенні топкової (котельні) , а також у відновленні нею газопостачання до приміщень 1-го поверху житлового будинку в АДРЕСА_1 ; стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 127546 грн. 58 коп. матеріальної шкоди, 10 000 грн. моральної шкоди, 3300 грн. коштів сплачених на правову допомогу та 967,37 грн. судового збору (т.2 а.с.68-70).

18.11.2014 року відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, якою просила стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 183546 грн. 58 коп. матеріальної шкоди (т.2 а.с.126-128).

18.06.2015 року відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, якою просила стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 216546 грн. 00 коп. матеріальної шкоди (т.3 а.с.110).

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2015 року задоволено клопотання відповідача-позивача ОСОБА_2. про витребування доказів, витребувано з Івано-Франківського УЕГГ ПАТ «Івано-Франківськгаз» інформацію про об`єм спожитого ОСОБА_1 у будинковолодінні АДРЕСА_1 природного газу в період - з моменту його підключення, а також витребувано інформацію у філії ПАТ «Прикарпаттяобленерго» «Лисецький РЕМ» щодо об`єму спожитої електроенергії в період - з моменту підключення (т.2 а.с.219-220).

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2015 року задоволено клопотання відповідача-позивача ОСОБА_2. про витребування доказів, витребувано з Тисменицького РВ УМВС матеріали перевірки розгляду заяв ОСОБА_2 від 24.07.2014, 05.09.2014, 10.10.2014, 10.11.2014,13.11.2014,23.11.2014, 09.10.2015 року (т.3 а.с.93

18.06.2015 року відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, якою просила стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 216 546 грн. 58 коп. матеріальної шкоди (т.3 а.с.110-111).

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2017 року задоволено клопотання відповідача-позивача ОСОБА_2. про витребування доказів, витребувано з філії ПАТ «Прикарпаттяобленерго» «Лисецький РЕМ» інформацію про об`єм спожитої ОСОБА_1 у будинковолодінні АДРЕСА_1 електроенергії в період - з моменту підключення (т.2 а.с.229).

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2017 року задоволено заяву відповідача-позивача ОСОБА_2. про відвід судді, справу передано на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (т.3 а.с.242-243).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.05.2018 року закрито провадження в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 : 1) які зазначені у заяві про збільшення позовних вимог від 10.11.2013 року, а саме: зобов`язати ОСОБА_1 встановити окремі прилади обліку по споживанню газу та електроенергії та заключити окремі договори на споживання даних видів енергоносіїв на те майно, яким він користується для оплати спожитих ним комунальних послуг; витребувати від ОСОБА_1 оригінал свідоцтва про право власності на 2-й поверх будинку, що розташований в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_1 оригінал витягу з реєстру прав власності про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме 2-й поверх будинку, що розташований у АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_1 акт введення в експлуатацію гостьового будинку, що розташований у АДРЕСА_1 ; 2) вимоги, які зазначені у заяві про збільшення позовних вимог від 10.12.2013 року, а саме: зобов`язати ОСОБА_1 встановити окремі прилади обліку по споживанню газу та електроенергії та заключити окремі договори на споживання даних видів енергоносіїв на те майно, яким він користується для оплати спожитих ним комунальних послуг та витребування від ОСОБА_1 паспорти на те електричне обладнання, встановлене в гостьовому будинку, що розташований у АДРЕСА_1 ; 3) вимоги, які зазначені у заяві про збільшення позовних вимог від 07.05.2014 року, а саме: зобов`язати ОСОБА_1 встановити окремі прилади обліку по споживанню газу та електроенергії та заключити окремі договори на споживання даних видів енергоносіїв на те майно, яким він користується; 4) вимоги, які зазначені у заяві про збільшення позовних вимог від 30.10.2014 року: зобов`язати ОСОБА_1 встановити окремі прилади обліку по споживанню газу та електроенергії, заключити окремі договори на споживання даних видів енергоносіїв на те майно, яким він користується, для оплати спожитих ним комунальних послуг; витребувати від ОСОБА_1 паспорти на газове та електричне обладнання, встановлене в гостьовому будинку, що розташований у АДРЕСА_1 ; від`єднати приміщення та інші об`єкти, які належать ОСОБА_1 за вищевказаною адресою, від приладу обліку (лічильника) електроенергії № 0436443, який належить ОСОБА_2. та приєднати дані об`єкти до приладу обліку електроенергії, що належить ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2. в користуванні топковою (котельнею) та газовим обладнанням (котлом бойлером тощо), які знаходяться в приміщенні топкової (котельні), а також у відновленні ОСОБА_2. газопостачання до приміщень 1-го поверху житлового будинку в АДРЕСА_1 (т.4 а.с.128-129).

03.09.2018 року відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, якою просила зобов`язати ОСОБА_1 від`єднати виділену йому відповідно до Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 року частину приміщення гаража, а також інші приміщення будинку (підвал, топкову), якими він користується від мого приладу обліку електроенергії та приєднати до свого приладу обліку електроенергії і облаштувати окрему систему водопостачання виділених йому приміщень, а також стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 282 370 грн. 27 коп. матеріальної шкоди, 70000 гривень моральної шкоди, всі витрати на правову допомогу та на проїзні квитки, весь судовий збір.

Позивачу ОСОБА_2. було відмовлено в прийнятті заяви та заява була повернута, оскільки подана з порушенням п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України.

25.10.2018 року відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, якою просила зобов`язати ОСОБА_1 від`єднати виділену йому відповідно до Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 року частину приміщення гаража, а також інші приміщення будинку (підвал, топкову), якими він користується від мого приладу обліку електроенергії та приєднати до свого приладу обліку електроенергії і облаштувати окрему систему водопостачання виділених йому приміщень, а також стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 334852 грн. 19 коп. матеріальної шкоди, 70000 гривень моральної шкоди, всі витрати на правову допомогу та на проїзні квитки, весь судовий збір.

Позивачу ОСОБА_2. було відмовлено в прийнятті заяви та заява була повернута, оскільки подана з порушенням п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.05.2018 року закрито провадження в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.11.2018 року задоволено клопотання відповідача-позивача ОСОБА_2. про витребування доказів, витребувано з філії ПАТ «Прикарпаттяобленерго» «Лисецький РЕМ» інформацію про об`єм спожитої ОСОБА_1 у будинковолодінні АДРЕСА_1 електроенергії в період з 10 жовтня 2014 року по 31 березня 2015 року (т.4 а.с.172).

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_2 подала письмові пояснення від 17.12.2018 року (т. 4 а.с.189-201), згідно яких просила у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів по оплаті за житлово-комунальні та охоронні послуги відмовити в повному обсязі за недоведеністю позовних вимог. Щодо зустрічного позову то просила : стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 334 852 грн. 19 коп. матеріальної шкоди; 70 000 моральної шкоди, всі витрати на правову допомогу та на проїзні квитки, та весь судовий збір.

05.02.2019 року адвокат позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - Павликівська Г.М. надала письмові пояснення по справі (т.4 а.с.213-217), якими усі вимоги відповідача-позивача ОСОБА_2. заперечили.

Заслухавши представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що первісні та зустрічні позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З 14.10.1984р. по 28.10.2008 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 52-53 т.1).

