Рішення № 81995491, 06.05.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

06.05.2019 Єдиний унікальний номер 205/6919/18

Єдиний унікальний номер 205/6919/18

Провадження № 2/205/675/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 травня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2018 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2018 року позов залишено без руху, а позивачеві запропоновано усунути недоліки з додержанням вимог п.п. 2, 6, 9, 10 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 16 жовтня 2018 року позивачем надано до суду уточнений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня2018 року позовну заяву судом було прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справ за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у своєму позові, її представники у ході судового розгляду справи посилалися на те, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,1052 га, яка також належить позивачеві. У безпосередній близькості до межі суміжної земельної ділянки НОМЕР_1 9, яка належить відповідачеві, ОСОБА_1 було побудовано літню кухню-вбиральню. Зазначені суміжні ділянки по межі розподілені огорожею, на відстані від якої в 0,5 м. знаходиться будівля позивача. Відповідач, на власний розсуд, без дозволу та згоди позивача, демонтував частину огорожі на межі між земельними ділянками і побудував літню терасу з дахом, який закріпив на задній стіні літньої кухні-вбиральні. Зовнішню частину будівлі, належну позивачеві, ОСОБА_2 пристосував для власних господарських потреб: пофарбував, закріпив на ній конструкції, чим пошкодив будівельні матеріали (цеглу), з яких побудована стіна літньої кухні-вбиральні. Припинити протиправні дії відповідач відмовляється, повернути у початковий стан не бажає, на контакт не йде. У лютому 2018 року позивач звернулася до Приватного геодезичного центру «Азимут», висновком якого було встановлено, що земельна ділянка площею 8,37 кв.м. в районі задньої стіни літньої кухні-вбиральні була захоплена. Згідно з кошторисом, складеним ТОВ БК «Анфілада», витрати на приведення земельної ділянки у первісний стан складають 30 678 грн. Просила суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду внаслідок порушення задньої стіни літньої кухні-вбиральні у розмірі 30 678 грн. Також зазначила, що своїми протиправними діями відповідач завдав їй моральної шкоди, тому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 25 000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов. У відзиві зазначив, що в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення, у якій відкрито провадження та ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2018 року призначено судову земельно-технічну експертизу, яку на теперішній час не проведено, рішення у справі не ухвалено. Згідно з планом земельної ділянки № 9 по вул. Промисловій у м. Дніпрі, виготовленим інженером-геодезистом ОСОБА_3 , межі земельної ділянки порушені саме позивачем і частина її будинку перебуває на земельній ділянці, належній відповідачеві. Вказував, що позивач не надає доказів, що саме відповідачем вчинені дії із знесення огорожі та пофарбування стіни, оскільки могла і сама позивач вчинити такі дії, або інші особи. Відповідач заперечував щодо наявності його вини, та зазначав, що відсутні правові підстави задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (до перейменування Дніпропетровську) (а.с. 11). Право власності у встановленому порядку 25 грудня 2015 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 13294455 (а.с. 12).

На підставі державного акта про право власності на землю серії ДП НОМЕР_2 (а.с. 18), виданого на підставі рішення органу виконавчої влади № 70 від 15 травня 1998 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки НОМЕР_3 , площею 0,1052 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , право власності на яку у встановленому законом порядку зареєстровано в Державному земельному кадастрі (а.с. 13-14).

Наказом № 45-б від 27 квітня 2009 року Управління Дніпропетровської міської ради по управлінню майном колишнього смт. Таромське, ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво літньої кухні замість сараю «Б» у домоволодінні по АДРЕСА_1 (а.с. АДРЕСА_2 ).

Відповідно до пояснювальної записки Приватного геодезичного центру «Азимут» (а.с. 20), на земельній ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , відсутній прохід між будівлею та огорожею.

Земельна ділянка № 9, площею 0,0798 га, розташована по АДРЕСА_1 , на підставі рішення Дніпровської міськради № 187/24 від 20 вересня 2017 року, належить ОСОБА_2 , право власності на яку, у встановленому законом порядку, 06 жовтня 2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22902545 (а.с. 77).

Відповідно до плану земельної ділянки АДРЕСА_3 9 по АДРЕСА_1 (а.с. 65), кадастрова площа складає 798 кв.м., а фактична – 767 кв.м., та частина земельної ділянки фактично перебуває у користуванні власників земельної ділянки АДРЕСА_1 .

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває також цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення (а.с. 63), ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська № 205/1931/18 від 13 вересня 2018 року по справі призначено проведення судової земельно-технічної експертизи, на вирішення експерта поставлені питання, зокрема, чи є порушення (перетин) меж земельних ділянок № 7 та № 9, відповідно до правовстановлюючих документів і документації із землеустрою; чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів щодо меж земельних ділянок технічній документації; чи має місце порушення меж земельних ділянок № 7, що належить ОСОБА_1 і № 9, що належить ОСОБА_2 , якщо так, то в чому воно полягає? (а.с. 64). Станом на теперішній час експертизу не проведено.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.ст. 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідачем порушено її права, що ним неправомірно здійснено будівництво споруди на земельній ділянці, що належить їй, та, що за наслідком, як вважає позивач, здійснення самочинного будівництва відповідачем їй була завдана матеріальна шкода у розмірі 30 678 грн. Крім того, кошторис розраховано з метою встановлення вартості відновлення земельної ділянки у первісний стан, а не вартість матеріальної шкоди, завданої позивачеві діями відповідача, що за своєю суттю не є тотожним.

Також, вбачається, що між сторонами дійсно виник спір, з метою розв`язання якого позивач звернулася з позовом до відповідача про відновлення стану земельної ділянки, який існував до її порушення, що розглядається у самостійному провадженні. З метою повного та всебічного розгляду призначено експертизу, яка на час ухвалення рішення по цій справі не проведена, рішення у вказаній справі не ухвалено, а тому суд приходить до висновку, що позов про стягнення матеріальної шкоди з відповідача на користь позивача заявлено передчасно, оскільки не встановлено, чи дійсно відповідачем здійснено захоплення частини земельної ділянки належної позивачеві, або ж позивачем здійснено будівництво на земельній ділянці, належній відповідачеві. Питання про можливі шляхи усунення таких порушень з розробкою відповідних проектів перебудови, чи знесення самочинного будівництва позивачем перед судом не ставились, питання про призначення експертизи для встановлення розміру матеріальної шкоди, або ж клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення питання про відновлення стану земельної ділянки по суті сторонами також заявлено не було.

Зважаючи на це, задоволення позовних вимог на даний час може призвести до порушення прав не тільки відповідача, але й позивача також. Таке рішення не ґрунтується на доказах, які наявні у матеріалах справи і не має перспектив вирішення спору, оскільки суд не має можливості встановити, ким саме порушено межі користування суміжними земельними ділянками, а відтак воно фактично і не поновлює прав. Тому у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 30 678 гривень слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 25 000 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Абзацами 1, 2 пункту 3 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Оскільки факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди в результаті винних дій ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні та позивачем не надано будь-яких доказів на обґрунтування цих вимог, то позовні вимоги у цій частині також задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд вважає що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позивачеві у задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір у розмірі 1 409 гривень 60 коп. слід віднести за її рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 23, ч. 3 ст. 386, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Судовий збір віднести за рахунок ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя: