Рішення № 81994816, 14.05.2019, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4098/18

Номер провадження 2/213/524/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соловйової Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Гусарової О.С.

за участю представника позивача – Гузєва І.Г.,

представника відповідача – Маргієвої Є.О.,

представника третьої особи – Лутоніної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся в суд в інтересах позивача ОСОБА_1 з вищевказаним позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (далі ПРАТ «ІНГЗК») про стягнення 384200 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті на виробництві батька позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) є донькою ОСОБА_5 .

16 липня 2001 року близько о 09 годині 40 хвилин, батько Позивача - електрозварник ручного зварювання Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо- збагачувальний комбінат» (надалі - Відповідач) під час виконання своїх трудових обов`язків внаслідок нещасного випадку - помер.

Смерть батька Позивача настала під час виконання ремонтних робіт насосу 12ГРК-8, а саме під час нагрівання за допомогою гасорізу носка робочого колесу, який захищає вал насосу 12ГРК-8, склався надлишковий тиск, що призвело до вибуху з відривом носка, яким батьку Позивача була спричинена травма несумісна з життям, а саме: відкрита черепно-мозкова травма. Зазначені гасоріз, насос 12 ГРК-8 є джерелом підвищеної небезпеки.

До настання смерті, внаслідок нещасного випадку, загальний стаж роботи батька Позивача складав - 09 років 07 місяців, у тому числі на підприємстві Відповідача за професією - 05 років 3 місяці.

Зазначені факти підтверджуються актами Форми Н-1 «Про нещасний випадок» від 31.07.2001 року. Згідно п.7 вказаного акту причинами смерті батька позивача стали:

1.Відсутність технологічної інструкції по ремонту насосів 12ГРК-8 (карти безпеки) і стенда для безпечного відкручування колеса насоса. Відсутність в технічному паспорті на експлуатацію та ремонт насосів 12ГРК-8 попередження про наявність небезпечного вузла в робочому колесі, нагрів якого неприпустимий через можливість вибуху.

2.Неякісне проведення інструктажу з охорони праці без вказівки конкретних заходів безпеки під час видачі наряду на виконання робіт по ремонту насоса 12ГРК-8.

Відповідно до п.10 акту ОСОБА_6 -1 нещасний випадок, в результаті якого загинув батько позивача, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку посадових осіб відповідача.

Станом на сьогоднішній день, вищезазначені акти, особами, що допустили порушення законодавства з охорони праці, не оскаржені, що підтверджує вину відповідача в заподіянні шкоди загиблому працівнику.

Внаслідок втрати батька позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач втратила свого рідного батька коли їй виповнилося всього чотири роки. Згодом, дізнавшись про смерть батька, позивач зазнала сильного емоційного та психологічного потрясіння. На сьогодні позивач позбавлена батьківського спілкування, турботи та любові рідного батька. Після загибелі батька, нормальні життєві зв`язки позивача були припинені, вона постійно відчуває почуття туги та самотності і до теперішнього часу перебуває у напруженому психічному стані, думки про батька постійно переслідують її.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача 384 200,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою суду від 21.03.2019 року за клопотанням представника відповідача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена своєчасно і належним чином. Про причини неявки не повідомила. Її інтереси в суді представляє адвокат Гузєв І.Г. Судом ухвалено по розгляд справи без участі позивача.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини, викладені у позові. Суду пояснив, що позивач в малолітньому віці залишилась без турботи батька, переносить і досі тяжкі моральні страждання внаслідок смерті батька, важко переживає його втрату. Просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача заперечила проти позовних вимог, підтримала наданий відзив на позов та викладені в ньому обставини на його обґрунтування. У відзиві зазначають, що у тому, що стався нещасний випадок є вина самого потерпілого, яка підтверджена матеріалами розслідування. А саме, нещасний випадок стався з тієї причини, що потерпілий з особистої ініціативи почав виконувати роботу, яка не була йому доручена згідно до наряду.