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2013 року у цивільній справі № 2-54/11, зокрема, проведено реальний розподіл будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по другому варіанту проведеної у справі судово-будівельної експертизи та виділено у власність ОСОБА_2 приміщення першого поверху, а саме: 1/2 частину приміщення гаражу вартістю 59368 грн., площею 67,3 м. кв.: 2. - 1.5 м. кв.(площа під перегородкою, що буде ділити приміщення гаражу на дві частини) = 32.9м кВ., III - комору площею 6,1 м. кв. вартістю 10762 грн., IV - веранду площею 21,0 м. кв. вартістю 72295 грн., 1-6 - коридор площею 4,5 м. кв. вартістю 15492 грн., 1-7- житлову кімнату площею 11,1 м. кв. вартістю 38213 грн., 1-8 - коридор площею 28,7 м. кв. вартістю 98803 грн., 1-9 - вітальню площею 38,9 м. кв. вартістю 133917грн.; 1-10- кухню площею 20,5 м. кв. вартістю 70573 грн.; 1-6 - ванну площею 8,0 м. кв. вартістю 27541 грн., також виділено 1/2 частину огорожі N2 та 1/2 частину огорожі N3 та 1/2 частину колодязя N1 вартістю 106469 грн., загальною вартістю 526965 грн., а всього виділено майна на суму 633434 грн., що відповідає ідеальній частці 46/100 від загальної вартості будинковолодіння. Виділено у власність ОСОБА_1 : приміщення другого поверху: 2-7- коридор площею 21,1 м. кв. вартістю 66585 грн.; 2-8- житлову кімнату, площею 39,8 м. кв. вартістю 125597 грн.; житлову кімнату 2-9- площею 20,9 м кв. вартістю 65954 грн.; 2-10- гардероб площею 13,8 м. кв. вартістю 39589 грн.; 2-11- спортивний зал площею 39,7 м. кв. вартістю 113891 грн.; гардеробну кімнату 2-12 площею 13,8 м. кв. вартістю 39589 грн.; 2-13 - ванну кімнату площею 10,2 м. кв. вартістю 32188 грн.; 2-14 кімнату-кабінет площею 20,7 м. кв. вартістю 65323 грн., а також підвал (літ.А-1) - комору площею 18,6 м.кв. вартістю 32803 грн., І- 1/2 частину гаражу (1) вартістю 59368 грн. площею 67,3 м.: 2. -1.5 м. кв.(площа під перегородкою, що буде ділити приміщення гаражу на дві частини) = 32.9 м.кв.:, ІІ - комору площею 6,2 м. кв. вартістю 10939 грн.; загальною вартістю 652114 грн., а також 1/2 частину огорожі N2 та 1/2 частину огорожі N3 та 1/2 частину колодязя N1 вартістю 106469 грн., а всього майна на суму 758583 грн.; ідеальна частка становить 54/100 від загальної вартості будинковолодіння. Виділено у власність ОСОБА_2 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 102,5 м кв, вартістю 1 076626 грн.

Відповідно до ч.1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 1 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Судом встановлено, що між сторонами не було укладено будь-яких договорів щодо утримання будинковолодіння, а тому суд приходить до висновку, що сторони несуть спільний обов"язок щодо утримання нерухомого майна відповідно до частки кожного з них у праві спільної сумісної власності.

Відповідно договорів на комунальні послуги по будинковолодінню (телекомунікаційні послуги, послуги по газо та водопостачання, електроенергія, послуги служби охорони) за адресою АДРЕСА_1 були оформлені на ОСОБА_2.

В період з січня 2011 року по липень 2013 рік ОСОБА_1 сплачував комунальні послуги за будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Загальна сума сплачених ОСОБА_1 коштів складає 62246 гривень 00 копійок, що підтверджується відповідними квитанціями ( т.1 а.с.4-19).

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_2. про те, що з копій квитанцій по оплаті світла, газопостачання та охорони не вбачається, що дані кошти вносились ОСОБА_1 , оскільки судом були досліджені надані ОСОБА_1 оригінали квитанцій про сплату комунальних послуг, що на думку суду підтверджує проведення оплати саме ОСОБА_1

Також, суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_2. щодо відсутності обов"язку по сплаті за комунальні послуги на утримання майна що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , оскільки вона там не проживала, так як право власності зобов"язує володільця майна утримувати своє майно та оплачувати відповідні послуги.

Посилання ОСОБА_2 , що будинковолодіння АДРЕСА_1 ніколи не було у спільній сумісній власності, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини встановлені Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2013 року у цивільній справі № 2-54/11 та доказуванню не підлягають.

Що стосується заявлених зустрічних вимог, суд приходить до наступного.

ОСОБА_2. просила стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуте майно за рахунок іншої особи (користування частиною гаража).

В обгрунтування вимог зазначила, що ОСОБА_1 використовує її частину гаража для власних потреб, тримаючи у ньому свої власні транспортні засоби. Листом від 17.01.2014 р. ОСОБА_2. про те, що він самовільно використовує частину гаража та порушує її право власності і матеріальних збитків та просила його сплатити мені 33000 грн. (тридцять три тисячі гривень 00 коп.) за користування моїм майном в період з квітня 2013 р. по лютий 2014 р.

03.03 2014 р. ОСОБА_2. направила ОСОБА_1 договір найму (оренди) гаража від 25.02.2014 року, що було пропозицією укласти договір оренди гаража.

ОСОБА_2. зазначила, що направлений нею ОСОБА_1 договір найму гаража від 25.02.2014 р. містив всі істотні умови, зокрема, предмет договору, строк дії договору, розмір орендної плати та вважала, що оскільки ОСОБА_1 після отримання даного договору, фактично вчинив дії, спрямовані на його схвалення, а саме продовжив користуватись гаражем, у зв`язку з чим між нами виникли орендні відносини.

Згідно вищевказаного п 5.1 договору найму (оренди) гаража розмір орендної плати складає 3 (три) тисячі гривень на місяць. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не сплачував орендну плату, виникла заборгованість по орендних платежах в сумі 15000 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) за період з березня по липень 2014 року. Відповідно до п.4 договору найму (оренди) гаража від 25.02.2014 р. термін оренди визначено до 14.07.2014 р. Проте, ОСОБА_1 користувався і на даний час продовжує користуватись приміщенням гаража, не сплачуючи орендну плату.

Згідно рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області сторонам виділено у власність по 1/2 частині гаража за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 626 ч.1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд вважає, що вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. коштів за користування гаражем задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_2. не було доведено належними та допустимими доказами щодо укладення такого договору, а тому обов"язку щодо сплати коштів у ОСОБА_1 не виникає.

Посилання ОСОБА_2. на фактичне користування частиною гаража, та відсутність можливості здійснювати підприємницьку діяльність щодо здачі приміщення в оренду також не підтверджено належними та допустимими доказами. Долучені ОСОБА_2. копії фотографій не містять відповідних даних щодо дати і часу, а тому достовірно встановити період знаходження автомобіля ОСОБА_1 не можливо.

Що стосується вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. сплачених коштів з інвентарізації у розмірі 300 грн.

07.07.2014 р між ОСОБА_2. та ОКП «Івано-Франківське ОБТ1» було укладено договір на виконання робіт з інвентаризації нерухомого майна по АДРЕСА_1 ( т.2 а.с.36) та оплачено ОСОБА_2 . 300 грн. ( т.2 а.с.18).

ОСОБА_2. зазначає, що провести технічну інвентаризацію працівникові ОБТІ не вдалось через чинення перешкод ОСОБА_1 у її проведенні.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин ОСОБА_2. суду не надано. Відповідь ОБТІ від 23.07.2014 року не містить відомостей щодо перешкод у здійсненні обстеження ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_2. просить стягнути з ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 56000 гривень.

В обгрунтування зазначає, що 01.10.2014 р між нею як Наймодавцем та ОСОБА_5 , як Наймачем було укладено договір найму (оренди) житлового приміщення - квартири на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_1 для тимчасового проживання наймача. Відповідно до п.4.1 договору найму (оренди) житлового приміщення від 01.10.2014 р термін оренди склав до 01.04.2015 р. Пунктом 5.1 вищевказаного договору, визначено, що орендна плата за користування приміщенням, що здається в найм та майном, що в ньому знаходиться становить 8000 (вісім тисяч) гривень на місяць. Проте наймач по договору ОСОБА_5 не зміг належно користуватись переданим нею в оренду майном, оскільки до орендованого майна не була відновлена подача газу внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , внаслідок чого вона змушена була припинити з ним договірні відносини.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_2. щодо завдання матеріальної шкоди у вигляді збитків (втраченої вигоди) в розмірі 56000 грн. у зв`язку з неправомірними діями ОСОБА_1 , оскільки як вбачається з договору найму житлового приміщення від 01.10.2014 року (т.2 а.с.129-132) ОСОБА_2. зазначила, що на момент підписання договору постачання газу та обігрів води тимчасово відсутнє, так як припинено на літній період. Крім того, у заяві про розірвання договору оренди від 15.10.2014 року (т.2 а.с. 137) ОСОБА_2. причиною розірвання договору зазначила невідновлення газопостачання Івано-Франківським УЕГГ.

Що стосується вимог ОСОБА_2. про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів за використану та сплачену ОСОБА_2. електричну енергію у розмірі 2941,98 грн.