Крім того зазначають, на час виникнення правовідносин між сторонами, відшкодування моральної шкоди було врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-ХІV від 23.09.1999 року (в редакції 01.04.2001р.). Відповідно до вказаного Закону відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку. У разі настанні страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи його особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому Фондом провадиться страхова виплата за моральну шкоду. Таким чином, відповідач вважає, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, спричиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Також у відзиві посилаються на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту виникнення моральних страждань, наявність моральної шкоди позивача - не доведена, її розмір є необґрунтованим та значно завищений. Також, позивач як дочка загиблого працівника відповідача, користується певними пільгами, передбаченими Колективними договорами ПРАТ «ІНГЗК». Просять в позові відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала раніше надані письмові пояснення по справі. Зазначає, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачений виключний перелік страхових виплат, які повинні здійснюватися Фондом членам сім`ї померлого потерпілого. Виплата сум відшкодування моральної шкоди, завданої членам сім`ї застрахованого внаслідок смерті їх члена родини Законом не передбачена. Відносини, щодо відшкодування моральної шкоди членам сім`ї працівника завданої його загибеллю в результаті нещасного випадку на виробництві регулюються нормами ст.ст.1167,1168 ЦК України. Таким чином, оскільки відшкодування моральної шкоди потерпілому на виробництві незалежно від часу настання страхового випадку не є страховою виплатою, тому відсутні підстави для покладення на Відділення Фонду обов`язку здійснювати таку виплату. В питанні щодо позовних вимог до відповідача – покладаються на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача і третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_5 і ОСОБА_8 (а.с.20).

28 квітня 2018 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (а.с.21).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 26 років помер ОСОБА_5 (а. с. 9).

Відповідно до Акту № 14 форми Н-1 «Про нещасний випадок» від 16.07.2001 року (а.с.11-19), встановлено, що 16 липня 2001 року під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_5 через вплив носка робочого колеса насосу, який відлетів внаслідок вибуху - була завдана смертельна відкрита черепно-мозкова травма. Згідно з п. 7 додатку № 2 до вказаного акту причинами нещасного випадку визнано:

- відсутність технологічної інструкції по ремонту насосів 12ГРК-8 (карти безпеки) і стенда для безпечного відкручування колеса насоса. Відсутність в технічному паспорті на експлуатацію та ремонт насосів 12ГРК-8 попередження про наявність небезпечного вузла в робочому колесі, нагрів якого неприпустимий через можливість вибуху.

- неякісне проведення інструктажу з охорони праці без вказівки конкретних заходів безпеки під час видачі наряду на виконання робіт по ремонту насоса 12ГРК-8.

- порушення трудової і виробничої дисципліни з боку ОСОБА_5 , яке виразилось у невиконанні ним вимог пункту 12 «Інструкції по охороні праці для всіх працівників комбінату (загальні вимоги безпеки) в частині виконання робіт по нагріву носка робочого колеса без наряду на його виконання з боку відповідальних керівників (бригадира, механіка).

Особами, які допустили порушення законодавства та інших нормативних актів з охорони праці, згідно пункту 10 додатку № 3 до акту, визнано:

- ОСОБА_11 – механіка насосного відділення виробничої дільниці №1 рудозбагачувальної фабрики №2;

- ОСОБА_12 . – в.о. начальника дільниці рудозбагачувальної фабрики №2;

- ОСОБА_13 .П. – головного механіка рудозбагачувальної фабрики №2;

- ОСОБА_14 Я. – головного інженера рудозбагачувальної фабрики №2;

- ОСОБА_15 М. – головний механік ВАТ «ІнГЗК»;

А також винним визнано газоелектрозварника рудозбагачувальної фабрики №2 ОСОБА_5 , який допустив виконання робіт, не передбачених виданим йому нарядом, чим порушив вимоги п. 12 «Інструкції з охорони праці для всіх працівників комбінату» (загальні вимоги безпеки).

У зв`язку зі смертю батька - позивачу завдана моральна шкода, яка, як зазначено в позові, полягає в наступному: позивач в малолітньому віці втратила рідного батька. Згодом дізнавшись про смерть батька позивач зазнала сильного емоційного та психологічного потрясіння. Позивач позбавлена батьківського піклування, турботи та любові. Вона відчуває почуття туги та самотності, до теперішнього часу не змогла оговтатись від утрати, що негативно відображається на її психологічному стані. Перелічені негативні явища не можуть не викликати у позивача переживання, страждання, стрес, депресію. Факт смерті батька беззаперечно свідчить про те, що позивач відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Статтею 450 ЦК УРСР передбачалось, що організації і громадяни, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ч.2 статті 153 КЗпП України).

Враховуючи зазначені положення законів відповідач мав створити батьку позивача та іншим працівникам підприємства належні безпечні умови праці, за яких факт настання смерті потерпілого був би неможливим.