ОСОБА_2. зазначає, що відповідно до рахунку за електроенергію станом на 29.01.2014 р за період з 29.07.13 року по 29.01.14 року в будинковолодінні по АДРЕСА_1 спожито електроенергії на суму 3131,98 грн. Відповідно вимоги Лисецького РЕМ, вона змушена була оплатити даний рахунок, тому що за несплату відключили світло. Вона неодноразово зверталась до ОСОБА_1 з листами з пропозицією вирішити питання про окреме користування енергосистемами будинку (газ, електроенергія ) шляхом звернення разом до Лисецького РЕМ та Івано-Франківського УЕГГ. Вся електроенергія, яка споживалась основним та гостьовим будинком обліковувалась на її лічильник. ОСОБА_1 не сплачував а використану ним електроенергію.

Однак, належними доказами не підтверджена сплата ОСОБА_2. коштів за електропостачання, оскільки як зазначила сама ОСОБА_2. нею була проведена оплата за електропостачання у сумі 190 грн.

Що стосується вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. сплачених витрат за комунальні послуги.

Квартира за адресою АДРЕСА_2 була спільним майном подружжя, придбана в шлюбі ще в 1999 році, але оформлена на ОСОБА_1 .

Згідно довідки № 1559 від 15.11.20136 року, виданої КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» відділення № 2, ОСОБА_2. про те, що вона дійсно прописана та проживає в АДРЕСА_2 і займає житлову площу 3 кімнат 56,2кв.м. у окремій квартирі на 3 поверсі 12 поверхового будинку, який обслуговується КП «Житло-Сервіс» . Власником особового рахунку на цю житлову площу є ОСОБА_1 Сім`я складається з двох чоловік: ОСОБА_1 (власник) та ОСОБА_2. (дружина) (а.с.102 т.1)

Відповідно договорів на комунальні послуги по квартирі (телекомунікаційні послуги, послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, газо та водопостачання, електроенергія) за адресою АДРЕСА_2 були оформлені на ОСОБА_1

В період з 2011 року по 2013 рік ОСОБА_2. постійно проживала та сплачувала комунальні послуги за квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Загальна сума сплачених ОСОБА_2. коштів складає 31416 гривні 19 копійок, що підтверджується відповідними квитанціями ( т.1 а.с.60-90).

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Тому вважаю, що ОСОБА_1 , як співласник вказаного майна, повинен відшкодувати ОСОБА_2. 50% сплачених коштів по утриманню квартири АДРЕСА_2 , що складає 15708 грн. 02 коп.

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 щодо відсутності обов"язку по сплаті за комунальні послуги на утримання майна що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , оскільки він там не проживав та не користувався такими послугами, так як право власності зобов"язує володільця майна утримувати своє майно та оплачувати відповідні послуги.

Також, ОСОБА_2. просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 70000 гривень.

В обгрунтування вимог зазначила, що відволікаючись на незаконні дії ОСОБА_1 , втрачаючи майно і кошти через його незаконні дії, вона постійно знаходилася у стані нервового стресу, підвищеної нервової збудженості, яка викликана моральними переживаннями. Також, вона перестала спокійно спати, мене почали переслідувати кошмари головний біль, підвищення тиску, погане самопочуття. Через його погрози, має острах за своє життя. Зруйновані нормальні життєві зв`язки, які тривали роками із знайомими і друзями. Нервові розлади, викликані порушенням її прав призвели до порушення стосунків в сім`ї. Крім того, вона не має змоги вести звичний спосіб життя, виконувати свої робочі та громадські обов`язки, працювати. Протиправні дії ОСОБА_1 , його фізичний і психологічний тиск, безпідставні та надумані позови, судові процеси, які тягнуться роками зруйнували її життя і перетворили його на суцільний жах.

01.07.2014 року ОСОБА_1 звертався до Тисменицького РВ УМВС з заявою, в якій просив прийняти міри до своєї колишньої дружини ОСОБА_2. , яка без його згоди поселила сторонніх осіб в своїй частині будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка розділена між ними рішенням суду, але не поділені комунальні комунікації. Згідно висновку від 02.07.2014 року у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, підстав для внесення відповідної інформації до ЄРДР не має.

08.08.2014 року ОСОБА_2. зверталася до Тисменицького РВ УМВС з заявою, в якій просила прийняти міри до свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який порушує законні права та інтереси в користуванні своїм майном, а саме в своїй частині будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно висновку № 1786 від 10.08.2014 року у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, підстав для внесення відповідної інформації до ЄРДР не має, та згідно висновку № 1960 від 13.09.2014 року у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, підстав для внесення відповідної інформації до ЄРДР не має.

09.10.2014 року ОСОБА_2. зверталася до Тисменицького РВ УМВС з повідомленням, в якому просила прийняти міри до ОСОБА_1 , який без її дозволу проводить будівельні роботи в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно висновку № 2280 від 12.10.2014 року у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, підстав для внесення відповідної інформації до ЄРДР не має.

21.10.2014 року ОСОБА_2. зверталася до Тисменицького РВ УМВС з повідомленням з приводу того, що невідомі особи на другому поверсі її будинку проводять ремонтні роботи без погодження з нею. Згідно висновку № 2271 від 23.10.2014 року перевірку розгляду заяви ОСОБА_2. завершено, а факти, вказані в заяві вважати такими, що знайшли частково свого підтвердження.

05.11.2014 року ОСОБА_2. зверталася до Тисменицького РВ УМВС з повідомленням з приводу того, що невідомі особи на подвір`ї її будинку проводять незаконну врізку в газопровід. Згідно висновку № 2446 від 06.11.2014 року перевірку розгляду заяви ОСОБА_2. завершено, а факти, вказані в заяві вважати такими, що знайшли частково свого підтвердження.

17.04.2015 року ОСОБА_2. зверталася до Тисменицького РВ УМВС з заявою, в якій просила вжити необхідні заходи щодо захисту її прав та інтересів відносно вільного користування спільним майном з її колишнім чоловіком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно висновку від 23.04.2015 року перевірку розгляду заяви ОСОБА_2. завершено, а факти, вказані в заяві вважати такими, що не знайшли свого підтвердження.

20.04.2015 року ОСОБА_2. зверталася до Тисменицького РВ УМВС з заявою, в якій просила вжити необхідних заходів до працівників Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції, які 10.09.2013 року незаконно зареєстрували на ім`я її колишнього чоловіка ОСОБА_1 54/100 часток будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно висновку від 29.04.2015 року факти, вказані в заяві вважати такими, що не знайшли свого підтвердження.

Згідно із вимогами статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди внаслідок дій ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші доводи учасників справи, які наведені у позові та відзиві на нього, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до договору про надання правової допомоги адвокатом від 30.07.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Павликівською Г.М., акту виконаних робіт гонорар адвоката за договором складає 5900,00 грн.

Згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів адвокатом Павликівською Г.М. прийнято від ОСОБА_1 5900,00 грн.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 31.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_2. та ЮД ЗАТ "ПР і Косналтінг", квитанцій витрати на правову допомогу складають 2130 грн. Також, правова допомога ОСОБА_2. згідно договору від 12.08.2014 року надавалась адвокатом Стецюком І.В та ОСОБА_2 . сплачені витрати на правову допомогу у розмірі 2800 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 5900,00 грн., а також з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. підлягає стягненню судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 4930,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Враховуючи, що витрати несуть сторони, та те, що судом задоволені первісні вимоги ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для їх відшкодування.

Керуючись ст.ст. 1, 20 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 22, 23, 368, 369, 626, 638, 759 ЦК України, 11,81,82,89,137,138,141,263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів по оплаті за житлово-комунальні та охоронні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , кошти за житлово-комунальні та охоронні послуги по будинковолодінню АДРЕСА_1 за період з січня 2011 року по липень 2013 року в сумі 31 123 (тридцять одну тисячу сто двадцять три) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 311 (триста одинадцять) гривень 23 копійки та витрати на правову допомогу у розмірі 5900 (п`ять тисяч дев`ятсот) гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , кошти по оплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 15 708 (п`ятнадцять тисяч сімсот вісім) гривень 02 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 229 (двісті двадцять дев`ять) гривень 41 копійку та витрати на правову допомогу в розмірі 4930 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять) гривень.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.А. Татарінова

Повний текст рішення складено 27 травня 2019 року.