Бездіяльність відповідача, що полягла в тому, що ним не забезпечено безпечні та нешкідливі умови праці, а також порушення самим ОСОБА_5 нормативного акту з охорони праці, призвели до смерті батька позивача, внаслідок чого відбулась втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.

Таким чином, відповідач як промислове підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, зобов`язаний відповідати за завдану шкоду.

Щодо твердження представника відповідача, зазначеного у відзиві стосовно того, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 210/5258/16-ц, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV у редакції, чинній станом на час настання нещасного випадку, завданнями страхування від нещасного випадку визначено, в тому числі: відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 вказаного Закону - за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 85-88 постанови від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, на які посилається представник відповідача, виклала такий правовий висновок:

85. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини друга та третя статті 5 ЦК України).

86. Отже, у світлі рішення Конституційного Суду України N 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року Закон N 717-V не встановлював ретроспективно обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

87. Позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої, зокрема, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію (пункт 3 частини першої статті 268 ЦК України).

88. Якщо право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату потерпілим професійної працездатності, виникло в особи до набрання чинності Законом України N 717-V від 23 лютого 2007 року, тобто до 20 березня 2007 року, така особа має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду незалежно від дати звернення з позовом до суду.

Суд розцінює такий висновок як спростування твердження Фонду про відсутність законних підстав для відшкодування моральної шкоди. Проте така правова позиція не свідчить про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати завдану шкоду, що узгоджується з нормами Закону України «Про охорону праці», чинного на момент виникнення правовідносин.

Так, статтею 11 вказаного Закону передбачено, що власник зобов`язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім`ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, на законодавчому рівні закріплений обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди. Крім того, виходячи зі змісту ст.ст. 13, 51, 175 ЦПК України, саме позивач наділений правом визначити відповідача у справі, предмет та підстави позову. Позивач на власний розсуд обирає осіб, які мають відповідати за завдану шкоду, відповідно до чинного на час виникнення правовідносин законодавства.

З огляду на викладене твердження представника відповідача про те, що шкода має відшкодовуватися за рахунок коштів Фонду, не заслуговує на увагу.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди у позивача суд відхиляє, оскільки сам факт втрати близької людини веде до висновків про наявність моральних страждань, що в свою чергу входить до поняття моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду, будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Позивачу завдано моральну шкоду, оскільки вона втратила батька будучи малолітньою дитиною, залишилась без його піклування та підтримки, батьківської любові і поради. Факт смерті батька позивача беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_1 відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Отже суд вважає, що факт моральних страждань позивача є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує обставини нещасного випадку, що стався з ОСОБА_5 а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивача, те, що ці страждання у неї довічні, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках та неможливість повернути до життя рідну людину, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили. Також суд враховує, що причинами нещасного випадку визначено зокрема, відсутність технологічної інструкції з ремонту насосів 12ГРК-8 і стендів, неякісне проведення інструктажу з охорони праці, а також порушення трудової та виробничої дисципліни самим ОСОБА_5 , який самовільно проводив роботи, не передбачені нарядом. Також нещасний випадок та смерть ОСОБА_5 стала з вини, зокрема, працівників відповідача – ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , що встановлено актом № 14 форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом» складеного 30.07.2001 року, який не оспорило підприємство відповідача.

Відповідач як підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, має відповідати за шкоду, задану смертю працівника.

А тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню. Відповідно до роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року № 4 суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Суд вважає суму в рахунок відшкодування моральної шкоди, зазначеної позивачем в розмірі 384200 грн. завищеною та не доведеною. З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 80000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що вона зазнає у зв`язку зі смертю батька. У задоволенні іншої частини вимог в розмірі 304200 грн. необхідно відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави в розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі ст.ст. 440-1, 450 ЦК УРСР, ст. 153 КЗпП України, ст.ст. 11, 12 Закону України “Про охорону праці” в редакції станом на 01.01.2000 року, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 79-81, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві – задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 80000 (вісімдесят тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

У задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 304200 (триста чотири тисячі двісті ) гривень – відмовити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»», 50064, м.Кривий Ріг, вул.Рудна, 47, код ЄДРПОУ: 00190905.

Третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, 49000, м.Дніпро, вул.Дмитра Яворницького, 93, ЄДРПОУ: 41323962.

Дата складення повного судового рішення - 16.05.2019 року.

Суддя Л.Я.Соловйова